Ухвала суду № 135368758, 06.03.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

Центральний районний суд м. Миколаєва

_______________

Справа № 490/304/16-к

Провадження № 1-кп/490/47/2026

У Х В А Л А

«03» березня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва

У складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2

за участі: прокурора - ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_4

його захисника - ОСОБА_5

потерпілої - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Миколаєві, є українцем, громадянином України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 118, частиною 2 статті 121 Кримінального Кодексу України

встановив:

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається.

1. Під час судового засідання обвинувачений заявив клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закриття провадження у справі за спливом строків давності

2. Захисник під час судового засідання заявлене клопотання підтримала.

3. Прокурор під час судового засідання проти задоволення цього клопотання не заперечувала.

4. Потерпіла у суді проти задоволення клопотання заперечувала.

Встановлених судом обставин із посиланням на докази

Щодо загальних засад звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

1. Відповідно до частини 1 статті 49 Кримінального Кодексу України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули передбачені законом строків.

Відповідно до частини 2 статті 49 Кримінального Кодексу України

Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.

Відповідно до частини 3 статті 49 Кримінального Кодексу України

Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

3. Верховний суд у своїй практиці тлумачив норми статті 49 Кримінального Кодексу України неодноразово.

3.1. Зокрема, об`єднана палата Касаційного Кримінального Суду у складі Верховного Суду у Постанові від 05 квітня 2021 року у справі № 328/1109/19 виснувала, окрім іншого, про таке:

Відповідно до усталеної судової практики під ухиленням від слідства або суду з погляду застосування ст. 49 КК слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, що змушує правоохоронні органи вживати заходи, спрямовані на розшук і затримання правопорушника (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Зупинення перебігу строку давності можливе тільки щодо певної особи, обізнаної про те, що стосовно неї проводиться слідство. При з`ясуванні, які дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба враховувати, крім усього іншого, кримінально процесуальний статус особи, що вчинила злочин. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов`язана з`являтись до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов`язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов`язку.

3.2. Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 02 лютого 2023 року у справі № 735/1121/20 зробила такі висновки про застосування частини 2 статті 49 Кримінального Кодексу України

-пункт 59 - У разі ухилення від досудового розслідування або суду особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності або покарання за давністю після спливу диференційованого строку, передбаченого частиною першою статті 49 КК, подовженого на період ухилення.

-пункт 60 - Закінчення загальних строків, установлених частиною другою цієї статті (п`ятнадцять років з моменту вчинення злочину і п`ять років - проступку), є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, коли цей строк спливає раніше за диференційований, подовжений на час ухилення.

Отже, звільнення від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 Кримінального Кодексу України є можливим за наявності трьох умов:

-закінчення зазначених у законі строків;

-не ухилення особи від слідства або суду

-не вчинення протягом цих строків нового злочину певного ступеню тяжкості;

Застосування цих приписів до обставин цього кримінального провадження.

А. Щодо закінчення зазначених законом строків.

Вирішуючи питання про те, чи сплили передбачені законом строки давності притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності, суд, виходе з такого.

Початковим моментом перебігу строку давності є день вчинення особою діяння, що містить елементи складу кримінального правопорушення, передбаченого Особливою частиною Кримінального Кодексу України.

Тривалість строків давності відповідно до пунктів 1-5 частини 1 статті 49 Кримінального Кодексу України визначається ступенем тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, в свою чергу, відповідно до статті 12 Кримінального Кодексу України, визначається відповідно до санкцій статей Особливої частини цього Кодексу.

Статті Кримінального Кодексу ж, санкції яких мають враховуватись при визначенні ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, визначаються відповідно до вчиненого особою діяння та наявності в такому діянні елементів складу кримінального правопорушення, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.

Таке доводить, що для вирішення питання про закінчення строків давності слід визначити:

I.сутність вчиненого особою діяння, час його вчинення та наявність в ньому елементів складу кримінального правопорушення, передбаченого в Особливій частині Кримінального Кодексу України;

II.ступінь тяжкості цього діяння;

III.тривалість строку давності

І……Вирішуючи питання про порядок визначення сутності вчиненого ОСОБА_4 діяння, часу його вчинення та наявність в ньому елементів складу кримінального правопорушення, передбаченого в Особливій частині Кримінального Кодексу України, суд виходе з такого.

