Рішення № 135352675, 02.04.2026, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

02.04.2026

ЄУН 389/2067/25

Провадження № 2/389/561/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2026 року Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі: головуючого судді Берднікової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Іваніни В.С., прокурора Нельги М.О., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача Чакалова А.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам`янка Кіровоградської області цивільну справу, в порядку загального позовного провадження, за позовом керівника Кропивницької окружної прокуратури в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає: Національна служба здоров`я України, Кропивницька міська рада, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Комунальне некомерційне підприємство "Міська лікарня швидкої медичної допомоги" Кропивницької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину,

В С Т А Н О В И В:

Керівник Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області, 11.06.2025 звернувся в суд, в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, Кропивницької міської ради, з позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 20030 грн 01 коп., які зарахувати в дохід державного бюджету та в сумі 753 грн 61 коп., які зарахувати в дохід місцевого бюджету. Всього 20783 грн 62 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що згідно з вироком Кіровського районного суду м.Кіровограда від 26.06.2024 у справі №404/5119/22 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 5 років. Відповідно до ухвали Кропивницького апеляційного суду від 11.09.2024 вирок Кіровського районного суду м.Кіровограда від 26.06.2024, стосовно ОСОБА_1 за ч.2 ст.286-1 КК України змінено в частині призначеного покарання. Вказано, вважати засудженим ОСОБА_1 за ч.2 ст.286-1 КК України із застосуванням положень ч.1 ст 69 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 5000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що у грошовому еквіваленті становить 85000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років.

Однак, зазначеним кримінальним правопорушенням заподіяно шкоду державі у зв?язку з лікуванням потерпілого від вказаного кримінального правопорушення ОСОБА_3 , проте позов про стягнення з ОСОБА_1 витрат на лікування потерпілогов межах кримінального судочинства не заявлявся.

Вимоги про відшкодування шкоди у цьому разі вирішуються в порядку цивільного судочинства.

Так, судом під час розгляду кримінального провадження встановлено, що 01.09.2021 близько 12 год 00 хв ОСОБА_1 , порушуючи вимоги п.2.9 (а) Правил дорожнього руху України (далі ПДР України), керував технічно справним мотоциклом «Kovi 250», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул.Миколи Левитського зі сторони вул.Героїв-земляків (раніше Короленка) в напрямку вул.Братів Ельворті у м.Кропивницькому, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, та, проявивши недбалість до забезпечення вимог безпеки дорожнього руху, порушив вимоги п.п.1.5, 2.3 (б, д) ПДР України, позбавив себе можливості правильно оцінювати дорожню обстановку та безпечно керувати транспортним засобом.

Водночас, порушуючи вимоги п.п. 11.1, 13.1, 13.3 ПДР України, здійснюючи рух у вищевказаному напрямку, ігноруючи вимоги ПДР відносно правил випередження та обгону, ОСОБА_1 почав здійснювати маневр обгону автомобіля «Peugeot 407», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , який рухався в попутному напрямку та виконував маневр повороту ліворуч до території прилеглої до домоволодіння АДРЕСА_1 , допустивши зіткнення вищевказаних транспортних засобів.

Всі вищевикладені невідповідні та протиправні дії водія ОСОБА_1 та порушення ним вимог п.п.1.5, 2.3 (б, д), 2.9 (а), 11.1, 13.1, 13.3 ПДР України, відповідно до висновку судової інженерно-транспортної (автотехнічної експертизи обставин ДТП) №22-2798 від 01.09.2022, перебувають у прямому причиннонаслідковому зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою, що сталась.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталась, пасажир мотоцикла «Kovi 250», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , отримав згідно з висновком судовомедичної експертизи №824 від 04.12.2021 тілесні ушкодження у вигляді: відкритого уламкового перелому фрагментарного перелому обох кісток правої гомілки, рани правої гомілки, гематоми правої гомілки; закритого уламкового перелому акроміального кінця лівої ключиці, рани лівого передпліччя, з ускладненням у виді посттравматичної нейропатії малогомілкового нерву, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

Потерпілий ОСОБА_2 , внаслідок злочинних дій ОСОБА_1 у період з 21.09.2021 по 04.10.2021 перебував на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні КНП «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» Кропивницької міської ради» та на його лікування закладом витрачено кошти на загальну суму 20783,62 грн (13 л/дн. х 1598,74 грн = 20783,62 грн), а тому саме така сума повинна бути стягнута з відповідача. Вказаний розрахунок підтверджено листом КНП «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» Кропивницької міської ради» від 12.02.2025 за №445.

