Рішення № 135341783, 02.04.2026, Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа №478/154/26 Пров. №2/478/200/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2026 року с-ще Казанка

Казанківський районний суд Миколаївської області, у складі:

головуючого судді Томашевського О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Шинкарюка М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду с-ща Казанка, в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №3837969 від 11.08.2020 року в розмірі 15 080,54 грн, а також 2 422,40 грн понесених витрат на сплату судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 11.08.2020 року між позивачем та відповідачем, за допомогою веб-сайту: https://alexcredit.ua, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем, було укладено електронний договір про надання кредиту № 3837969, шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідача № PS3837969.

За умовами укладеного договору, позивач надав відповідачу грошові кошти у кредит в розмірі 2 200,00 грн, шляхом перерахування їх на платіжний картковий рахунок, який належить відповідачу № 5168-7426-0733-6801, під зобов`язання відповідача повернути кредит, сплативши проценти за користування кредитом, неустойку (пеню, штраф).

Як вказує позивач, у зв`язку з невиконанням взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, у відповідача виникла заборгованість на загальну суму 15 080,54 грн, в тому числі: 2 200,00 грн заборгованість по тілу кредиту; 12 880,54 грн заборгованість по нарахованим процентам за користування кредитом.

Виходячи з наведеного, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за Договором про надання кредиту № 3837969 від 11.08.2025 року, що становить 15 080,54 грн, а також судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.

Ухвалою суду від 17.02.2026 року провадження у справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та витребувано від АТ КБ «Приватбанк» відомості щодо надходження на банківську картку № НОМЕР_1 в розмірі 2 200,00 грн.

В судове засідання сторони не прибули, повідомлялись належним чином про дату, час та місце судового засідання.

Зі змісту поданої позовної заяви, представник позивача просив розглянути справу без участі представника позивача, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Відповідач, який належним чином повідомлялася про дату, час та місце судового засідання, в судове засідання не прибув, про причини своєї неявки суд не повідомив. Жодних клопотань, відзиву на позов та будь-яких доказів від відповідача на адресу суду не надходило.

З огляду на ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд вважає, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ознайомившись із пропозицією укласти договір (офертою) щодо надання кредиту № 3837969 від 11.08.2020 року прийняв пропозицію позивача щодо укладення кредитного договору.

11 серпня 2020 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання кредиту № 3837969 за умовами якого, кредитодавець надає позичальнику кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування (надалі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі у відповідності до умов Договору (п.1.2 Договору).

Пунктом 1.3 Договору визначено, що сума кредиту складає 2 200,00 грн.

Кредит надається позичальнику в безготівковій формі, шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника (п. 1.4 Договору).

У відповідності до п.п. 1.5-1.6 Договору за цим Договором позичальник сплачує кредитодавцю суму кредиту та проценти за користування кредитом, неустойку (пеню, штраф), яка може нараховуватися у випадку порушення позичальником умов цього Договору, а також комісії банків-емітентів платіжних карт, які використовує позичальник. Розрахунок зобов`язань позичальника із зазначенням строків виконання, умов кредитування, а також дати початку періоду, дати платежу (дати закінчення періоду), загальної суми платежу, основної суми кредиту та процентів за користування кредитом, розміру процентної ставки, орієнтовної реальної річної процентної ставки, абсолютного значення подорожчання кредиту, орієнтовної загальної вартості кредиту зазначаються в Графіку платежів, який є Додатком № 1 до цього Договору. Графік платежів у Договорі визначає окремі розрахунки зобов`язань за лояльними (покращеними) умовами кредитування та за загальними умовами кредитування.

У п. 1.7 Договору сторони передбачили порядок нарахування процентів за користування кредитом у наступному порядку:

- у випадку використання кредиту менше ніж 5 календарних днів, включаючи дострокове виконання зобов`язань, позичальник сплачує фіксовану суму процентів за користування кредитом, яка складає 5,95% від визначеної суми кредиту (п.п. 1.7.1 п. 1.7 Договору);

- у випадку використання позичальником лояльних (покращених) умов кредитування, а саме, при повному поверненні суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом протягом 30 календарних днів з 11.08.2020 року по 10.09.2020 року (включно) процентна ставка за один день користування кредитом складає 1,19% або ставка за програмою лояльності. Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні лояльних (покращених) умов кредитування складає 2 985,40 грн, у тому числі основна сума кредиту 2 200,00 грн та проценти за користування кредитом в розмірі 785,00 грн (п.п. 1.7.2 п. 1.7 Договору);

- при використанні позичальником загальних умов кредитування процентні ставки складають: в базовий період з 11.08.2020 року до 10.09.2020 року (включно) 1,70% за один день користування кредитом; в спеціальний період з 11.09.2020 року по 09.03.2021 року (включно) 3% за один день користування кредитом (п.п. 1.7.3 п. 1.7 Договору).

Пунктом 3 Договору сторони погодили, що строк дії Договору встановлюється з дати укладення Договору - 11.08.2020 року до кінцевої дати виконання Договору - 09.03.2021 року.

За умовами Графіку платежів, що визначений у Додатку 1 до Договору, за лояльними умовами кредитування (з 11.08.2020 року 10.09.2020 року) позичальник має сплатити грошові кошти в розмірі 2 985,40 грн, в тому числі, 2 200,00 грн основну суму кредиту та 785,40 грн нарахованих процентів за ставкою 1,19%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка складає 434,35%. За загальними умовами кредитування (з 11.08.2020 року 09.03.2021 року) позичальник має сплатити 3 327,40 грн, в тому числі, 2 200,00 грн основну суму кредиту та 1 127,40 грн нарахованих процентів за базовою ставкою 1,70% та 3% спеціальною ставкою.