1. Норма статті 49 Кримінального Кодексу України на відміну від норм, що регулюють звільнення від кримінальної відповідальності з інших підстав, не пов`язує звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності із визнанням цією особою своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, її каяттям у такому або відшкодуванням нею завданої нею шкоди.

Норми §2 глави 24 Кримінального Процесуального Кодексу України, що регулюють порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності, зокрема, за цією обставиною, не передбачають, що для звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією обставиною необхідними є встановлення внаслідок досудового розслідування або судового розгляду як самого факту вчинення кримінального правопорушення, так й усіх обставин його вчинення. При цьому відповідно до частини 1 статті 17 Кримінального Процесуального Кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом. Таким чином, діюче законодавство не пов`язує звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності й з встановленням часу та характеру вчиненого особою кримінального правопорушення внаслідок кримінального провадження.

В той же час, у частині 2 статті 285 Кримінального Кодексу України зазначається про звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення.

При цьому, як розтлумачив Верховний Суд України у пункті 3 своєї Постанові від 24 листопада 2016 року у справі № 5-328 К/С-16, системно-структурний аналіз норм Кримінального Процесуального Кодексу доводить, що обвинувачення особи пов`язується з моментом складання обвинувального акта, що містить офіційну, сформовану на досудовому розслідуванні версію про вчинення особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Таке доводить, що при вирішенні питання про можливість звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності сутність діяння, час його вчинення та наявність в ньому елементів складу кримінального правопорушення, передбаченого в Особливій частині Кримінального Кодексу України, слід визначати, на підставі версії державного обвинувачення про вчинення особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, що викладена в обвинувальному акті.

2. В провадженні Центрального районного суду міста Миколаєва перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 121, статті 118 Кримінального Кодексу України.

2.1. У наданому суду обвинувальному акті від 13 січня 2016 стверджується, що ОСОБА_4 вчинив протиправне діяння за таких обставин

20.10.2015, в післяобідній час, точного часу у ході досудового слідства встановити не представилось можливим, ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, прийшов за місцем мешкання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 . Знаходячись у вказаній квартирі, ОСОБА_4 у ході раптово виниклого словесного конфлікту з ОСОБА_8 , що супроводжувався нецензурною лайкою в бік один одного, знаючи та усвідомлюючи безпорадній стан потерпілого ОСОБА_8 , який був майже постійно прикутий до ліжка у зв`язку з травмою ноги, реалізуючи злочинний намір направлений на заподіяння тілесних ушкоджень, руками почав наносити ОСОБА_8 удари по тілу та голові. При цьому, ОСОБА_8 почав кликати на допомогу та просити ОСОБА_4 припинити наносити тілесні ушкодження. Через декілька хвилин ОСОБА_4 заспокоївся та припинив спричиняти тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_8 і в подальшому вийшов з квартири та направився за горілкою.

Через певний проміжок часу в цей же день ОСОБА_4 повернувся до квартири потерпілого ОСОБА_8 , де продовжив вживати алкогольні напої з потерпілим ОСОБА_8 та його знайомими, які на час приходу ОСОБА_4 перебували в квартирі. При цьому, близько 21:00 години, більш точного часу в ході досудового слідства встановити не представилось можливим, ОСОБА_4 , продовжуючи реалізовувати злочинний умисел на спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8 , у ході словесного конфлікту з останнім, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, підскочив з дивану, перевернувши журнальний стіл, цим самим поламавши декілька дерев`яних ніжок. При цьому, продовжуючи реалізовувати умисел на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, ОСОБА_4 схопив металеву палицю, яка знаходилась в кімнаті, та наніс нею декілька ударів по тілу ОСОБА_8 , в результаті чого палиця зігнулась та ОСОБА_4 її відкинув в сторону. Після чого, останній, не припиняючи своїх дій, схопив дерев`яну ніжку та почав нею наносити численні удари по голові, рукам, ногам та тілу потерпілого ОСОБА_8 , який лежав на ліжку та всіляко намагався захиститись від ударів руками.

