Ухвала суду № 135353078, 31.03.2026, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

31.03.2026

У Х В А Л А

про результати розгляду клопотання обвинуваченого

копія Справа № 401/3062/24 Провадження № 1-кп/401/124/26

26 березня 2026 року м. Світловодськ

Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області, у складі колегії суддів:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

судді ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі: секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника адвоката ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №22024050000002443, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 серпня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.111 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Під час судового засідання обвинувачений ОСОБА_7 заявив клопотання про скасування арешту майна, який було накладено ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 серпня 2024 року (справа №201/9195/24), що належить йому на праві приватної власності, та повернути йому майно. Крім того, обвинувачений просив у разі необхідності встановити для сторони обвинувачення обмеження в 7 (сім) днів для проведення необхідних процесуальних дій з арештованим його майном: 1) телефоном марки Xiaomi Redmi моделі Note9, 2) планшетом сірого кольору марки iPad, та 3) ноутбуком синього кольору марки HP Laptop.

Вказане клопотання обвинувачений обґрунтував тим, що в ході досудового розслідування ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 серпня 2024 року (справа №201/9195/24) було задоволено клопотання слідчого, та накладено арешт на вилучене у нього під час обшуку 30 липня 2024 року його майно: 1) телефон марки Xiaomi Redmi моделі Note9, 2) планшет сірого кольору марки iPad, та 3) ноутбук синього кольору марки HP Laptop. Оскільки він фактично позбавлений права власності на належне йому арештоване майно, вважає, що в подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба, так як стороною обвинувачення з арештованим майном проведено необхідні слідчі дії. Посилаючись на ч.1 ст.174 КПК України, в судовому засіданні обвинувачений просив задовольнити його клопотання та скасувати арешт майна.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 просила суд задовольнити клопотання обвинуваченого.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 повідомила, що арештоване майно є знаряддями вчинення інкримінованих ОСОБА_7 злочинів, його визнано у справі речовими доказами, а тому просила суд відмовити у задоволенні клопотання обвинуваченого.

Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження стосовно клопотання обвинуваченого про скасування арешту майна, перевіривши матеріали кримінальної справи, суд приходить до такого висновку.

Так, відповідно до статті 350 КПК України клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст.173 КПК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна.

Частинами 1, 2 ст. 174 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Суд зазначає, що з матеріалів кримінальної справи вбачається, що громадянин України ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні у квітні-липні 2024 року злочинів, передбачених ч.2 ст.111 КК України, а саме, у державній зраді, яку він умисно вчинив в умовах воєнного стану на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, шляхом надання представникам іноземної організації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України. При цьому, з обвинувального акту вбачається, що надання представникам іноземної організації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України ОСОБА_7 здійснював з допомогою: 1) мобільного телефону марки Xiaomi Redmi, моделі Note9; 2) планшету сірого кольору марки iPad; 3) ноутбуку синього кольору марки HP Laptop.

Згідно протоколу обшуку від 30 липня 2024 року, складеного старшим слідчим з ОВС слідчого відділу 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_8 , під час обшуку, ОСОБА_7 30 липня 2024 року добровільно видав слідчому: 1) мобільний телефон марки Xiaomi Redmi, моделі Note9, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , з сім-картками до нього з номерами мобільних телефонів НОМЕР_3 та НОМЕР_4 ; 2) планшет сірого кольору марки iPad (10-го покоління) номер моделі MQ6T3FD/A, S/N: D1WQXQ3N74; 3) ноутбук синього кольору марки HP Laptop моделі 15s-eq3013ua, S/N #5CD315D1PG.

Постановою слідчого з ОВС слідчого відділу 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_8 від 30 липня 2024 року визнано речовими доказами та долучено до матеріалів кримінального провадження речові докази:

1) мобільний телефон марки Xiaomi Redmi, моделі Note9, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , з сім-картками до нього з номерами мобільних телефонів НОМЕР_3 та НОМЕР_4 ;

2) планшет сірого кольору марки iPad (10-го покоління) номер моделі MQ6T3FD/A, S/N: D1WQXQ3N74;

3) ноутбук синього кольору марки HP Laptop моделі 15s-eq3013ua, S/N #5CD315D1PG.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 серпня 2024 року задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на предмети, що виявлені та вилучені в ході проведення обшуку житла ОСОБА_7 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично проживає ОСОБА_7 , а саме: 1) мобільний телефон марки Xiaomi Redmi, моделі Note9, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , з сім-картками до нього з номерами мобільних телефонів НОМЕР_3 та НОМЕР_4 ;

2) планшет сірого кольору марки iPad (10-го покоління) номер моделі MQ6T3FD/A, S/N: D1WQXQ3N74;

3) ноутбук синього кольору марки HP Laptop моделі 15s-eq3013ua, S/N #5CD315D1PG.

Суд зазначає, що слідчий суддя при вирішенні питання про накладення арешту на майно прийшов до висновку, що на даний час існують достатні підстави вважати, що незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, може призвести до втрати, перетворення або іншої передачі майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Суд визнає, що приймаючи рішення за результатами розгляду клопотання органу досудового розслідування про арешт майна від 01 серпня 2024 року, слідчий суддя, дотримався вказаних вище вимог законодавства, встановивши належні правові підстави, передбачені ч.ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вказане майно.

Наведене свідчить, що на цьому етапі кримінального провадження потреби судового розгляду виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна ОСОБА_7 , оскільки невжиття даних заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна призведе до його втрати, перетворення або іншої передачі майна.

Враховуючи те, що арештоване майно: 1) мобільний телефон марки Xiaomi Redmi, моделі Note9, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , з сім-картками до нього з номерами мобільних телефонів НОМЕР_3 та НОМЕР_4 ; 2) планшет сірого кольору марки iPad (10-го покоління) номер моделі MQ6T3FD/A, S/N: D1WQXQ3N74; 3) ноутбук синього кольору марки HP Laptop моделі 15s-eq3013ua, S/N #5CD315D1PG, згідно версії сторони обвинувачення є знаряддями інкримінованих ОСОБА_7 злочинів, та визнані у справі речовими доказами, тому до них може бути застосована спеціальна конфіскація.

Враховуючи вказані обставини та проаналізувавши зазначені в ухвалі слідчого судді правові підстави для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, суд визнає, що арешт на вказане вище майно не призвів до надмірного обмеження прав власника, а також в повній мірі відповідав принципам пропорційності, «справедливої рівноваги» між інтересами суспільства і основними правами людини, відповідно до практики ЄСПЛ.

Крім того, судовий розгляд в даному кримінальному провадженні триває, а відтак, потреба застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна на даний час не відпала.

За таких обставин, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні не довів, що в подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба, та що арешт на майно ухвалою слідчого судді від 01 серпня 2024 року накладено необґрунтовано, а тому у задоволенні його клопотання про скасування арешту майна слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 9, 22, 23, 87, 170, 174, 350, 372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 від 27 серпня 2025 року (а.с.16-23, том №7) про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 серпня 2024 року, що належить на праві власності ОСОБА_7 , та повернення майна його володільцю.

Повний текст ухвали складений і оголошений о 11 год. 20 хв. 31 березня 2026 року.

Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її проголошення.

Судді

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_1

(підпис) (підпис) (підпис)

Згідно з оригіналом

Суддя Світловодського

міськрайонного суду ОСОБА_1