Рішення № 135338369, 01.04.2026, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 494/1354/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2026 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

у складі:

головуючого судді - Масленикова О.А.

за участю секретаря судового засідання - Скрипкіної А.Ю.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»

до

ОСОБА_1

про

стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача ТОВ «Бізнес Позика» звернувся до Березівського районного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Березівського районного суду Одеської області від 25.08.2025 року цивільну справу № 494/1354/25, було передано за підсудністю до Кілійського районного суду Одеської області.

В позовній заяві представник позивача зазначив, що 24.11.2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 517188-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

24.11.2024 року ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 517188-КС-001 про надання кредиту.

24.11.2024 року ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладання Договору № 517188-КС-0012 про надання кредиту на умовах визначених офертою.

Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес Позика», направлено ОСОБА_1, через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-9757, на номер її телефону ( НОМЕР_1 ), який був зазначений Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті.

Таким чином 24.11.2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 517188-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 50000, 00 гривень, шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 (яку Позичальник вказала при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті).

Між тим, ОСОБА_1 , належним чином не виконала свої зобов`язання за Кредитним договором № 517188-КС-001 від 24.11.2024 року, а лише частково здійснила оплату за Договором на загальну суму 21500,00 гривень, у зв`язку з чим, станом на 22.06.2025 року утворилась заборгованість у розмірі 148000,00 гривень, яка складається з: - 50000, 00 гривень, сума прострочених платежів по тілу кредиту; - 69000,00 гривень, сума прострочених платежів по процентам; - 25000,00 гривень, сума заборгованості по штрафам; - 4000,00 гривень - сума прострочених платежів за комісією, яку представник позивача просив стягнути з відповідача, а також суму сплаченого судового збору.

Ухвалою судді Кілійського районного суду Одеської області Балан М.В. від 13.10.2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд у порядку спрощеного позовного провадження, про що повідомлені сторони.

На підставі розпорядження керівника апарату суду № 259/2026 від 18.02.2026 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільна справа №494/1354/25 передана на розгляд судді Кілійського районного суду Одеської області Масленикову О.А.

Ухвалою судді Кілійського районного суду Одеської області Масленикова О.А. від 01.04.2026 року прийнято справу до свого провадженнята розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного провадження.

10.11.2025 року та повторно 03.12.2025 року від вдповідача по справі надійшов відзив на позовну заяу, згідно якого ОСОБА_1 зазначила, що дійсно брала грошові кошти в кредиту ТОВ «Бізнес Позика» у розмірі 50000,00 гривень, для купівлі холодильника та закриття інших кредитів, ще частина коштів пішла на ліки дитині, однак згодом відповідач залишилась без роботи, у зв`язку з чим не могла сплачувати кредит. Також зазначила, що вона не відмовляється від сплати коштів, які вона брала в розмірі 50000,00 гривень, але не згодна з сумою, яка нарахована по кредиту, тому просила суд списати штрафи, пеню, проценти за кредитом та зробити реструктуризацію.

10.11.2025 року від представника позивача на адресу суду надійшли додаткові пояснення по справі, згідно з якими представник позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З досліджених доказів суд встановив наступні фактичні обставини.

24.11.2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 517188-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

24.11.2024 року ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 517188-КС-001 про надання кредиту.

24.11.2024 року ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладання Договору № 517188-КС-0012 про надання кредиту на умовах визначених офертою.

Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес Позика», направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-9757, на номер її телефону ( НОМЕР_1 ), який був зазначений Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті.

Таким чином 24.11.2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 517188-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 2.1 Договору кредиту, Кредитодавець надає Позичальнику кошти в розмірі 50000,00 гривень на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та комісію у порядку та на умовах, визначених цим Договором та правилами надання споживчих кредитів Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика».

Згідно п. 2.3 Договору передбачено, що строк на який надається кредит становить: 24 тижні.

Пунктом 2.4 Договору вбачається, що стандартна процентна ставка становить в день - 1,0%, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору.

Відповідно до п. 2.5 Договору, комісія за надання кредиту - 10000,00 гривень. Комісія нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту.

Згідно п. п. 2.6 - 2.7 Договору, загальний розмір наданого кредиту 50000,00 гривень. Строк дії договору - 11.05.2025 року.

Згідно п. п. 2.8- 2.11 Договору, орієнтовна загальна вартість нааного кредиту 122862,02 гривні. Загальні витрати за кредитом 72862,02 гривні. Орієнтовна реальна річна процентна ставка 6669,2%. Денна процентна ставка 0,86%.

Згідно п. п. 2.12 - 2.13 Договору, дата видачі кредиту 24.11.2024 року. Дата повернення кредиту 11.05.2025 року /а.с. 13-22/.

Договір №517188-КС-001 про надання кредиту (споживчий кредит.Електрона форма) від 24.11.2024 року та Прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти Договір про надання кредиту №517188-КС-001, 24.11.2024 року були підписані ОСОБА_1 електрнним підписом одноразовим ідентифікатором - UA-9757 /а.с. 22; 34/.

З візуальної форми послідовності дій клієнта, наданої ТОВ «Бізнес Позика» вбачається повний перелік дій, які 24.11.2024 року зробила ОСОБА_2 щодо укладення електронного Договору про надання кредиту №517188-КС-001 в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на сайті http://my.bszpozyka.com /а.с.45-46/.