Вищевказаними діями ОСОБА_4 спричинив потерпілому ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді 3 крововиливів на внутрішній поверхні верхньої губи по центру, нижньої губи по центру та справа; 2 синців та на тлі одного з них садна в лобній області зліва; 8 саден в лобній області справа, в щічній області справа, у зовнішнього кута правого ока, у правого кута рота; синця та на його тлі 2 саден в області підборіддя справа; рани в правій виличній області; ран в лобно-тім`яній області по центру та в лобній області зліва на межі волосистої частини голови; синця та на його тлі садна на передній поверхні грудної клітки в верхній третині в проекції яремної вирізки та грудино-ключичного суглобу зліва; 2 синців на передній поверхні грудної клітки в середній третині зліва від передньої серединної лінії, по середньоключичній лінії справа у верхній третині; синця на лівій боковій поверхні грудної клітки в середній третині; множинних (не менш 14) поширених синців та на їх тлі множинних (не менш ніж 34) саден на зовнішній поверхні правого плечового суглобу, зовнішній та передній поверхні правого плеча в середній третині, задній поверхні правого ліктьового суглобу, правого передпліччя у верхній, середній та нижній третині, тильній поверхні правої кисті, задній поверхні лівого передпліччя у середній та нижній третині, передній поверхні лівого передпліччя в нижній третині, тильній поверхні лівої кисті у основи основної фаланги 2 пальця, зовнішній та передній поверхні правого стегна у верхній та середній третині, передній поверхні правого колінного суглобу, внутрішній поверхні лівого колінного суглобу, передній та зовнішній поверхні правої гомілки у верхній, середній та нижній третині, передній та зовнішній поверхні лівої гомілки у середній третині, тильній поверхні обох стоп; 2 ран на внутрішній поверхні правого ліктьового суглобу; рани на внутрішній з переходом на долонну поверхню 5 пальця правої кисті; 2 крововиливів в лобно-тім`яній області по центру та лобній області зліва в м`яких тканинах голови; повного (вдавленого) перелому кісток склепіння черепа в лобній області по центру; крововиливів під павутинну оболонку по зовнішній поверхні обох лобних часток; повних переломів 3 ребра по середньоключичній лінії справа, 5 ребра по передній паховій лінії зліва, які згідно висновку судово-медичного експерта обласного бюро судово-медичних експертиз Миколаївської області №2362 від 27.11.2015 за ступенем тяжкості у своїй сукупності відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які спричинили смерть, і знаходяться в прямому причинному зв`язку зі смертю.

В подальшому, після нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8 ОСОБА_4 зупинився та кинув палицю в приміщенні квартири, при цьому потерпілий ОСОБА_8 був живий та розмовляв з людьми, які знаходились в квартирі.

Наступного дня 21.10.2015, у ранковий час, близько 10:40 годин, більш точного часу в ході досудового слідства встановити не представилось можливим, лікарі швидкої медичної допомоги констатували смерть потерпілого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка згідно з висновком судово-медичного експерта обласного бюро судово-медичних експертиз Миколаївської області № 2362 від 27.11.2015 настала в результаті тупої поєднаної травми тіла у вигляді переломів кісток склепіння черепа, крововиливів під павутинну оболонку, переломів ребер справа та зліва з розвинутим травматичним шоком.

Ці дії автором обвинувального акту від 13 січня 2016 року кваліфіковані за частиною 2 статті 121 Кримінального Кодексу України як умисне нанесення тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого.

Та саме це обвинувачення наразі підтримується потерпілою.

2.2 13 липня 2018 року прокурором наданий новий обвинувальний акт, у якому перебіг подій за участі ОСОБА_4 викладений дещо інакше.

Так, автором цього обвинувального акту стверджується, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення за таких обставин.

У період вечірнього часу, починаючи приблизно з 18:00 години, 20 жовтня 2015 року до ранку, близько 9:00 години, 21 жовтня 2015 року, більш точного часу у ході судового слідства встановити не представилось можливим, ОСОБА_4 знаходився за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 , де вживав алкогольні напої. Перебуваючи за вищевказаною адресою у вищевказаний період часу, будучи в стані алкогольного сп`яніння, в ході раптово виниклої сварки, у зв`язку з тим, що ОСОБА_8 образив ОСОБА_4 , назвавши його сепаратистом, ОСОБА_8 одночасно з початком конфлікту вихопив із-під простирадла викрутку, яку тримав в правій руці, приблизною довжиною не менше 15 см, та намагався завдати нею ОСОБА_4 , який сидів пліч-о-пліч із ОСОБА_8 , удари в область грудної клітини. При цьому, ОСОБА_4 захищаючись від спроби ОСОБА_8 нанести удар гострою частиною викрутки з довжиною стрижня із наконечником не менше 15 сантиметрів, в область грудної клітини, маючи на меті припинити дії останнього, захистити себе та уникнути отримання тілесних ушкоджень, ухиляючись від викрутки, спиною впав на стіл, після чого підвівся та став обличчям до потерпілого. ОСОБА_8 весь час перебував у положенні напівлежачи на дивані, при цьому продовжував замахуватися в сторону ОСОБА_4 вказаною викруткою. Тоді ОСОБА_4 схопив алюмінієву трубу від пилососа та наніс нею 1 удар в область верхніх кінцівок потерпілого з метою вибити із рук потерпілого вказану викрутку, внаслідок удару труба зігнулась, та ОСОБА_4 її відкинув. Далі ОСОБА_4 , перебуваючи в стані необхідної оборони, намагаючись захиститись від протиправних посягань на його здоров`я з боку ОСОБА_8 , маючи при цьому можливість відвернути і припинити посягання на його адресу у інший спосіб або уникнути протиправних суспільно-небезпечних посягань, діючи з раптовим умислом, усвідомлюючи, що його дії явно не відповідають небезпечності посягання та обстановці захисту, оскільки ОСОБА_8 самостійно рухався дуже повільно, про що ОСОБА_4 було достовірно відомо, та в момент здійснення спроби нанести удари викруткою ОСОБА_4 перебував у напівлежачому положенні на ліжку, враховуючи, що для відвернення протиправного посягання з боку ОСОБА_8 ОСОБА_4 достатньо було зіскочити з дивану та відійти на декілька метрів від ліжка, не оцінив небезпечність посягання, перевищив межі необхідної оборони, одразу після того, як відкинув алюмінієву трубу, схопив дерев`яну ніжку від стола довжиною близько 55 см., якою почав наносити удари по верхніх та нижніх кінцівках потерпілого. При цьому верхні кінцівки потерпілий схрестив трохи вище грудної клітини з метою захисту, а ноги - зігнув в колінах та підтягнув під себе. Один з ударів влучив в обличчя, внаслідок чого з носа потерпілого пішла кров.

