Ухвала суду № 135368773, 10.03.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

Центральний районний суд м. Миколаєва

_______________

Справа № 490/2241/25

Провадження № 1-кп/490/605/2026

У Х В А Л А

«10» березня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва

У складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2

за участі прокурора - ОСОБА_3

підозрюваного - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві клопотання прокурора про звільнення

ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Миколаєві, є українцем, громадянином України, здобув неповну вищу освіту, є одруженим, неповнолітніх дітей не має, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не вчиняв злочинів та не судився

від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 2051 Кримінального Кодексу України /в редакції Закону України № 835-VIII від 26 листопада 2015 року/, -

встановив:

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається.

1. Прокурор звернувся до суду із клопотанням, у якому просив звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 2051 Кримінального Кодексу України.

В обґрунтування послався про те, що строк давності притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за вчинення цього правопорушення наразі сплинув; підозрюваний проти його звільнення від кримінальної відповідальності за спливом строку давності не заперечує.

2. Під час судового розгляду прокурор заявлене клопотання підтримав; обвинувачений проти задоволення заявленого клопотання не заперечував.

Встановлених судом обставин із посиланням на докази

Відповідно до статті 49 Кримінального Кодексу України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули встановлені у пунктах 1-5 частини 1 вказаної статті строки.

Об`єднана палата Касаційного Кримінального Суду у складі Верховного Суду сформулювала висновок про застосування норм права, відповідно до якого:

Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули зазначені у ч. 1 ст. 49 КК диференційовані строки давності за умови, що протягом вказаних строків особа не вчинила нового злочину, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років (перебіг давності не перерваний); особа не ухилялася від досудового розслідування або суду (перебіг давності не зупинявся); законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою злочину.

Перебіг строків давності зупиняється, якщо особа, котра вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цьому разі перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. Одночасно факт умисного вчинення особою будь-яких дій, спрямованих на ухилення від слідства або суду є обставиною, яка зупиняє диференційовані строки, визначені в ч. 1 ст. 49 КК.

Якщо особа, що ухилилася від досудового розслідування або суду, буде затримана чи з`явиться із зізнанням до моменту закінчення загального (недиференційованого) строку давності (до спливу 5-річного строку з дня вчинення кримінального проступку чи 15-річного строку з дня вчинення злочину), то диференційовані строки давності, визначені у ч. 1 ст. 49 КК, відновлюються. У цьому разі час, який минув з дня вчинення кримінального правопорушення, до дня, коли особа стала ухилятися від досудового розслідування або суду, а також час, який минув із дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання до дня набрання вироком законної сили, зараховується у диференційований строк давності.

Якщо відновлення диференційованих строків давності, визначених у ч. 1 ст. 49 КК, при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності виявиться для неї менш сприятливим, застосуванню підлягає загальний строк давності, визначений у ч. 2 ст. 49 КК: п`ять років з дня вчинення кримінального проступку, п`ятнадцять років з дня вчинення злочину. За таких обставин до загального строку давності зараховується і час, протягом якого особа ухилялася від досудового розслідування або суду (з дня ухилення до дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання)».

Отже, звільнення від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 Кримінального Кодексу України є можливим за наявності трьох умов:

-закінчення зазначених у законі строків;

-не ухилення особи від слідства або суду

-не вчинення протягом цих строків нового злочину певного ступеню тяжкості;

Вирішення питання про наявність таких у мов в цьому випадку призводить до такого.

А. Щодо закінчення зазначених законом строків.

Вирішуючи питання про те, чи сплили передбачені законом строки давності притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності, суд, виходе з такого.

Відповідно до положень пунктів 1-5 частини 1 статті 49 Кримінального Кодексу України, питання при закінчення строків давності вирішується, виходячи з:

1.початкового моменту перебігу строку давності;

2.передбаченої законом тривалість строку давності.

Початковим моментом перебігу строку давності є день вчинення особою діяння, що містить елементи складу кримінального правопорушення, передбаченого Особливою частиною Кримінального Кодексу України.

Тривалість строків давності відповідно до пунктів 1-5 частини 1 статті 49 Кримінального Кодексу України визначається ступенем тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, в свою чергу, відповідно до статті 12 Кримінального Кодексу України, визначається відповідно до санкцій статей Особливої частини цього Кодексу.

