Ухвала суду № 135352934, 02.04.2026, Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

У к р а ї н а

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

26100, смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави, 26, тел. 2-10-45, E-mail: inbox@na.kr.court.gov.ua

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

02.04.26

1-кп/394/32/26

394/22/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2026 року Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

в складі головуючого : судді - ОСОБА_1

при секретарі: ОСОБА_2

за участю прокурора: ОСОБА_3

потерпілого: ОСОБА_4

захисника: ОСОБА_5

обвинуваченої: ОСОБА_6

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 127 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Керівник Голованівської окружної прокуратури Кіровоградської області звернувся до Новоархангельського районного суду Кіровоградської області з обвинувальним актом про обвинувачення ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 137 КК України.

03.02.2026 року ухвалою судді по зазначеному кримінальному провадженню було призначено підготовче судове засідання.

Прокурор в ході підготовчого судового засідання просив призначити обвинувальний акт до судового розгляду.

Потерпілий, обвинувачена та її захисник також просили призначити обвинувальний акт до судового розгляду.

Захисник також заявив клопотання про виклик в судове засідання свідків.

Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, приходить до наступного висновку.

Так, положеннями п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України визначено, що суд у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти таке рішення - повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.

В розумінні п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, суд уповноважений навіть самостійно повернути обвинувальний акт, без надходження відповідного змісту клопотань від інших учасників кримінального провадження.

Підготовче судове засідання - це стадія процесу, в якому суд вчиняє ряд означених процесуальним законом дій (частини 2 та 3 ст. 314 КПК України).

Ч. 2 ст. 2 КПК України вказує на те, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Ст. 8 Конституції України передбачає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Ст. 129 Конституції України визначено, що суддя здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Ч. 2 ст. 291 КПК України передбачає вимоги до обвинувального акту, який має містити такі відомості 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7 1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 9) дату та місце його складення та затвердження.

Дана норма права є імперативною та покладає на сторону обвинувачення обов`язок, під час складання обвинувального акту дотримуватись його форми та змісту.

Обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.

Обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України (п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України).

З конструкції п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України вбачається, що обвинувальний акт повинен містити:

1) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими;

2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

3) формулювання обвинувачення.

Виклад фактичних обставин справи полягає у перерахуванні тих фактів, яким супроводжується подія злочину, обставин, що сприяли його здійсненню, місця, часу і способу дій, його наслідків (факультативні ознаки).

Правова кваліфікація кримінального правопорушення (злочину) це точна кримінально-правова оцінка, конкретного суспільно-небезпечного діяння (дії або бездіяльності) передбаченого КК України.

Формулювання обвинувачення це зазначення місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Тобто з наведеного слідує, що зазначене повинно окремо послідовно викладатись в обвинувальному акті та відповідно за своєю черговістю, як визначено процесуальним законом.

Як вбачається з обвинувального акту, складеного слідчим та погоджено прокурором, положення зазначеного пункту процесуального закону проігноровано та викладено формулювання обвинувачення та правову кваліфікацію кримінального правопорушення в одному пункті 5.1 тексту обвинувального акту, але воно (формулювання обвинувачення) на погляд суду повинно зазначатись окремо, а не разом із фактичними обставинами кримінального провадження.

З цього приводу неодноразово висловлювався Європейський суд з прав людини.

Суд вказує, що в Україні діє прецедентне право, як складова національної правої системи.

Так в положеннях ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» вказує, що для цілей посилання на Рішення та ухвали Суду та на ухвали Комісії суди використовують переклади текстів рішень Суду та ухвал Комісії (далі - переклад), надруковані у виданні, передбаченому в статті 6 цього Закону.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Так, в рішенні у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008 року Європейський суд з прав людини зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню обвинувачення особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час судового розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення.

Крім того, Європейський суд з прав людини вказав, що положення зазначеного вище підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення, а також про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.

Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «в» п. 3 ст. 6 Конвенції (п. 54 рішення від 25.03.1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції,).

В свою чергу сторона обвинувачення при складанні обвинувального акту обмежилась лише викладенням фактичних обставин кримінального правопорушення, без конкретизації (формулювання) обвинувачення ОСОБА_6

В п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року № 8 від 24.10.2003 року «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» зазначено, що суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб постанова про притягнення як обвинуваченого була конкретною за змістом. Зокрема, в описовій її частині зазначаються: злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа; час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому; стаття (частина, пункт статті) кримінального закону, якою передбачений цей злочин.

У ч. 1 ст. 337 КПК України визначено межі судового розгляду - так судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Так, Європейський суд з прав людини в п. 87 рішенні по справі «Салов проти України» від 06.09.2005 року, в якій були встановлені порушення статті 6 Конвенції, визначив, що принцип рівності сторін у процесі є однією зі складових широкого поняття справедливого суду, яке також включає основоположний принцип змагальності процесу. Крім того, принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону в суттєве більш невигідне становище порівняно з іншою стороною.

