Ухвала суду № 135358138, 02.04.2026, Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 127/6665/26

Провадження 2/681/561/2026

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

"02" квітня 2026 р. м.Полонне

Суддя Полонського районного суду Хмельницької області Горгулько Н.А., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до держави Російська Федерація про стягнення моральної шкоди

в с т а н о в и л а:

02.03.2026 ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області із вказаним позовом до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди в сумі 500000 грн.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 03.03.2026 справу передано за підсудністю до Полонського районного суду Хмельницької області.

Дослідженням матеріалів позовної заяви встановлено, що вона не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) з таких підстав.

Позивач визначив відповідачем державу Російська Федерація.

Відповідно до ч. 2 ст.2, ч. 1 ст.170 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

З положень ч. 2 ст.48 ЦПК України вбачається, що позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

При цьому держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого заподіяну шкоду.

Державу представляє влада, яка охоплює виконавчу, законодавчу, судову, а також центральні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. З попереднього твердження випливає, що протиправні дії органів держави є її власними діями, тому безпосередньо держава несе відповідальність за протиправні діяння своїх органів, зокрема, збройних сил.

Загальновідомо, що за військові дії на території України відповідальна Російська Федерація.

У постанові від 20.11.2018 по справі № 5023/10655/11 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що держава може вступати як у цивільні (господарські), так і у адміністративні правовідносини (пункт 6.21). Вступаючи у цивільні чи господарські правовідносини, держава в особі відповідного органу насамперед має на меті задоволення приватного інтересу (пункт 6.23).

Наведені висновки Верховного Суду вказують на можливість держави вступати в цивільні правовідносини через відповідні органи.

Як зазначив Касаційний господарський суд у постанові від 04.10.2022 по справі №910/5210/20 (пункт 5.4), у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах.

Належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою особою або службовою особою, є держава як учасник цивільних правовідносин, як правило, в особі органу, якого позивач зазначає порушником своїх прав . Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду.

Позиція Верховного Суду у спорах про відшкодування шкоди, завданої державою, викладеною, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц та в постанові Верховного Суду від 12.04.2021 у справі №201/7038 /20 (провадження №61-16141св20).

Отже з огляду на суб`єктний склад учасників спору та особливий статус держави, яка може вступати у правовідносини лише через свої компетентні органи, визначення представника відповідача є необхідним у цій справі.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про міжнародне приватне право» якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору.

В рамках Гаазької конвенції з питань цивільного процесу Україна має отримувати допомогу від таких країн як Аргентина, Австрія, Білорусь, Бельгія, Боснія і Герцеговина, Китай (адміністративна область Макао), Хорватія, Македонія, Кіпр, Чехія, Данія, Єгипет, Фінляндія, Франція, Германія, Угорщина, Ізраїль, Італія, Японія, Латвія, Люксембург, Марокко, Нідерланди (королівство у Європі), Норвегія, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина, Словенія, Іспанія, Суринам, Швеція, Швейцарія, Туреччина, Вірменія, Ватикан, Киргизія, Ліван, Молдова, Росія, Узбекистан.

Пунктом 2.1 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27.06.2008р. № 1092/5/54 (далі-Інструкція), визначено, що у разі, якщо при розгляді цивільної справи у суду України виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд України складає доручення.

Відповідно до пункту 2.3 Інструкції Доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України. Якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України. Документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову. У відповідних випадках документи, що підлягають врученню, можуть бути складені або перекладені на ту мову, яку, як є підстави вважати, розуміє особа, якій необхідно вручити документи. Це окремо визначається судом України у дорученні.

Таким чином, саме на позивача покладається обов`язок забезпечити подання до суду належно оформлених, перекладених, нотаріально посвідчених документів, після чого вони надсилаються судом у порядку повідомлення, визначеного Інструкцією про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень», затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації від 27 червня 2008 року №1092/5/54, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 2 липня 2008 року № 573/15264.

Позивачем не надано до суду належним чином засвідчений уповноваженим перекладачем або нотаріальний переклад позовної заяви та доданих до неї документів, для вручення відповідачу через відповідні установи юстиції, та проведення окремих процесуальних дій за місцезнаходженням відповідача.

Крім того, судом враховано, що 24 лютого 2022 року розірвано дипломатичні відносини між Україною і Російською Федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території Російської Федерації та діяльність дипломатичних установ Російської Федерації на території України зупинено. Комунікація Міністерства закордонних справ України з органами державної влади Російської Федерації за посередництва третіх держав не здійснюється. У зв`язку з чим наразі унеможливлено сприяння органами дипломатичної служби України у переданні судових документів російській стороні (листи Міністерства закордонних справ України вих. №71/17-500-67127 від 04 вересня 2022 року та вих. №71/17-500-77469 від 03 жовтня 2022 року).

Також припинено доставку поштових відправлень до/з Російської Федерації з перших днів повномасштабного вторгнення.

Таким чином, передача будь-яких документів компетентним органам Російської Федерації, у тому числі дипломатичними каналами, наразі неможлива (лист Міністерства юстиції України вих. №100817/98748-22-22/12.1.3 від 31 жовтня 2022 року).

У зв`язку з повномасштабною військовою агресією Російської Федерації проти України припинилось будь-яке, в тому числі поштове, сполучення між Україною та Російською Федерацією.

У свою чергу, у мережі Інтернет судом виявлено електронні пошти посольств Російської Федерації в інших країнах.