Так, відповідно до проведеного розрахунку у вказаний період: середня вартість 1 ліжко/дня по лікарні становила 1598,74 грн. У вартість ліжко-дня включені витрати здійснені: за рахунок коштів НСЗУ (державний бюджет) в сумі 20030,01 грн (1540,77 грн ? 13 л/днів); за рахунок коштів місцевого бюджету в сумі 753,61 грн (57,97 грн х 13 л/днів). Враховуючи вищезазначене, у вартість ліжко-дня включені витрати здійснені: за рахунок коштів державного та місцевого бюджету. Цивільний позов про стягнення коштів на користь держави в особі Національної служби здоров`я України та Кропивницької міської ради, витрачених на лікування потерпілого, в межах даного кримінального провадження не заявлявся. При цьому ОСОБА_1 кошти на лікування потерпілого добровільному порядку не відшкодовано.

Фінансування КНП «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» Кропивницької міської ради» здійснювалось Національною службою здоров`я України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом оплати наданих лікарнею медичних послуг за програмами медичних гарантій відповідно до укладеного між ними договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій №0699-E420-P000 від 05.05.2021. Кошти перераховуються НСЗУ безпосередньо на рахунок лікарні. Крім того, лікарня провадить свою діяльність за рахунок коштів місцевого бюджету.

Також прокурор зазначив, що дані спірні правовідносини, які виникають при здійсненні діяльності у бюджетній сфері, зачіпають інтереси держави та є порушенням загальнодержавних інтересів, що у відповідності до ст.131-1 Конституції України покладає на прокурора обов`язок представництва в суді.

В даному випадку, порушення інтересів держави (національного, суспільного інтересу) відбулось внаслідок ігнорування відповідачем порядку відшкодування коштів на лікування особи, потерпілої від злочину, яке проведено за рахунок коштів місцевого та державного бюджету в цілому. Несвоєчасне надходження коштів ослаблює економічні основи держави, місцевого самоврядування та медичного закладу, порушуються інтереси держави у сфері дотримання прав і свобод людини і громадянина в галузі охорони здоров`я, забезпечення пов`язаних з ними державних гарантій, позбавляє можливості закладом здійснювати подальше використання коштів бюджету на реалізацію програм в сфері охорони здоров`я та надання медичної допомоги іншим хворим тощо.

З часу перебування на лікуванні потерпілого, органами, уповноваженими державою здійснювати відповідні повноваження, належні заходи для стягнення заподіяних державі збитків, в тому числі шляхом подання позовної заяви до суду, не вживалися, що свідчить про їх бездіяльність та пасивну позицію щодо захисту порушених законних інтересів держави. У зв`язку з чим до суду звернулася Кропивницька окружна прокуратура.

За такого прокурор просив задовольнити позовні вимоги.

На позовну заяву відповідачем 02.07.2025 подано заперечення, в якому вказано, що відповідач позовні вимоги не визнає та вважає їх безпідставними. Зазначає, що керівником Кропивницької окружної прокуратори не доведено підстави представництва прокурором інтересів держави, уповноваженим органом якої виступає: позивач 1 та позивач 2 та не правильно визначено коло позивачів, оскільки - прокурор не взяв до уваги, що НСЗУ у своєму листі від 14.04.2025 за №15208/2-16-25 до Кропивницької окружної прокуратури посилалася на те, що НСЗУ не наділена повноваженнями представляти інтереси держави у справах про відшкодування коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від злочину, натомість, відповідно до приписів ст.1206 ЦК України, Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 № 545, правом на пред`явлення позову про відшкодування витрат, витрачених закладом охорони здоров`я на лікування потерпілого від кримінального правопорушення, наділений заклад охорони здоров`я, у цьому випадку КНП «Міська лікарня швидкої допомоги Кропивницької міської ради», інтереси якої представляє Кропивницька міська рада. Водночас у матеріалах справи відсутні будь-які підтвердження з боку позивача №2 щодо її позиції - чи вона заперечує, чи погоджується на звернення до суду органами прокуратури в інтересах держави з позовом про відшкодування витрат на лікування особи, яка постраждала внаслідок злочину. Тобто, відповідач вважає, що прокурор не обгрунтував наявності підстав для представництва інтересів держави у справі про відшкодування коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від злочину. А такаж неправильно визначив коло позивачів, оскільки права та інтереси Національної служби здоров`я України у цій справі не були порушені, а тому позивач №1 є неналежним позивачем у цій справі.

Також зазначає, що матеріальні збитки, пов`язані з лікуванням потерпілого в КНП «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» Кропивницької міської ради, вже відшкодовані відповідачем у повному обсязі - підстави для задоволення позовної заяви відсутні. Так, ОСОБА_1 добровільно відшкодував потерпілому ОСОБА_2 у повному обсязі всі витрати, пов`язані з його лікуванням, що стали наслідком ДТП. Зокрема, у вироку суду чітко зафіксовано показання потерпілого: «Одразу після ДТП до нього у лікарню приїхав ОСОБА_1 , який постійно надавав йому матеріальну допомогу під час лікування, загальний розмір якої становить близько 40 тисяч грн. Завдана йому шкода відшкодована у повному обсязі, претензій матеріального чи морального характеру до ОСОБА_1 він не має». Отже, потерпілий ОСОБА_2 підтвердив, що отримав від ОСОБА_1 компенсацію завданої йому матеріальної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 01.09.2021 року, в розмірі близько 40000 грн, та не має до нього жодних претензій матеріального чи морального характеру. Це свідчить про фактичне відшкодування шкоди, у тому числі й вартості медичних послуг, понесеної внаслідок дій відповідача. У зв`язку з цим вимога про стягнення вартості лікування має ознаки подвійного відшкодування. Повторне стягнення компенсації, яка вже фактично виплачена, не відповідає принципам справедливості, правової визначеності та добросовісності, і не має знаходити підтримки суду. До того ж, ст.49 Конституції України передбачено, що кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.

Крім того, вказав, що відповідальність ОСОБА_1 була застрахована в страховій компанії ПрАТ «СК «УНІКА» та шкода повністю відшкодована потерпілим.

Прокурором, 11 липня 2025 року подано до суду відповідь на відзив, в якій вказано, що підставою позову є факт скоєння злочинних дій ОСОБА_1 внаслідок яких потерпілий ОСОБА_2 у період з 21.09.2021 по 04.10.2021 перебував на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні КНП «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» Кропивницької міської ради та на його лікування закладом витрачено кошти на загальну суму 20783,62 грн (13 л/дн. х 1598,74 грн = 20783,62 грн). При цьому ОСОБА_1 кошти на лікування потерпілого в добровільному порядку не відшкодовано.

З часу перебування на лікуванні потерпілого ОСОБА_2 (21.09.2021) органами, уповноваженими державою здійснювати відповідні повноваження, належні заходи для стягнення заподіяних державі збитків, у тому числі шляхом подання позовної заяви до суду, не вживалися, що свідчить про їх бездіяльність та пасивну позицію щодо захисту порушених законних інтересів держави. З огляду на вищевикладене та бездіяльність уповноважених органів, з даним позовом звернулась Кропивницька окружна прокуратура.

Фінансування КНП «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» Кропивницької міської ради» здійснювалось Національною службою здоров`я України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом оплати наданих лікарнею медичних послуг за програмами медичних гарантій відповідно до укладеного між ними Договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій №0699-E420-P000 від 05.05.2021. Кошти перераховуються НСЗУ безпосередньо на рахунок лікарні. Крім того, лікарня провадить свою діяльність за рахунок коштів місцевого бюджету.

Згідно з Положенням про Національну службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 № 1101, Національна служба здоров`я України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров`я, який реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення. Відповідно до п.п.14 п.5 Положення НСЗУ з метою організації своєї діяльності забезпечує в установленому порядку самопредставництво НСЗУ судах та інших органах через осіб, уповноважених діяти від її імені, у тому числі через посадових осіб юридичної служби НСЗУ, а також забезпечує представництво інтересів НСЗУ в судах України та інших органах через представників. Національна служба здоров`я України, протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, тому це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Відсутність претензійно-позовної роботи з боку Національної служби здоров`я України свідчить про нездійснення уповноваженим державним органом покладеного на нього законом обов`язку із захисту державних інтересів у сфері раціонального використання бюджетних (державних) коштів, внаслідок чого не надходять кошти до державного бюджету, порушуються інтереси держави в галузі охорони здоров`я та забезпечення пов`язаних з ними державних гарантій.