Також порушення п. 1 ст. 6 Конвенції констатовано рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Жук проти України» від 21.01.2010 року, зокрема в пунктах 26 і 35 якого, наголошено на тому, що принцип процесуальної рівності сторін, один із елементів більш широкої концепції справедливого судового розгляду, вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти свою позицію за таких обставин, які не ставлять цю сторону в суттєво невигідне становище по відношенню до протилежної сторони.

У ст. 19 Конституції України законодавець закріпив, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У зазначеній нормі основного закону закріплено основний спосіб, який виражається у здійсненні суб`єктом владних повноважень в межах їх компетенції дій спрямованих на реалізацію владних повноважень виходячи із основних засад правої держави.

Кримінально-процесуальний кодекс є основним законодавчим актом, яки регулює провадження в кримінальних провадженнях. Він містить розгорнуту систему кримінально-процесуальних норм.

Обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу (ч. 4 ст. 109 КПК України).

Не зазначення в обвинувальному акті окремо викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, правової кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, на погляд суду не відповідає завданням кримінального провадження (ст. 2 КПК України) та основним засадам кримінального провадження (ст. 7 КПК України).

Складання у такій формі обвинувального акту може рахуватись, як істотне порушенням права на захист, що унеможливлює розуміння суті звинувачення та підготовку до захисту.

Окрім того суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акта додається реєстр матеріалів досудового розслідування.

Вимоги до реєстру матеріалів досудового розслідування, визначені у пунктах 1, 2, 3 ч. 2 ст. 109 КПК України, зокрема він повинен містити: номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; реквізити процесуальних рішень прийнятих під час досудового розслідування; вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.

Проте, як вбачається з реєстру матеріалів досудового розслідування /а.с.9-14/, то в ньому не зазначено повних даних щодо всіх процесуальних дій, їхніх реквізитів та часу проведення.

Також суд констатує порушення прокурором положень п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України, зокрема зазначенні в обвинувальному акті (у всьому тексті) прізвища обвинуваченої, оскільки як слідує зі світлокопії свідоцтва про одруження від 02.12.2025 року ОСОБА_6 , одружилася з ОСОБА_7 та прийняла прізвище чоловіка «Прийма» /а.с.25/. Разом з тим виходячи з обвинувального акту (всього тексту) складеного слідчим 30.12.2025 року та затвердженого прокурором 03.01.2026 року прізвище обвинуваченої зазначено « ОСОБА_8 », тобто станом на день складання та затвердження обвинувального акту невірно зазначено прізвище особи, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 137 КПК України /а.с.1-9/.

Помилка у зазначенні прізвища обвинуваченої в обвинувальному акті це суттєва невідповідність вимогам п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України, що порушує право на захист та ідентифікацію особи. Невірне зазначення персональних даних (прізвища) обвинуваченої не може вважатися простою механічною або технічною помилкою.

Суд приходячи до висновку про повернення обвинувального акту не вдається до надмірного формалізму, а насамперед намагається вказати прокурору на дотримання ним положень процесуального закону маючи на меті недопущення порушення прав сторони захисту.

Вищеописані порушення процесуального закону дають підстави дійти висновку, що обвинувальний акт в даному кримінальному провадженні не відповідає вимогам ст. ст. 2, 7, 9, 21, 22, 291 КПК України та складений з істотним порушенням вимог КПК України, порушує гарантовані законом процесуальні права сторін кримінального провадження, а також порушує основні засади кримінального провадження, зокрема верховенство права. Наведені порушення фактично нівелюють принципи безсторонності, об`єктивності та неупередженості суду до початку судового розгляду та унеможливлюють призначення судового розгляду на підставі даного обвинувального акту, а тому даний обвинувальний акт підлягає поверненню прокуророві для усунення допущених недоліків та приведення його у відповідність до вимог статті 291 КПК України.

Оскільки суд повертає прокурору обвинувальний акт для виконання вимог процесуального закону, тому питання про виклик в судове засідання свідків на даному етапі не досліджується.

Приймаючи до уваги викладене та керуючись ст. ст. 8, 19, 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 2, 3, 7, 9, 17, 21, 22, 26, 109, 291, 314, 369, 370, 371, 372 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Повернути обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №12025121110000406 за обвинуваченням ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 127 КК України керівнику Голованівської окружної прокуратури Кіровоградської області, для виконання вимог ст. 291 КПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом 7 /семи/днів з дня її оголошення.

Копію ухвали негайного вручити прокурору, потерпілому та обвинуваченій.

Іншим учасникам кримінального провадження негайно після проголошення направити поштою.

Повний текст ухвали виготовлено 02 квітня 2026 року.

Суддя: