Рішення № 135353432, 02.04.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/12333/25

н/п 2/953/772/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Шаренко С.Л.,

за участі секретаря судового засідання Реуцької Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові Київського районного суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення суми боргу за кредитним договором, посилаючись на те, що 01.06.2025 між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №71872369. За Кредитним договором ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" надало ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 3500,00 грн., строком на 30 днів, із фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,4%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 15% від суми наданого Кредиту, а клієнт зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.

30.06.2025 між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №15257765 до Договору позики №71872369, за умовами якої сторони домовились, що строк кредитування продовжується на 14 днів, та строк кредитування складає 44 дні.

16.10.2025 р. між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ "Фінпром Маркет" було укладено Договір факторингу № 16/10/25 за яким "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" передає ТОВ "Фінпром Маркет" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "Фінпром Маркет" приймає належні "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" права вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників.

Згідно реєстру прав вимоги ТОВ "Фінпром Маркет" набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 11739 грн. з яких: 3500 грн. сума заборгованості за кредитним договором, 714 грн. сума заборгованості за відсотками, 525 грн. сума заборгованості за комісіями, 7000,00 грн. сума заборгованості за пенею/неустойкою. Однак, всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання.

Так після відступлення позивачу права грошової вимоги відповідач не здійснив платежу для погашення існуючої заборгованості.

Представник позивача в судове засідання не зживився, надав до суду заяву про проведення судового засідання без участі представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, причини неявки не повідомила, хоча була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення. Відзиву на позов та будь-яких заяв та клопотань щодо процесуальних питань суду не подавала.

Враховуючи те, що відповідачем ОСОБА_1 у встановлений законом строк відзиву на позовну заяву до суду не подано, суд, відповідно до положень ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає поданий позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних міркувань.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 634 ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

На підставі ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ст. 610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Крім того суд вказує, що за п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до змісту ч. 1-5 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

За ч. 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

На підставі ч. 8 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК якщо сторони домовились укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З урахуванням викладеного вмотивування суд дійшов висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК).

Головне, щоб електронний договір включав усі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним через недодержання письмової форми в силу прямої вказівки закону.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Отже, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є комбінацією цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічна правова позиції була викладена Верховним Судом у постанові від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19.

Судом було встановлено, що 01.06.2025 між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису було укладено договір надання коштів у кредит № 71872369.

Згідно п. 2.2. 1 Договору сума кредиту складає 3500,00 грн.

Згідно п. 2.2.2 Договору строк кредитування становить 30 днів.

Згідно п. 2.2.3 Договору процентна ставка становить 0,400 % (фіксована).

Також судом було встановлено, що 30.06.2025 між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису було укладено додаткову угоду № 15257765 до договору надання коштів у кредит № 71872369 від 01.06.2025.

Згідно п. 1 Додаткової угоди Сторони домовились продовжити Строк кредитування на 14 днів та викласти п. п. 2.2.2. п. 2.2. Договору в новій редакції:

2.2.2.Строк кредитування/Строк Договору 44 днів".

На період продовження строку користування Кредитом (пролонгації) до дати повернення Кредиту, що визначена п. п. 2.1.п. 2 Додаткової угоди, нарахування Процентів за користування Кредитом здійснюється за ставкою 1,00 %. У зв`язку з цим викласти п. п. 2.2.3. п. 2.2. Договору в наступній редакції: "2.2.3. Процентна ставка/день 1,00 % (фіксована)".

Таким чином суд дійшов висновку, що договір від 01.06.2025, та додаткова угода від 30.06.2025 були підписані ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, чим підтверджено його укладання сторонами такої угоди, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт позивача за допомогою логіну та пароля договір між сторонами не був би укладений, тому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Відповідач ОСОБА_1 , підписуючи 01.06.2025 електронним підписом договір про надання коштів у кредит, зазначила номер електронного платіжного засобу НОМЕР_1 .

Згідно довідки ТОВ "ФК "Фінекспрес" № КД-000064763 від 20.10.2025, грошові кошти в сумі 3500 грн. були перераховані на карту ОСОБА_1 НОМЕР_1 .