Вищевказаними діями ОСОБА_4 спричинив потерпілому ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді 3 крововиливів на внутрішній поверхні верхньої губи по центру, нижньої губи по центру та справа; 2 синців та на тлі одного з них садна в лобній області зліва; 8 саден в лобній області справа, в щічній області справа, у зовнішнього кута правого ока, у правого кута рота; синця та на його тлі 2 саден в області підборіддя справа; рани в правій виличній області; ран в лобно-тім`яній області по центру та в лобній області зліва на межі волосистої частини голови; синця та на його тлі садна на передній поверхні грудної клітки в верхній третині в проекції яремної вирізки та грудино-ключичного суглобу зліва; 2 синців на передній поверхні грудної клітки в середній третині зліва від передньої серединної лінії, по середньоключичній лінії справа у верхній третині; синця на лівій боковій поверхні грудної клітки в середній третині; множинних (не менш 14) поширених синців та на їх тлі множинних (не менш ніж 34) саден на зовнішній поверхні правого плечового суглобу, зовнішній та передній поверхні правого плеча в середній третині, задній поверхні правого ліктьового суглобу, правого передпліччя у верхній, середній та нижній третині, тильній поверхні правої кисті, задній поверхні лівого передпліччя у середній та нижній третині, передній поверхні лівого передпліччя в нижній третині, тильній поверхні лівої кисті у основи основної фаланги 2 пальця, зовнішній та передній поверхні правого стегна у верхній та середній третині, передній поверхні правого колінного суглобу, внутрішній поверхні лівого колінного суглобу, передній та зовнішній поверхні правої гомілки у верхній, середній та нижній третині, передній та зовнішній поверхні лівої гомілки у середній третині, тильній поверхні обох стоп; 2 ран на внутрішній поверхні правого ліктьового суглобу; рани на внутрішній з переходом на долонну поверхню 5 пальця правої кисті; 2 крововиливів в лобно-тім`яній області по центру та лобній області зліва в м`яких тканинах голови; повного (вдавленого) перелому кісток склепіння черепа в лобній області по центру; крововиливів під павутинну оболонку по зовнішній поверхні обох лобних часток; повних переломів 3 ребра по середньоключичній лінії справа, 5 ребра по передній паховій лінії зліва, які згідно висновку судово-медичного експерта обласного бюро судово-медичних експертиз Миколаївської області №2362 від 27.11.2015 за ступенем тяжкості у своїй сукупності відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які які спричинили смерть, і знаходяться в прямому причинному зв`язку зі смертю та відповідно до висновку комплексної судово-медичної експертизи № 12-к від 23.03.2018 рани лобно-тім`яної області, крововиливи у мякі тканини цієї області голови, перелом кісток склепіння черепа крововиливи під павутинні оболонки мозку та травматичні крововиливи у тканину мозку є відображенням єдиної травми на різних шарах та різній глибині голови та за ступенем тяжкості відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя та мають прямий причинно-наслідковий зв`язок зі смертю.

В результаті отриманих вищевказаних тілесних ушкоджень, які відповідно до висновку комплексної судово-медичнї експертизи № 12-К від 23.03.2018 могли утворитись від удару алюмінієвою трубою та ударів дерев`яною ніжкою від стола по верхнім та нижнім кінцівкам, тулубу, обличчю 21.10.2015 у ранковий час близько 10:40 годин більш точного часу в ході судового слідства встановити не представилось можливим, лікарі швидкої медичної допомоги констатували смерть потерпілого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка яка згідно з висновком судово-медичного експерта обласного бюро судово-медичних експертиз Миколаївської області № 2362 від 27.11.2015 настала в результаті тупої поєднаної травми тіла у вигляді переломів кісток склепіння черепа, крововиливів під павутинну оболонку, переломів ребер справа та зліва з розвинутим травматичним шоком.

Ці дії автором обвинувального акту від 13 липня 2018 року кваліфіковані за статтею 118 Кримінального Кодексу України як умисне вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони.

3. Обидві вказані версії вказують про те, що оскаржувані дії ОСОБА_4 були вчиненими 20-21 жовтня 2015 року.

Таке дозволяє, не вирішуючи питання про те, яка з цих версій є вірною, визначити початковим моментом перебігу строку давності стосовно ОСОБА_4 21 жовтня 2015 року.

ІІ……Вирішуючи питання про ступінь тяжкості діяння, про яке йдеться в обвинувальному акті, суд відзначає таке.

1. Відповідно до версії, викладеної в обвинувальному акті від 13 січня 2016 року, ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений частиною 2 статті 121 Кримінального Кодексу України.

1.1. Санкція частини 2 статті 121 Кримінального Кодексу України передбачає максимальне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 10 років.

1.2. Відповідно до частин 5 статті 12 Кримінального Кодексу України за такого стверджувань у цьому обвинувальному акті кримінальне правопорушення є тяжким злочином.

2. Відповідно до версії, викладеної в обвинувальному акті від 13 липня 2018 року, ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений статтею 118 Кримінального Кодексу України.

