Рішення № 135352152, 27.03.2026, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/325/26

Номер провадження 2/341/468/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

27 березня 2026 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді Аннишина С.І.,

за участю секретаря судового засідання: Рарик В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» Усенко М.І. через систему «Електронний суд» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №9251351 від 02.02.2024 в сумі 17 775,00 грн.

В обґрунтування поданого позову ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» зазначено про те, що 02.02.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №9251351.

Відповідно до умов указаного договору ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором.

ТОВ «Мілоан» умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит на суму 5 000,00 грн. Відповідач зі свого боку не виконав умов кредитного договору, та не повернув позичальнику кредитні кошти, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість за кредитним договором.

28.05.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги №106-МЛ, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги і за Кредитним договором №9251351 від 02.02.2024 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .

Згідно з розрахунком сума заборгованості відповідача становить 17 775,00 грн: прострочена заборгованість за сумою кредиту 5000,00 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків 11 925,00 грн; прострочена заборгованість за комісією 850,00 грн, яку ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просить стягнути на його користь із ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 03 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача ТОВ «ФК «Кредит -Капітал» у судове засідання не з`явився. У позовній заяві розгляд справи просив проводити за відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. правом на подання відзиву не скористався.

Разом з позовною заявою представник позивача Усенко М.І. подав клопотання про витребування доказів, за змістом якого просив суд витребувати у АТ «Універсал Банк» інформацію про надходження на рахунок банківської картки НОМЕР_1 коштів у розмірі 5000,00 грн.

Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання, оскільки всупереч вимогам пункту 4 частини 2 статті 84 ЦПК України, позивачем не надано суду доказів вжиття заходів для отримання доказу самостійно та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Інших заяв, клопотань від сторін не надходило.

Згідно з частиною 1 статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, із врахуванням позиції представника позивача, який не заперечував щодо проведення заочного розгляду справи, суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності відповідача, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.

З урахуванням положень статті 280 ЦПК України суд постановив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, встановив наступні фактичні обставини.

Судом встановлено, що 02 лютого 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит № 9251351 (індивідуальна частина) (далі Договір) на підставі заяви про отримання кредиту № 9251351 від 02.02.2024 (а.с.6-12).

Згідно з пунктом 1.1. Договору, кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений пунктом 1.3. Договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у пункті 1.2. Договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно пункту 1.4. Договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Сума (загальний розмір) кредиту складає 5000,00 грн; кредит надається загальним строком 105 днів з 02.02.2024; дата остаточного повернення заборгованості 17.05.2024 року; проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду (пільговий період складає 15 днів та настає з дати видачі кредиту та завершується 17.02.2024) - 1575,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,10 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового кредиту; проценти за користування кредитом протягом поточного періоду (поточний період складає 90 днів, що настає з дня з наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 17.05.2024) 10 350,00 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 2,30 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду; комісія за надання кредиту - 850,00 грн, яка нараховується за ставкою 17,0 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п. п. 1.2, 1.3, 1.4, 1.5.1, 1.5.2, 1.5.3 Договору).

Відповідно до пункту 5.1 Договору Позичальник підтверджує, що до моменту підписання договору ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав паспорт споживчого кредиту; отримав проект Договору з додатками; ознайомився з Правилами, що розміщені на веб-сайті тощо.

Згідно з пунктом 6 Договору такий укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний зокрема, через сайт Товариства та /або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією товариства про укладення Кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефон позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Після укладення цей кредитний договір надається позичальникові шляхом розміщення в особистому кабінеті позичальника (пункт 6.2 договору про споживчий кредит).

Укладення товариством кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню товариством ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки (пункт 6.4 Договору). Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (пункт 6.5 Договору).

Згідно з довідкою про ідентифікацію, Договір підписано ОСОБА_1 із застосуванням одноразового ідентифікатора 247497, який відправлено йому 02.02.2024 на номер телефону НОМЕР_2 (а.с.13).

