Ухвала суду № 135359610, 31.03.2026, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/1/23

н/п 1-кп/766/36/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2026 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області у складі колегії суддів:

головуючого судді: ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретар судового засідання: ОСОБА_4

за участю: прокурора: ОСОБА_5 ,

перекладача: ОСОБА_6 ,

захисника: ОСОБА_7 ,

обвинувачених: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні в режимі відеоконференції клопотання прокурора у кримінальному провадженні № 42022230000000503 від 21.12.2022 року, за обвинуваченням: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111-2, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1, ч. 3 ст. 289 КК України, про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Херсонського міського суду Херсонської області перебуває кримінальне провадження, відносно ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111-2, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1, ч. 3 ст. 289 КК України.

Ухвалою судді Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 від 18.10.2023 року, призначено підготовче судове засідання у справі.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 22.03.2024 року справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні прокурор подав до суду клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки такий закінчується 05.04.2026 року. Клопотання обґрунтовує тим, що ризики, які стали підставою для обрання та продовження обвинуваченим такого запобіжного заходу на даному етапі не зменшились та продовжують існувати, а тому просить клопотання задовольнити та продовжити обвинуваченим строк тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, з підстав, наведених у ньому.

Обвинувачені ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , та їх захисник адвокат ОСОБА_7 , заперечували проти задоволення клопотання, з підстав наведених прокурором. Захисник зазначив, що на теперішній час ризики, на які посилається сторона обвинувачення, суттєво зменшились, підзахисні тривалий час перебувають під вартою. Посилаючись на практику Верховного Суду, ЄСПЛ, просив визначити обвинуваченим розмір застави, який складає 80 розмірів прожиткового мінімуму, для працездатних осіб.

Суд, заслухавши обґрунтування прокурора в підтримку заявленого клопотання, заперечення захисника та обвинувачених, приходить до наступного висновку.

У відповідності до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Клопотання прокурора подано в порядку, передбаченому ст. 331 КПК України, відтак жодних порушень при внесенні клопотання прокурором немає.

За матеріалами провадження ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , обвинувачуються у вчиненні, злочинів, передбачених:

- ч. 1 ст. 111-2 КК України, а саме: умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України, іноземцем чи особою без громадянства, за винятком громадян держави-агресора, з метою завдання шкоди Україні шляхом: реалізації чи підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора; добровільного збору, підготовки та/або передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора - караються позбавленням волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої, що відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів;

- ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є: провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, вчинене за попередньою змовою групою осіб;

- ч. 3 ст. 289 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є: незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб, якщо предметом незаконного заволодіння є транспортний засіб, вартість якого у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян .

Вирішуючи заявлене клопотання, суд бере до уваги, що існування обґрунтованої підозри чи обґрунтованого обвинувачення передбачає наявність фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити злочин. Втім, що саме може бути розцінене як «обґрунтоване» залежить від усіх обставин справи. Факти, які дають підставу для підозри і висунення обвинувачення не мають бути такого ж рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи. У цьому випадку достатніми є докази, які об`єктивно зв`язують обвинуваченого з певним злочином і не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми для висунення звинувачення.

З огляду на положення ч. 3 ст. 199 КПК України, вирішуючи вказане питання, суд враховує обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд бере до уваги у сукупності обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111-2, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1, ч. 3 ст. 289 КК України.

У клопотанні прокурором заявлено ризики зазначені у п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України - знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків, обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні; п.4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Під час розгляду зазначеного клопотання, встановлено що заявлені прокурором ризики які виправдовують продовження обвинуваченим запобіжного заходу мають місце частково.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу суд бере до уваги у сукупності всі обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , також судом враховуються вік та стан здоров`я обвинувачених, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про неможливість утримання останніх під вартою.

Суд не приймає доводи сторони обвинувачення щодо наявності ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України - знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки на даній стадії судового розгляду письмові докази судом вивчені та долучені до матеріалів кримінального провадження.