2.1. Санкція статті 118 Кримінального Кодексу України передбачає максимальне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 02 роки.

2.2. Відповідно до частин 4 статті 12 Кримінального Кодексу України за такого стверджувань у цьому обвинувальному акті кримінальне правопорушення є нетяжким злочином.

ІІІ……Вирішуючи питання щодо тривалості строків давності у зв`язку із вчиненням стверджуваного кримінального правопорушення, суд виходе з приписів статті 49 Кримінального Кодексу України.

З огляду на ці приписи діючого законодавства, суд, повертаючись до обставин цього кримінального провадження, відзначає таке.

1. На цій стадії кримінального провадження об`єктивно неможливо встановити, яка з вказаних версій зрештою є вірною.

Визначення характеру висунутого обвинувачення ускладнюється ще й позицією прокурора, яка вочевидь не є послідовною та з якої неможливо зрозуміти, у чому зрештою, ОСОБА_4 звинувачує держава.

З огляду на таке, під час розгляду заявленого обвинуваченим клопотання суд розгляне питання про тривалість строків давності притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності, виходячи з обох вказаних версій.

2. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 49 Кримінального Кодексу України у разі вчинення тяжкого злочину строк давності притягнення до кримінальної відповідальності становить 10 років.

За такого, відповідно до версії, викладеної в обвинувальному акті від 13 січня 2016 року цей строк тривав до 21 жовтня 2025 року.

3. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 Кримінального Кодексу України у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності становить 03 роки.

За такого, відповідно до версії, викладеної в обвинувальному акті від 13 липня 2018 року цей строк тривав до 21 жовтня 2018 року.

Таке доводить, що в цьому випадку «диференційований строк» давності притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності в будь-якому випадку сплинув 21 жовтня 2025 року.

Б. Щодо неухилення обвинуваченого від слідства та суду.

А……Вирішуючи питання про те, чи є в обставинах цього кримінального провадження підстави для висновку про те, що строк давності в цьому випадку зупинявся, суд виходе з процитованих вище настанов, що містяться у Постанові від 05 квітня 2021 року у справі № 328/1109/19 Об`єднаної Палати Касаційного Кримінального Суду у складі Верховного Суду.

Б……З огляду на такі настанови судової практики суд, повертаючись до обставин цього кримінального провадження, відзначає таке.

1. Матеріали справи доводять, та сторони або потерпіла зрештою не заперечують того, що в межах цього кримінального провадження 13 січня 2016 року ОСОБА_4 було висунуте обвинувачення.

Отже, після цієї дати обвинувачений усвідомлював, що в нього є наявним юридичний обов`язок з`являтись до суду за викликом та перебувати «в межах досяжності» суду.

2. Принагідно суд відзначає, що під час досудового розслідування обвинувачений від органів досудового розслідування не ухилялась.

3. З матеріалів кримінального провадження вбачається, та сторони не заперечують того, що після направлення справи до суду обвинувачений не вчиняв дій, що можуть бути сприйнятими, як ухилення від суду; тривалість розгляду справи ж є зумовленою іншими чинниками, а саме повномасштабним вторгнення збройних сил російської федерації на територію України та непослідовною позицією прокурора під час підтримання публічного обвинувачення.

Наведене у сукупності доводить, що в обставинах цього кримінального провадження ОСОБА_4 від суду не ухилявся, отже строк давності його притягнення до кримінальної відповідальності не зупинявся.

В. Щодо невчинення протягом цих строків нового злочину певного ступеню тяжкості.

Матеріали кримінального провадження не містять відомостей про те, що після 21 жовтня 2015 року обвинувачений вчинив злочин; сторони, зокрема прокурор про такі обставини не посилається.

Таке доводить, що в цьому випадку перебіг давності не переривався.

Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали і положення закону, яким він керувався.

І……Відповідно до частини 2 статті 288 Кримінального Процесуального Кодексу України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених Законом України про кримінальну відповідальність.

