Постанова № 135352342, 31.03.2026, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/573/26

Провадження № 2-а/347/10/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Кіцули Ю. С.,

за участю:

секретаря с/з Сумарука І.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Представник позивача звернувся в суд з вище зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 02.02.2026 року відносно ОСОБА_1 була складена постанова серії ЕНА №6601753, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП.

Станом на 09.03.2026 р. ні оригіналу, ні копії оскаржуваної постанови позивач не отримував, ні на місці події, ні засобами поштового зв`язку.

ОСОБА_1 зазначає, що вину у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення не визнає, а постанову серії ЕНА №6601753 від 02.02.2026 року вважає незаконною та необґрунтованою, виходячи із наступних підстав:

- адміністративний матеріал не містить жодних доказів того, що саме позивач був водієм та керував транспортним засобом, а не інша особа. На час прибуття поліції автомобіль знаходився у кюветі, в салоні автомобіля нікого не було. Біля автомобіля знаходились інші особи. Сам позивач в цей час знаходився в кареті швидкої медичної допомоги, де йому надавалась перша медична допомога.

- позивач обвинувачується в тому, що на автомобілі були відсутні передній і задній номерні знаки. Проте, адміністративний матеріал не містить жодних доказів щодо відсутності на автомобілі номерних знаків в момент з`їзду автомобіля під керуванням невстановленої особи в кювет.

- на місці події перебували інші особи, в тому числі і медики карети швидкої медичної допомоги, яка прибула за викликом. Жодна із перелічених осіб не була допитана працівниками поліції в якості свідків щодо відомих їм обставин справи.

- постанова складалась та виносилась без присутності позивача, який в подальшому був госпіталізований до Косівської ЦРЛ, з її змістом позивача ніхто не ознайомлював, і такої постанови позивач не отримував ні на місці події, ні засобами поштового зв`язку. Права та обов`язку ОСОБА_1 не роз`яснювались, особа водія не встановлювалась, копія постанови не вручалась, та не направлялась ОСОБА_1 .

З цих підстав, ОСОБА_1 просив поновити строк на звернення до суду з позовною заявою, оскаржувану постанову скасувати, а провадження щодо нього закрити.

У відзиві на позов, поданому 31.03.2026 року, представник відповідача позовні вимоги категорично заперечив. Зазначив, що 02.02.2026 року о 02.20 год в с.Рожнів по вул.. Івана Франка Косівського району, водій, як пізніше стало відомо, гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом «FORD MUSTANG» без переднього та заднього номерного знаків, чим порушив п. 2.9 «в» ПДР України-керування водієм транспортним засобом без номерного знаку, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 121-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, яке передбачене ч.1 ст.121-3 КУпАП лейтенантом поліції Вальчишин Г.І. Коломийського РВП ГУНП в області, було роз`яснено Позивачеві його права як громадянина України передбачені ст. 63 Конституції України, 268 КУпАП, заслухано пояснення Позивача, своєчасно, всебічно, в повному обсязі і об`єктивно з`ясовано обставини справи, вирішено її в точній відповідності із законом, з`ясовано, що Позивачем було вчинено адміністративне правопорушення, що Позивач винен в його вчиненні та підлягає до адміністративної відповідальності. У зв`язку із вище наведеним, лейтенантом поліції прийнято рішення винести постанову у справі про адміністративне правопорушення БАД №879246 з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1190,00 грн. Після складання Постанови, відповідно до вимог ст. 285 КУпАП Позивача було ознайомлено із її змістом та запропоновано отримати копію.

Позиція ОСОБА_1 щодо заперечення ним факту вчинення адміністративного правопорушення є хибною та повністю спростовується відеофіксацією із місця події за участі Позивача, з нагрудних камер поліцейських, а саме файл під назвою «Відеофіксація Томащук С.В. 1». У вищевказаному відеофайлі чітко зафіксовано момент діалогу інспектора з ОСОБА_1 . На пряме запитання щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди, Позивач, перебуваючи у притомному стані, надав відповіді: «Мене занесло», «Я їхав, вискочив бус назустріч».

Твердження Позивача про те, що він «знаходився в кареті швидкої медичної допомоги» на момент прибуття поліції, не спростовує факту керування ним транспортним засобом до моменту ДТП. Більше того, на відеофіксації видно, що Позивач пересувався біля автомобіля, а швидка допомога була викликана саме як наслідок ДТП, у яке він потрапив як водій. Окрім того, перебування ОСОБА_1 автомобілі ШМД після аварії є логічним наслідком події, а не доказом того, що особа не керувала транспортним засобом.

