Рішення № 135352381, 01.04.2026, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/272/26

01 квітня 2026 року м.Надвірна

Надвірнянський районнй суд Івано-Франківської області

в складі головуючого-судді: Міськевич О.Я.,

з участю секретаря судового засідання: Скоблей О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог:

ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що 09.10.2024 між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 156471. Договір було укладено в електронній формі із використанням електронного підпису та підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС».

Відповідно до умов укладеного договору кредитодавець надав позичальнику кредит в розмірі 21177,00 грн., в наступному порядку: у розмірі 17994.67 грн. для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №146044 від 10.07.2024, укладеним з кредитодавцем; у розмірі 5.78 грн. на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті; у розмірі 3176.55 грн. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини договору.

Згідно з п.2.3 проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 0,10 % річних. Тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту позичальником протягом строку кредитування, зазначеного в п.2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний.

Відповідно до п.2.4. знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривню. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 200,00 гривень. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено. П.2.5. передбачено, що комісія за надання кредиту складає 3176,55 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 15,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.

Згідно з п.2.7.1. денна процентна ставка складає: 3194.46 грн. (три тисячі сто дев`яносто чотири грн. сорок шість коп.) / 21177.00 грн. (двадцять одна тисячa сто сімдесят сім грн. 00 коп.) / 273 днів * 100% = 0,0553%/день.

Отже, при укладенні кредитного договору між первісним кредитором та відповідачем узгоджені розмір кредиту, грошова одиниця, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача на укладення електронного кредитного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

З огляду на викладене, відповідач під час укладення кредитного договору ознайомився з його текстом та змістом, зокрема з графіком щомісячних платежів за кредитним договором та паспортом споживчого кредиту, жодних заперечень щодо уточнення або зміни викладення умов кредитного договору відповідачем не висловлювалося, а також він погодився, що зміст кредитного договору не порушує його законних прав та інтересів, що підтверджується його електронним підписом.

Таким чином, згідно з умовами кредитного договору відповідач зобов`язався вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному кредитним договором, проте не виконав свого обов`язку та не повернув наданий йому кредит в строки, передбачені договором.

16.04.2025 між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 16042025, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» відступило ТОВ «Юніт Капітал» право вимоги від відповідача коштів за кредитним договором № 156471 від 09.10.2024, право на одержання яких належало ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС», а позивач ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набуло право вимоги грошових коштів від ОСОБА_1 .

Нарахування відсотків за кредитним договором здійснювалося виключно первісним кредитором. Підготовлений ним розрахунок заборгованості долучено до позовної заяви. Сума заборгованості, право вимоги щодо якої було відступлено позивачу, відображена у реєстрі прав вимоги № 1 від 16.04.2025, що міститься в матеріалах справи.

Станом на сьогоднішній день відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

Відзив на позовну заяву від відповідача не надходив.

Стислий виклад позиції сторін:

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, у позовній заяві просить розгляд справи проводити у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві. Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_1 в користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором в сумі 22085,82 грн, та стягнути сплачені судові витрати по справі.

Не заперечує щодо проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання повторно не прибув, про час і місце слухання справи повідомлялася завчасно належним чином, рекомендованою кореспонденцією, СМС-повідомленнями, та у відповідності до ч.11 ст.128 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади України, з опублікуванням якого особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Про причини неявки відповідач не повідомив, заяви про слухання справи у його відсутності не поступало. Тому зі згоди сторони позивача суд ухвалює рішення в порядку заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.ст. 280-281 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Процесуальні дії у справі:

Ухвалою судді від 10.02.2026 позовну заяву ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 06.03.2026 задоволено клопотання представника позивача - Хлопкової М.С. про витребування доказів.

Станом на день ухвалення рішення відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів на підтвердження своїх заперечень, і за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом:

Судом встановлено, що 09.10.2024 відповідач ОСОБА_1 уклав договір про споживчий кредит № 156471 із ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС», в електронній формі з використанням електронного підпису, створеного за допомогою одноразового ідентифікатора 7b79583d (а.с.26-29, 30-35).

