Ухвала суду № 135345236, 01.04.2026, Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/1/26

Провадження № 2/364/135/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2026 , Володарський районний суд Київської області, у складі:

головуюча суддя Моргун Г. Л.,

за участю секретаря судового засідання Сіваченко Л.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС"( ЄДРПОУ 42649746, адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, ел. пошта info@dgfinance.com.ua, № тел. 380674280050, інформація про наявність електронного кабінета не зазначена)

представник позивача Романенко Михайло Едуардович (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 , № тел. НОМЕР_2 , інформація про наявність електронного кабінета не зазначена)

до

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 , № тел. НОМЕР_4 , е-пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 , інформація про наявність електронного кабінета не зазначена)

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

01.01.2026 в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» позивач звернувся до суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями справу визначено судді Моргун Г.Л.

Представник позивача у позовній заяві зазначає, що відповідач порушує зобов`язання за кредитним договором та посилаючись на обставини викладенні у позові і на ст. ст. 84, 4, 15, 133, 134, 137, 141, 175 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 512, 514, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, просить суд:

- прийняти позовну заяву до розгляду;

- стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 1234320439622 від 09.12.2022 у розмірі 17498,5 грн;

- стягнути судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн;

- провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження;

- розгляд позовної заяви здійснювати за відсутністю представника позивача, проти ухвалення заочного розгляду справи не заперечує.

13.01.2026 судом відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін про дату та час розгляду справи без їх виклику в судове засідання на 13.02.2026.

Одночасно суд, оскільки до позовної заяви було долучено копії письмових та електронних доказів, які завірені представником позивача електронним підписом, зобов`язав позивача надати до канцелярії суду не пізніше ніж за три дні до часу розгляду справи оригінали документів, які містяться у кредитній справі відповідачки ОСОБА_1 (електронні докази, що відповідають вимогам чинного законодавства), а саме: оригінал кредитного договору; оригінал договору факторингу за кредитними зобов`язаннями щодо яких позивач звернувся до суду, реєстр боржників; матеріали щодо поточної роботи з клієнтом; фінансову бухгалтерську звітність позичальників; розрахунки заборгованості по кредиту, процентів, комісійних, штрафних санкцій; статистичну та бухгалтерську звітність; розшифровку дебіторської, кредиторської заборгованості; звіт про фінансові результати (первинні документи та виписки з особових рахунків боржника, які підтверджують існування певних банківських операцій, нарахування позичальнику кредитних коштів, боргу по основній сумі кредиту та процентам) тощо. Позивачу роз`яснено наслідки ненадання доказів, витребуваних судом, передбачені п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Сторонам роз`яснено їх права передбачені ст. 278 ЦПК України, щодо порядку та строків подання відзиву, заперечень тощо.

13.02.2026 судовий розгляд справи не відбувся та за клопотанням представника позивача суд відклав судовий розгляд на 12.03.2026, а в подальшому на 31.03.2026.

Станом, на час розгляду справи клопотань про розгляд справи у судовому засіданні із викликом сторін до суду не надходило.

Про відкриття провадження та про час і місце розгляду справи позивач і його представник повідомлені належним чином, про що свідчать роздруківки з електронного кабінета в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» - про доставку електронного документа (а.с. 60-63, 94-95).

Учасникам провадження роз`яснено, що згідно положень визначених ч. 7 ст. 14 ЦПК України, що перегукується з пунктом 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС визначено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідач повідомлялася про відкриття провадження та про час і місце розгляду справи, шляхом надсилання поштових відправлень на адресу її зареєстрованого місця проживання та розміщенням відповідного оголошення на офіційному веб-сайті «Судова влада України» (а.с. 93, 95, 96).

Верховний Суд у постанові від 27.07.2022 року у справі №908/3468/13 зробив висновок, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа суду адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку суду.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки розгляд справи відповідно до положень цього Кодексу проходив за відсутності учасників справи.