Крім того, суд не приймає доводи сторони обвинувачення, щодо наявності ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки на даній стадії кримінального провадження письмові докази судом вивчені та долучені до матеріалів кримінального провадження, даний ризик за своєю правовою природою є оціночним, а прокурором у клопотанні не конкретизовано, які саме дії можуть вчинити обвинувачені для перешкоджання провадженню.

Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування відносно обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризиків, наведених прокурором.

Суд вважає, що ризики, які передбачені ст. 177 КПК України, які слугували підставою для обрання та продовження обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою хоча і зменшилися, проте підстав вважати, що належну процесуальну поведінку обвинувачених може забезпечити більш м`який запобіжний захід, судом не встановлено.

Згідно з ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є тримання під вартою.

Визначаючи підстави для виняткового виду запобіжного заходу суд враховує обставини, визначені в ст.178 КПК України, а також тяжкість обвинувачення, а також враховує, що більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

З огляду на наведене, оцінивши у сукупності наведені обставини, суд не знаходить підстав для зміни щодо обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , запобіжного заходу на менш суворий і з метою забезпечення виконання ними процесуальних обов`язків, а також запобігання їх спробам будь - яким чином перешкоджати кримінальному провадженню, вважає доцільним, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, продовжити його застосування в межах строку, визначеного законом - до 29.05.2026 року включно.

Щодо заявленого захисником клопотання про визначення розміру застави, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 182 КПК України визначено, що застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-2553 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. ст. 109-1142, 258-2586, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України (ч. 4 ст. 182 КПК України).

Тобто із наведених приписів Кодексу випливає, що законодавець закріпив дискрецію слідчого судді, суду під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за ч. 6 ст. 176 Кодексу не визначати або визначати розмір застави з урахуванням підстав та обставин, установлених ст. ст. 177, 178 Кодексу. Виходячи зі змісту приписів ст. ст. 3, 8, ч. ч. 1, 2 ст. 29, ч. 1 ст. 55, ч. 1 ст. 62, ч. 1 ст. 64 Конституції України Конституційний Суд України вважає, що відповідно до вказаних приписів Кодексу під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за ч. 6 ст. 176 Кодексу є можливість, за певних підстав та обставин, визначених ст. ст. 177, 178 Кодексу, застосувати заставу як більш м`який запобіжний захід (п. 6.3 Рішення Конституційного Суду України від 19.06.2024 №7р(ІІ)/2024).

Згідно практики, викладеної в рішенні Другого сенату Конституційного Суду України від 19 червня 2024 року (№ 3-111/2023(207/23, 315/23), суд не позбавлений можливості визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави при вирішенні питання про запобіжний захід по даній категорії кримінальних правопорушень. Так, згідно з даним рішенням законодавцем закріплено дискрецію слідчого судді, суду під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу не визначати або визначати розмір застави з урахуванням підстав та обставин, установлених статтями 177, 178 Кодексу.

Відповідно до Конвенції та практики ЄСПЛ, зокрема, в справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Харченко проти України» та «Лабіта проти Італії», обмеження права особи на свободу й особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ національні суди повинні з`ясувати, чи є тримання особи під вартою до судового розгляду справи єдиним запобіжним заходом, який би забезпечив належну процесуальну поведінку особи та виконання нею процесуальних обов`язків, а також чи є можливість в такому разі обмежитися застосуванням менш суворого (альтернативного) запобіжного заходу.

Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "Piruzyan v. Armenia" п.п. 104-105).

Колегією суддів береться до уваги той факт, що обвинувачені ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , вже тривалий час, а саме: з 17.05.2023 року, перебувають під вартою, на даній стадії кримінального провадження письмові докази судом вивчені та долучені до матеріалів кримінального провадження проте, свідки сторони обвинувачення залишилися не допитаними, оскільки стороною обвинувачення тривалий час не було забезпечено їх явку для допиту в судове засідання.

Через це питання щодо їх подальшого утримання під вартою вимагає особливо ретельного аналізу.

Відповідно до рішення ЄСПЛ за скаргою № 12369 від 26.06.1991 року по справі "Латальє проти Франції", п. 51, "...Попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути "формою очікування" обвинувального вироку.

