Вирок № 135359497, 02.04.2026, Тростянецький районний суд Сумської області

Справа № 588/542/26

Провадження № 1-кп/588/95/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2026 року м. Тростянець

Тростянецький районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт з угодою про примирення у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026202520000025 від 26.03.2026 відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Білка Тростянецького району Сумської області, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 06.06.2025 Тростянецьким районним судом Сумської області за ч. 2 ст. 197-1 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1700 грн,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 197-1 КК України,

учасники кримінального провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ,

представник потерпілого ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 у період часу з жовтня 2025 року по теперішній час, точна дата в ході досудового розслідування не встановлена, маючи прямий умисел спрямований на самовільне зайняття земельної ділянки особливо цінних земель, діючи всупереч вимогам ст. 125, ст. 126, п. б ст. 211 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», які регламентують набуття і реалізацію права на землю, при відсутності відповідного рішення, фактично заволодів земельною ділянкою комунальної форми власності площею 1,8009 га, яка розташована в межах населеного пункту Білківського старостинського округу Тростянецької об`єднаної територіальної громади, а саме с. Білка Охтирського району Сумської області (суміжною із земельною ділянкою з кадастровим номером 5925080400:01:002:0141) кадастровий номер відсутній, засадивши її сільськогосподарською культурою - пшеницею.

На вказаній земельній ділянці залягають ґрунти агровиробничої групи ґрунтів 53 д (чорноземи типові малогумусні та чорноземи сильнореградовані, середньо суглинкові), яка відноситься до переліку особливо цінних груп ґрунтів.

Дії ОСОБА_3 кваліфікуються за частиною 2 статті 197-1 КК України, як самовільне зайняття земельної ділянки особливо цінних земель, вчинене особою раніше судимою за кримінальне правопорушення, передбачене цією статтею.

Під час досудового розслідування між сторонами кримінального провадження представником потерпілого ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_3 була укладена угода про примирення від 31 березня 2026 року. За змістом указаної угоди ОСОБА_3 визнав свою винуватість у зазначеному діянні і зобов`язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні. Тростянецька міська рада не має претензій до ОСОБА_3 щодо відшкодування шкоди.

Сторони, враховуючи обставини, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме: щире каяття у вчиненому, активне сприяння досудовому розслідуванню, з урахуванням особи винного, який позитивно характеризується за місцем проживання, погодились на призначення ОСОБА_3 покарання за частиною 2 статті 197-1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень.

В угоді передбачені, як наслідки її укладення та затвердження, визначені статтею 473 КПК України, так і наслідки її невиконання, передбачені статтею 476 КПК України.

Розглядаючи угоду про примирення, суд враховує наступне.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 197-1 КК України, у вчиненні якого відповідно до угоди ОСОБА_3 визнав себе винуватим, ураховуючи положення ст. 12 КК України належить до нетяжких злочинів.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений не оспорив обставин пред`явленого обвинувачення, повністю підтримав угоду, визнав свою винуватість у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України та пояснив, що повністю розуміє права, передбачені ч. 5 ст. 474 КПК України, надані йому законом, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винним, погодився на призначення узгодженого покарання, просив затвердити угоду.

Представник потерпілого ОСОБА_5 підтримала угоду про примирення та зазначила, що наслідки затвердження угоди їй зрозумілі.

Обвинуваченому та представнику потерпілого судом роз`яснено, що у разі затвердження угоди обмежуються їх права на оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 КПК України, зокрема, роз`яснено, що вирок обвинувачений може оскаржити лише з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частиною четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди.

Також представнику потерпілого роз`яснено, що наслідком укладення та затвердження угоди про примирення є позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за це кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди.

Шляхом опитування сторін, суд переконався, що укладення угоди є добровільним, тобто згідно з ч. 6 ст. 474 КПК України не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Прокурор ОСОБА_4 також підтримав укладену угоду, просив суд її затвердити, та вказав, що узгоджена міра покарання відповідає вимогам закону.

Суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, дійшов висновку, що зміст угоди відповідає вимогам ст. 471 КПК України та положенням закону, правова кваліфікація кримінального правопорушення є правильною, умови угоди не суперечать інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, сторони добровільно уклали угоду про примирення, зобов`язання взяті за угодою обвинуваченим можуть бути виконані повністю, наявні фактичні підстави для визнання винуватості. Судом не встановлені підстави для відмови у затвердженні угоди, що передбачені ч. 7 ст. 474 КПК України.

Обставинами, які відповідно до статті 66 КК України пом`якшують покарання, суд вважає щире каяття обвинуваченого, який висловив критичну оцінку своєї поведінки шляхом повного визнання вини та готовності нести кримінальну відповідальність, активне сприяння у розкритті злочину, оскільки ОСОБА_3 добровільно своїми активними діями надавав допомогу органам досудового розслідування та суду в з`ясуванні тих обставин вчинення злочину, що мають істотне значення для повного його розкриття, а також добровільне перерахування коштів у розміру 3000 грн на підтримку Збройних Сил України.

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_3 відсутні.

Дослідивши матеріали, які характеризують особу обвинуваченого, суд встановив, що ОСОБА_3 раніше судимий, є пенсіонером, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.

Ураховуючи особу обвинуваченого, з огляду на наявність кількох пом`якшуючих вину обвинуваченого обставин, відсутність у потерпілого претензій стосовно відшкодування шкоди, суд вважає, що є підстави призначити ОСОБА_3 узгоджене сторонами угоди покарання, із застосуванням статті 69 КК України, перейшовши до іншого покарання, яке не передбачено у санкції частини 2 статті 197-1 КК України у виді штрафу.

Відтак, суд дійшов висновку про можливість затвердження вказаної угоди про примирення з призначенням обвинуваченому ОСОБА_3 узгодженої в угоді міри покарання.

Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов не заявлено.

Клопотання про застосування відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили не заявлено.

Керуючись ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про примирення від 31 березня 2026 року у кримінальному провадженні, внесеному 26.03.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026202520000025, укладену між представником потерпілого Тростянецької міської ради ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_3 .

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 197-1 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням статті 69 КК України у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) грн.

Штраф має бути сплачений ОСОБА_3 у місячний строк після набрання вироком законної сили, про що необхідно повідомити Тростянецький районний суд Сумської області шляхом представлення документа про сплату штрафу.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через Тростянецький районний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту його проголошення з підстав, визначених ч. 3 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, обвинуваченому та представнику потерпілого.

Суддя ОСОБА_1