Ухвала суду № 135344963, 31.03.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/2131/26

2/357/3543/26

У Х В А Л А

31 березня 2026 року суддя Білоцерківський міськрайонний суд Київської області Орєхов О. І. розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Орєхова О.І.,

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київської області, Головного управління Національної поліції в Київській області, держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

Позов обґрунтований тим, що 20.04.2021 ним заявлено Білоцерківському районному управлінню поліції Головного управління Національної поліції в Київської області про те, що службовими особами ТОВ «Строй Добробуд» вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України. Відомості по його заяві про вчинене кримінальне правопорушення внесені слідчим до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.04.2021 № 12021111030000760 за ч. 3 ст. 358 КК України. Однак, жодні слідчі дії по кримінальному провадженню до цього часу не проводяться, зокрема: його навіть не визнано потерпілим та не допитано, вилучення документів не проведено, відповідні службові особи підприємства не допитані тощо. Не провівши необхідних слідчих дій, старший слідчий слідчого відділу Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області Урожай В.О. постановою від 08.03.2022 закрив кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, копії він не отримував, лише в ході розгляду його скарги слідчому судді, 19.11.2025 він дізнався про закриття кримінального провадження, яка за його скаргою ухвалою слідчого судді була скасована. Вказана бездіяльність слідчого Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області щодо не проведення досудового розслідування є незаконною, довго триваючою, оскільки слідчі дії не проводилися протягом п`яти років і не проводяться на даний час. Враховуючи зазначені обставини, не притягнення до кримінальної відповідальності працівників підприємства, які заподіяли йому шкоди вчинивши кримінальне правопорушення, завдають шкоди його діловій репутації, оскільки він не може довести незаконність їх дій. Враховуючи зазначені обставини, тяжкість вимушених змін у його життєвих і службових стосунках, ступінь зниження престижу та ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, вважає, що йому заподіяна моральна шкоду, яку оцінює в розмірі 150 000 грн, яку просив стягнути з Держави Україна за рахунок коштів єдиного казначейського рахунку Державного бюджету держави Україна на його користь ( а. с. 1-3 ).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2026 головуючим суддею визначено Орєхова О.І. ( а. с. 12-13 ) та матеріали передані для розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.

Ухвалою судді від 23 лютого 2026 року прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київської області, Головного управління Національної поліції в Київській області, держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди. Постановлено провести розгляд справи за спрощеного позовного провадження з повідомленням ( викликом ) сторін та призначено судове засідання у справі на 25.03.2026 о 14 годині 00 хвилин ( а. с. 17-18 ).

В судовому засіданні 25.03.2026 задоволено клопотання про витребування з Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київської області для огляду в судовому засіданні матеріали кримінального провадження 21.04.2021 № 12021111030000760.

В даному судовому засіданні позивачем та представником відповідача Головного управління Національної поліції в Київській області були надані пояснення.

У зв`язку із задоволенням клопотання сторони позивача по справі щодо витребування з Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київської області для огляду в судовому засіданні матеріали кримінального провадження 21.04.2021 № 12021111030000760, оголошено перерву до 14 години 00 хвилин 19.05.2026.

30.03.2026 судом отримано заяву про відвід судді від позивача Смілянського Є.А., зареєстрована судом за вх. № 20293.

Вказана заява обґрунтована тим, що його позовна заява зареєстрована 11.02.2026 хоча надійшла згідно інформації з сайту Укрпошти 09.02.2026, а провадження відкрито лише 23.02.2026, що є порушенням ч. 1 ст. 187 ЦПК України та свідчить про істотне порушення суддею процесуального закону. Розгляд справи ухвалою судді від 23.02.2026 було призначено на 25.03.2026 за правилами спрощеного позовного провадження, у зв`язку, як зазначає суддя, з малозначимістю справи, що не відповідає ніяким нормам ЦПК України, оскільки такого правового терміну як «малозначимість» не існує і є вигадкою судді. Крім того, проводячи розгляд справи суддя Орєхов О.І., в порушення ч. 5 ст. 227 ЦПК України не надав представнику відповідача можливість задати питання позивачу та самостійно зайнявся допитом позивача, що свідчить про зацікавленість головуючого судді у вирішенні справи на користь відповідача тим більше, що представник відповідача виявився непідготовленим до розгляду справи і це чітко зрозумів суддя та почав проявляти процесуальну активність на користь відповідача.

