Ухвала суду № 135360050, 02.04.2026, Ананьївський районний суд Одеської області

Справа № 491/507/25

УХВАЛА

02 квітня 2026 року Ананьївський районний суд Одеської області

в складі головуючого судді - Желяскова О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Білоус А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ананьїв Одеської області заяву представника позивачки про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРО ПАТ» про усунення перешкод у користуванні майном, третя особа, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмета спору, державний реєстратор Відділу «Центр надання адміністративних послуг» Стрюківської сільської ради Березівського району Одеської області Ігнатовський Микола Анатолійович,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Ананьївського районного суду Одеської області перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРО ПАТ» про усунення перешкод у користуванні майном, третя особа, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмета спору, державний реєстратор Відділу «Центр надання адміністративних послуг» Стрюківської сільської ради Березівського району Одеської області Ігнатовський Микола Анатолійович.

02 квітня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивачки - адвоката Євсюкова Ф.Б. надійшла заява про забезпечення позову в зазначеній цивільній справі шляхом заборони відповідачу, а також будь-яким іншим особам за його дорученням: здійснювати обробіток земельної ділянки площею 1,8625 га, кадастровий номер 5120281000:01:003:1180; здійснювати посів сільськогосподарських культур; збирати врожай; передавати земельну ділянку у користування третім особам, до набрання законної сили рішенням суду у справі. В обґрунтування заяви представник зазначив, що на даний час у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване право оренди за ТОВ «АГРО ПАТ», яке позивачка оспорює та вважає таким, що відсутнє та було зареєстровано на підставі неукладеного договору. За офіційними даними контролюючого органу підтверджується, що відповідач фактично використовує земельну ділянку без належної правової підстави. Відповідач продовжує фактичне користування земельною ділянкою та має можливість здійснювати її обробіток, посів та збирання врожаю, що створює реальну загрозу: отримання врожаю особою, яка не має законних підстав користування землею; унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову; виникнення нових спорів щодо врожаю; завдання позивачці майнової шкоди; істотного ускладнення або фактичної неможливості поновлення прав позивачки. В даному випадку заборона користування земельною ділянкою є співмірним та необхідним заходом забезпечення позову, оскільки предметом спору є саме право користування цією земельною ділянкою. Невжиття заходів забезпечення призведе до того, що відповідач продовжить використовувати спірну земельну ділянку, що унеможливить ефективний захист прав позивачки та виконання майбутнього рішення суду.

Згідно частини першої статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

При цьому, заява представника позивачки - адвоката Євсюкова Ф.Б.не входить до категорії заяв, визначеної частиною п`ятою статті 153 ЦПК України, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути її за відсутності особи, що подала заяву та інших осіб.

У відповідності до положень частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши заяву представника позивачкипро забезпечення позову та додані до неї документи, приходить до висновку, що заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову повинна містити захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов`язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на ту особу, яка заявляє відповідне клопотання. Отже, за загальним правилом, заявник зобов`язаний довести наявність підстав для забезпечення позову, надавши відповідні докази.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 наголошує, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу позивача та відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Представник позивача не надав суду будь-яких доказів, які б підтвердили імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Тобто, саме лише посилання в заяві на потенційну імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

В заяві про забезпечення позову представником позивача не було наведено доводів щодо співмірності позовних вимог із заявленим видом забезпечення позову, як і не було доведено наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної заяви. Зокрема, позивачем не доведено чи спроможний захід забезпечення позову у вигляді заборони, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, оскільки рішення суду про визнання правочину недійсним не передбачає ніяких процедур виконання такого рішення, які були б пов`язані з виробничою діяльністю або визначенням права користування земельними ділянками, оскільки рішення про визнання договорів оренди недійсними та скасування їхньої державної реєстрації є лише фіксацією правового факту і не потребує виконання, пов`язаного з використанням земельних ділянок за цільовим призначенням, а отже, будь-яка діяльність на земельних ділянках, які є предметом оренди, зокрема, і діяльність стосовно ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у межах заявлених позовних вимог жодним чином не можуть утруднити чи зробити неможливим виконання можливого судового рішення про скасування державної реєстрації.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову в частині заборони відповідачу, а також будь-яким іншим особам за його дорученням: здійснювати обробіток земельної ділянки площею 1,8625 га, кадастровий номер 5120281000:01:003:1180; здійснювати посів сільськогосподарських культур; збирати врожай, і тому вважає, що в цій частині заява не підлягає задоволенню.

