Рішення № 135337775, 30.03.2026, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/3536/25

Номер провадження 2/495/2544/2026

30 березня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі головуючої судді Топалової А.Л., із секретарем судового засідання Кісьовою А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгород-Дністровський Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ощадбанк», третя особа Перша Білгород-Дністровська державна нотаріальна контора Одеської області, про скасування обтяження та припинення запису про обтяження: арешт майна,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Чабан О.О., звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Ощадбанк», третя особа Перша Білгород-Дністровська державна нотаріальна контора Одеської області, про скасування обтяження та припинення запису про обтяження - арешту майна.

Позовні вимоги мотивує тим, що він є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який успадкував після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У 2024 році Позивачу стало відомо про накладення арешту (обтяження) на належне нерухоме майно (житловий буднок), а саме: реєстраційний номер обтяження: 8343173, дата реєстрації 29.12.2008 р. 18:07:07; підстава обтяження: повідомлення, б/н, 13.11.1991 року, Білгород-Дністровський ОЩАДБАНК. об`єкт обтяження: будинок,адреса: АДРЕСА_1 . Власник: ОСОБА_2 , Додаткові дані: архівний запис № 53-91 від 13.11.1991 року, Перенос до оновленого Реєстру, Заявник: Білгород-Дністровська міська державна нотаріальна контора Одеської області, код:02899625,67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Комсомольська, 12.

При встановленні позивачем підстав накладання обтяження було отримано наступну інформацію.

Від Одеського державного нотаріального архіву листом № 380/0118 від 18.02.2025 надано два документи, оформлені російською мовою, а саме: копію "Запрещения выданного государственным нотариусом конторы на основании ст. 54 ЗУ "О государственном нотариате" та копію "Извещенияе о выдаче ОСОБА_2 -Днестровским Агропромбанком ссуды для строительства жилого дома… в сумме 10000 рублей. Расположенного в с. Шабо, ул. Первомайская, 40, зарегистрировано в реестре за N 53. Извещение о выдаче ссуды № 2 от 13 ноября 1991 года о выдаче ссуды сроком на 25 лет".

Білгород-Дністровським відділом ДВС у Білгород-Дністровському районі Одеської області листом №10527/21.3 від 07.02.2025 р. повідомлено позивача про відсутність можливості надати документи, що стали підставою для накладення арешту на вищевказане нерухоме майно.

Позивачем також було отримано лист № 1272/01-16 від 08.10.2024 р. Першої Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори Одеської області, в якому зазначено, що Перша Білгород-Дністровська державна нотаріальна контора Одеської області є лише органом, що здійснив перенос даних, наявних на паперових носіях, до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, а не обтяжувачем.

Враховуючи, що в Інформаційній довідці № 3955757379 від 20.09.2024 р. у графі підстава обтяження зазначено - повідомлення, б/н, 13.11.1991 року, БілгородДністровський ОЩАДБАНК, Позивачем було сформовано відповідний запит до АТ Ощадбанк", у відповідь на який отримано лист № 1115-16/8848/2024/с від 25.10.2024 р. з посиланням на те, що для можливості зняття обтяження на майно, Банком повинні бути надані нотаріусу первинні документи, які свідчать про виконання зобов`язань та, за наявності, відповідний правочин. За відсутності зазначених документів у Банка відсутня можливість зняти обтяження на нерухоме майно.

Наявне обтяження створює об`єктивні перешкоди у реалізації позивачем його права власності на вказаний будинок та фактично унеможливлює подальше розпорядження майном, у зв`язку з чим він звернувся до суду із вказаним позовом.

09.07.2025 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній позовні вимоги не визнає, вважає, що АТ «Ощадбанк» є неналежним відповідачем у справі, жодною дією чи бездіяльністю не перешкоджає позивачу розпоряджатися нерухомим майном та не вчиняє інших дії, які б порушували права та інтереси ОСОБА_3 , вказує, що ототожнення АТ «Ощадбанк» та Ощадбанк СРСР є необґрунтованим. Також зазначає, що позивачем невірно обрано спосіб захисту з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №905/386/18 таке права мало бути реалізоване шляхом подання позову про визнання права власності на майно та звільнення його з під арешту.

Ухвалою суду від 30.06.2025 року відкрито провадження у справі розгляд якої постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 23.03.2026 року по справі закрито підготовче провадження.

Сторони у судове засідання не з`явились.

Від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити.

Передставник відповідача у відзиві на позовну заяву просив справу розглядати за його відсутності.

Представник третьої особи Першої Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори Одеської області до суду не з`явився, повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив.