Суд, ознайомившись із позовною заявою, розглянувши матеріали справи, вважає, що така позовна заява підлягає залишенню без розгляду, виходячи з наступного.

Так, станом на 31.03.2026 позивач не виконав вимоги суду викладені в ухвалі від 13.01.2026 та не надав витребуваних судом оригіналів письмових (електронних) доказів на ствердження своїх позовних вимог.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, позивач стверджує, що йому згідно укладеного 04.10.2023 між ТОВ «ФК «Віва Капітал» та ТОВ «Діджі Фінанс» Договору факторингу № 04102023/2, згідно з умовами якого ТОВ «Діджі Фінанс» набуло права вимоги до боржників, за цілим рядом договорів, в тому числі до ОСОБА_1 за договором № 1304336913018 про надання фінансового кредиту продукту «Старт» від 12 лютого 2023 року укладеним між ТОВ «ФК «Віва Капітал» та відповідачкою.

Позивач звернувся до суду в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» та долучив до позовної заяви електронні копії електронних доказів та відскановані паперові копії письмових доказів, які завірені представником позивача електронним підписом, з огляду на що суд зобов`язав позивача надати оригінали письмових доказів для огляду їх під час судового розгляду справи.

Зважаючи на ч. 6 ст. 95 ЦПК України єдиним належним доказом достовірності наданих копій могло бути лише дослідження оригіналу договору, зокрема за ініціативою суду. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 757/28231/13-ц.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Як зазначалося вище, заявник звернувся до суду через електронний кабінет у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» та додав до позовної заяви документи у вигляді електронних копій.

У свою чергу, п.п. 26, 27 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21 (за змінами) визначено, що електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС.

До створених в Електронному суді документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відеофайли тощо). Відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються.

Технічні вимоги щодо форм електронних документів та їхніх додатків, обмеження щодо їхнього розміру, формату та інших характеристик встановлюються Інструкцією користувача Електронного суду.

Разом із цим, Інструкцією з використання підсистеми «Електронний кабінет» ЄСІТС визначено, що:

- електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документу засвідчується кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію;

- електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, правовий статус якого засвідчено кваліфікованим електронним підписом автора.

Проте, подані представником позивача документи, що є додатками до позовної заяви не містять власне самого підпису позивача, а тому суд не може вважати їх оригіналами.

Таким чином, накладення представником позивача електронного цифрового підпису під час формування самої позовної заяви підсистемі «Електронний суд» не свідчить про надання юридичної сили оригіналу таким електронним документам (адже вони не сформовані у підсистемі «Електронний суд»).

Разом з тим, відповідно до положень статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та статті 100 ЦПК України, оригіналом електронного документа є електронний примірник, що містить обов`язкові реквізити, у тому числі кваліфікований електронний підпис автора документа.

Подані позивачем документи не містять кваліфікованого електронного підпису їх автора, а є лише відсканованими копіями документів, доданими до позовної заяви. Накладення електронного підпису представником позивача на позовну заяву не підтверджує автентичність таких додатків та не надає їм статусу оригіналів електронних документів.

Таким чином, подані документи не можуть вважатися належними та допустимими доказами у розумінні процесуального закону без дослідження їх оригіналів.

Суд, ухвалою про відкриття провадження, зобов`язав позивача надати для огляду оригінали письмових (електронних) доказів на які позивач посилається у позовній заяві, як на підставу позовних вимог.

Слід зазначити, що представник позивача 10.02.2026, а в подальшому 10.03.2026 просив суд відкласти судовий розгляд справи з метою виконання ухвали суду від 13.01.2026, при цьому зазначав, що оригінали доказів направлено на адресу суду засобами поштового зв`язку ( а.с.64-65;72-73).

