Ухвала суду № 135367895, 01.04.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

01 квітня 2026 р. справа № 520/3140/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ольги Горшкової, розглянувши у спрощеному провадженні питання про поновлення строку звернення до суду за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 відповідно до статті 19 Закону України «Про відпустки», п. 10 ст. 93 Закону України «Про Національну поліцію» грошову компенсацію за невикористані 50 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки за 2021 (10 діб), 2022 (10 діб), 2023 роки (10 діб), 2024 рік (10 діб), 2025 рік (10 діб) - відпустки як працівнику, який має двох дітей віком до 15 років станом на 2021 рік та дитини - особи з інвалідністю, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення 16 вересня 2025 року;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 50 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки як працівнику, який має двох дітей віком до 15 років станом на 2021 рік та дитини - особи з інвалідністю, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення 16 вересня 2025 року, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 відкрито спрощене провадження за правилами ст. 262 КАС України.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без руху. Надано позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з належним обґрунтуванням поважності причин пропуску строку та доказів поважності таких причин.

На виконання вказаної ухвали, представником позивача 30.03.2026 через систему Електронний суд було подано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, яка обґрунтована тим, що 09.10.2025 представник позивача - адвокат Голубов С.Г. звернувся з адвокатським запитом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, яким запитував достовірну та документально підтверджену інформацію про обсяг і характер виплачених позивачу сум, зокрема надані довідки про доходи за кожний рік та розрахункові листи. Зазначив, що станом на 20.11.2025 року відповідь на адвокатський запит від 09.10.2025 року не надходила. Також 20.11.2026 року представник позивача повторно звернувся з адвокатським запитом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, яким запитував достовірну та документально підтверджену інформацію про обсяг і характер виплачених позивачу сум, зокрема надані довідки про доходи за кожний рік та розрахункові листи. Повідомляє, що 26.11.2026 на телефон представника зателефонував представник відповідача та повідомив, що 21.10.2025 року було направлено відповідь на електронну пошту адвоката, але у зв`язку з великим об`ємом самої відповіді вона не дійшла до адресата. Заявник зазначає, що лише 03.12.2025 представник позивача отримав відповідь на свій запит від 09.10.2025 року, яка була викладена у листі від 21.10.2025 № 270445-2025 з додатками, в яких була наявна часткова інформація про обсяг і характер виплачених позивачу сум, зокрема надані довідки про доходи за кожний рік та розрахункові листи.

Крім того представник позивача додатково навів позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 12 грудня 2025 року у справі № 460/7194/24, що для обрахунку передбаченого частиною другою статті 233 КЗпП України строку звернення до суду, суд повинен встановити дату одержання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Також, вищевказаною ухвалою було витребувано від Головного управління Національної поліції в Харківській області докази ознайомлення під особистий підпис чи направлення наказу начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області 537 о/с від 16.09.2025 про звільнення позивача зі служби в поліції та докази направлення листа від 21.10.2025 № 270445-2025 на адвокатський запит від 09.10.2025, а саме повідомленням про вручення поштового відправлення (за особистим підписом одержувача або представника) із описом вкладення.

Представником відповідача 30.03.2026 через систему Електронний суд були подані пояснення, в яких останній зазначив, що відповідно до листа УКЗ ГУНП в Харківській області від 104283-2026 від 28.03.2026 у зв`язку із військовим вторгненням російської федерації на територію України, введенням Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 воєнного стану в Україні, особові справи працівників ГУНП в Харківській області були евакуйовані. У зв`язку з чим, надати суду докази про ознайомлення з наказом ГУНП в Харківській області від 16.09.2025 № 537 о/с, не надається можливим. Крім того зазначив, що з урахуванням способу комунікації, обраного самим адвокатом, а також відсутності будь-яких доказів технічної неможливості отримання або ознайомлення з електронним листом, слід дійти висновку, що адвокат мав реальну можливість ознайомитися з відповіддю вже 21.10.2025, тобто в день її направлення.

Надаючи оцінку доводам представнику позивача стосовно причин пропуску строку для звернення до суду з даним позовом, викладених в заяві та клопотанню представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із ч.2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно з п.15 ч.1 ст.3 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Суд зазначає, що в постанові від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22 Верховний Суд зауважив, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.11.2025 у справі №306/2708/23 зазначила, що ст. 233 КЗпП України визначено три випадки обчислення початку перебігу строку звернення до суду. Перебіг строку звернення до суду починається у разі: вирішення трудового спору - з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (тримісячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення - з дня вручення копії наказу про звільнення (місячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення - з дня видачі трудової книжки (місячний строк звернення до суду).

