Ухвала суду № 135338793, 01.04.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 523/12549/24

Провадження № 1-кп/522/1973/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого-судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42023163040000021 від 23.03.2023 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Під час підготовчого судового засідання прокурор просив проводити розгляд кримінального провадження суддею одноособово.

Захисник обвинуваченого підтримав клопотання прокурора про розгляд кримінального провадження суддею одноособово.

Заслухавши думки сторін кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт та додатки до нього, суд приходить до висновку про таке.

13 серпня 2020 року, набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо здійснення кримінального провадження в суді першої інстанції колегією суддів» від 21 липня 2020 року № 817-ІХ (далі Закон № 817-ІХ), яким внесені зміни у тому числі до ч. 2 ст. 31 та ч. 4 ст. 315 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 31 КПК України, кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, здійснюються колегіально судом у складі трьох суддів лише за клопотанням обвинуваченого.

Частиною 4 статті 315 КПК України визначено, що під час підготовчого судового засідання суд роз`яснює обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього колегіально судом у складі трьох суддів.

На підставі викладеного, з урахування клопотання прокурора про подальший розгляд справи судом одноособово, суд вбачає за необхідне судовий розгляд обвинувального акту відносно ОСОБА_3 розглядати одноособово судом під головуванням судді ОСОБА_1 .

У підготовчому судовому засіданні прокурор просив суд призначити судовий розгляд у даному кримінальному провадженні.

Захисник заперечував щодо призначення обвинувального акту до судового розгляду та заявив клопотання про повернення обвинувального акту, посилаючись на те, що обвинувальний акт та реєстр матеріалів не відповідають вимогам ст. 291 КПК України з огляду на наступне.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленим цим Кодексом.

Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України.

Статтею 291 КПК України передбачені вимоги, яким повинен відповідати обвинувальний акт та можливість повернення його прокурору у разі його невідповідності вимогам передбачених цією статтею.

Положення ст. 291 КПК України встановлюють, що обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором, у випадку погодження з ним останнього, а у самому обвинувальному акті, наряду з іншим, повинні бути викладені: фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими; правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частину статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

В порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт не містить повного викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, реєстр матеріалів досудового розслідування складений некоректно, що є перешкодою для судового розгляду кримінального провадження по суті.

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України - привласнення майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, однак, обставини, які, відповідно до частини першої статті 91 КПК, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення, викладено не чітко, не конкретно і не повно.

Так, у п. 7 арк. 3 розділу «Виклад фактичних обставин» обвинувального акту зазначено наступне: «відповідно до довіреності директора Товариства від 15.09.2022, ОСОБА_3 було уповноважено отримувати у касах АТ «ПУМБ» грошові суми, зазначені у заявах на видачу готівки в національній валюті».

Розкриваючи спосіб вчинення кримінального правопорушення, органом досудового розслідування в акті зазначено наступне: «Реалізуючи свій кримінально-протиправний умисел, направлений на привласнення грошових коштів Товариства, 16.01.2023 у денний час доби (більш точний час слідством не встановлено) в умовах воєнного стану в Україні, ОСОБА_3 прибув у відділення РЦ в місті Одесі АТ «ПУМБ», яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Військовий узвіз, буд. 5/1, де, діючи умисно, з корисливим мотивом та метою незаконного збагачення, як службова особа та від імені Товариства, в ході здійснення платіжної операції, шляхом видачі платіжної інструкції на видачу готівки (№ 01 від 16.01.2023, № 02 від 31.01.2023, № 03 від 15.02.2023, № 04 від 28.02.2023) отримав у касі вказаної банківської установи готівкові грошові кошти, які зберігались на поточному рахунку Товариства № НОМЕР_1 вказаної банківської установи та були призначені для виплати заробітної плати працівникам. В подальшому, ОСОБА_3 , зловживаючи своїм службовим становищем, вказані грошові кошти в касу Товариства не оприбуткував, чим привласнив їх та розпорядився ними на власний розсуд, чим спричинив ТОВ «САН ТЕХ РАЙ» майнову шкоду на загальну суму 874811,10 грн.».