12.03.2026 на адресу суду засобами поштового зв`язку надійшла заява на виконання ухвали суду, зі змісту якої вбачається, що позивач всупереч умов викладених в ухвалі від 13.01.2026, а саме щодо надання оригіналів письмових (електронних) доказів, долучив до матеріалів справи: деталізований розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за договором № 1304336913018 від 09.12.2022; копію витягу з реєстру боржників до договору факторингу №04102023/2 від 04.10.2023; копію договору факторингу №04102023/2 від 04.10.2023; копію реєстру боржників №1 за кредитним договором № 1304336913018 від 09.12.2022 до договору факторингу №04102023/2 від 04.10.2023 ( а.с. 78-90). При цьому представник позивача зазначив, що вже надав оригінал електронного договору № 1304336913018 від 09.12.2022 при зверненні до суду, стверджуючи, що долучена копія електронного договору є оригіналом такого. Одночасно вказав щодо неможливості виконання ухвали від 13.01.2026 в частині надання для огляду оригіналу договору факторингу №04102023/2 від 04.10.2023 посилаючись на норми Закону України « Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» щодо захисту конфіденційності інформації, яка стосується фінансових послуг.

З такою позицією позивача суд не погоджується, оскільки вона суперечить нормам ЦПК України.

Так, відповідно до статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Позивачем на обґрунтування позову надано копії письмових доказів. Разом з тим, для встановлення дійсних обставин справи суд вважав необхідним оглянути їх оригінали та дослідити їх безпосередньо, оскільки таке право та обов`язок суду прямо передбачені процесуальним законом.

Так, частина 6 статті 95 ЦПК України встановлює, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати для огляду оригінал письмового доказу. Аналогічна норма міститься у частині 3 статті 100 ЦПК України щодо електронних доказів.

Законодавець наділив суд цим правом як процесуальним інструментом для досягнення ключових цілей судочинства. Таким чином, вимога суду про надання для огляду оригіналів доказів не є формальністю чи виявом недовіри до однієї зі сторін. Це є правомірною та необхідною процесуальною дією, спрямованою на виконання фундаментальних завдань судочинства: всебічне, повне, об`єктивне дослідження доказів та встановлення істини у справі, що є запорукою ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення.

З наведеного випливає, що наразі позивач не надав оригіналів письмових (електронних) доказів за кредитними зобов`язаннями (оригінал кредитного договору, відповідний пакет документів, первинні бухгалтерські документи, договір факторингу), що позбавляє суд можливості перевірити достовірність зазначених правовідносин та вказує на не виконання ухвали суду від 13.01.2026.

Згідно з статтею 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини першої статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Письмові докази - документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено ЦПК України. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених кваліфікованим електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього або іншої особи, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Документи, отримані за допомогою факсимільного чи інших аналогічних засобів зв`язку, приймаються судом до розгляду як письмові докази у випадках і в порядку, які встановлені законом або договором (стаття 95 ЦПК України).

Окрім наведеного суд вважає за необхідне зазначити, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" стаття 7.

Постанова Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 755/1549/22: зазначає, що отримавши процесуальні документи в електронній формі, суд має здійснити перевірку, чи містить такий документ електронний підпис. Доступ до перевірки електронного підпису є відкритим, а тому суд має можливість та зобов`язаний достовірно встановити, що особа, яка подає процесуальний документ до суду, підписала його електронним підписом, який прирівнюється до власноручного. Апеляційний суд не врахував, що оригіналом є саме документ в електронній формі, а його паперова форма - відтворена на папері копія. Тож передусім суд має досліджувати на предмет підписання електронний документ, а не його паперову копію.

Наразі процесуальний закон оперує трьома поняттями - «оригінал», «електронна копія» та «письмова копія» електронного доказу тощо.

Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» тлумачить «оригінал електронного документа» як електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним чи прирівняним до власноручного підписом автора. У випадку, коли автор створює ідентичні за інформацією та реквізитами електронні документи або коли надсилає електронний документ кільком адресатам чи зберігає його на кількох носіях, то усі вони є оригіналами та мають однакову юридичну силу.