Відповідно до умов укладеного договору кредитодавець надав позичальнику кредит в розмірі 21177,00 грн., в наступному порядку: у розмірі 17994.67 грн. для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №146044 від 10.07.2024, укладеним з кредитодавцем; у розмірі 5.78 грн. на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті; у розмірі 3176.55 грн. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини договору.

Як визначено п.2.6. договору, загальний строк кредитування за цим договором складає 273 днів з 09.10.2024 (дата надання кредиту) по 09.07.2025.

Згідно з п.2.3 проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 0,10 % річних. Тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту позичальником протягом строку кредитування, зазначеного в п.2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний.

Відповідно до п.2.4. знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривню. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 200,00 гривень. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено. Пунктом 2.5. передбачено, що комісія за надання кредиту складає 3176,55 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 15,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.

Згідно з п.2.7.1. денна процентна ставка складає: 3194.46 грн. (три тисячі сто дев`яносто чотири грн. сорок шість коп.) / 21177.00 грн. (двадцять одна тисячa сто сімдесят сім грн. 00 коп.) / 273 днів * 100% = 0,0553%/день.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка (загальні витрати за споживчим кредитом, виражені у процентах річних від загального розміру виданого кредиту) складає 49,35% річних (п.2.8 договору). Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника (сума загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом) складає 24371.46 грн. (п.2.9.1 договору).

Як вбачається із даного договору, він підписаний 09.10.2024 о 17.50 ідентифікатором - 7b79583d (а.с.26-29).

Згідно інформації, наданої АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду від 06.03.2026 про витребування доказів, встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ). Також емітувались інші картки.

Номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_4 за період 09-10-2024 - 14-10-2024 р.: - номер телефону: НОМЕР_5 , був/є фінансовим. Номер телефону НОМЕР_5 знаходиться/знаходився в анкетних даних ОСОБА_2 . Також перевірено, що по рахунку(ах) НОМЕР_4 ( НОМЕР_3 ) було зарахування коштів на суму 5.78 UAH, за період 09.10.2024-14.10.2024 р.: від 09.10.2024 р., що підтверджується випискою по рахунку(ах) НОМЕР_3 ) за вказаний період (а.с.84, 85).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 156471 від 09.10.2024, складеного ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС», заборгованість ОСОБА_1 станом на дату подання позову становить 22685,82 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 21077,00 грн, заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом - 7,82 грн; заборгованість по комісії - 1001,00 грн., заборгованість за штрафними санкціями - 600,00 грн. (а.с.63-64).

16.04.2025 між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 16042025 (а.с.57-62).

Відповідно до положень п. 2.1 договору факторингу, в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, фактор зобов`язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.

Згідно з положеннями п.4.1 договору факторингу, перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 3, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно боргів та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги відповідно до реєстру боржників та є невід`ємною частиною цього договору.

Договором факторингу встановлено, що з дати відступлення прав вимоги клієнт перестає бути стороною за укладеними кредитними договорами, а фактор стає виключним та єдиним кредитором за укладеними кредитними договорами, згідно реєстру та набуває всіх прав за ним.

16.04.2025 представники ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «Юніт Капітал» підписали акт приймання-передачі реєстру боржників (додаток № 3) до договору факторингу № 16042025 від цього ж числа, згідно якого клієнт передав, а фактор прийняв реєст боржників від 16.04.2025, складений за формою, визначеною договором.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 16042025 від 16.04.2025, ТОВ «Юніт Капітал» набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 156471 від 09.10.2024, в загальному розмірі 22685,82 грн, з яких: заборгованість по основному боргу (тілу кредиту) - 21077,00 грн, заборгованість за відсотками - 7,82 грн; заборгованість по комісії - 1001,00 грн., заборгованість по штрафах/пені - 600,00 грн.

