Рішення № 135357942, 02.04.2026, Шумський районний суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 609/270/26

2-а/609/4/2026

02 квітня 2026 року Шумський районний суд Тернопільської області

в складі головуючого судді Харлана М.В.

за участю секретаря судового засідання Семенюк О.І.

позивача ОСОБА_1

представника позивача Манчука С.Г.

свідка ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шумськ адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області

про: скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6819376,-

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції сторін.

1. 18 березня 2026 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (далі відповідач) з вимогою про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6819376 від 12.03.2026 р., якою його визнано винним за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.

2. Позов обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є протиправною, складена без належних на те правових підстав та підлягає скасуванню виходячи з того, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Вказує, що 12 березня 2026 року він, на автомобілі ВАЗ 2108 д.н.з. НОМЕР_1 рухався в м. Шумськ по вул. Українська, 11, де був зупинений працівником поліції.

Причиною зупинки, зі слів працівника поліції послугувало те, що під час руху транспортного засобу не працював задній лівий габаритний ліхтар (стоп-сигнал).

Позивач зазначає, що перед виїздом з дому перевірив роботу зовнішніх світлових приладів, у тому числі і задній лівий «стоп-сигнал», який працював бездоганно.

Оскільки перед початком руху габаритні вогні були у справному стані, позивач відкривши багажне відділення автомобіля порухав лампу габаритного вогню і вона почала світитись. На вказаний факт працівник поліції не відреагував, а склав стосовно позивача оскаржувану постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності.

За наведених обставин просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Не погоджуючись з поданим позовом, від представника відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі у зв`язку з безпідставністю такого.

Свій відзив представник відповідача мотивує тим, що 12.03.2026 р. близько 15 год. 17 хв. в м. Шумськ по вул. Українська 11, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки ВАЗ модель 2108, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у якого не працював задній лівий габаритний ліхтар (стоп-сигнал), чим порушив п. 31.4.3 ПДР України, тим самим вчинивши правопорушення передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Інспектором Кременецького РВ поліції ГУНП в Тернопільській області лейтенантом поліції Пилипчуком Б.А. було виявлено дане порушення, винесено відносно позивача ОСОБА_1 постанову серії ЕНА № 6819376 та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.

Зазначає, що підтвердженням порушень вимог ПДР та норм КУпАП є надані поліцейськими відеоматеріали фіксації порушення із нагрудного відеореєстратора поліцейського під назвою «еxport-44pbb» та відео із реєстратора службового автомобіля під назвою «Video». В ході перегляду відео із реєстратора службового автомобіля під назвою «Video» в період із 00:00:10 сек. по 00:00:19 сек. чітко проглядається, що транспортний засіб марки ВАЗ 2108, реєстраційний номер НОМЕР_1 рухається із порушеннями правил дорожнього руху, а саме не працює задній лівий габаритний ліхтар (стоп-сигнал).

Зі змісту відео чітко проглядається, що поліцейський підійшовши до транспортного засобу ВАЗ 2108, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував позивач ОСОБА_1 виконавши вимогу статті 18 п. 3 Закону України «Про Національну поліцію» представився та попередив водія, що ведеться відео-фіксація їхньої розмови на нагрудну боді - камеру, а також повідомив причину зупинки транспортного засобу, а саме не працює задній лівий габаритний ліхтар (стоп-сигнал).

На місці зупинки позивачу було надано можливість усунути технічну несправність транспортного засобу, проте останній пояснив, що задній лівий габаритний ліхтар працює, але не так ярко світить. В порушення, що задній лівий габаритний ліхтар не світив є відео із нагрудного відео реєстратора поліцейського під назвою «export-44pbb», де о 00:01:24 сек. в ході усунення несправностей стоп-сигнал так і не працює.

Окрім цього звертають увагу суду, що поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу позивача не вчинялося жодних дій пов`язаних із перешкоджанням реалізувати своє право на правничу допомогу, що у свою чергу зафіксовано на нагрудний відеореєстратор (файл під назвою «export-44pbb»).

Вважає, що винесена постанова є належним чином обґрунтована та підтверджена достатніми та допустимими доказами.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Манчук С.Г. позовні вимоги підтримали та просили задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_2 суду показав, що 12 березня 2026 року він разом із батьком ОСОБА_1 перед виїздом з дому перевірили транспортний засіб на технічні несправності, зокрема, останній сів за руль автомобіля та повернув ключ запалювання натиснувши на гальма, при цьому ОСОБА_1 обійшов автомобіль з усіх сторін, все працювало справно, в тому числі задній лівий габаритний ліхтар (стоп-сигнал).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, однак у поданому відзиві просив розгляд справи здійснювати без участі представника, в задоволенні позову просив відмовити.

ІІ. Інші процесуальні дії у справі.

3. Ухвалою Шумського районного суду Тернопільської області від 18 березня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву в порядку спрощеного позовного провадження та призначено до судового розгляду по суті на 26 березня 2026 року, у зв`язку із клопотанням представника позивача, судовий розгляд справи відкладено на 02 квітня 2026 року.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

4. Відповідно до копії оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6819376, винесеної 12 березня 2026 року інспектором Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області лейтенантом поліції Пилипчуком Б.А., вбачається, що 12 березня 2026 р. в м. Шумськ по вул. Українська, 11, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки ВАЗ модель 2108, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у якого не працював задній лівий габаритний ліхтар (стоп-сигнал), чим порушив п. 31.4.3 ПДР України.