Статті Кримінального Кодексу ж, санкції яких мають враховуватись при визначенні ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, визначаються відповідно до вчиненого особою діяння та наявності в такому діянні елементів складу кримінального правопорушення, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.

Таке доводить, що для вирішення питання про закінчення строків давності слід визначити:

I.сутність вчиненого особою діяння, час його вчинення та наявність в ньому елементів складу кримінального правопорушення, передбаченого в Особливій частині Кримінального Кодексу України;

II.ступінь тяжкості цього діяння;

III.тривалість строку давності

І……Вирішуючи питання про порядок визначення сутності вчиненого ОСОБА_4 діяння, часу його вчинення та наявність в ньому елементів складу кримінального правопорушення, передбаченого в Особливій частині Кримінального Кодексу України, суд виходе з такого.

1. Норма статті 49 Кримінального Кодексу України на відміну від норм, що регулюють звільнення від кримінальної відповідальності з інших підстав, не пов`язує звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності із визнанням цією особою своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, її каяттям у такому або відшкодуванням нею завданої нею шкоди.

Норми §2 глави 24 Кримінального Процесуального Кодексу України, що регулюють порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності, зокрема, за цією обставиною, не передбачають, що для звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією обставиною необхідними є встановлення внаслідок досудового розслідування або судового розгляду як самого факту вчинення кримінального правопорушення, так й усіх обставин його вчинення. При цьому відповідно до частини 1 статті 17 Кримінального Процесуального Кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом. Таким чином, діюче законодавство не пов`язує звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності й з встановленням часу та характеру вчиненого особою кримінального правопорушення внаслідок кримінального провадження.

В той же час, у частині 2 статті 285 Кримінального Кодексу України зазначається про звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення.

Таке доводить, що при вирішенні питання про можливість звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності сутність вчиненого особою діяння, час його вчинення та наявність в ньому елементів складу кримінального правопорушення, передбаченого в Особливій частині Кримінального Кодексу України, слід визначати, на підставі версії державного обвинувачення про вчинення особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, що викладена у висунутій особі підозрі.

2. В провадженні органів досудового розслідування перебуває кримінальне провадження № 12025150000000215.

2.1. В межах цього кримінального провадження ОСОБА_4 висунуто підозру у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин

невстановлена в ході досудового розслідування особа, підшукала ОСОБА_4 для реєстрації на його ім`я суб`єкта підприємницької діяльності юридичної особи.

Приблизно у кінці грудня 2017 року, точні дата і місце в ході досудового розслідування не встановлені, однак не пізніше 09.01.2018, ОСОБА_4 , працюючи охоронником на підприємстві ТОВ «КОНВЕЄРМАШ МИКОЛАЇВ», яке належало ОСОБА_6 , та перебуваючи з останнім в робочих відносинах, не маючи наміру фактично займатись фінансово-господарською діяльністю, погодився на пропозицію ОСОБА_6 (який ІНФОРМАЦІЯ_2 помер, що підтверджується актовим записом про смерть №2832 від 21.07.2021) на вчинення дій, пов`язаних з державною реєстрацією юридичної особи.

В подальшому, 09.01.2018, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 , за вказівкою ОСОБА_6 , прибув до нотаріальної контори, розташованої по вул. Велика Морська, 60 в м. Миколаєві, де звернулась до приватного нотаріуса ОСОБА_7 .

В подальшому, перебуваючи у приміщенні нотаріальної контори, ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та усвідомлюючи відсутність навиків і досвіду для зайняття підприємницькою діяльністю, не маючи наміру здійснювати господарську діяльність від імені юридичної особи - товариства обмеженою відповідальністю «КОНВЕЄРМАШ ІНЖИНІРИНГ» (код ЄДРПОУ 41856693), маючи умисел на внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, та подальшому поданні для проведення такої реєстрації вказаних документів, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 , засвідчив своїм підписом заяву про державну реєстрацію створення юридичної особи - ТОВ «КОНВЕЄРМАШ ІНЖИНІРИНГ», за формою 1 затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 3268/5 від 18.11.2016, яка відповідно до закону необхідна для проведення державної реєстрації юридичної особи, чим здійснив внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації, завідомо неправдивих відомостей, в частині наміру займатись підприємницькою діяльність за наступними видами діяльності: 28.22 Виробництво підіймального та вантажно-розвантажувального устаткування; 24.20 Виробництво труб, порожнистих профілів і фітингів зі сталі; 24.52 Лиття сталі; 27.12 Виробництво електророзподільчої та контрольної апаратури; 33.20 Установлення та монтаж машин і устаткування; 35.13 Розподілення електроенергії; 42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у.; 43.21 Електромонтажні роботи; 46.63 Оптова торгівля машинами й устаткуванням для добувної промисловості та будівництва; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього; 46.76 Оптова торгівля іншими проміжними продуктами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 71.20 Технічні випробування та дослідження