Позивачу було роз`яснено наслідки неподання витребуваних доказів, передбачені пунктом 9 частини першої статті 257 ЦПК України.

Незважаючи на належне повідомлення про розгляд справи та покладений на нього обов`язок доказування, позивач вимоги ухвали суду від 13.01.2026 не виконав, витребувані оригінали письмових та електронних доказів не надав.

Подані позивачем копії документів (у тому числі електронні копії) не дають можливості перевірити їх достовірність та відповідність оригіналам, у зв`язку з чим не можуть бути належною підставою для встановлення обставин, на які посилається позивач.

За таких обставин суд позбавлений можливості встановити фактичні правовідносини між сторонами, перевірити умови кредитного договору, обсяг заборгованості та, у разі заявлення вимог новим кредитором, факт переходу права вимоги.

При цьому позивач не навів жодних належних та допустимих причин невиконання вимог суду, а також не заявив клопотань про витребування доказів у порядку статей 83, 84 ЦПК України.

Таким чином, неподання позивачем витребуваних судом доказів без поважних причин унеможливлює розгляд справи по суті.

Так, стаття 81 ЦПК України закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Згідно ч.2 ст. 100 ЦПК України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Однак незважаючи на належне повідомлення та отримання позивачем процесуальних документів суду, як вже зазначалося вище, станом на 31.03.2026 ухвала від 13.01.2026 не виконана і як наслідок витребувані судом оригінали письмових та електронних доказів, які містяться в кредитній справі позивачем надані не були, належні обґрунтування щодо причин ненадання таких доказів також позивачем не наведені.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини, Україна зобов`язана гарантувати дотримання «справедливого і публічного розгляду справ впродовж розумного строку» в судочинстві.

За приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно вимог ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до ч. 10 ст. 84 Цивільного процесуального кодексу України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.92, (Judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253- В).

З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.98 та "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Суд зазначає, що залишення без розгляду позовної заяви свідчить не про допущення судом надмірного формалізму, а про вчинення дій, направлених на упорядкування процесуальних правовідносин, тобто є необхідним (позитивним) формалізмом, який сприяє належному здійсненню правосуддя. При цьому, така процесуальна дія не є порушенням права позивача на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, оскільки відповідно до частини 2 статті 257 ЦПК України не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

Таким чином, судом встановлено, що позивач, будучи належним чином повідомленим про необхідність подання витребуваних судом доказів та наслідки їх неподання, без поважних причин не виконав вимоги ухвали суду щодо надання для огляду оригіналів письмових та електронних доказів.

Водночас, саме зазначені докази є визначальними для встановлення обставин, що входять до предмета доказування у даній справі, зокрема: факту укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів, розміру заборгованості, а також (у разі заявлення вимог новим кредитором) факту переходу права вимоги до позивача.

За відсутності оригіналів таких доказів суд позбавлений можливості перевірити достовірність поданих копій та здійснити їх належну оцінку відповідно до вимог процесуального закону, що унеможливлює всебічний, повний та об`єктивний розгляд справи по суті.

Суд звертає увагу, що залишення позову без розгляду у даному випадку зумовлене не оцінкою обґрунтованості позовних вимог, а виключно невиконанням позивачем процесуального обов`язку щодо подання доказів, необхідних для розгляду справи.

З урахуванням викладеного, а також беручи до уваги положення частини десятої статті 84 та пункту 9 частини першої статті 257 ЦПК України, суд дійшов висновку, що неподання позивачем витребуваних судом доказів без поважних причин є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

Враховуючи викладене та, що для вирішення такого спору і для прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, не надання позивачем витребуваних письмових (електронних) доказів, а також не повідомлення про неможливість подання таких доказів у строк встановлений судом, унеможливлює встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, відсутні процесуальні умови для розгляду справи, а відтак в силу наведених вище положень статті 257 ЦПК України, позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

Враховуючи викладене, керуючись п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Залишити без розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Роз`яснити позивачу право на повторне звернення до суду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Г. Л. Моргун