Ухвала суду № 135367544, 02.04.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

02 квітня 2026 року м. Рівне№460/5331/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи заяву представника позивача Альонової Мар`яни Борисівни про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В :

26.03.2026 до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшла подана представником позивача - адвокатом Альоновою Мар`яною Борисівною (далі - заявник) позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач-1, або ІНФОРМАЦІЯ_2 ) і Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (далі - відповідач-2 або Центральна ВЛК ЗСУ) про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-1, яке оформлене протоколом №1114 від 12.03. 2024 року, яким скасовано рішення військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 16.09. 2022 року;

- визнати протиправними дії відповідача-2 щодо повторного взяття позивача на військовий облік 16 лютого 2026 року;

- зобов`язати відповідача-2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та Єдиного електронного реєстру військовозобов`язаних "Оберіг" відомостей про визнання позивача непридатним до військової служби виключенням з військового обліку, відповідно до відомостей, зазначених у військовому квитку військовозобов`язаного серії НОМЕР_1 , виданого 18.03.2022 року.

Свій позов позивач обґрунтовує тим, що відповідач-1 протиправно скасував рішення рішення військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 16.09.2022 року, внаслідок чого відповідач-2 вніс відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про перебування позивача на військовому обліку.

Ухвалою від 30.03.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження в адміністративній справі за вказаним позовом, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановив учасникам справи строки подання до суду відзиву на позовну заяву та інших заяв по суті спору.

01.04.2026 до надійшла подана представником позивача - адвокатом Альоновою Мар`яною Борисівною (далі - заявник) у справі №460/5331/26 заява про забезпечення адміністративного позову, у якій заявник просить суд забезпечити зазначений позов шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_4 здійснювати заходи щодо мобілізації позивача до набрання законної сили рішенням суду.

Обґрунтовуючи таку заяву про забезпечення позову, заявник покликається на приписи статтей 150 - 154 КАС України та зазначає про те, що станом на день подачі позову за даними ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач перебуває у статусі військовозобов`язаного, а тому існує реальна загроза мобілізації останнього до Збройних Сил України та направлення до військової частини до вирішення справи по суті. Водночас, заявник стверджує про те, що у разі мобілізації позивача виконання рішення суду стане неможливим та буде порушене його право на судовий захист.

При вирішенні по суті вказаної заяви про забезпечення позову суд виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні .

Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Згідно з пунктами 1 та 2 частини 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частинами 1 та 2 статті 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише певної особи, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв адекватності (відповідності вимогам, виключно в межах яких допускається застосування відповідних заходів; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову) та співмірності (співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів). Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Аналогічних висновків дійшов Верховний суд у постановах від 05.03.2019 у справі №826/16911/18, від 25.04.2019 у справі №826/10936/18, від 26.06.2019 у справі №826/13396/18, від 30.09.2019 у справі №420/5553/18, від 30.09.2019 у справі №640/868/19, від 30.09.2019 у справі №840/3517/18, від 29.01.2020 у справі № 640/9167/19.

Важливим є те, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення. У свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду. А тому, сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень (відповідачем) рішення чи вчинення дій, які на думку заявника порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення чи дії є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Наведений аналіз змісту вказаних норм та правових висновків вказує на те, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Щодо очевидності ознак протиправності оспорюваних рішень, дій, бездіяльності та порушення ними прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, Верховний суд у постановах від 16.05.2019 у справі № 826/14303/ 18, від 12.02.2020 у справі № 640/17408/19 та від 27.02.2020 у справі №640/16242/19 дійшов до висновків про те, що такі ознаки повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом (beyond reasonable doubt). Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною 2 статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. В іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію у справі.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

З урахуванням наведеного за результатам розгляду заяви про забезпечення позову і доданих до неї документів суд дійшов до висновків про таке.

За наведених у позовній заяві і заяві про забезпечення позову обставин та доказів суд вважає передчасним і непідтвердженим наявними у справі доказами поза обґрунтованим сумнівом твердження про те, що протиправність вказаних у позовній заяві дій та бездіяльності відповідача, з приводу оскарження яких позивач подав до суду свій позов, є очевидною. При цьому, суд звертає увагу на те, що встановлення ознак протиправності оскаржуваного рішення, дії або бездіяльності за наведених позивачем обставин є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, що є неприпустимим на даній стадії судового процесу.

Водночас, доданими до позовної заяви і заяви про забезпечення позову доказами не підтверджуються поза обґрунтованим сумнівом доводи позивача про те, що відповідачем вчинялися раніше, вчиняються зараз або у подальшому будуть вчинені будь-які дії щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації в особливий період, що можуть призвести до набуття позивачем статусу військовослужбовця і унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

З урахуванням наведеного суд дійшов до переконання про те, що наявними у справі матеріалами не підтверджено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, оскільки жодних належних та допустимих доказів у розумінні статей 73, 76 КАС України на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а також, що відновлення прав та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду не надано.

А тому, станом на день постановлення цієї ухвали у суду відсутні підстави для висновку про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову, як і неможливість відновлення таких прав в майбутньому. Тим більше, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно можуть бути порушені у майбутньому. Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у постанові від 06.09.2019 у справі №826/13306/18.

Водночас, вжиття таких заходів забезпечення позову, про які просить позивач у своїй заяві про забезпечення позову, на переконання суду несе ризики втручання судом в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень (відповідача) та може мати характер вирішення судом наперед питання про протиправність ще не вчинених дій, що суперечить принципам та завданню адміністративного судочинства.

З огляду на недоведеність позивачем існування обставин очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справ, суд вважає відсутніми визначені законом підстави для забезпечення позову.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин та враховуючи, що заявник не довів існування обставин, вказаних у частині 2 статті 150 КАС України, не довів ефективності, співмірності та адекватності запропонованих ним заходів забезпечення позову, у суду відсутні підстави вважати, що невжиття судом запропонованих позивачем заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів заявника (позивача), а тому заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 150-158, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні заяви (клопотання) представника позивача - адвоката Альонової Мар`яни Борисівни про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення (підписання) повного судового рішення (ухвали).

Повний текст ухвали складений та підписаний суддею 02.04.2026.

Суддя Олександр МАКСИМЧУК