Щодо заборони передавати земельну ділянку у користування третім особам, до набрання законної сили рішенням суду у справі, суд зазначає наступне.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачеві ефективний захист його порушених чи оспорюваних прав та інтересів, за захистом яких він звернувся/має намір звернутися до суду, а також реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Усталена практика Верховного Суду щодо застосування інституту забезпечення позову виходить з того, що у разі, коли спір є немайновим, тобто судове рішення у разі задоволення такого позову не вимагатиме його примусового виконання, не повинна досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а досліджується та оцінюється така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду, та те, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18, від 19 листопада 2020 року у справі № 910/8225/20, від 13 січня 2021 року у справі № 910/9855/20, від 07 жовтня 2021 року у справі № 910/2287/21.

Враховуючи, що у цій справі позивачка звернулася до суду з немайновими позовними вимогами, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Судом встановлено, що позивачці на праві власності належить земельна ділянка площею 1,8625 га, кадастровий номер 5120281000:01:003:1180, розташована на території Ананьївської міської ради Подільського району Одеської області (земельна ділянка № НОМЕР_1 , масив № НОМЕР_2 ), яка є предметом договору оренди, який позивачка оспорює.

З наведеного вбачаться існування реальної загрози ефективному захисту та поновленню порушених чи оспорюваних прав чи інтересів заявника у разі задоволення позову без вжиття заходів забезпечення позову, а не вжиття заходів забезпечення позову, й подальші ймовірні дії відповідача можуть унеможливити ефективний захист порушеного права позивача без нових звернень до суду.

Суд вважає, що такий вид забезпечення позову як заборона передавати земельну ділянку у користування третім особам таким, що відповідає процесуальним нормам, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Крім того суд застерігає, що запропонований позивачем вид забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямований на підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Вжиття заходу забезпечення позову в даному випадку спрямоване на те, щоб протягом судового розгляду спору по суті суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою та забезпечив протягом розгляду справи продовження існування стану, який є предметом спору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 149-153, 258 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивачки - адвоката Євсюкова Федора Борисовичапро забезпечення позову в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРО ПАТ» про усунення перешкод у користуванні майном, третя особа, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмета спору, державний реєстратор Відділу «Центр надання адміністративних послуг» Стрюківської сільської ради Березівського району Одеської області Ігнатовський Микола Анатолійович,- задовольнити частково.

Заборонити відповідачу ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРО ПАТ» (місцезнаходження згідно ЄДР ЮО, ФОП та ГФ: 66428, Одеська область, Подільський район, с. Гандрабури, вул. Липецька, буд. 13, ідентифікаційний номер в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 41426420), а також будь-яким іншим особам за його дорученням передавати земельну ділянку площею 1,8625 га, кадастровий номер 5120281000:01:003:1180, розташовану на території Ананьївської міської ради Подільського району Одеської області (земельна ділянка № НОМЕР_1 , масив № НОМЕР_2 ), у користування третім особам.

В іншій частині заяви відмовити

Ухвала суду згідно частини другої статті 261 ЦПК України набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У відповідності до підпункту 15.5 підпункту 15 пункту 15 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Дана ухвала є виконавчим документом, набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення, в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Ухвала про забезпечення позову може бути пред`явлена до примусового виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання ухвалою законної сили відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про виконавче провадження».

Роз`яснити, що згідно частини четвертої статті 157 ЦПК України особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Копію цієї ухвали суду вручити/надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 272 ЦПК України.

Суддя О.О. Желясков