Закон не зобов`язує прокурора подавати позови в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатись з позовом до суду. Належним буде звернення хоча б одного з них. Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №912/2/20, від 19.08.2020 у справі №923/449/18, від 11.08.2021 у справі №927/719/20, від 18.06.2021 у справі №927/491/19, від 05.08.2021 у справі №911/1236/20. Прокурор за обставин, шо склалися мав всі повноваження для подання даного позову до суду.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представники позивачів у судове засідання не з`явивилися, подали заяви, в яких позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд розглядати справу за їх відсутності.

Представник третьої особи у судове засідання також не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, письмових пояснень по суті спору не надавав.

Відповідач у судовому засідання позовні вимоги не визнав. Вказав, що прокуратура не наділена повноваженнями на звернення з даним позовом до суду, з цього приводу є рішення КСУ від 03 грудня 2025 року. Прокурором не надано доказів понесення витрат на лікування ОСОБА_2 . Витрати на лікування ОСОБА_2 ним відшкодовано.

Представник відповідача підтримав позицію відповідача, просив відмовити в задоволенні позову з підстав вказаних ним у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши присутніх учасників процесу, свідка, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Право прокурора на здійснення представництва в суді інтересів держави гарантовано статтею 131-1 Конституції України та Законом України «Про прокуратуру».

Особливості участі та статусу прокурора в цивільному процесі, а також порядок та підстави звернення прокурора до суду визначено статтею 56 ЦПК України.

Так, згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частина перша статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону України «Про прокуратуру»).

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Підстави представництва прокурором інтересів держави з`ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Вказаним приписам кореспондують відповідні норми ЦПК України.

Так, згідно з частиною четвертою статті 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Рішенням Конституційного суду від 03 грудня 2025 року у справі №3-28/2024(59/24) визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), абзаци перший, другий, третій частини четвертої статті 23 Закону України „Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами. Визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України „Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України „Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року. Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України „Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

У постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 (провадження № 12-72гс19) Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що сам факт незвернення до суду відповідної ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини (пункт 6.43).

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Вказаним приписам кореспондують відповідні приписи ЦПК України: прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (частина четверта статті 56).

Верховний Суд у справі №126/786/19 від 15.01.2020 (провадження № 61-12929св19) зазначив, що Закон України «Про прокуратуру» та положення ЦПК України не містять жодної норми, яка б зобов`язувала прокурора надавати докази неналежного здійснення органом, уповноваженим здійснювати функції у спірних правовідносинах, своїх повноважень щодо захисту інтересів держави та доказів неможливості такого звернення самостійно. Прокурор повинен лише обґрунтувати наявність підстав.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що і в судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Системне тлумачення частини четвертої статті 56 ЦПК України й абзацу першого частини третьої статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересівне здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У даній справі підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив, що з часу перебування на лікуванні ОСОБА_2 у травматологічному відділенні КНП «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» Кропивницької міської ради (з 21.09.2021 по 04.10.2021), органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження заходів цивільно-правового характеру, спрямованих на захист та поновлення порушених інтересів держави в судовому порядку не здійснено.

КНП «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» Кропивницької міської ради» є комунальним унітарним некомерційним підприємством, є об`єктом спільної власності територіальної громади міста, засновником якого являється Кропивницька міська рада, а кошти, які виділяються на лікування хворих, надходять із місцевого та державного бюджету.

НСЗУ є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня та відповідальним виконавцем бюджетної програми.

У листі від 13.03.2025 адресованому Кропивницькій окружній прокуратурі Кіровоградської області Кропивницька міська рада зазначила, що цивільний позов міською радою не подавався. У разі самостійного пред`явлення прокуратурою відповідного позову в інтересах держави до ОСОБА_1 , Кропивницька міськарада не заперечує проти таких позовних вимог.

Національна служби здоров`я України у листі адресованому прокурору від 14.04.2025 повідомила, що НСЗУ не наділена повноваженнями представляти інтереси держави у справах про відшкодування коштів, втречених на лікування особи, яка потерпіла від злочину. Одночасно НСЗУ не заперечує щодо звернення до суду в інтересах держави органами прокуратури стосовно відшкодування витрат, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від злочину.

Виходячи з викладеного, прокурор правомірно, відповідно до положень законодавства звернувся до суду з даним позовом, звернення відбулося у червні 2025 року.