При цьому Верховний Суд у своїй Постанові від 02 липня 2025 року у справі № 202/7821/24 зазначив, окрім іншого, таке

Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України є безумовним, оскільки приводом для нього є саме закінчення передбачених законом України про кримінальну відповідальність строків, наданих державі для доведення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення та притягнення її до кримінальної відповідальності у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку. Особа звільняється судом від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності незалежно від наявності чи відсутності факту примирення з потерпілим, відшкодування шкоди, щирого каяття тощо, тобто, по суті, від особи взагалі не вимагається визнання своєї винуватості шляхом здійснення будь-яких активних дій.

ІІ……З огляду на таке суд, повертаючись до обставин цього кримінального провадження, відзначає наступне.

1. Встановлені судом обставини доводять, що в цьому випадку з моменту вчинення стверджуваних дій (як відповідно до версії, що викладена в обвинувальному акті від 13 січня 2016 року, так й відповідно до версії, викладеної в обвинувальному акті від 13 липня 2018 року) до моменту розгляду питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності встановлені законом строки давності притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності сплинули.

2. Інших версій в межах цього кримінального провадження не висувалось.

3. Обвинувачений просить про його звільнення від кримінальної відповідальності та закриття провадження у справі.

4. Про наслідки звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_9 освічений

Також йому роз`яснено право на розгляд справи у повному обсязі з метою його реабілітації, але таким правом обвинувачений скористатись не побажав та наполягав на закритті провадження у справі.

5. Заперечення потерпілої в підґрунтя судового рішення покладеними бути не можуть, оскільки відповідно до дороговказів, що містяться у щойно процитованій Постанові Верховного Суду від 02 липня 2025 року у справі № 202/7821/24 єдиним приводом для звільнення від кримінальної відповідальності є виключно факт спливу передбачених законом строків.

Отже, клопотання обвинуваченого про його звільнення від кримінальної відповідальності в зв`язку із спливом строків давності слід задовольнити, звільнити його від кримінальної відповідальності, а провадження у справі - закрити.

Вирішення питання про долю речових доказів.

Речові докази у справі - пляшку з під горілки «Хлібний дар», пляшку з під горілки «Немирів», пляшку з під напою «Шейк», пляшка з під напою «Кока кола», два недопалки сигарет, сім недопалків сигарет, експериментальні зразки слини, папірусний папір в двох конвертах до висновків експерта №190/ц та №191/ц, чотири змиви речовини бурого кольору, виріз з палацу (ковдри), дві наволочки, покривало, штани, експериментальні зразки крові підозрюваного та потерпілого, експериментальні зразки піднігтьових зрізів правої та лівої руки потерпілого, експериментальні зразки піднігтьових зрізів правої та лівої руки підозрюваного, светр, фрагмент металевої палиці, дві дерев`яні палиці - як майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використане на підставі пункту 4 частини 9 статті 100 Кримінального Процесуального Кодексу України слід знищити.

Керуючись статтями 369-372, 376 Кримінального Процесуального Кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

Клопотання обвинуваченого - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності в зв`язку із вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого статтею 118, частиною 2 статті 121 Кримінального Кодексу України - в зв`язку з закінченням строків давності.

Провадження у справі про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 118, частиною 2 статті 121 Кримінального Кодексу України - закрити.

Речові докази у справі - пляшку з під горілки «Хлібний дар», пляшку з під горілки «Немирів», пляшку з під напою «Шейк», пляшка з під напою «Кока кола», два недопалки сигарет, сім недопалків сигарет, експериментальні зразки слини, папірусний папір в двох конвертах до висновків експерта №190/ц та №191/ц, чотири змиви речовини бурого кольору, виріз з палацу (ковдри), дві наволочки, покривало, штани, експериментальні зразки крові підозрюваного та потерпілого, експериментальні зразки піднігтьових зрізів правої та лівої руки потерпілого, експериментальні зразки піднігтьових зрізів правої та лівої руки підозрюваного, светр, фрагмент металевої палиці, дві дерев`яні палиці - знищити.

Ухвала може бути оскарженою до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Миколаєва протягом 7 (семи) днів.

Головуючий суддя = ОСОБА_10 =