Згідно положень ч. 7, 8 ст. 40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно та відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Суд, при вирішенні даної заяви, виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 ЦПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Відповідно до ч. 11 ст. 40 ЦПК України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

За умовами ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим та заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання, однак, представник відповідача подав заяву про відвід судді з порушенням встановлених строків, а саме на початку розгляду справи по суті.

Підстави для відводу судді можуть мати об`єктивний чи суб`єктивний характер.

Тобто, пряма чи побічна заінтересованість судді в результаті розгляду справи може бути підставою як для відводу, так і для самовідводу. Заінтересованість може мати юридичний або побутовий характер. Юридична заінтересованість судді має місце, якщо від результату вирішення спору в нього виникнуть, зміняться або припиняться певні права або обов`язки. Побутова або фактична заінтересованість полягає в тому, що рішення суду може мати вплив на особисті стосунки судді з оточуючими.

Якщо заяву про відвід з цих підстав подає особа, яка бере участь у справі, підстави відводу потребують доказування.

Для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Крім того, обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.

В українському законодавстві гарантії компетентності, незалежності і неупередженості суддів встановлюються Конституцією України, Законом України «Про статус суддів» та Законом України «Про судоустрій України».

Відповідно до ст. 124, ст. 126 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Положенням ч. 4 ст. 10 ЦПК України також передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

Декларацією щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів Верховних судів країн Центральної та Східної Європи (о. Бріюні, Хорватія, 17.10.2015р.) закріплено принципи, які встановлюють стандарти незалежності судової влади, як однієї з трьох гілок державної влади у прийнятті рішень.

Суд враховує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - КЗПЛ) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом (п. 1). Як зазначається у п. 11 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету ОСОБА_6 Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки, ухвалених 17.11.2010, зовнішня незалежність не є прерогативою чи привілеєм, наданим для задоволення власних інтересів суддів. Вона надається в інтересах верховенства права та осіб, які домагаються та очікують неупередженого правосуддя. Незалежність суддів слід розуміти як гарантію свободи, поваги до прав людини та неупередженого застосування права. Неупередженість та незалежність суддів є необхідними для гарантування рівності сторін перед судом» (п. 11).

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, викладеною в рішеннях у справах «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії», існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, у контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності.

Також, у пунктах 28-32 рішення у справі «Газета «Україна - центр» проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції повинно визначатись на підставі суб`єктивного і об`єктивного критеріїв. У контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. У контексті об`єктивного критерію слід визначити чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо безсторонності суддів. Аналогічна позиція висловлена ЄСПЛ й у пункті 66 рішення у справі «Бочан проти України».

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини «Білуха проти України» особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (про що зазначено у пункті 43 рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).

Наведе свідчить про те, що підстави для відводу судді можуть бути оціночною категорією, що з одного боку дає змогу реалізувати конституційну засаду незалежного розгляду справи суддею, а з іншого боку, є площиною для зловживань з боку недобросовісних учасників.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці виділяє наступні критерії оцінки неупередженості: 1) суб`єктивний - беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі; 2) об`єктивний - визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції. У даному контексті можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справах П`єрсак проти Бельгії, Кіпріану проти Кіпру, Грівз проти Сполученого Королівства). Суб`єктивний критерій полягає у з`ясуванні особистих переконань конкретного судді у певній справі. Оскільки доказів протилежного не надано, то по суб`єктивному критерію особиста безсторонність головуючого судді презюмується.