Також на переконання суду прокурором правильно визначено коло позивачів, які представляють інтереси держави у даному спорі.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2021 близько 12 год 00 хв ОСОБА_1 , порушуючи вимоги п.2.9 (а) Правил дорожнього руху України (п.2.9. Водієві забороняється: a) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння…), керував технічно справним мотоциклом «Kovi 250», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , по вул.Миколи Левитського зі сторони вул.Героїв-земляків (раніше Короленка) в напрямку вул.Братів Ельворті у м.Кропивницькому, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, та, проявивши недбалість до забезпечення вимог безпеки дорожнього руху, порушив вимоги п.п.1.5, 2.3 (б, д) ПДР України (п.1.5 Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п. 2.3 Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху), позбавив себе можливості правильно оцінювати дорожню обстановку та безпечно керувати транспортним засобом.

Водночас, порушуючи вимоги п.п.11.1, 13.1, 13.3 ПДР України (11.1.Кількість смуг на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначається дорожньою розміткою або дорожніми знаками 5.16, 5.17.1, 5.17.2, а за їх відсутності - самими водіями з урахуванням ширини проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними; 13.1. Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу; 13.3. Під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди чи зустрічного роз`їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху), здійснюючи рух у вищевказаному напрямку, ігноруючи вимоги ПРД відносно правил випередження та обгону, ОСОБА_1 почав здійснювати маневр обгону автомобіля «Peugeot 407», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , який рухався в попутному напрямку та виконував маневр повороту ліворуч до території прилеглої до домоволодіння АДРЕСА_1 , допустивши зіткнення вищевказаних транспортних засобів.

Всі вищевикладені невідповідні та протиправні дії водія ОСОБА_1 та порушення ним вимог п.п.1.5, 2.3 (б, д), 2.9 (а), 11.1, 13.1, 13.3 ПДР України, відповідно до висновку судової інженерно-транспортної (автотехнічної експертизи обставин ДТП) № 22-2798 від 01.09.2022, перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою, що сталась.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталась, пасажир мотоцикла «Kovi 250», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , яким керував ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , отримав згідно з висновком судово-медичної експертизи №824 від 04.12.2021 тілесні ушкодження у вигляді: відкритого уламкового перелому фрагментарного перелому обох кісток правої гомілки, рани правої гомілки, гематоми правої гомілки; закритого уламкового перелому акроміального кінця лівої ключиці, рани лівого передпліччя, з ускладненням у виді посттравматичної нейропатії малогомілкового нерву, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286-1 КК України.

Відомості про вказане кримінальне провадження, органом досудового розслідування були внесені до ЄРДР за №12021121010002123.

Вироком Кіровського районного суду м.Кіровограда від 26.06.2024 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 5 років (справа 404/5119/22).

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 11.09.2024 вирок Кіровського районного суду м.Кіровограда від 26.06.2024, стосовно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286-1 КК України змінено в частині призначеного покарання. Вказано, вважати засудженим ОСОБА_1 за ч. 2 ст.286-1 КК України із застосуванням положень ч.1 ст 69 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 5000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що у грошовому еквіваленті становить 85000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років.

Цивільний позов про стягнення коштів на користь держави, витрачених на лікування потерпілого, в межах даного кримінального провадження не заявлявся.

Згідно з ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В результаті спричинення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , останній знаходився на стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві "Міська лікарня швидкої медичної допомоги".

Так, у довідці КНП "Міська лікарня швидкої медичної допомоги" від 12.02.2025 зазначено, що потерпілий ОСОБА_2 знаходився на лікуванні у травматологічному відділенні лікарні з 21.09.2021 по 04.10.2021. У відділенні хворим проведено 13 ліжко/днів. Середня вартість 1 ліжко/дня по лікарні складає 1598 грн 74 коп. Всього за 13 ліжко/днів фактичні витрати на утримання лікарні складають 20783 грн 62 коп., в тому числі за рахунок власних надходжень (кошти НСЗУ) 20030 грн 01 коп. (оплата праці 13472 грн 94 коп., нарахування на заробітну плату 3002 грн 61 коп., предмети, матеріали, обладняння та інвентар 103 грн 35 коп., медикаменти та перев`язувальні матеріали - 3207 грн 23 коп, продукти харчування), за рахунок коштів місцевого бюджету - 753 грн 61 коп. (медикаменти та перев`язувальні матеріали 11 грн 31 коп., продукти харчування 4 грн 68 коп., оплата водопостачання та водовідведення 252 грн 98 коп., оплата електроенергії -484 грн 64 коп.). НСЗУ здійснює оплату лікарні за надані медичні послуги відповідно до договору «№0699-Е420-Р000 від 05.05.2021 «Про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій» (а.с. 48).