Позивача визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

ІV. Оцінка Суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступних висновків.

5. Як передбачено ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

6. Як передбачено ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

7. Частиною першою ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

8. За змістом ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

9. За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

10. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

11. Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

12. Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

13. Як зазначено вище постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності складена поліцейським патрульної поліції, який відповідно до вимог ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення має право розглядати справи про адміністративні порушення та накладати адміністративні стягнення безпосередньо за ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

14. Відповідно положень ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення (зі змінами), доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

15. Відповідно до ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

16. Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно матеріалів справи оскаржувану постанову прийнято у зв`язку з тим, що позивач керував транспортним засобом, у якого не працював задній лівий габаритний ліхтар (стоп-сигнал).

17. Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

18. Відповідно до пункту 2.3 а ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу.

19. Як слідує з підпункту 31.4.3. пункту 31.4. ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема:

а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу.

В той же час, пунктом 31.5 ПДР України передбачено, що у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил.

20. Відповідно до ч. 1 ст. 121 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

21. Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

22. В свою чергу, згідно з п.1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Зазначена норма встановлює обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобов`язаний подати докази на спростування таких заперечень.

23. Пунктом 24 Постанови ПВС України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами законодавства про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративне правопорушення на транспорті» роз`яснено судам, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

На підтвердження вини позивача представником відповідача разом з відзивом на адресу суду надіслано відеозапис з камери нагрудного реєстратора поліцейського, що знаходиться на цифровому носії інформації DVD-R з якого вбачається, що позивач 12 березня 2026 р. дійсно керував транспортним засобом ВАЗ 2108, реєстраційний номер НОМЕР_1 та був зупинений працівниками поліції. Причиною зупинки, послугувало те, що у транспортного засобу під керуванням позивача не працював задній лівий габаритний ліхтар (стоп-сигнал).

Під час спілкування з працівниками поліції позивач був переконаний, що задній лівий габаритний ліхтар працює, але не так «ярко» світить.

На 01:41 сек. вищевказаного відео вбачається, що позивач відкривши багажне відділення автомобіля порухав лампу габаритного вогню і вона почала світитись, тим самим усунувши технічну несправність на місці зупинки, на що працівник поліції відреагував «О, зараз світить.». Вказане відео спростовує доводи представника відповідача у відзиві на позовну заяву, що позивачем не було усунуто технічні несправності.

Відтак, суд вважає, що відповідачем не доведено обставин не можливості подальшого руху ТЗ позивача після того, як він усунув технічну несправність габаритного ліхтаря, відповідно до вимог п.31.5 ПДР України, окрім того, відповідач не з`ясував, чи мав автомобіль, яким керував позивач, несправності до початку руху, що виключає можливість притягнення позивача до відповідальності за керування технічно несправним автомобілем.

Окрім того, слід зазначити, що в діях ОСОБА_1 відсутня наявна форма вини у виді умислу як прямого чи непрямого, так і у виді необережності, оскільки водієм перед початком руху було вжито заходів щодо інспектування транспортного засобу на несправності, що підтверджується показами свідка ОСОБА_2 наданими в судовому засіданні.

24. В контексті спірних правовідносин, суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до частини 3 статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

25. У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

26. Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція. (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98).

27. Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

28. Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

29. У справі Надточій проти України (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення).

Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційного Суду України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. (п. 4.1).

30. Суд зазначає, що обов`язок особи, яка склала матеріали про адміністративне правопорушення, нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини.

31. В силу приписів ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу (частина 1).

32. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина 2).

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

За таких обставин, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, на якого покладений обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, не довів факту наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення.

33. Положеннями ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Обов`язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

В даному випадку відповідачем не було доведено обставин, якими він обґрунтовує заперечення проти позову, не надано до суду інших доказів, які підтверджують наявність складу правопорушення та спростовують пояснення позивача, викладені в адміністративному позові, які б дозволили вказати на достовірність обставин викладених в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності позивача, а тому будь-які сумніви з приводу наявності вини водія транспортного засобу трактуються на користь водія в силу дії презумпції невинуватості.

34. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

35. Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

36. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Отже, враховуючи викладене та беручи до уваги вищенаведені норми, суд вважає, що позов слід задовольнити та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, а провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

37. Відповідно до ч.5 п.2 ст.139 КАС України - якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

38. Згідно із абз. 1 ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала її посадова чи службова особа.

39. Відповідно до копії пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 вбачається, що позивач ОСОБА_1 являється особою з інвалідністю другої групи та відповідно до ч.1 п. 9 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, а тому судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції в Тернопільській області на користь держави у розмірі 665,60 грн.

Виходячи з вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 8, 9, 10, 71-79, 194, 229, 268, 241-246, 270-272, 286 КАС України, ст.ст. 7, 9, 122, 247, 251, 283, 286 КУпАП, суд,-

У Х В А Л И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6819376 - задовольнити.

2. Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6819376 від 12 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 , було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 гривень.

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП закрити.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на користь держави (ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувач Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду складено 02 квітня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, місце знаходження, 46001, вул. Валова, 11, м. Тернопіль, Тернопільська область, код ЄДРПОУ: 40108720.

Суддя: М.В. Харлан