Згідно виписки з особового рахунку, складеної ТОВ «Юніт Капітал», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №156471 від 09.10.2024, станом на 01.11.2025 (включно) за період з 16.04.2025 по 01.11.2025, становить: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 21077,00 грн, прострочена заборгованість за відсотками - 7,82 грн; прострочена заборгованість за комісією - 1001,00 грн. (а.с.66).

Отже, як вбачається із матеріалів справи, нарахування відсотків за кредитним договором здійснювалося виключно первісним кредитором.

Станом на дату розгляду справи свої зобов`язання за вказаним договором відповідачем не виконано, грошові кошти не повернено.

Мотиви, з яких виходить суд та застовані норми права:

Щодо укладення кредитного договору та видачі коштів за договором.

Відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч 2. ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Згідно із ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частиною 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 цього Закону України «Про електронну комерцію»).

Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 цього Закону України «Про електронну комерцію»).

На відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів поширюється дія Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

У ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» вказано, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

За змістом ст.ст. 6, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Отже, електронний документ, на підставі якого між сторонами виникають права та обов`язки, має відповідати положенням Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 910/1162/19 та від 19.01.2022 у справі № 202/2965/21).

Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісними кредитором не було б укладено.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №757/40395/20-ц, від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18.

Як встановлено судом, між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та відповідачем ОСОБА_1 09.10.2024 укладено договір про споживчий кредит № 156471, відповідно до якого останній отримав кредит в розмірі 21177,00 грн., в наступному порядку: у розмірі 17994.67 грн. для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №146044 від 10.07.2024, укладеним з кредитодавцем; у розмірі 5.78 грн. на №рахунку/картки позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті; у розмірі 3176.55 грн. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини договору.

Умови користування (строки повернення, проценти за користування, загальний розмір кредиту, тощо) визначені крединим договором та доведені до відома сторін, що підтверджується їх підписами у договорі.

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді електронного документа, та підписання кредитного договору здійснено електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідно до ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Зазначений договір не визнаний судом недійсним, тому в силу ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину.

Первісний кредитор ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, та надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором, що підтверджується письмовими доказами по справі та не спростовано відповідачем в ході її розгляду.

Відповідач належним чином оплату за кредитним договором не здійснював, у зв`язку із чим утворилась заборгованість.

Щодо переходу прав вимоги за кредитним договором.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Цивільне законодавство передбачає заміну кредитора в будь-якому зобов`язанні, за винятком зобов`язань, нерозривно пов`язаних з особою кредитора (ст. 515 ЦК України). При цьому заборона на відступлення права вимоги має встановлюватися законом або договором.

Таким чином відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Отже, для стягнення заборгованості за кредитним договором суд на підставі відступлення права вимоги до інших осіб, повинен перевірити на підставі належних та допустимих доказів як факт наявності в Клієнта права вимоги до боржників, так і факт переходу права вимоги до Фактора, зокрема, здійснення повної оплати Фактором Клієнту права вимоги, що переходить.

16.04.2025 між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 16042025.

Відповідно до положень п. 2.1 договору факторингу, в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, фактор зобов`язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.

Згідно з положеннями п.4.1 договору факторингу, перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 3, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно боргів та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги відповідно до реєстру боржників та є невід`ємною частиною цього договору.

Договором факторингу встановлено, що з дати відступлення прав вимоги клієнт перестає бути стороною за укладеними кредитними договорами, а фактор стає виключним та єдиним кредитором за укладеними кредитними договорами, згідно реєстру та набуває всіх прав за ним.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 16042025 від 16.04.2025, ТОВ «Юніт Капітал» набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 156471 від 09.10.2024, в загальному розмірі 22685,82 грн, з яких: заборгованість по основному боргу (тілу кредиту) - 21077,00 грн, заборгованість за відсотками - 7,82 грн; заборгованість по комісії - 1001,00 грн., заборгованість по штрафах/пені - 600,00 грн.