Крім того, представник відповідача зазначив, що під час детального візуального обстеження передньої частини автомобіля 02:54:08 хв. 02:54:15 хв. та задньої частини починаючи з 02:54:47 хв, чітко зафіксовано факт порожніх місць кріплення номерних знаків. Даний факт підтверджується не лише візуальним оглядом, а й безпосередніми висловлюваннями службових осіб поліції, які на 02:54:09 хв. прямо вказують на відсутність номерів, ще на етапі первинного збору доказів.

Крім того, факт відсутності номерних знаків безпосередньо після інциденту свідчить про свідомі дії Позивача, спрямовані на приховування ідентифікаційних ознак транспортного засобу задля уникнення адміністративної відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення.

Також представник відповідача зазначив, що факт керування транспортним засобом є встановленим та підтвердженим у межах інших судових проваджень стосовно тих самих обставин, а саме рішенням Косівського районного суду у справі №347/333/26 за ст. 124 КУпАП та рішенням Косівського районного суду у справі №347/332/26 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - щодо ОСОБА_1 , таким чином, судом було досліджено докази та встановлено факт керування Позивачем транспортним засобом марки «FORD MUSTANG» 02.02.2026 року.

З цих підстав, в задоволенні позову, представник відповідача просив відмовити повністю.

Заяви, клопотання сторін.

Одночасно з позовною заявою представником позивача адвокатом Зленко В.А. була подана заява про поновлення процесуального строку для подання позовної заяви, яка мотивована тим, що ОСОБА_1 копію оскаржуваної постанови серії ЕНА № 6601753 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121-3 КУпАП не отримував, про її наявність дізнався лише після ознайомлення з матеріалами справ № 347/332/26 та № 347/333/26 за обвинуваченням його у вчиненні адміністративних правопорушень за ч.1 ст. 130 КУпАП та ст. 124 КУпАП відповідно.

Адвокат Зленко В.А. 09.03.2026 року подав клопотання про витребування доказів.

30.03.2026 року від ГУНП в Івано-Франківській області надійшла заява про виконання ухвали суду, в якій представник відповідача зазначив, що оригінал постанови серії ЕНА №6601753 від 02.02.2026 про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП на даний час перебуває на примусовому виконанні у Косівському відділі державної виконавчої служби у Косівському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, а тому надати її суду не є можливим.

На виконання ухвали про витребування доказів додали відеозапис, на якому зафіксовано обставини події 02.02.2026 року за участі ОСОБА_1 .

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 16.03.2026 року поновлено строк звернення з позовом до суду, позовну заяву прийнято до провадження та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 16.03.2026 року витребувано у відповідача докази, а саме: оригінал або належним чином засвідчену копію постанови серії ЕНА №6601753 від 02.02.2026 року про накладення штрафу за ч.1 ст. 121-3 КУпАП, а також матеріали адміністративної справи, у тому числі відеофіксації, на яких зафіксовані обставини події 02.02.2026 року за участю ОСОБА_1 .

За змістом ч. 5, ч. 7 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше, яке може бути подане відповідачем в строк для подання відзиву, а позивачем разом із позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступного висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

02.02.2026 року інспектором Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області Будз М.О. винесено постанову серії ЕНА №6601753 від 02.02.2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п.2.9. в ПДР України та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121-3 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1190 грн.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 02.02.2026 року о 02:20 год. в с. Рожнів, вул. І. Франка, 1, водій керував ТЗ без переднього та заднього номерного знака, чим порушив вимоги п.2.9.в ПДР керування водієм ТЗ без номерного знака.

Як вбачається з медичної документації, доданої представником позивача до позовної заяви виписок з медичної карти амбулаторного та стаціонарного хворого, позивач ОСОБА_1 протягом 2024-2026 років перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Косівська ЦРЛ».

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Спірні правовідносини регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), Законом України «Про Національну поліцію», Правилами дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР).

Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст. 53 Закону України «Про дорожній рух»).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Положення ст. 5 КАС України є реалізацією ч. 1 ст. 55 Конституції України, яка визначає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, у разі, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Згідно п. 2.9 «в» Правил дорожнього руху України, водієві забороняється: керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що не відповідає вимогам стандартів.