Щодо об`єктивного критерію оцінки неупередженості, то необхідно визначити, поза межами особистої поведінки судді, чи немає підтверджених фактів, які могли б спричинити сумніви щодо неупередженості судді. При вирішенні питання про те, чи існують обґрунтовані причини вважати, що цих вимог не було дотримано, точка зору сторони є важливою, але не є вирішальною. Вирішальним є те, чи таке побоювання може бути об`єктивно виправданим (рішення Європейського суду з прав людини у справі Клейн та інші проти Нідерландів).

Таким чином, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10.05.2018 (справа № 800/592/17) та від 01.10.2018 (справа № 9901/673/18).

Так, підставою для відводу судді позивач вказує на те, що його позовна заява зареєстрована 11.02.2026 хоча надійшла згідно інформації з сайту Укрпошти 09.02.2026, а провадження відкрито лише 23.02.2026, що є порушенням ч. 1 ст. 187 ЦПК України та свідчить про істотне порушення суддею процесуального закону.

Як вже зазначалося вище, згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2026 головуючим суддею визначено Орєхова О.І. ( а. с. 12-13 ) та матеріали передані для розгляду, які згідно контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді, матеріали були отримані 12.02.2026.

З урахуванням вимог ч. 1 ст. 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.

Тобто, з дня отримання матеріалів ( 12.02.2026 ), суддя відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви.

Таким чином, п`ятиденний строк спливав 16.02.2026.

Водночас, з 16.02.2026 по 20.02.2026 суддя Орєхов О.І. перебував на лікарняному та в перший робочий день після виходу з лікарняного, 23.02.2026 винесено ухвалу про відкриття провадження, що свідчить про відсутність істотного порушення суддею процесуального закону, про що вказував позивач.

Стосовно доводів позивача, викладені у заяві про відвід судді, що справу призначено на 25.03.2026 за правилами спрощеного позовного провадження, у зв`язку, як зазначає суддя, з малозначимістю справи, що не відповідає ніяким нормам ЦПК України, оскільки такого правового терміну як «малозначимість» не існує і є вигадкою судді, з цього приводу зазначаю про наступне.

Відповідно до ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду: 1) малозначних справ; 2) справ, що виникають з трудових відносин; 3) справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; 4) справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Крім того, стаття 274 ЦПК України визначає справи, що розглядаються в порядку спрощеного позовного провадження.

Так, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

З урахуванням наведених норм, в ухвалі про відкриття провадження від 23.02.2026 враховано положення ч. 6 ст. 19 ЦПК України, дана справа є малозначима, вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження.

Стосовно доводів позивача в заяві про відвід судді, що суддя Орєхов О.І., в порушення ч. 5 ст. 227 ЦПК України не надав представнику відповідача можливість задати питання позивачу, не відповідають дійсності та спростовуються технічним записом фіксування судового засідання.

Ставлення судом запитань учасникам справи, в тому числі позивачу, не свідчить про зацікавленість головуючого судді у вирішенні справи на користь відповідача, що спростовує доводи останнього.

Жодних обставин, які могли б вплинути на неупередженість судді не існує, а ті обставини, на які посилається позивач у заяві про відвід, аж ніяк не може свідчити про упередженість та зацікавленість судді при розгляді цивільної справи № 357/2131/26.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Тому суд дійшов висновку, що заява позивача ОСОБА_1 про відвід судді Орєхова О.І. є необґрунтованою та відповідно до вимог ч. 3 ст. 40 ЦПК України, підлягає вирішенню іншим суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 цього Кодексу.

Керуючись ст. ст. 33, 40, 353 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Визнати заяву ОСОБА_1 про відвід судді Орєхова О.І., необґрунтованою.

Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Орєхова О.І., передати для вирішення питання про відвід судді у порядку ч. 1 ст. 33 ЦПК України до канцелярії Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СуддяО. І. Орєхов