Після цього ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса ОСОБА_7 , передав, а приватний нотаріус ОСОБА_7 , яка, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» є суб`єктом державної реєстрації, прийняла зазначену заяву, яка містить завідомо неправдиві відомості, для проведення державної реєстрації юридичної особи ТОВ «КОНВЕЄРМАШ ІНЖИНІРИНГ».

На підставі підписаних ОСОБА_4 документів, які були надані ним до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_7 , вчинено запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно якого ОСОБА_4 набув статусу службової особи - директора ТОВ «КОНВЕЄРМАШ ІНЖИНІРИНГ».

Після підписання ОСОБА_4 вказаної заяви, яка містила недостовірну інформацію та проведення державної реєстрації, документи були скеровані до відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Миколаївської міської ради.

Таким чином, 09.01.2018, в результаті зазначених протиправних дій, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, бажаючи настання негативних наслідків, вчинив дії, що полягали у внесенні в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, а також умисному поданні для такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

.

2.2. Вказані дії ОСОБА_4 органами досудового розслідування кваліфіковані за частиною 2 статті 2051 Кримінального Кодексу України /в редакції Закону України № 835-VIII від 26 листопада 2015 року/ як внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця, завідомо неправдивих відомостей, а також умисне подання для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

За такого при вирішенні питання про можливість звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності сутність вчиненого ним діяння, час його вчинення та наявність в ньому елементів складу кримінального правопорушення, передбаченого в Особливій частині Кримінального Кодексу України, суд визначає на підставі версії державного обвинувачення, за якою

09 січня 2018 року той вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 2051 Кримінального Кодексу України /в редакції Закону України № 835-VIII від 26 листопада 2015 року/.

Таке дозволяє визначити початковим моментом перебігу строку давності в цьому випадку 09 січня 2018 року.

ІІ……Вирішуючи питання про ступінь тяжкості кваліфікованого за частиною 2 статті 2051 Кримінального Кодексу України /в редакції Закону України № 835-VIII від 26 листопада 2015 року/, вчинення якого інкримінується ОСОБА_4 , суд враховує санкцію цієї норми та положення статті 12 цього Кодексу.

При цьому суд враховує приписи статті 5 Кримінального Кодексу України, відповідно до яких

Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість

/частина 1/.

Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі

/частина 2/

Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи

/частина 3/

Ці норми дозволяють вирішити питання про ступень тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого звинувачений ОСОБА_4 , таким чином.

1. Санкція частини 2 статті 2051 Кримінального Кодексу України законом визначалась таким чином.

1.1. Станом на січень 2018 року /на момент вчинення стверджуваного злочину/ діяла частина 2 статті 2051 Кримінального Кодексу України в редакції Закону України № 853-VІІІ від 26 листопада 2015 року, абзац другий якої (санкція цієї частини) передбачав основні покарання у вигляді:

-штрафу у розмірі від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

-обмеження волі на строк від трьох до п`яти років.

1.2. 06 грудня 2019 року був прийнятий Закон України № 361-IХ "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", підпунктом "е)" пункту "2)" статті 6 якого в абзац 2 частини 1 статті 2051 Кримінального Кодексу України вносились зміни.

Відповідно до внесених змін, санкція частини 2 статті 2051 Кримінального Кодексу України передбачала основні покарання у вигляді:

-штрафу у розмірі від восьми тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

-позбавлення волі на строк від трьох до п`яти років.

Цей закон набув чинності 28 квітня 2020 року та на теперішній час є чинним.

Наведене доводить, що Закон № 361-ІХ посилює кримінальну відповідальність.