Сторонами також погоджено графік платежів, що є Додатком №1 до Договору про споживчий кредит № 9251351 від 02.02.2024, згідно якого реальна річна процентна ставка 8119,00 річних, загальна вартість кредиту 17 775,00 грн (а.с.12).

Згідно з копією платіжного доручення №121920647 від 02.02.2024 ТОВ «Мілоан» перераховано на рахунок отримувача ОСОБА_1 5000,00 грн, на картку маска якої: НОМЕР_1 , призначення платежу: кошти згідно договору 9251351 (а.с.15).

Відповідно до відомості про щоденні нарахування та погашення, відсотки за користування кредитом нараховано в межах строку дії кредитування за період з 02.02.2024 по 17.05.2024, сума яких становить 11 925,00 (а.с.15-17).

Підписуючи Договір №9251351 від 02.02.2024 року сторони погодили (п. 3.2.6. Договору), що позикодавець має право відступати, передавати, будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди позичальника.

28.05.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений Договір відступлення прав вимоги №106-МЛ, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги і за Договором №9251351 від 02.02.2024, що укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 (а.с.21-26).

04.02.2025 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Додаткову угоду №1 до Договору про відступлення прав вимоги №1064-МЛ від 28.05.2024, відповідно до якої сторони домовилися про затвердження нової форми Витягу з реєстру боржників (а.с.26).

Факт укладення Договору відступлення прав вимоги №106-МЛ від 28.05.2024 та передання права вимоги за Договором №9251351 від 02.02.2024 підтверджується платіжною інструкцією №2258 від 28.05.2024, актом приймання-передачі Реєстру боржників від 28.05.2024 до Договору відступлення прав вимоги №106-МЛ від 28.05.2024 та Витягом із вказаного Реєстру стосовно заборгованості ОСОБА_1 (а.с. 26-28).

Отже, позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набув права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №9251351 від 02.02.2024.

Згідно з Витягом з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №106-МЛ від 28.05.2024, ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №9251351 від 02.02.2024, на загальну суму заборгованості 17 775,00 грн, яка складається з 5000,00 грн - залишок заборгованості по тілу кредиту, 11 925 грн - залишок по відсотках, 850,00 грн - залишок по комісії (а.с. 28, зворот).

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором №80384151 №9251351 від 02.02.2024, яка надана позивачем ТОВ «ФК Кредит-Капітал», загальна сума заборгованості до погашення становить 17 775,00 грн, яка складається з 5000,00 грн - залишок заборгованості по тілу кредиту, 11 925 грн - залишок по відсотках, 850,00 грн - залишок по комісії.

Отже, судом встановлено, що спірні правовідносини, які виникли на даний час між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та ОСОБА_1 є відносини, які пов`язані із укладанням кредитного договору, отриманням на його виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договором, а також їх поверненням та сплатою процентів за користування ними (кредитні правовідносини).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у пін мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Згідно з частина 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень частина 1 статті 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини 2 статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивачем у передбаченому законом порядку доведено належними та допустимими доказами те, що 02 лютого 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №9251351.

ОСОБА_1 вказаний договір у визначеному Законом України «Про електронну комерцію» порядку погоджено із позичальником та підписано одноразовим ідентифікатором «247497».

Сторонами визначено та погоджено розмір кредиту, строк кредитування, розмір відсоткової ставки, періоди здійснення обов`язкових платежів, а також суми платежів у них.

За вказаним договором позичальник отримав доступ до кредитних коштів, які були перераховані на його картковий рахунок, що підтверджується платіжним дорученням №121920647 від 02.02.2024.

Указані встановлені обставини дозволяють суду зробити висновок про те, що відповідачкою грошові кошти за цим кредитним договором були отримані на виконання умов договору. Однак, після закінчення строку кредитування ОСОБА_1 не повернув грошові кошти із відповідною сплатою процентів за користування такими та не сплатив комісію за видачу грошових коштів, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість.

