Рішення № 135352547, 31.03.2026, Бобринецький районний суд Кіровоградської області

Справа № 383/387/26

Номер провадження 2-о/383/31/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючої судді - Адаменко І.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Ляховецької В.І.,

розглянувши в порядку окремого провадження у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області, в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області, справу № 383/387/26 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Бобринецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального Управління міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту смерті свого онука ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території України в місті Дзержинськ Донецької області, у віці 34 роки. Вказує, що отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану на території, що контролюється Україною, неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, документи про смерть видані органами, які на території України не створюють правових наслідків. Встановлення даного факту заявник обґрунтовує необхідністю державної реєстрації смерті померлої особи - громадянина України та оформлення спадщини, тому встановлення даного факту має юридичне значення.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 10.03.2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку окремого провадження.

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час, місце та дату судового засідання повідомлена належним чином, від неї до суду надійшла заява в якій вказує, що заявлені вимоги підтримує у повному обсязі та просить розглядати справу без її участі (а.с.27).

Представник заінтересованої особи Бобринецького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Українив судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, до суду від представника надійшла заява про розгляд справи за його відсутності (а.с.22-23).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши зібрані в судовому засіданні докази та оцінивши їх у відповідності до вимог ст.89 ЦПК України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ст.12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до ч.7 ст. 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Як врегульовано п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною 1 ст. 315 ЦПК України визначено перелік фактів, які можуть бути встановлені судом. Так, відповідно до п.8 ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Пунктом 2 ч.1, ч.2 ст. 317 ЦПК України визначено, що заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є онуком заявниці ОСОБА_1 , що підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.

Так, згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Бобринецьким районним бюро ЗАГС Кіровоградської області 12 жовтня 1971 року, ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_3 , батьками якої зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а.с. 5).

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу № 00057249451 від 21 березня 2026 року, ОСОБА_3 22 жовтня 1988 року уклала шлюб із ОСОБА_5 , у зв`язку з чим після державної реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_6 » (а.с.25).

Як вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого18 жовтня 1990 року Чарівненською сільською радою Бобринецького району Кіровоградської області, ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_2 , батьками якого зазначені ОСОБА_5 та ОСОБА_7 (а.с.6).

Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з ч.1 ст. 17 Закону України від 01.07.2010 року №2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Відповідно до Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства Юстиції України від 18.10.2000 №52/5, підставою для проведення державної реєстрації смерті є, зокрема, лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

У відповідності до ч.4 ст.49 ЦК України факт смерті підлягає державній реєстрації та обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Питання про окуповані території у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані як «Намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

У практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвинений принцип узгодженості спірного питання, зокрема, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. theRepublicofMoldovaandRussia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики.

При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] є далеким від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до вказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, у тому числі й цим. Вирішити інакше, означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються у міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за змістом цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. theRepublicofMoldovaandRussia, 23.02.2016, §142).

Суд може застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, у контексті як мінімум «реєстрація народжень, смертей і шлюбів», виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, у сукупності з іншими доказами, як встановлення можливих фактів, оскільки встановлення цих фактів має істотне значення для реалізації низки прав людини (громадянина України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі №235/2357/17, від 07 вересня 2022 року у справі № 759/5313/21 та від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22.

У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 235/2357/17 викладено правову позицію, згідно із якою документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Розгляд державними органами таких документів не означає автоматичного визнання окупаційної влади. У той же час держава має вживати заходів щодо ефективного захисту прав громадян на своїй території, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої держави.

Встановлення факту смерті особи має значення для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника, рішення суду в такій категорії справ повинне ґрунтуватися на дотриманні вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, у тому числі з урахуванням документів, виданих органами та установами самопроголошених утворень, розташованими на окупованій території України.

Крім того, відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Наказом Міністерства розвитку громад та території України «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» від 28.02.2025 № 376 затверджено перелік території, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані Російською Федерацію станом на 30.04.2025 (який є чинний на момент смерті ОСОБА_2 ). Так, зокрема, до вказаного переліку територій активних бойових дій належить місто Торецьк, Бахмутського району, Донецької області.

Також суд зазначає, що постановою Верховної Ради України №984-VIII від 4 лютого 2016 року «Про перейменування окремих населених пунктів та районів», у Донецькій області місто Дзержинськ перейменовано на місто Торецьк .

Заявник ОСОБА_1 дізналася про смерть онука на тимчасово окупованій території України в 2025 році та на обґрунтування заяви надала до суду копію свідоцтва про смерть від 23.12.2025 року її онука ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , видано органами окупаційної влади, де місцем смерті зазначено місто Дзержинськ (а.с.7).

Оцінюючи вказані документи, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має істотне значення для реалізації низки прав людини.

На підставі наданих заявником матеріалів свідоцтво про смерть (а.с.7), провести державну реєстрацію смерті особи та отримати відповідне свідоцтво про смерть в позасудовому порядку заявнику є неможливим, оскільки зазначені документи видані на території, де органи державної влади України, у зв`язку з військовими діями, тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Встановивши фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом враховано, що смерть громадянина України ОСОБА_2 настала на території, де ведуться активні бойові дії, а саме у місті Торецьк, Бахмутського району, Донецької області, України, що істотно ускладнює або унеможливлює отримання документів встановленого зразка, передбачених законодавством України для державної реєстрації смерті.

Разом з тим, зазначена територія на момент розгляду справи не є тимчасово окупованою в установленому законом порядку, а відтак формально не підпадає під спрощені механізми підтвердження юридичних фактів, передбачені для тимчасово окупованих територій.

Водночас суд бере до уваги, що заявниця фактично позбавлена можливості отримати належні документи про смерть особи в адміністративному порядку з огляду на безпекову ситуацію в регіоні та активні бойові дії, що відповідає принципу забезпечення ефективного захисту прав особи.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що факт смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 у місті Торецьк, Бахмутського району, Донецької області, України знайшов своє підтвердження у судовому засіданні.

З огляду на викладене, а також з урахуванням того, що в інший спосіб заявниця не має можливості захистити свої права та законні інтереси, суд вважає за можливе встановити факт смерті в судовому порядку.

Водночас заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням правової оцінки статусу відповідної території, де ведуться бойові дії, перейменування міста Дзержинськ та обсягу заявлених вимог.

Відповідно до ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню, оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 77, 79, 80, 247, 259, 263, 264, 273, 293, 315, 317 ЦПК України, ст. 17 Зак ону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», суд -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України задовольнити частково.

Встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця села Чарівне, Бобринецького району, Кіровоградської області, Україна, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 в місті Торецьк, Бахмутського району, Донецької області, Україна, у віці 34 роки.

Копію рішення суду невідкладно направити до Бобринецького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України для державної реєстрації смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Рішення суду підлягає негайному виконанню, оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Кропивницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий Бобринецьким РВ УМВС України в Кіровоградській області від 24.01.2007 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: Бобринецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ 23094400, місцезнаходження: вул. Базарна,169 А, м.Бобринець, Кіровоградська область, п.і. 27200.

Повне рішення суду складено 02.04.2026 року.

Суддя І. М. Адаменко