Згідно з листом Національної служби здоров`я України від 14.04.2025, у 2021 році між НСЗУ на КНП "Міська лікарня швидкої медичної допомоги" укладено договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій №2875-Е421-Р000. Послуги КНП пов`язані з наданням медичних послуг за програмою медичних гарантій пацієнтам оплачено НСЗУ, як замовником медичних послуг за рахунок коштів Державного бюджету України (а.с.55-57).

Відповідачем на обґрунтування своїх заперечень до справи долучено розписку від 09 червня 2023 року відповідно до якої ОСОБА_4 (цивільний позивач) отримав від ОСОБА_1 у рахунок завданої йому матеріальної та моральної шкоди по кримінальному провадженню №12021121010002123 (справа №404/5119/22) грошові кошти в сумі 52531 грн 32 коп. (а.с. 126). Поліс №204278167 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого на момент ДТП відповідальність водія забезпеченого транспортного засобу мотоцикла «Kovi 250», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 була застрахована у ПрАТ «СК Уніка» (а.с. 125).

Заявлений стороною відповідача свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що у результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 01.09.2021, з вини відповідача, який керував мотоциклом «Kovi 250», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , а він був пасажиром, він отримав тілесні ушкодження, лікувався у травматологічному відділенні КНП "Міська лікарня швидкої медичної допомоги", були необхідні додаткові кошти на лікування. ОСОБА_1 оплачував йому лікування. Лікувався близько місяця.

Згідно з ч.3, 7 ст.128 КПК України цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором. Особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.2 ст.1191 ЦК України держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні кримінального правопорушення, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього кримінального правопорушення.

Згідно з положенням ч. 1, 3 ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.

Питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 №545, зі змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 868 (868-2012-п) від 19.09.2012.

Вказаним порядком передбачено, що сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування.

Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні.

Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я.

Стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79-80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст.84 ЦПК України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

На підставі досліджених доказів судом встановлено, що в результаті злочинних дій ОСОБА_1 , потерпілий ОСОБА_2 у період з 21.09.2021 по 04.10.2021 знаходився на лікуванні у травматологічному відділенні КНП "Міська лікарня швидкої медичної допомоги", всього 13 ліжко/днів. На його лікування загалом витрачено 20783 грн 62 коп., з яких за рахунок рахунок держаних коштів (НСЗУ) в сумі 20030 грн 01 коп. та за рахунок коштів місцевого бюджету в сумі 753 грн 61 коп. Вказані грошові кошти відповідачем в добровільному порядку не відшкодовано.

Розрахунок вартості лікування на суму 20783 грн 62 коп. проведений у відповідності до Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх виконання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16.07.1993 року, зі змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 868 (868-2012-п) від 19.09.2012.

Відповідачем на виконання вимог частини першої статті 81 ЦПК України, не надано доказів на спростування нарахованих сум та клопотання про витребування доказів судом, ним не заявлялося. Сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначена закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день. Потерпілий ОСОБА_2 , який був допитаний в судовому засіданні як свідок вказав, що близько місяця перебував на стаціонарному лікуванні у КНП "Міська лікарня швидкої медичної допомоги". Сам по собі сумнів відповідача у достовірності розрахунку витрат, не є підставою для відмови у позові.

Пояснення свідка ОСОБА_2 (потерпілого від злочину) про отримання ним коштів на лікування від ОСОБА_1 не свідчать про відшкодування останнім витрат понесених державою на лікування потерпілого від кримінального правопорушення, оскільки їх отримувачем був ОСОБА_2 , а не державний або місцевий бюджет, за рахунок яких таке лікування фінансувалося та навіть не медичний заклад. Не виключено, що ОСОБА_2 міг нести і самостійно витрати на своє лікування. Відшкодування витрат понесених потерпілими на лікування від травм, отриманих в ДТП, не є предметом розгляду цієї справи. Розписка ОСОБА_4 про отримання грошових коштів від ОСОБА_1 , яка долучена стороною відповідача до справи, не має ніякого відношення до даного спору.