16.04.2025 представники ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «Юніт Капітал» підписали акт приймання-передачі реєстру боржників (додаток № 3) до договору факторингу № 16042025 від цього ж числа, згідно якого клієнт передав, а фактор прийняв реєст боржників від 16.04.2025, складений за формою, визначеною договором.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про обґрунтованість переходу прав вимоги від ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» до ТОВ «Юніт Капітал».

Щодо розрахунку заборгованості за кредитним договором.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст.ст. 1046, 1047 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (стаття 1049 ЦК України).

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (стаття 1050 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 156471 від 09.10.2024, складеного ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС», заборгованість ОСОБА_1 станом на дату подання позову становить 22685,82 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 21077,00 грн, заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом - 7,82 грн; заборгованість по комісії - 1001,00 грн., заборгованість за штрафними санкціями - 600,00 грн.

Згідно виписки з особового рахунку, складеної ТОВ «Юніт Капітал», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №156471 від 09.10.2024, станом на 01.11.2025 (включно) за період з 16.04.2025 по 01.11.2025, становить: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 21077,00 грн, прострочена заборгованість за відсотками - 7,82 грн; прострочена заборгованість за комісією - 1001,00 грн.

Таким чином, після отримання права вимоги ТОВ «Юніт Капітал» не здійснювалось нарахувань за кредитним договором.

Доказів погашення тіла кредиту (основної суми боргу) матеріали справи не містять.

Враховуючи те, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти в повному обсязі не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості по тілу кредиту у сумі 21077,00 грн.

Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками у розмірі 7,82 грн, суд зазначає, що за змістом ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За положеннями ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Також суд враховує висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 в справі № 444/9519/12, та від 04.07.2018 в справі № 310/11534/13, згідно яких право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Як встановлено судом, згідно розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та виписки з особового рахунку, складеної ТОВ «Юніт Капітал», непогашена заборгованість відповідача за кредитним договором №156471 від 09.10.2024 у виді відсотків за користування кредитними коштами, станом на 01.11.2025 становить 7,82 грн. Нарахування первісним кредитором заборгованості по відсотках фактично здійснено за період з 09.10.2024 по 16.04.2025, зі щоденним нарахуванням відсотків за ставкою від 0,02 до 0,07%.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023, що набрав чинності 24.12.2023, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24.12.2023 денна ставка має бути не більше 2,5%, з 23.04.2024 не більше 1,5%, а з 21.08.2024 не більше 1%. Незважаючи на те, що розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, вони повинні узгоджуватися із нормами законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, договір між сторонами укладено 09.10.2024, проценти за користування кредитом первісним кредитором (ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС») фактично нараховано за період з 09.10.2024 по дату відступлення прав вимоги - 16.04.2025, тобто в межах строку кредитування, встановленого договором, та за процентною ставкою від 0,02 до 0,07%, тобто у розмірі, встановленому законом.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

У зв`язку з наведеним, суд погоджується з розміром нарахованих відсотків за користування кредитом в сумі 7,82 грн, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту в сумі 1001,00 грн., суд зазначає наступне.

Звертаючись до суду із позовом, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» просило стягнути із відповідача за кредитним договором зокрема і комісію за обслуговування кредиту в сумі 1001,00 грн.

Суд зазначає, що особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ч. 1 ст. 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15.03.2022, яким, зокрема розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 1, ст. 2 із наступними змінами) доповнити пунктом 6-1 такого змісту: «6-1. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертоюстатті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем».

Пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» виключено на підставі Закону України № 3498-IX від 22.11.2023, який набрав чинності 24.12.2023.

Також згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40-44, ст.356) доповнено, зокрема, пункт 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України, основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (ч.2 ст.4 ЦК України).

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13.03.2012 у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13, від 16.12.2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (п. 17), від 18.01.2022 у справі №910/17048/17 (п. 78), від 29.06.2022 у справі № 477/874/19 (п. 69)).

