Ухвала суду № 135367061, 30.03.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

30 березня 2026 рокум. ПолтаваСправа №440/3560/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянув у письмовому провадженні заяву адвоката Рябчука Ігоря Валерійовича про забезпечення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Полтавського окружного адміністративного суду 27.03.2026 звернувся адвокат Рябчук Ігор Валерійович з позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому позивач просив:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у ненаданні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.03.2026 про отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та надати позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Разом з позовною заявою представник позивача надав заяву про забезпечення позову, у якій позивач просив заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії, пов`язані з прийняттям наказу про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправленням ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби до моменту набрання законної сили рішенням суду.

Мотивуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 02.03.2026 через центр надання адміністративних послуг Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Відповідач у листі від 17.03.2026 №15/1900 повідомив про відмову у наданні позивачу відстрочки з підстав відсутності довідки ЄДЕБО.

Представник позивача, посилаючись на незаконність та протиправність відмови у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, просив вжити заходи забезпечення позову, зазначивши, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, за захистом яких ОСОБА_1 звернувся до суду.

Заява про забезпечення позову відповідає вимогам статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

Згідно з частиною першою статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

За змістом пункту 10 частини першої статті 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Суд розглянув подану заяву разом з доданими до неї матеріалами та дійшов такого висновку.

Згідно з частиною першою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини другої цієї статті, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

У силу пункту 2 частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Частиною другою цієї статті визначено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу чи іншим особам вчиняти певні дії, що стосуються предмета спору.

Верховний Суд у своїх судових рішеннях неодноразово зазначав, що забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні відносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Міністрів Ради Європи від 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акту може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами. І якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акту. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Подібні за змістом висновки були висловлені Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 та в подальшому підтримані у постановах від 01.06.2022 у справі №580/5656/21, від 18.05.2023 у справі №500/4200/22, від 21.02.2024 у справі №420/11311/23, від 17.04.2025 у справі №340/5170/24.

Суд звертає увагу на те, що метою забезпечення позову є попередження можливих негативних наслідків для позивача у вигляді істотно ускладнення чи неможливості виконання рішення суду, прийнятого за результатом розгляду його позову. При цьому такі заходи забезпечення позову здійснюються до вирішення адміністративної справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отож саме на позивача, як на особу, яка звертається до суду із заявою про забезпечення позову, покладається обов`язок доведення існування обставин, що поза обґрунтованим сумнівом свідчать про реальну загрозу настання негативних наслідків для позивача у вигляді істотно ускладнення чи неможливості виконання рішення суду, прийнятого за результатом розгляду його позову.

При цьому, як визначено частиною другою статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд зауважує, що предметом розгляду у справі №440/3560/26 є правомірність відмови ІНФОРМАЦІЯ_4 у наданні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє донині.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Суд враховує, що з моменту затвердження Верховною Радою України Указу Президента України від 24.02.2022 №65/2022 "Про загальну мобілізацію" у громадян України виникла підстава для реалізації конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, передбаченого статтями 17, 65 Конституції України.

Конституційний Суд України у Рішенні від 25.04.2019 №1-р(II)/2019 зазначив, що зі змісту статей 17, 65 Конституції України вбачається, що захист держави, забезпечення її безпеки є найважливішими функціями всього Українського народу. Військова служба - це конституційний обов`язок громадян України, який полягає у забезпеченні оборони України, захисті її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності. До військовослужбовців належать особи, які проходять таку службу, зокрема у Збройних Силах України. Військовій службі передує необхідність виконання конституційного військового обов`язку, що передбачає проходження громадянами України військової служби (добровільно чи за призовом).

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної, фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Представник позивача у заяві про забезпечення позову зазначив, що ОСОБА_1 за результатами вступних іспитів згідно з рішенням приймальної комісії зарахований до складу аспірантів першого року денної форми навчання в аспірантурі Класичного приватного університету терміном на 4 роки з 03 жовтня 2023 року по 22 березня 2027 року за спеціальністю 061 Журналістика.

Також представник позивача зазначив, що довідкою Класичного приватного університету від 21.05.2025 №3251 повідомлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 03.10.2023 зарахований до аспірантури Класичного приватного університету і дійсно навчається на другому курсі (денна форма навчання) за спеціальністю 061 Журналістика, строки закінчення аспірантури - 22.03.2027.

Щодо формування довідки ЄДЕБО представник позивача покликався на довідку Класичного приватного університету від 21.05.2025 №3252, у якій зазначено про неможливість формування довідки з огляду на технічні обмеження, запроваджені Міністерством освіти та науки України до Класичного приватного університету.

Також представник позивача звертав увагу на те, що питання відновлення Класичному приватному університету можливості формування в Єдиній державній електронній базі з питань освіти довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти за формою, визначеною додатком 9 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, є предметом розгляду у справі №280/7211/24.

Суд з відкритих даних Єдиного державного реєстру судових рішень встановив, що постановою Верховного Суду від 05.08.2025 у справі №280/7211/24 відхилено касаційну скаргу Класичного приватного університету на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24.12.2024 у справі №280/7211/24, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог Класичного приватного університету до Міністерства освіти та науки України про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Зі змісту згаданої постанови Верховного Суду суд встановив, що 16.07.2024 МОН України складено Акт №10.3-12-63 про невиконання суб`єктом господарювання розпорядження щодо усунення порушень ліцензійних умов провадження освітньої діяльності, а на його підставі Наказом МОН України від 22.07.2024 №495-л "Про результати позапланової перевірки Класичний приватний університет" анульовано ліцензії Класичний приватний університет на провадження освітньої діяльності: на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти з ліцензованим обсягом 165 осіб (наказ МОН від 01.07.2021 № 81-л).

За наведених обставин, суд не встановив очевидної протиправності рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Доводи представника позивача про наявність у ОСОБА_1 права на відстрочку потребують перевірки у ході розгляду справи, зокрема зважаючи на відображені вище обставини набрання законної сили судовим рішенням, у якому встановлено факт правомірності анулювання ліцензії Класичного приватного університету на провадження освітньої діяльності на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти з ліцензованим обсягом 165 осіб.

За наведених вище обставин суд дійшов висновку про відсутність визначених законом підстав для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі в обраний заявником спосіб.

А тому, у задоволенні заяви адвоката Рябчука Ігоря Валерійовича про забезпечення позову наразі належить відмовити.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 241, 243, 248, 256 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви адвоката Рябчука Ігоря Валерійовича про вжиття заходів забезпечення позову у справі №440/3560/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання, однак може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвалу суду не вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Олександр КУКОБА