Однак, в обвинувальному акті не зазначено, прізвище, ім`я, по-батькові, посаду особи, яка подавала до АТ «ПУМБ» заяву на видачу готівки в національній валюті з рахунку Товариства, не вказано спосіб яким подавалась така заявка щодо кожного зняття грошових коштів (16.01.2023, 31.01.2023, 15.02.2023, 28.02.2023) - особисто, через електронні засоби зв`язку чи за допомогою інтернет-банкінгу з засвідченням такої заяви електронно-цифровим підписом, час подання заяви тощо, не зазначено чи знімав ОСОБА_3 грошові кошти з рахунку Товариства самостійно чи за вказівкою посадових осіб Товариства.

Верховний Суд в постанові від 24.11.2016 зробив висновок, що важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист.

Більш того, в обвинувальному акті не розкрита подія кримінального правопорушення (час, спосіб, обставини) та форма вини.

Відповідно до ст.ст. 23, 24 КК України, виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності. Умисел поділяється на прямий і непрямий. Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.

В обвинувальному акті як форму вини ОСОБА_3 зазначено - «кримінально-протиправний умисел», що не відповідає вимогам ст.ст. 91, 291 КПК України та така форми вини не визначена жодним нормативно-правовим актом.

Крім цього, у викладі фактичних обставин зазначається дата зняття грошових коштів ОСОБА_3 з рахунку Товариства, однак не зазначається, час такого зняття, хоча, органу досудового розслідування мали б бути відомі такі обставини з платіжних інструкцій.

Отже, фактичний аналіз змісту обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 свідчить про те, що у ньому не зазначено про фактичні обставини кримінального правопорушення встановлені за результатами досудового розслідування кримінального провадження, внаслідок чого, порушено п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.

Таким чином, слід констатувати, що відсутньою є сама основа для можливості розгляду кримінального провадження по суті, так як відсутнє конкретне обвинувачення, яке висунуте органом досудового розслідування в свою чергу унеможливлює якісно і в повній мірі здійснювати захист від пред`явленого обвинувачення і, безперечно, порушує право обвинуваченого на захист, яке гарантується кожній особі приписами п. «с» ч. 3 ст. 6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», положення якої імплементовані у ст. 20 КПК України. Також слід зазначити, що термін «обвинувальний акт» і визначено законодавцем таким, оскільки він має містити конкретні обставини встановлені під час досудового розслідування.

За змістом п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та формулювання обвинувачення в обвинувальному акті повинні бути викладені з обов`язковим урахуванням наведених вимог ст.ст. 91, 374 КПК України.

Таким чином, розгляд кримінального провадження за відсутності належним чином викладених фактичних обставин злочину, порушує гарантовані законом процесуальні права обвинуваченого, в тому числі і право на захист та унеможливлює прийняття законного рішення по справі.

Обвинувальний акт не містить обов`язкових складових, передбачених кримінальним процесуальним законом, є не конкретним, оскільки в обвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення з посиланням на фактичні обставини кримінального правопорушення встановленні органом досудового розслідування, тобто твердження про вчинення ОСОБА_3 діяння передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, із зазначенням елементів складу кримінального правопорушення, зокрема, місця, часу, способу вчинення та наслідків, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, в межах якого повинен проводитися судовий розгляд відповідно до вимог ч. 1 ст. 337 КПК України.

Окрім того, й сам реєстр матеріалів досудового розслідування, який є невід`ємною частиною обвинувального акту, містить певні недоліки: не вказано про попередню кваліфікацію кримінального правопорушення - п. 4 розділу 2 реєстру, не вказано, які рішення прийняті слідчим суддею - п.п. 5-7, 14-15, 17-23 розділу 2 реєстру, відсутні в реєстрі процесуальні рішення про визнання ТОВ «САН ТЕХ РАЙ» потерпілим та інформації про вручення пам`ятки потерпілого, відсутня інформація в реєстрі про цивільний позов поданий на стадії досудового розслідування кримінального провадження тощо.