Доводи сторони відповідача, про те, що витрати на лікування потерпілого понесені закладом охорони здоров`я має відшкодувати не винна особа, а страхова компанія, в якій застраховано її цивільно-правову відповідальність за договором обов`язкового страхування, є безпідставними виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Згідно зі ст.999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним законом, яким є Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до п.22.1 ст.22 закону №1961-IV, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності ст.3 закону №1961-IV визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст.5 цього закону).

Згідно зі ст.6 закону №1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Враховуючи наведене вище, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам (потерпілим) унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Зважаючи на вищевикладене, витрати лікувального закладу на лікування потерпілого від злочину (для прикладу гарантована державою безоплатна медична допомога) не можуть бути відшкодовані за договором обов`язкового страхування страховою компанією.

Тобто незважаючи на наявність договору обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, витрати лікувального закладу на лікування потерпілого від злочину зобов`язана відшкодовувати винна особа.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року у справі № 6-1345цс15, постанові Верховного Суду від 05 листопада 2025 року в справі № 308/1463/19.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 , як особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язаний відшкодувати державі витрати на лікування потерплого від кримінального правопорушення ОСОБА_2 . Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 1 ст.3 та ст.4 ЗУ «Про судовий збір» передбачено, що за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством справляється судовий збір.

Ставки судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, поданої юридичною особою складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ціна позову у даній справі становить 20783 грн 62 коп.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2025 року встановлений у розмірі 3028 грн 00 коп.

Згідно з п.1 с.1 ст.7 ЗУ «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Розмір судового збору за подання до суду 11.06.2025 даної позовної заяви, яка містить вимогу майнового характеру, мав складати 3117 грн 54 коп. При цьому, Кіровоградською обласною прокуратурою за подання даного позову до суду сплачено судовий збір в сумі 6056 грн. 00 коп.

Таким чином, оскільки позов задоволено, з відповідача на користь прокуратури слід стягнути судовий збір в сумі 3117 грн 54 коп.

Решту сплаченої прокуратурою суми судового збору - 2939 грн 46 коп. повернути їй як надлишково сплачену.

На підставі викладеного та керуючисьст.4,12,13,76-78,81,141,263-265,354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов керівника Кропивницької окружної прокуратури в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає: Національна служба здоров`я України, Кропивницька міська рада, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Комунальне некомерційне підприємство "Міська лікарня швидкої медичної допомоги" Кропивницької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , витрати на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 , в сумі 20030 (двадцять тисяч тридцять) грн 01 коп., які зарахувати в дохід державного бюджету на рахунок: UA 978999980313080115000026011; отримувач ГУК у м.Києві/Шевченківський р-н /24060300; код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , витрати на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 , в сумі 753 (сімсот п`ятдесят три) 61 коп.у дохід місцевого бюджету на номер рахунку: UA 128999980314070544000011567; отримувач ГУК у Кіров.обл./тг м. Кропивн/24060300; код отримувача (ЄДРПОУ) 37918230, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Кіровоградської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910025, банк - Державна Казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, розрахунковий рахунок UA848201720343100001000004600, код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір за подання позовної заяви в сумі 3117 (три тисячі сто сімнадцять) грн 54 коп.

Повернути Кіровоградській обласній прокуратурі судовий збір у сумі 2939 (дві тисячі дев`ятсот тридцять дев`ять) грн 46 коп., сплачений відповідно до Платіжної інструкції №1168 від 27 травня 2025 року у Держказначейській службі України м. Київ.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Орган, якому законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб:

Кропивницька окружна прокуратура, місце знаходження вул.Є. Чикаленка, 11, м.Кропивницький, код ЄДРПОУ:02910025.

Позивач Національна служба здоров`я України, місцезнаходження: просп. Степана Бандери, 19, місто Київ, 04073, код ЄДРПОУ 42032422.

Позивач Кропивницька міська рада, місцезнаходження: вул.Велика Перспективна, 41, м.Кропивницький, Кіровоградська обл., код ЄДРПОУ 26241020.

Третя особа Комунальне некомерційне підприємство «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» Кропивницької міської ради», код ЄДРПОУ 05493852 25005, місто Кропивницький, вул. Короленка, 56.

Відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Г.В. Берднікова