Крім того, на виконання ухвали суду про витребування доказів, від АТ «Універсал банк» до суду надійшов лист, згідно якого на ім`я ОСОБА_1 в банку емітувалась платіжна картка № НОМЕР_2 . Також долучено довідку про рух коштів по картці, з якого вбачається, що 01.06.2025 на її картку було зарахування в розмірі 3500 гривень.

Судом також було встановлено, що 16.10.2025 р. між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ "Фінпром Маркет" було укладено Договір факторингу № 16/10/25 за яким "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" передає ТОВ "Фінпром Маркет" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "Фінпром Маркет" приймає належні "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" права вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників.

Згідно реєстру прав вимоги ТОВ "Фінпром Маркет" набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 11739 грн. з яких: 3500 грн. сума заборгованості за кредитним договором, 714 грн. сума заборгованості за відсотками, 525 грн. сума заборгованості за комісією, 7000 грн. сума заборгованості за пенею/неустойкою.

За п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином права вимоги за договором надання коштів у кредит №71872369 від 01.06.2025, укладеним ОСОБА_1 із первісним кредитором, перейшло до ТОВ "Фінпром Маркет".

Судом встановлено, що відповідач належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання за таким кредитним договором щодо повернення кредиту та процентів за користування ним, внаслідок чого у ОСОБА_1 утворилась заборгованість, яку відповідач повинен сплатити на користь позивача.

Вирішуючи питання про розмір такої заборгованості суд зазначає наступне. Так, Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі - Закон № 2120-IX) доповнено, серед іншого, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 18.

Згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Так у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України згідно із Указом Президента України "Про ведення воєнного стану в Україні" № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 5-30 год. 24 лютого 2022 року, який діє до теперішнього часу.

Враховуючи вищезазначене, вимоги про стягнення неустойки за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) грошового зобов`язання, суперечать законодавству.

На підставі переліченого вимоги ТОВ "Фінпром Маркет" про стягнення з ОСОБА_1 пені/неустойки в сумі 7000,00 грн. задоволенню не підлягають.

Таким чином суд встановив наявність боргу ОСОБА_1 перед позивачем за договором № 71872369 саме в сумі 4739 грн., з яких 3500 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 714 грн. сума заборгованості за процентами, 525 грн. сума заборгованості за комісією.

Підсумовуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 4739 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за ч. 3 ст. 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу, які за змістом ст. 137 ЦПК несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За ст. 141 ЦПК розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, тому обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повинен надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Отже, можна зробити висновок, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.

Суд встановив, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 4500 грн.

підтверджуються: договором № 25-08/25/ФП від 25.08.2025 про надання правничої допомоги адвокатом Ткаченко Ю.О.; актом приймання-передачі справ на надання правничої допомоги; витягом з акту № 7ФП приймання передачі наданої правничої допомоги за яким вбачається, що вартість наданої послуги становить 4500 грн.; ордером на надання правничої (правової) допомоги; свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю; платіжною інструкцією кредитового переказу коштів.

Отже, з огляду на зазначені норми права, правову позицію Великої Палати Верховного Суду та встановлені обставин справи, суд дійшов переконання, що вимоги про відшкодування витрат позивача на правничу допомогу підлягають задоволенню, оскільки вони пов`язані з розглядом справи, розмір яких є обґрунтованим за відсутності клопотання відповідача про зменшення їх розміру.

Відповідно до ст. 141 ЦПК на користь позивача з відповідача підлягають також стягненню витрати ТОВ "Фінпром Маркет" зі сплати судового збору відповідно до частки задоволених судом позовних вимог, що дорівнює 977,92 грн.

На підставі викладеного, ст. ст. 525, 526, 530, 549, 610-612, 628, 629, 638, 1054, 1055 ЦК України, керуючись ст. 12, 13, 81, 133, 141, 142, 200, 223, 259, 263-265, 280-282 ЦПК, -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" (08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33) заборгованість за кредитним договором в розмірі 4739 (чотири тисячі сімсот тридцять дев`ять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" (08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33) витрати з оплати судового збору в сумі 977 (дев`ятсот сімдесят сім) гривень 92 коп., та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 4500 грн.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд-якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя С.Л. Шаренко