Рішення № 135356925, 16.03.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/7442/25

Провадження № 2/487/427/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

16 березня 2026 року м. Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва в складі головуючого судді Сухаревич З.М., за участю секретаря судового засідання Марченко Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

02 жовтня 2025 року до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» (далі також - позивач) до ОСОБА_1 (далі також - відповідач), в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 18071 від 31.08.2024 у розмірі 25558,00 грн, посилаючись на невиконання умов договору, судовий збір 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу 10000 грн.

Також у позовній заяві викладено клопотання про витребування у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформації по платіжній картці № НОМЕР_1 та фінансовому номеру ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач не виконує умови договору та має заборгованість за процентами за період з 30.09.2024 до 26.08.2025 у сумі 25558,00 грн. У зв`язку з цим, позивач звертається до суду.

07 жовтня 2025 року судом відкрито провадження у даній справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, задоволено клопотання про витребування доказів.

18 листопада 2025 року надійшла відповідь АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Представник позивача в судове засідання не прибув, проте в позовній заяві просив про розгляд справи за його відсутності. Аналогічне клопотання надійшло до суду 20.11.2025.

Відповідач в судове засідання повторно не прибув, причину неявки не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, відзив не подав.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу без участі відповідачки на підставі наявних у ній даних і доказів та ухвалити заочне рішення.

Дослідивши докази в сукупності, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 31.08.2024 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 18071, за умовами якого товариство зобов`язується надати позичальникові грошові кошти в розмірі 8000 грн (далі кредит), на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строки, визначені цим договором (п. 1.1).

Відповідно до п. 1.2. Договору № 18071 процентна ставка за користування кредитом становить 1,0% від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Строк надання кредиту та строк дії договору становить 730 днів, з сплатою кредиту в кінці строку користування згідно Додатку №1 до цього Договору. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів (пункт 1.3.).

Відповідно до п. 1.5. Кредитного договору невід`ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, через мережу інтернет ТОВ «ФК «Процент», які розміщені на сайті https://procent.com.uа.

В п. 1.7. Кредитного договору зазначено, що Товариство здійснює переказ суми кредиту на електронний платіжний засіб № НОМЕР_1 , що належить позичальникові.

Згідно з п.1.8 Кредитного договору розмір та строки сплати позичальником платежів за цим договором погоджений сторонами в Додатку № 1 до цього договору.

Згідно з п. 6.1, п. 6. 3 Кредитного договору даний договір укладається в інформаційно-телекомунікаційній системі на сайті https://procent.com.uа відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Після проходження реєстрації та ідентифікації в ІТС товариства, позичальник в особистому кабінеті в ІТС, реєструє електронний платіжний засіб на який буде перераховано суму кредиту.

В Додатку № 1 до кредитного договору № 18071 від 31.08.2024 міститься таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графік платежів та реальну річну процентну ставку згідно затверджених Правил розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної ставки за договором про споживчий кредит № 16 від 11.06.2021, із зазначенням дати видачі кредиту/дати платежів; кількості днів у розрахунковому періоді, що становить 30 днів; чистої суму кредиту/суми платежу за розрахунковий період; сума кредиту за договором/погашення суми кредиту; процентів за користування кредитом, що становлять по 2400 грн за кожні 30 днів, останній платіж 800,00 грн; реальної річної процентної ставки у розмірі 2334,04% та загальної вартості кредиту в сумі 66400 грн.

Вказаний кредитний договір та додатки до нього підписані ОСОБА_1 31.08.2024 шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 198563.

Відповідно до копії квитанції № 42509-47885-82054 від 31.08.2024 ТОВ «ФК «Процент» на виконання зобов`язань за кредитним договором № 18071 від 31.08.2024 на умовах фінансового кредиту перерахувало кошти у сумі 8000,00 грн. на картку № НОМЕР_1 , яка була зазначена в п. 1.7 кредитного договору.

Згідно з відповіддю АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 18.11.2025 вх. № 35236, наданої на виконання вимог ухвали суду, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовану картку № НОМЕР_2 та 31.08.2024 на неї зараховано 8000,00 грн.

Відповідно до детального розрахунку заборгованості (щоденні нарахування і погашення) за кредитним договором № 18071 від 31.08.2024, станом на 26.08.2025 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором становить 33 422,00 грн, з яких строкова заборгованість за сумою кредиту в розмірі 7864,00,00 грн.; прострочена заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом в розмірі 25 558,00 грн.

Позивач просить стягнути заборгованість за процентами за період з 30.09.2024 до 26.08.2025 у сумі 25 558,00 грн.

Вирішуючи даний спір суд виходить з такого.

Згідно з статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України).

На підставі матеріалів справи встановлено, що договір № 18071 від 31.08.2024 підписаний електронними підписами сторін в порядку передбаченому ст. ст. 638, 639 ЦК України, ст. ст. 3, 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію» та ЗУ «Про електронний цифровий підпис».

В укладеному між сторонами кредитному договорі визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування, наслідки невиконання умов договору. З зазначеними умовами договору відповідач погодився, електронним цифровим підписом підтвердив, що прийняв пропозицію укласти договір саме на запропонованих умовах.

Відповідач отримав кредитні кошти, проте не повернув їх та не повернув нараховані проценти за користування кредитом, внаслідок чого закономірною є наявність заборгованості. Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, відповідає умовам договору.

Будь-яких доказ про неправильність нарахованих відповідачу процентів за користування кредитними коштами або виконання зобов`язань за вказаним договором у будь - якій частині матеріали справи не містять.

Враховуючи, що відповідачем порушено право позивача на отримання процентів за користування відповідачем кредитними коштами, тому позов слід задовольнити та заборгованість зі сплати процентів за період з 30.09.2024 до 26.08.2025, яка складає 25 558,00 грн слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Розподіляючи судові витрати суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Оскільки позов задоволено повність, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача надані належні докази на підтвердження понесення відповідачем витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ст.141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Верховний Суд акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Отже, при визначенні суми відшкодування, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З огляду на наведене, оскільки справа є малозначною, предмет спору у цій справі не є складним та не потребував вивчення великого обсягу фактичних даних, а обсяг і складність складених процесуальних документів є незначним, підготовка цієї справи до розгляду у суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи та не вплинула на результат розгляду справи, оскільки судова практика у даній категорії справи є сталою, суд вважає, що заявлений до відшкодування розмір судових витрат не відповідає критерію їх пропорційності та розумності та є завищеним, а тому задовольняє ці витрати частково, та вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача 5 000,00 витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» заборгованість за кредитним договором № 18071 від 31.08.2024 по несплаченим процентам за період з 30.09.2024 до 26.08.2025 у сумі 25 558,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, апеляційної скарги, якщо їх не буде подано, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ», ЄДРПОУ: 41466388, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 4.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 16 березня 2026 року.

Суддя: З.М. Сухаревич