У постанові від 21.01.2026 у справі №200/8730/24 Верховний Суд прийшов до висновку, що означена правова позиція Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.11.2025 у справі №306/2708/23 не суперечить висновку Конституційного Суду України у рішенні № 1-р/2025 від 11.12.2025, яким частину першу статті 233 КЗпП України визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

Так, Конституційний Суд України виходив з того, що запровадження тримісячного строку для звернення працівника під час дії трудових відносин до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат обмежує гарантоване право особи на своєчасне одержання винагороди за працю та уможливлює невиконання роботодавцем обов`язку з оплати праці, зокрема у випадках, коли працівник звертатиметься до суду пізніше ніж через три місяці з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Фактично право працівника на одержання винагороди за працю підлягає судовому захисту лише в межах установленого строку звернення до суду, зі спливом якого працівник втрачатиме можливість ефективного та дієвого поновлення своїх прав у спосіб звернення до суду.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.03.2025 по справі № 460/21394/23 погодився із висновком апеляційного суду про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).

Суд зауважує, що особа не вважається належним чином ознайомленою (повідомленою), якщо документ або повідомлення не були вручені у спосіб, визначений законом, або якщо відсутні докази отримання, що унеможливлює реалізацію права на захист.

Однак суд зазначає, що відповідачем не надано до суду доказів видачі позивачу належним чином завіреної копії наказу про звільнення під особистий підпис або акту про відмову відповідача від підписання наказу про звільнення з поліції.

Крім того, як встановлено з матеріалів справи лише 03.12.2025 представник позивача отримав відповідь на свій запит від 09.10.2025, яка була викладена у листі від 21.10.2025 №270445-2025 з додатками, в яких була наявна часткова інформація про обсяг і характер виплачених позивачу сум, зокрема надані довідки про доходи за кожний рік та розрахункові листи та листом №37695-2026 від 23.01.2026 відповідачем повідомлено, що позивач з рапортами про надання додаткової оплачуваної відпустки згідно ст. 19 Закону України «Про відпустки» за 2021, 2022, 2023, 2024 та 2025 роки до

Доказів вручення позивачу повідомлення про виплачені йому суми грошового забезпечення, а саме інформації про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення з розшифровкою їх складових позивачу або його представнику ГУНП в Харківській області до суду не надано.

Також, слід зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимог ст.6 КАС України - суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

З огляду на викладене, з метою запобігання обмеження прав позивача на доступ до правосуддя, суд вважає за необхідне визнати причину пропуску строку звернення до адміністративного суду поважною та поновити позивачу пропущений з поважних причин строк звернення до адміністративного суду з даною позовною заявою.

У зв`язку з вищевикладеним клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропущення строку звернення до суду задоволенню не підлягає.

Щодо клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, в якому зазначено, що в провадженні Харківського окружного адміністративного суду знаходилась справа №520/1662/26 з аналогічними позовними вимогами, суд зазначає наступне.

Відповідно до відомостей програми "Діловодство спеціалізованого суду (ДСС)" ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 по справі №520/1662/26 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - повернуто позивачу.

На теперішній час відкрито апеляційне провадження у справі №520/1662/26 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 по справі № 520/1662/26 про повернення позовної заяви.

При цьому, факт повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії свідчить про те, що у межах справи №520/1662/26 Харківським окружним адміністративним судом не відкрито провадження щодо розгляду вимог позивача по суті та не вирішується спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду за вказаною підставою є необґрунтованою, а відтак, у його задоволенні слід відмовити.

Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Таким чином, заява позивача про поновлення строку до адміністративного суду підлягає задоволенню, процесуальний строк, встановлений законом слід поновити.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 243, 248, 250, 256, 257 - 262, 287, 294, 295, 297 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Заяву представника ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою - задовольнити.

Вважати поважними причини пропуску строку для звернення до суду ОСОБА_1 по справі №520/3140/25.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду із даним адміністративним позовом.

Клопотання представника Головного управління Національної поліції в Харківській області про залишення позовної заяви без розгляду - залишити без задоволення.

Продовжити розгляд справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Ольга ГОРШКОВА