Також Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.09.2023 у справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.10.2023 у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23)).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другоюстатті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що 1001,00 грн заборгованості по комісії за обслуговування кредиту, нарахованих відповідачу, підлягають списанню позикодавцем (позивачем у справі) в силу вимог п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Щодо штрафних санкцій суд зазначає, що позивачем у позовній заяві не заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафних санкцій (пеня, штрафи) в сумі 600,00 грн, тому судом не вирішується питання щодо правомірності їх нарахування та стягнення.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Юніт Капітал» заборгованості за кредитним договором № 156471 від 09.10.2024 в сумі 21084 грн. 82 коп., яка складається із: 21077,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 7,82 грн - заборгованість за відсотками. Вимога про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором (за комісією) в сумі 1001,00 грн., задоволенню не підлягає.

Щодо розподілу судових витрат:

Статтею 133 ЦПК України передбачено види судових витрат, які складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи вбачається, що за подання вказаної позовної заяви відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір», позивачем сплачено судовий збір із застосуванням понижуючого коефіцієнту, у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 35141 від 04.02.2026 (а.с. 9).

Однак, враховуючи часткове задоволення судом позовних вимог на суму 21084,82 грн, що становить 95,47% від ціни позову (22085,82 грн), розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 2541,79 грн (2662,40 грн*95,47%).

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

На підтвердження витрат на правничу допомогу стороною позивача надано: копію договору № 10/09/25-02 про надання правової допомоги від 10.09.2025, копію додаткової угоди № 25770869698 від 11.09.2025, акт прийому передачі наданих послуг від 25.11.2025 (а.с.15, 67-68, 69). Із вищевказаних документів встановлено, що вартість наданих послуг становить 7000,00 грн.

Сума гонорару адвоката повинна бути такою, що відповідає складності справи та часу, який затрачено на фактичне надання правової допомоги, обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціні позову. Для правильного визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №199/3939/18-ц, у постанові від 09.06.2020 у справі №466/9758/16-ц, та у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18.

Враховуючи те, що позивачем під час розгляду справи понесено витрати на правничу допомогу, то такі витрати підлягають стягненню з відповідача.

Тому враховуючи положення статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 7000 грн. як компенсацію витрат на професійну правничу.

Висновки суду:

Враховуючи викладене, дослідивши та проаналізувавши подані письмові докази, суд приходить до висновку що позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» підлягають частковому задоволенню, і з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Юніт Капітал» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 156471 від 09.10.2024 в сумі 21084 грн. 82 коп., яка складається із: 21077,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 7,82 грн - заборгованість за відсотками.

У задоволенні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованості за кредитним договором (за комісією) в сумі 1001,00 грн., необхідно відмовити.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позову, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, зокрема: 2541,79 грн. судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, та 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі ст.ст.203-205, 207, 215, 514, 515, 526, 530, 625, 638, 656, 1046-1050, 1054, 1077 ЦК України, ст.ст.3, 10-12 ЗУ «Про електрону комерцію», ст.ст. 5-7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», ст.ст.8, 12 ЗУ «Про споживче кредитування», ст.ст.4, 12, 19, 76, 81, 89, 133, 137, 141, 178, 247, 258, 263-268, 273, 280-282, 289 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ: 43541163, місцезнаходження: м.Київ, бульвар Лесі Українки, буд.34, оф.333, 01033, - заборгованість за кредитним договором № 156471 від 09.10.2024 в сумі 21084 грн. 82 коп. (двадцять одна тисяча вісімдесят дві гривні), яка складається із: 21077,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 7,82 грн - заборгованість за відсотками.

У задоволенні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованості за кредитним договором (за комісією) в сумі 1001,00 грн - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ: 43541163, місцезнаходження: м.Київ, бульвар Лесі Українки, буд.34, оф.333, 01033, - 2541 грн. 79 коп. (дві тисячі п`ятсот сорок одну гривню сімдесят дев`ять копійок) судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ: 43541163, місцезнаходження: м.Київ, бульвар Лесі Українки, буд.34, оф.333, 01033, - 7000 грн. 00 коп. (сім тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ: 43541163, місцезнаходження: м.Київ, бульвар Лесі Українки, буд.34, оф.333, 01033.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Міськевич О.Я.