Аналогічні умови кредитування містить Паспорт споживчого кредиту.

Пропозиція (оферта), Паспорт споживчого кредиту та кредитний договір підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатору: PS3837969.

З довідки ТОВ «Елаєнс» від 02.11.2024 року б/н вбачається, що 11.08.2020 року було проведено фінансову операцію з перерахування грошових коштів в розмірі 2 200,00 грн на номер карти № НОМЕР_1 .

Як вбачається з листа АТ КБ «Приватбанк» від 05.03.2026 року № 20.1.0.0.0/7-260227/50637-БТ банківську карту з № НОМЕР_1 було емітовано на ім`я ОСОБА_1 та згідно 11.08.2020 року на її рахунок було зараховано грошові кошти в розмірі 2 200,00 грн.

Згідно Детального розрахунку заборгованості за Договором про надання кредиту № 3837969 від 11.08.2020 року, заборгованість відповідача за Договором складає 15 080,54 грн, з яких: 2 200,00 грн сума кредиту; 12 880,54 грн сума нарахованих відсотків, нарахована протягом періоду з 12.08.2020 року по 08.04.2021 року включно.

Встановивши наведені обставини, суд виходить з наступного.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6ст. 3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно п. 5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

У п.6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» закріплено визначення, згідно якого електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Пунктом 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12 ч.1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України(п.13 ст.11Закону України «Про електронну комерцію»).

Приписами, закріпленими у ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги, за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12 січня 2021 року дійшов висновку, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет - магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В ч. 1 ст. 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За правилами, визначеними ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ч. 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом ч. 2 ст. 1054 ЦК України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як встановлено судом договір про надання кредиту №3837969 від 11 серпня 2020 року, укладений між його сторонами в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно із вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію», і підписаний особисто відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора.

В договорі викладено інформацію про тип кредиту, строк кредитування, спосіб та строк надання кредиту, процентну ставку, комісію, загальні витрати за кредитом, орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом, реальну річну процентну ставку, а тому відповідач був ознайомлений з умовами кредитування.

Підписавши договір про надання споживчого кредиту, відповідач відповідно до ст.ст. 3 та 627 ЦК України добровільно погодив такі умови кредитного договору, взявши на себе відповідні зобов`язання.

За правилами, визначеними ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За приписами, закріпленими у ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно вимог, закріплених уст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

За результатами розгляду справи, суд констатує, що правочин, укладений між його сторонами, відповідно до статті 204 ЦК України є правомірним та укладеним у письмовій формі, а це у свою чергу свідчить, що сторонами дотримано вимоги щодо форми кредитного договору, закріплені у ст. 1055 ЦК України.

Між тим, у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, нарахування та стягнення процентів за користування відповідачем кредитом нарахованим поза визначеним договором строк, суперечить вимогам закону.

З огляду на наведене, суд не погоджується із нарахованими відсотками відповідачу за період, після 09.03.2021 року, оскільки саме у вказану дату строк кредитування за договором сплинув.

Як було встановлено судом з Детального розрахунку заборгованості за Договором про надання кредиту № 3837969 від 11.08.2020 року, відповідачу було нараховано відсотки протягом періоду з 12.08.2020 року по 08.04.2021 року включно, зокрема: з 12.08.2020 року по 09.03.2021 року у розмірі 10 900,54 грн; з 10.03.2021 року по 08.04.2021 року в розмірі 1980,00 грн.

Таким чином, суд вважає необґрунтованим нарахування відповідачу відсотків за період з 10.03.2021 року по 08.04.2021 року в розмірі 1980,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.2 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

З матеріалів справи судом встановлено факт укладення кредитного договору в електронній формі між сторонами, отримання та користування кредитом відповідачем, а також не виконання ним зобов`язань із повернення кредиту та сплати ним відсотків. За наведених обставин, у відповідача утворилась заборгованість за кредитом та процентами за його користування.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими в частині та такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за Договором про надання кредиту № 3837969 від 11.08.2020 року в розмірі 13 100,54 грн, в тому числі: 2 200,00 грн заборгованість по тілу кредиту; 10 900,54 грн заборгованість по нарахованим процентам за користування кредитом.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, суд керуючись ст. 141 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, розмір позовних вимог позивача складає 15 080,54 грн, з яких підлягають задоволенню 13 100,54 грн або 86,9%.

Таким чином, розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача складає 2 313,62 грн (2 662,40 * 86,9%).

Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.258, абз.1 ч.6 ст.259, ст.ст.263-265, ч.6 ст.268, ч.1 ст.280 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» (49044, м. Дніпро, вул. Якова Самарського, буд.№12А, ЄДРПОУ 41346335) заборгованість за Договором про надання кредиту № 3837969 від 11.08.2020 року в розмірі 13 100,54 грн, в тому числі: 2 200,00 грн заборгованість по тілу кредиту; 10 900,54 грн заборгованість по нарахованим процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» (49044, м. Дніпро, вул. Якова Самарського, буд.№12А, ЄДРПОУ 41346335) витрати на оплату судового збору в розмірі 2 313,62 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

Повний текст заочного рішення складено 02.04.2026 року.

Суддя О.О. Томашевський