Згідно підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів наданого Товариством з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» вбачається, що в рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-5 від 04.11.2020 року та на підставі інструкції (замовлення) відправника, Товариством з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача: номер платіжної інструкції - 5а97а692-аа64-11ef-b90a-000c29d57ed2_1; надавач платіжних послуг - ТОВ «ПрофітГід», код ЄДРПОУ 39932827, ліцензія на переказ коштів без відкриття рахунку Національного банку України №21/991-рк від 29.05.2023 року; платник - ТОВ «Бізнес Позика», код 41084239; номер транзакції - 43245-33984-39103; дата/час здійснення переказу коштів - 2024-11-24 15:03:19; сума переказу, грн. - 50000,00; номер платіжної картки отримувача - НОМЕР_3 ; емітент платіжної картки отримувача - Monobank; код авторизації - 258753; код RRN - 432915740154; призначення платежу - перерах. коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_4 зг. до кредитного дог. №517188-КС-001 від 24.11.2024 Без ПДВ /а.с.47/.

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 50000, 00 гривень, шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 (яку Позичальник вказала при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті).

Згідно повідомлення №БТ/Е-17331 від 06.11.2025 року АТ «Універсал Банк» встановлено, що на імя ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 (та відкритий пд неї відповідний банківський рахунок). Згідно руху коштів по картці за період з 24.11.2024 року по 11.05.2025 року вбачається, що 24.11.2024 року о 15:03:19 на картку № НОМЕР_2 від Tov Biznes Pozika були зарахованікошти в розмірі 50000,00 гривень /а.с.110-113/.

ОСОБА_1 , належним чином не виконала свої зобов`язання за Кредитним договором № 517188-КС-001 від 24.11.2024 року, а лише частково здійснила оплату за Договором на загальну суму 21500,00 гривень, у зв`язку з чим, станом на 22.06.2025 року утворилась заборгованість у розмірі 148000,00 гривень, яка складається з: - 50000, 00 гривень, сума прострочених платежів по тілу кредиту; - 69000,00 гривень, сума прострочених платежів по процентам; - 25000,00 гривень, сума заборгованості по штрафам; - 4000,00 гривень - сума прострочених платежів за комісією.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч.1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону з зазначенням адреси проживання відповідача, його паспортних даних, РНОКПП, а крім того за умовами договору його невід`ємною частиною є Публічна пропозиція (оферта) Товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті Товариства.

Окрім того, 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/абокредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про укладеність вищевказаного кредитного договору між відповідачем та відповідною фінансовою установою, невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення отриманих в борг коштів та наявності в неї боргових зобов`язань перед позивачем за кредитним договором. Окрім того, судом встановлено, що станом на день укладання кредитного договору, відповідач була ознайомлена з процентами за його користування, а також тим, що процентна ставка є фіксованою, тобто незмінною, у зв`язку з чим, підписала заяву та була згодна з відповідними умовами, а тому суд приходить до висновку, про задоволення позову у повному обсязі.

Разом з тим, суд звертає увагу на наступне.

Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, про що зазначає в резолютивній частині рішенні (пункт 2 частини сьомої статті 265, частина перша статті 267 ЦПК України).

Стаття 265 ЦПК України не містить окремо визначені підстави для розстрочення виконання рішення суду, тому застосовуються положення статті 435 цьогоКодексу.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч.3 ст.435 ЦПК України).

Частини четверта та п`ята статті 435 ЦПК України передбачають, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

У разі необхідності в резолютивній частині рішення також вказується про, зокрема, надання відстрочення або розстрочення виконання рішення (пункт 2 частини сьомої статті 265 ЦПК).

Верховний Суд України у п.10 Постанови «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26грудня 2003року №14 вказує, що судам у вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, керуючись особливим характером обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру…», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Отже, питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Розстрочка - спосіб виконання зобов`язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.

Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.

Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

У даному випадку, враховуючи матеріальне становище відповідача, яка має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з діагнозом F80, загальний недорозвиток мовлення ІІ рівня, беручи до уваги те, що відповідач погоджується з обставинами укладення кредитного договору та отримання коштів, визнаючи свій обов`язок з повернення отриманого кредиту та відсутність недобросовісних мотивів з ухилення від його виконання, однак не має можливості сплатити заборгованість єдиним платежем, але не намагається уникнути виконання рішення суду, суд вважає за можливе розстрочити відповідачу виконання рішення строком на 12 місяців зі сплатою кожного місяця по 12333,34 гривень.

В порядку ст.141 ЦПК України, судові витрати у вигляді судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 142, 211, 223, 263, 265, 435 ЦПК України, ст. 11, 16, 215, 216, 509, 525, 526, 530, 546, 610, 625, 629, 638, 639, 1052, 1054 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», (юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Л. Українки, 26, офіс 411, код ЄДРПОУ: 41084239), заборгованість за кредитним договором№517188-КС-001 від 22.11.2024 року в розмірі - 148000,00 гривень.

На підставі ч. 1 ст. 267 ЦПК України розстрочити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , виконання рішення Кілійського районного суду Одеської області від 01.04.2026 року по справі № 494/1354/25 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованості за кредитним договором №517188-КС-001 від 22.11.2024 року розмірі 148000,00 гривень, терміном на 12 (дванадцять) місяців, шляхом сплати щомісячного платежу в розмірі 12333,34 гривень, починаючи з дати набрання даним рішенням законної сили.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», (юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Л. Українки, 26, офіс 411, код ЄДРПОУ: 41084239), суму сплаченого судового збору в розмірі - 2422,40 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Кілійського районного суду О. А. Маслеников