Відповідно до процитованих вище приписів статті 5 Кримінального Кодексу України за таких обставин в зв`язку із вчиненням стверджуваного злочину до особи могла бути застосована санкція частини 2 статті 2051 Кримінального Кодексу України в редакції Закону № 853-VІІІ від 26 листопада 2015 року, максимальна з яких полягає у обмеженні волі строком на 05 років.

2. Вирішуючи питання про ступінь тяжкості злочину, що розслідується в межах цього кримінального провадження, суд дійшов такого.

2.1. З огляду на наведені вище санкції, частиною 2 статті 12 Кримінального Кодексу України в редакції Закону України № 4025-VI, що діяла станом на січень 2018 року /на момент вчинення стверджуваного злочину/ це кримінальне правопорушення було віднесеним до злочинів невеликої тяжкості.

2.2. 22 листопада 2022 року був прийнятий Закону № 2617-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень", який набрав чинності 01 липня 2020 року та дії до теперішнього часу, кримінальне правопорушення, за вчинення якого передбачене максимальне покарання у вигляді обмеження волі, є віднесеним до кримінальних проступків.

2.3. Системний аналіз кримінального закону доводить, що віднесення ж кримінального правопорушення до кримінальних проступків вочевидь покращує становище винного.

Відповідно до процитованих вище приписів статті 5 Кримінального Кодексу України за таких обставин кримінальне правопорушення, що розслідується в межах цього кримінального провадження, має бути віднесеним до кримінальних проступків.

ІІІ……Вирішуючи питання щодо тривалості строків давності у зв`язку із вчиненням кримінального правопорушення ОСОБА_4 , суд виходе з приписів частини 1 статті 49 Кримінального Кодексу України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 цієї статті у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання у виді обмеження волі, строк давності становить три роки.

Таке доводить, що в цьому випадку строк давності притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності сплив 09 січня 2021 року.

Б. Щодо неухилення обвинуваченого від слідства та суду.

Матеріали справи поза розумним сумнівом свідчать, що під час здійснення цього кримінального провадження ОСОБА_4 не вчиняв дій, які могли бути кваліфікованими, як ухилення від слідства або суду; про наявність таких обставин органи досудового розслідування або прокурор не посилаються.

В. Щодо невчинення протягом цих строків нового злочину певного ступеню тяжкості.

Відповідно до частини 3 статті 49 Кримінального Кодексу України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частині першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.

В зв`язку з цим суд відзначає, що з матеріалів кримінального провадження слідує, що після 09 січня 2018 року кримінальних правопорушень обвинувачений не вчиняв.

Отже, що в цьому випадку перебіг давності не переривався.

Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали і положення закону, яким він керувався.

1. Відповідно до статті 286 Кримінального Процесуального Кодексу України суд розглядає клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності за клопотання сторони кримінального провадження

Відповідно до частини 2 статті 288 цього ж Кодексу суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених Законом України про кримінальну відповідальність.

Ці норми дозволяють вирішити заявлене захистом клопотання таким чином.

2. Встановлені судом обставини доводять, що в цьому випадку з моменту вчинення стверджуваного кримінального правопорушення до моменту розгляду клопотання судом встановлені у частині 1 статті 49 Кримінального Кодексу України строки давності притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності в зв`язку із вчиненням вказаних автором клопотання діянь сплинули.

3. Про наслідки звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 освічений.

Також йому роз`яснено його право на розгляд справи у повному обсязі з метою його реабілітації.

Але таким правом підозрюваний скористатись не побажав та наполягав на задоволенні клопотання прокурора про закриття провадження у справі.

Отже, клопотання прокурора про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності в зв`язку із спливом строків давності слід задовольнити, звільнити того від кримінальної відповідальності, а провадження у справі відносно нього - закрити.

Керуючись статтями 369-372, 376 Кримінального Процесуального Кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора задовольнити.

Звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності в зв`язку із вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 2051 Кримінального Кодексу України /в редакції Закону України № 835-VIII від 26 листопада 2015 року/ - в зв`язку з закінченням строків давності.

Провадження у справі № 12025150000000215 за підозрою ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності в зв`язку із вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 2051 Кримінального Кодексу України /в редакції Закону України № 835-VIII від 26 листопада 2015 року/ - закрити.

Ухвала може бути оскарженою до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Миколаєва протягом 7 (семи) днів.

Головуючий суддя = ОСОБА_8 =