В подальшому право вимоги за вказаними кредитним договором передано позивачу ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на підставі договору відступлення прав вимоги №106-МЛ від 28.05.2024.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що заборгованість на підставі Договору в частині тіла кредиту у розмірі 5 000,00 грн та комісії у розмірі 850,00 грн підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Разом з тим, суд не погоджується із нарахованими за кредитними договором процентами.

Позивач просив стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами у сумі 11 925,00 грн.

Вирішуючи спір у цій частині, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно з частиною першою та другою статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок заборгованості за договором від 02.02.2024 № 9251351, суд установив, що проценти нараховувались з 02.02.2024 до 17.02.2024 (включно) за ставкою 2,10% на день, тобто по 105,00 грн за день, та з 18.02.2024 до 17.05.2024 (включно) за ставкою 2,30% на день, тобто по 115,00 грн за день Проценти нараховано на загальну суму 11 975,0 грн.

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Вищезазначену статтю було доповнено частиною п`ятою згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ від 22.11.2023. При цьому вищезазначеним Законом прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» також було доповнено пунктом 17, відповідно до якого тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:

-протягом перших 120 днів - 2,5 %; (з 24.12.2023 до 21.04.2024 включно);

-протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 22.04.2024 включно до 19.08.2024 включно);

-з 20.08.2024 включно та надалі - 1%.

Кредитний договір укладено 02.02.2024.

Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до приписів частин 1, 2 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною першою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У частині 1 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що положення Договору в частині установлення процентів за користування кредитними коштами у розмірі понад 1,5 % на день, тобто щодо встановлення денної процентної ставки понад 1,5 % у період з 22.04.2024 до 17.05.2024 є нікчемними. Тому нарахування процентів за Договором у цій справі з розрахунку 2,3 % на день з 22.04.2024 до 17.05.2024 є необґрунтованим.

Отже, за період з 22.04.2024 до 17.05.2024 (26 днів) проценти підлягають нарахуванню за ставкою 1,5 % на день та їх розмір становить 1 950,00 грн (5 000 х 1,5 % х 26)

Таким чином, загальна заборгованість за процентами, з врахуванням нарахованих за період з 02.02.2024 до 21.04.2024 у сумі 8 935,00 грн, яку має право нараховувати позивач відповідачу, становить 10 885,00 грн (8 935,00 + 1 950,00), і саме такі вимоги є обгрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду; на професійну правничу допомогу.

Позивач просить стягнути судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу, у розмірі 8000,00 гривень

В обґрунтування розміру понесених витрат позивач надав копії таких документів: Договір про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025, Акт №Д/16739 про надання послуг від 12.02.2026, детальний опис наданих послуг до акту №Д/16739 від 12.02.2026 (а.с.32,33).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі №826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до вимог чинного законодавства, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові від 12.02.2020 у справі № 648/1102/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернулася до суду, їх значення для заявника.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19.

Відповідно до правового висновку, викладеному у додатковій постанові Верховного Суду від 03.10.2024 у справі № 357/8695/23, для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність.

Відтак, з врахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, пропорційності задоволених судом позовних вимог, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 2000,00 гривень.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, а саме: 2 506,63 грн (із розрахунку: 16735*2622,40/17775)

Керуючись статтями 2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит- Капітал» заборгованість за кредитним договором № 9251351 від 02.02.2024 в розмірі 16 735 (шістнадцять тисяч сімсот тридцять п`ять) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 2506 (дві тисячі п`ятсот шість) гривень 63 копійки судового збору та 2000 (дві тисячі) 00 копійок витрат на правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредит-Капітал», місцезнаходження юридичної особи: 79000, вул. Смаль-Стоцького 1, кор.28, м. Львів, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 . Повний текст рішення складено 01 квітня 2026 року.

СуддяСвятослав АННИШИН