Зважаючи на це, суд дійшов висновку, що такі електронні пошти повідомлені посольством Російської Федерації, а відтак є офіційними електронним адресами (адресою) відповідача.

З огляду на наведене та з метою дотримання основних засад цивільного судочинства, суд вбачає за необхідне вжити всіх можливих заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи шляхом направлення примірника позовної заяви з додатками, перекладеного на офіційну мову держави, на території якої знаходиться представник відповідача, а також на російську мову, на наявні в мережі Інтернет електронні адреси посольства Російської Федерації.

З урахуванням необхідності направлення судом судових та позасудових документів для вручення за кордоном для належного повідомлення посольства Російської Федерації про дату, час та місце розгляду справи, суд вважає за доцільне запропонувати позивачеві здійснити нотаріально посвідчений переклад позовної заяви з додатками у справі, та у подальшому судові рішення у справі, на офіційну мову держави відповідача - російську, та направити скан-копії такого перекладу на електронні пошти посольства Російської Федерації.

Відповідно до п.3 ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Проте, позивач, прохаючи суд стягнути моральну шкоду в сумі 500000 грн, у вступній частині позовної заяви вказав, що позов не містить вимог майнового характеру і, відповідно, не вказав ціни позову.

Відповідно до п.8 ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви, зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Проте, позивач в позовній заяві зазначив додатки, що складаються з 15-ти пунктів, вказавши їх лише у форматі IMG_jpeg, без зазначення їхньої назви та без зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Відповідно до ч.4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до п. п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 1 відсоток від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року на одну особу в розрахунку на місяць становить 3328,00 грн.

Отже, за позовну заяву майнового характеру (500000 грн) подану фізичною особою, сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 1331 грн 20 коп. та не більше 16640,00 грн.

У поданому позові позивачем заявлено вимогу майнового характеру про стягнення з Російської Федерації 500000 грн в якості відшкодування моральної шкоди.

Зазначена вимога, незважаючи на її спрямованість на компенсацію моральної шкоди, є вимогою майнового характеру, оскільки позивач просить суд стягнути з відповідача чітко визначену суму грошових коштів.

Вимоги про відшкодування моральної шкоди набувають ознак майнових, якщо вони виражені у конкретному грошовому розмірі. Це зумовлено тим, що такі вимоги спрямовані не на захист нематеріального блага як такого, а на отримання конкретної грошової компенсації, що має вартісну оцінку, і, відповідно, впливає на майнову сферу позивача.

Таким чином, незважаючи на те, що підставою для позову є моральна шкода, завдана незаконними діями органу місцевого самоврядування, суть вимоги полягає у реальному грошовому відшкодуванні, а не у немайновому визнанні чи припиненні порушення.

Більше того, позиція Верховного Суду, викладена, зокрема, в постанові Великої Палати від 18.04.2018 року у справі № 643/13172/15-ц, підтверджує, що: «...у разі заявлення вимоги про відшкодування моральної шкоди в грошовому еквіваленті, така вимога має майновий характер, навіть якщо порушене право є нематеріальним».

Отже, вимога про стягнення моральної шкоди у фіксованому грошовому розмірі підлягає кваліфікації як майнова, а судовий збір розраховується як за позов майнового характеру, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Як вбачається зі змісту поданої позовної заяви вона містить вимогу майнового характеру, а саме стягнення моральної шкоди у розмірі 500000 грн, отже сум судового збору, що підлягає сплаті позивачем становить 500000 грн.

Отже з урахуванням вищевикладеного позивачу на усунення недоліків позову слід подати позовну заяву у новій редакції, форма та зміст якої повинні відповідати вимогам статті 175 ЦПК України, та надати докази надсилання позовної заяви і копій доданих до неї документів (у перекладі на російську мову) на поштову адресу або адресу електронної пошти належного представника відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи вищенаведене, приходжу до висновку, що позовну заяву необхідно залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 258-260 ЦПК України, суд -

в с т а н о в и л а:

Позовну заяву ОСОБА_1 до держави Російська Федерація про стягнення моральної шкоди залишити без руху, запропонувавши позивачу в десятиденний строк з дня отримання ухвали усунути недоліки, а саме:

- вказати в позовній заяві ціну позову;

- вказати в позовній заяві перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви, зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

- надати докази надсилання позовної заяви і копій, доданих до неї документів (у перекладі на російську мову) на поштову адресу або адресу електронної пошти належного представника відповідача;

- надати докази про сплату судового збору в сумі 5000 грн, які слід внести або перерахувати за такими реквізитами: отримувач ГУК у Хмел.обл/Полонська мтг/22030101, код отримувача (ЄДРПОУ) 37971775, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN) UA908999980313111206000022657, код класифікації доходів бюджету 22030101, найменування коду класифікації доходів бюджету судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050); або документ, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

З урахуванням вищевикладеного позивачу на усунення недоліків позову слід подати позовну заяву у новій редакції, форма та зміст якої повинні відповідати вимогам статті 175 ЦПК України.

Роз`яснити, що інакше заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

У разі усунення недоліків у встановлений строк заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.

Роз`яснити позивачу, що невиконання вимог ухвали суду у встановлений строк є підставою вважати позовну заяву неподаною та такою, що підлягає поверненню позивачу.

Ухвала щодо сплати судового збору може бути оскаржена в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі в 15-денний строк з дня підписання ухвали апеляційної скарги. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає, заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Н.А.Горгулько