Суд має з`ясувати, чи існують ризики того, що поведінка обвинувачених зашкодить розгляду кримінального провадження. У цьому контексті ключовим є визначення розміру застави як альтернативного запобіжного заходу.

Водночас, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , обвинувачуються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України під час дії воєнного стану, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого діяння та обумовлює необхідність дотримання судом такої міри суворості, щоб вона була здатна забезпечити охорону загальносуспільних прав та інтересів.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів приходить до висновку про доцільність визначити обвинуваченим ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , як альтернативу застосування щодо них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застави.

Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України).

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

На підставі викладеного, колегія суддів, керуючись правилами ч.5 ст. 182, ст. 183 КПК України, із врахуванням матеріалів кримінального провадження, знаходить правові підстави для визначення обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , застави, в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму, для працездатних осіб (який станом на 28.01.2026 року становить 3 328 грн.) кожному, яка здатна забезпечити виконання обвинуваченими обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, що не суперечить положенням ч.5 ст.182 КПК України та вимогам ст.ст.178, 182, 183 КПК України, позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання порушувати покладені на неї процесуальні обов`язки, та не є явно непомірним, беручи до уваги розмір предмета злочину.

Відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави суд вважає за необхідне покласти на обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_9 наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою, викликом до суду; не відлучатися з м.Херсон, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування зв свідками визначеними у реєстрі матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42022230000000503 від 21.12.2022 року, за обвинуваченням: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111-2, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1, ч. 3 ст. 289 КК України.

Обов`язки, передбачені ч. ч. 5, 6 ст. 194 КПК України можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються (ч. 7 ст. 194 КПК України)

Керуючись п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 176-178, 194, 197, 199, 331, 376 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченої ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою відносно ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111-2, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1, ч. 3 ст. 289 КК України - до 29.05.2026 року включно.

Визначити відносно ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в порядку ч.3 ст.183 КПК України, заставу в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму, для працездатних осіб, що становить 998400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) грн. 00 коп. у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена, як самою обвинуваченою, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації Херсонської області за реквізитами: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26283946; Банк отримувача ДКСУ, Територіальне управління Державної судової адміністрації; Код банку отримувача (МФО) 820172; Рахунок отримувача: UA968201720355209001000001110.

На підставі ч.5 ст.194 КПК України, покласти на обвинувачену ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою, викликом до суду;

- не відлучатися з м.Херсон, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування зв свідками визначеними у реєстрі матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42022230000000503 від 21.12.2022 року, за обвинуваченням: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111-2, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1, ч. 3 ст. 289 КК України.

Визначити двохмісячний термін дії обов`язків, покладених на обвинувачену у разі внесення застави, з дня внесення застави.

Роз`яснити обвинуваченій ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у разі невиконання покладених на неї обов`язків, застава звертається в дохід держави.

Продовжити строк тримання під вартою відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111-2, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1, ч. 3 ст. 289 КК України - до 29.05.2026 року включно.

Визначити відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в порядку ч.3 ст.183 КПК України, заставу в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму, для працездатних осіб, що становить 998400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) грн. 00 коп. у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації Херсонської області за реквізитами: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26283946; Банк отримувача ДКСУ, Територіальне управління Державної судової адміністрації; Код банку отримувача (МФО) 820172; Рахунок отримувача: UA968201720355209001000001110.

На підставі ч.5 ст.194 КПК України, покласти на обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у разі внесення застави наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою, викликом до суду;

- не відлучатися з м.Херсон, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування зв свідками визначеними у реєстрі матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42022230000000503 від 21.12.2022 року, за обвинуваченням: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111-2, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1, ч. 3 ст. 289 КК України.

Визначити двохмісячний термін дії обов`язків, покладених на обвинуваченого у разі внесення застави, з дня внесення застави.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід держави.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченими, їх захисником, прокурором, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня оголошення ухвали, а обвинуваченими протягом п`яти днів з моменту вручення копії ухвали.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченим, захиснику до відома та направити начальнику ДУ "Миколаївський слідчий ізолятор" для виконання.

Повний текст ухвали, буде складено та проголошено 02.04.2026 року о 12 год 20 хв.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3