Частина 1 ст. 121-3 КУпАП передбачає відповідальність за керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.

Згідно вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами ст. 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Пунктом 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від07.11.2015р. № 1395 (надалі - Інструкція) визначено, що в разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

При цьому, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Також, згідно ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, перевiрка документiв особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технiчних приладiв i технiчних засобiв, що мають функцiї фото- i кiнозйомки, вiдеозапису, засобiв фото- i кiнозйомки, вiдеозапису.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17, від 13.02.2020 у справі № 524/9716/16-а, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Верховний Суд також звернув увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.

При цьому, згідно з ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Мотивована оцінка суду, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що 02.02.2026 року інспектором Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області Будз М.О. винесено постанову серії ЕНА №6601753 від 02.02.2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п.2.9. в ПДР України та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121-3 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1190 грн.

Зі змісту постанови вбачається, що 02.02.2026 року о 02:20 год. в с. Рожнів, вул. І. Франка, 1, водій керував ТЗ без переднього та заднього номерного знака, чим порушив вимоги п.2.9. в ПДР керування водієм ТЗ без номерного знака.

На виконання ухвали суду представником відповідача надано заяву, в якій зазначено, що оригінал постанови серії ЕНА №6601753 від 02.02.2026 про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП на даний час перебуває на примусовому виконанні у Косівському відділі державної виконавчої служби у Косівському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Окрім того, представником відповідача у заяві зазначено, що додано два відеофайли, на яких зафіксовані обставини події 02.02.2026 року.

Оцінюючи вказані відеофайли, суд звертає увагу, що на одному з них міститься інформація, яка свідчить про приїзд патрульної поліції на місце ДТП за участю легкового автомобіля білого кольору, який з`їхав у кювет. Проте відображені обставини, не дають суду можливості дійти до висновку, що саме події 02.02.2026 року за участю ОСОБА_1 зафіксовані на відеофайлі.

У відзиві н позовну заяву, представником відповідача, зазначено що на відеофайлі №1 зафіксовано діалог між працівником поліції та ОСОБА_1 , де він визнав , що керував автомобілем, і не зміг пояснити причину відсутності номерного знака на автомобілі.

Однак в цій частині, суд зауважує, що твердження представника відповідача, взагалі не відповідають дійсності. Навпаки, на першому долученому відеофайлі, працівник поліції спілкується з невідомою особою, яка ствердила, що автомобіль з`їхав в кювет. На запитання працівника поліції, хто керував автомобілем, невідома особа на відео відповідає «старша особа». Після цього, працівник поліції направляється до карети швидкої допомоги. Однак, жодного діалогу між ним та особою, що там перебувала, не відбувається. А отже твердження представника відповідача, що Томащук С.В. визнав, що керував транспортним засобом не відповідають фактичним обставинам справи, зафіксованим на відеофайлі №1. Більше того, на відеофайлі №1 взагалі не зафіксовано жодних діалогів, чи встановлення працівником поліції учасників ДТП, чи роз`яснення прав та обов`язків, тощо.

Другий же відеофайл, який доданий до заяви, не вбачається можливим відкрити для перегляду у зв`язку з технічною несправністю відеозапису.

Суд намагався дослідити відеофайл приєднаний до матеріалів справи, за допомогою різних програм, та спеціаліста з ай-ті технологій, однак з технічної несправністю відеозапису, такий відеофайл неможливо відтворити.

Окрім того, відповідачем не виконано ухвалу суду про витребування доказів в частині надання оригіналу постанови серії ЕНА №6601753 від 02.02.2026 про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, мотивуючи її відсутність тим, що на даний час оригінал вказаної постанови перебуває на примусовому виконанні у Косівському відділі державної виконавчої служби у Косівському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. При цьому в ухвалі суду, у випадку неможливості надання оригіналу, витребовувано належним чином засвідчену копію постанови. Однак і в цій частині ухвала суду не виконана, і не зазначено причин, з який відповідач не міг надати суду належним чином засвідчену копію постанови.

