Рішення № 135361333, 02.04.2026, Тарутинський районний суд Одеської області

Тарутинський районний суд Одеської області

Справа № 514/1929/25

Провадження по справі № 2/514/97/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року с-ще Бессарабське

Тарутинський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Тончевої Н.М.

при секретарі Аронєт Л.С.,

розглянувши в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Бессарабське цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з останнього заборгованість за Кредитним договором №07.11.2024-100001441 від 07 листопада 2024 року в розмірі 26695 гривень 22 копійки, судовий збір в розмірі 2422 гривні 40 копійок.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що 07 листопада 2024 року між ТОВ «Споживчий Центр» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено електронний Кредитний договір №07.11.2024-100001441, підписаний одноразовим ідентифікатором Е986. Згідно умов кредитного договору, позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб шляхом перерахування коштів кредиту на реквізити платіжної картки № НОМЕР_1 , надані клієнтом з метою отримання кредиту, на суму 12000 гривень, на умовах строковості, зворотності, платності, тобто на 140 днів до 26 березня 2025 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1 % за кожен день користування кредитом, комісії за надання кредиту в розмірі 1800 гривень. ТОВ «Споживчий Центр» свої зобов`язання за Договором №07.11.2024-100001441 від 07 листопада 2024 року виконало, що підтверджується листом ТОВ «УПР» №1-2312 від 23 грудня 2025 року. Відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму 800 гривень 20 листопада 2024 року, на суму 3104 гривні 78 копійок 01 грудня 2024 року, на суму 3000 гривень 04 квітня 2025 року, на суму 3000 гривень 15 жовтня 2025 року, що було враховано позивачем під час формування довідки про заборгованість. Однак, відповідач не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов`язання, а тому виникла заборгованість за кредитним договором, яка становить 26695 гривень 22 копійки, з яких: 6000 гривень тіло кредиту, 15120 гривень проценти; 895 гривень 22 копійки комісія за надання кредиту; 4680 гривень неустойка. Ці обставини стали причиною звернення позивача до суду з даним позовом.

В судове засідання представник позивача не з`явився. У позовній заяві зазначив, що підтримує позовні вимоги позивача та просить розглянути справу за відсутністю представника банку. Не заперечує щодо розгляду справи у заочному порядку.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, за адресою місця проживання, однак на адресу суду від відповідача повернувся конверт з відміткою «адреса відсутній за вказаною адресою».

Пунктом 4 частини 8 статті 128 ЦПК України передбачено, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, відповідно до ч.11 ст. 128 ЦПК України, було розміщено оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про виклик відповідача ОСОБА_1 до суду в судове засідання, однак останній в судове засідання на вказану в оголошенні дату також не з`явився, жодних заперечень проти позову, заяв про розгляд справи без його участі до суду не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Частиною 11 статті 128 ЦПК України передбачено, що з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача без повідомлення причини, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло відзиву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення спору.

Враховуючи, що представник позивача не заперечує щодо розгляду справи в заочному порядку, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача в порядку ст. 280 ЦПК України та ухвалити заочне рішення по справі.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Так, з матеріалів справи вбачається, що

ТОВ «Споживчий центр» 07 листопада 2024 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір №07.11.2024-100001441 про надання кредиту.

07 листопада 2024 року ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору №07.11.2024-100001441 про надання кредиту.

Зі своєї сторони ТОВ «Споживчий центр» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор Е986, на номер телефону НОМЕР_2 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено.

Таким чином, 07 листопада 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №07.11.2024-100001441, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором Е986 у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частиною 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За приписами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як видно із матеріалів справи, зазначений кредитний договір укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Згідно умов кредитного договору, позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб шляхом перерахування коштів кредиту на реквізити платіжної картки № НОМЕР_1 , надані клієнтом з метою отримання кредиту, на суму 12000 гривень, на умовах строковості, зворотності, платності, тобто на 140 днів до 26 березня 2025 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1 % за кожен день користування кредитом, комісії за надання кредиту в розмірі 1800 гривень.

ТОВ «Споживчий Центр» свої зобов`язання за Договором №07.11.2024-100001441 від 07 листопада 2024 року виконало, що підтверджується листом ТОВ «УПР» №1-2312 від 23 грудня 2025 року.

Відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму 800 гривень 20 листопада 2024 року, на суму 3104 гривні 78 копійок 01 грудня 2024 року, на суму 3000 гривень 04 квітня 2025 року, на суму 3000 гривень 15 жовтня 2025 року, що було враховано позивачем під час формування довідки про заборгованість.

Однак, відповідач не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов`язання, а тому виникла заборгованість за кредитним договором, яка становить 26695 гривень 22 копійки, з яких: 6000 гривень тіло кредиту, 15120 гривень проценти; 895 гривень 22 копійки комісія за надання кредиту; 4680 гривень неустойка.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1ст.1048 ЦК України).

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Встановлено, що відповідач, в порушення умов договору своєчасно, в порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти не повернув.

Однак, із зазначеного розрахунку вбачається, що прострочена заборгованість за нарахованими відсотками перевищує тіло кредиту майже в три рази.

Відповідно ст. ст. 11. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладання договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зазначено, що з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, а саме відповідно до Договору №07.11.2024-100001441 від 07 листопада 2024 року передбачена відсоткова ставка в розмірі 1 % за один день користування кредитом.

За частиною третьою статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року справа № 902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Тому, враховуючи викладене, а також з урахуванням судової практики Великої Палати Верховного Суду, суд не погоджується з твердженням позивача, що умови кредитного договору про реальну процентну ставку в розмірі 1 % за один день користування кредитом, що призвело до нарахування процентів у розмірі 15120 гривень і перевищує тіло кредиту майже в три рази, є справедливим, оскільки зазначене суперечить таким загальним засадам цивільного законодавства, яка справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Тож, враховуючи, що зобов`язання має виконуватись належним чином, а також те, що відповідач була обізнана про необхідність здійснювати сплату процентів за користування кредитними коштами, проте, враховуючи очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум процентів за користування кредитними коштами тілу кредиту, суд вважає за необхідне стягнути з відповідач на користь позивача проценти у розмірі 6000 гривень, виходячи із принципів справедливості, добросовісності та розумності.

Таким чином, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за вищевказаним кредитним договором в загальному розмірі 12895 гривень 22 копійки, яка складається з: 6000 гривень тіло кредиту, 6000 гривень проценти; 895 гривень 22 копійки комісія за надання кредиту.

Що стосується стягнення неустойки у розмірі 4680 гривень, суд зазначає наступне.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Загальновизнаним є факт, що Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово був продовжений та продовжує діяти на час розгляду справи.

Таким чином, оскільки Договір №07.11.2024-100001441 був укладений сторонами 07 листопада 2024 року, тобто в період дії в Україні воєнного стану, то нарахована позивачем неустойка у розмірі 4680 гривень не може бути стягнутий з відповідача, оскільки відповідач нормою закону звільнений від обов`язку такої сплати.

Крім того, ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір в розмірі 2422 гривні 40 копійок, що підтверджується оригіналом платіжної інструкції № СЦ00064372 від 24 грудня 2025 року.

Таким чином, враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, суд вважає, що необхідно стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1170 гривень 15 копійок пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 1050, 1054 ЦК України; ст. ст. 12, 13, 81,89, 128, 141, 223, 264, 265, 268, 272, 280-283, 288, 289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» /01032, м. Київ, вулиця Саксаганського, 133-А, код ЄДРОПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_4 / загальну суму заборгованості за Кредитним договором №07.11.2024-100001441 від 07 листопада 2024 року в розмірі 12895 (дванадцять тисяч вісімсот дев`яносто п`ять) гривень 22 (двадцять дві) копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» /01032, м. Київ, вулиця Саксаганського, 133-А, код ЄДРОПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_4 / суму судових витрат в розмірі 1170 (одна тисяча сто сімдесят) гривень 15 (п`ятнадцять) копійок пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У задоволенні решти позовних вимог, а саме щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» відсотків в розмірі 9120 (дев`ять тисяч сто двадцять) гривень та неустойки в розмірі 4680 (чотири тисячі шістсот вісімдесят) гривень відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Н.М. Тончева