Відсутність викладу фактичних обставин та некоректність зазначення складу злочину свідчить про неможливість призначення судового розгляду через грубе порушення наведених вище норм кримінального процесуального закону та є беззаперечною підставою для повернення обвинувального акту прокурору.

Прокурор заперечував щодо задоволення клопотання про повернення обвинувального акту, як незаконне та необґрунтоване, у зв`язку із тим, що обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України.

Суд приходить до висновку, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 дотримано вимог закону щодо викладу фактичних обставин та правової кваліфікації.

Обставини, які, відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, розмір процесуальних витрат, викладено чітко і конкретно. Наведені у обвинувальному акті фактичні дані в своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

Доводи заяви про формальне не дотримання вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке обумовлює скасування судових рішень у кримінальному провадженні.

Таким чином, доводи захисника, викладені у заявленому клопотанні, не є достатніми для повернення обвинувального акту прокурору.

Крім того, Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ до судів усіх інстанцій скеровано лист за № 223-1430/0/4-12 «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», в п. 2 якого зазначено, серед іншого, що в підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам статей 291, 292 КПК України: зокрема, якщо це документ містить положення, що суперечать одне одному; у документі наведено недопустиму натуралізацію опису злочину; він не підписаний слідчим чи не затверджений прокурором; до нього не долучено передбачені законом додатки.

Вказані підстави повернення обвинувального акту є їх виключним переліком, та жодна з них не зазначена у клопотанні захисника.

Заслухавши учасників судового розгляду, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт надійшов до суду з дотриманням правил територіальної підсудності, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468-475 КПК України, немає, обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, встановлено наявність підстав для призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту.

Обвинувачений ОСОБА_3 у підготовче судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, у тому числі шляхом здійснення публікації відповідної інформації на офіційному веб-сайті Приморського районного суду м. Одеси, а також в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме в газеті «Голос України».

Заслухавши думку прокурора, захисника, дослідивши клопотання прокурора та матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора про призначення судового розгляду з таких підстав.

Обвинувальний акт підсудний Приморському районному суду м. Одеси.

Підстав для повернення обвинувального акту прокурору для продовження досудового розслідування у порядку, передбаченому ст. 468-475 КПК України, закриття кримінального провадження у порядку, передбаченому ст. 284 КПК України немає.

Обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України.

Підстав для обрання, зміни чи скасування заходів забезпечення кримінального провадження, не встановлено та від прокурора відповідних клопотань не надходило.

За таких обставин суд вважає, що існують достатні підстави для призначення обвинувального акту у даному кримінальному провадженні до судового розгляду.

Зазначене судове засідання з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч. 2 ст. 27 КПК України відсутні.

У відповідності до п. 20-1 Розділу XI «Перехідні положення» КПК України, судовий розгляд може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, і в тих випадках, коли він понад шість місяців переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або стосовно якого наявні фактичні дані, що він перебуває за межами України, на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції.

Відповідно до ч. 3 ст. 323 КПК України, судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної ВРУ державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук. Якщо після постановлення ухвали про спеціальне судове провадження обвинувачений з`явився або був доставлений до суду, судовий розгляд продовжується з моменту постановлення такої ухвали згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом.

За наявності таких обставин за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого.

ОСОБА_3 в даному кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, тобто у злочині, який міститься у переліку статті 297-1 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 31, 110, 183, 194, 291, 297-1-297-5, 314-316, 342-355, 372, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Судовий розгляд ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, проводити одноособово судом під головуванням судді ОСОБА_1 .

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 про повернення обвинувального акту відмовити.

Призначити судовий розгляд у кримінальному провадженні № 42023163040000021 від 23.03.2023 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, на 10 квітня 2026 року о 11 год. 40 хв., про що повідомити учасників провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:

01.04.2026