Суд також констатує той факт, що в оскаржуваній постанові серії ЕНА №6601753 від 02.02.2026 року (копія якої надана позивачем в додатках до позовної заяви), в пункті 7 «до постанови додаються» не міститься жодних матеріалів, чи доказів. Вказана графа не заповнена. Більше того, надаючи відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, суд зауважує, що у постанові взагалі не міститься відомостей про те, що здійснювалася відео фіксація вчинення адміністративного правопорушення, а також ідентифікуючі дані технічних засобів, на яких здійснювався відеозапис.

Пункт 5 розділу IV Інструкції передбачає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу XIV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного, суд вважає, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб`єкта владних повноважень. У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Суд звертає увагу, що саме по собі описання адміністративного правопорушення у оскаржуваній постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за своєю правовою природою є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Також, 26.04.2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі N 338/855/17, адміністративне провадження N К/9901/18195/18 вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Окрім того, слід зазначити, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.04.2018 року у справі N 338/1/17 (адміністративне провадження N К/9901/15804/18).

Отже, суд не може прийняти до уваги, та визнає недопустимим доказом відеозапис наданий відповідачем оскільки відповідно до висновків яких дійшла колегія суддів ВС/КАС у постанові від 13.02.2020 прийнятій за результатами розгляду справи №524/9716/19, у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами КАС України не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Інших доказів, які б давали підставу суду достовірно встановити факт вчинення позивачем правопорушення, і як наслідок дотримання відповідачем вимоги щодо правомірності винесення постанови, матеріали справи не містять.

Крім того, у своєму відзиві, представник відповідача стверджує, що ОСОБА_1 були роз`яснені його права, і винесено постанову у відповідності із законом. При цьому, у відзиві представник відповідача зазначає, що було винесено постанову «БАД 879246» із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1190, 00 гривень. Суд позбавлений можливості, через неякісне надання відеозапису №2 встановити дійсні обставини справи. При цьому зазначає, що жодної постанови «БАД 879246» в матеріалах справи не міститься.

Щодо стосується покликань на преюдиційність фактів встановлених постановою Косівського районного суду від 25.03.2026 року про притягнення ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, та постановою Косівського районного суду від 25.03.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, то суд зауважує, що надані представником відповідача копії постанов не містять відмітки про дату набрання ними законної сили.

В порядку ч.5 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судом було перевірено знеособлені копії постанов у справах 347/333/26 та №347/332/26, наданих відповідачем. Однак, станом на дату ухвалення судом рішення 31.03.2026 року, в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відсутня відмітка про дату набрання вказаними постановами законної сили.

Суд вважає за необхідне зазначити, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положення по відношенню до суб`єкта владних повноважень.

Верховний Суд у своїй постанові від 2 квітня 2018 року у справі N 338/1/17 вказав, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження своєї позиції, викладеної у постанові про накладення адміністративного стягнення у відповідності до вимог ч. ч. 1, 2 ст.72 КАС України, а також будь-яких доказів на підтвердження дотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, в тому числі належний та допустимий доказ відеозапис з нагрудних камер поліцейського.

З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано суду належних та достовірних доказів, які б підтверджували факти викладені у постанові та спростовували доводи позивача.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного, суд вважає, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб`єкта владних повноважень. У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Суд звертає увагу, що саме по собі описання адміністративного правопорушення у оскаржуваній постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за своєю правовою природою є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Інших доказів, які б давали підставу суду достовірно встановити факт вчинення позивачем правопорушення, і як наслідок дотримання відповідачем вимоги щодо правомірності винесення постанови, матеріали справи не містять.

Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на те, що позивачем заперечується факт скоєння адміністративного правопорушення, а відповідачем не надано жодного належного доказу на спростування позиції останньої, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1,7 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За оскарження вказаної постанови позивач сплатив 1400 грн. В той же час правильна сума судового збору за оскарження постанови становить 665, 60 коп.

Таким чином, судові витрати в розмірі 665, 60 грн. відповідно до ст. 139 КАС України підлягають стягненню з бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області.

Що стосується переплаченої суми судового збору в розмірі 734, 40 грн., то така може бути повернута позивачу ухвалою суду за його клопотанням відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір».

Керуючись статтями 2, 6, 9, 73 - 77, 139, 242-246, 262, 286, 293, 295 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6601753 від 02.02.2026 року - скасувати, провадження по справі закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Сахарова,15, код ЄДРПОУ 40108798) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) судові витрати, а саме: - 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 02 квітня 2026 року.

Суддя Ю.С. Кіцула