У зв`язку із не виявленням обставин, які перешкоджають проведенню судового засідання, враховуючи заяви учасників провадження, керуючись частиною першою статті 223 Цивільного процесуального кодексу України(далі -ЦПК України), суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи за відсутності учасників справи.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заяви сторін по справі, суд прийшов до наступного висновку.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно із принципом диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.12.2006 по справі №2-5785/06, в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_2 , що підтверджується копією рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.12.2006 за позовом ОСОБА_3 до Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про встановлення факту приналежності жилого будинку, прийняття спадщини і визнання права власності на спадкове майно; копією Витягу по реєстрацію права власності на нерухоме майно КП "Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації" №14040675 від 27.03.2007, реєстраційний номер об`єкту 18319365.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна №395757379 від 20.09.2024 вищевказаний будинок (реєстраційний номер майна 18319365) перебуває під обтяженням у вигляді арешту нерухомого майна на підставі повідомлення б/н 13.11.1991 Білгород-Дністровського Ощадбанку, архівний запис №53-91 від 13.11.1991 року перенос до оновленого реєстру, заявник: Білгород-Дністровська міська державна нотаріальна контора Одеської області.

Згідно листа Одеського державного нотаріального архіву від 11.02.2025 № 380/01-18 підставою для накладання арешту стало повідомлення Ощадбанку, відомості про зняття арешту в матеріалах справи відсутні.

Листом Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області від 07.02.2025 № 10527/21.3 вказано про відсутність документів, що стали підставою для накладання арешту.

Перша Білгород-Дністровська державної нотаріальна контора Одеської області повідомила позивача про те, що є лише органом, який здійснив перенос даних, наявних на паперових носіях, до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, а не обтяжувачем та рекомендовано звернутися до суду, що підтверджується листом від 08.10.2024 №1272/01-16.

Листом АТ «Державний ощадний банк України» від 25.10.2024 року № 1115-16/8848/2024/2 визначено, що для зняття обтяження на майно банком повинні бути надані нотаріусу первинні документи (повідомлення кредитора) та за наявності відповідний правочин (договір), які свідчать про виконання зобов`язань за договором іпотеки, відсутність яких унеможливлює зняття обтяження. При цьому строк зберігання кредитних справ становить 5 років, відповідно до Постанови НБУ №130.

Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею першою Першого протоколу до Конвенції. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до статті 13 цього міжнародно-правового акта повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені у статті 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом.

Зазначений принцип відображено й конкретизовано в частині першій статті 321 Цивільного кодексу України, згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Одним із способів захисту права власності є гарантована статтею 391 цього Кодексу можливість власника вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Також суд звертає увагу, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практично в єдиному приписі, що стосується майна, об`єднує всі права фізичної або юридичної особи, які містять у собі майнову цінність. На відміну від традиційного розуміння інституту права власності, характерного для України, як і в цілому для держав континентальної системи права, Європейський суд з прав людини тлумачить поняття «майно» (роssеssіоns) набагато ширше й у контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод під «майном» розуміє не тільки «наявне майно» (existing роssеssіоns), але й цілу низку інтересів економічного характеру (активи (assets).

Статтею 41 Конституції України та названою статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно особи, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03.11.2021 року у справі № 161/14034/20(провадження № 61-1980св21), від 22.12.2021 року у справі № 645/6694/15 (провадження № 61-18160св19).

Відповідно до статті 74 Закону України «Про нотаріат» нотаріус знімає заборону відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, частки у праві власності на таке майно у зв`язку із: повідомленням кредитора (позикодавця) про погашення позики (кредиту); припиненням, розірванням іпотечного договору, договору застави, ренти, довічного утримання (догляду), спадкового договору, іншого договору, на підставі якого було накладено заборону відчуження; смертю відчужувача за договором довічного утримання (догляду), спадковим договором або смертю другого з подружжя, що уклали спадковий договір; смертю другого з подружжя, яке склало спільний заповіт подружжя; відчуженням майна, переданого під виплату ренти; спливом строку, на який накладено заборону відчуження; рішенням суду; судовим рішенням про скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою, про скасування рішення суду про позбавлення батьків дитини батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав; зверненням органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини; в інших випадках, встановлених законодавством.

Водночас, згідно матеріалів справи, у АТ «Ощадбанк» відсутня інформація та документи щодо підстав накладення арешту на майно, що належить позивачу та розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо твердження про неналежного відповідача у справі слід зазначити наступне.

Відповідно до п.2 Постанови Верховної Ради України від 20.03.1991 р. «Про порядок введення в дію Закону України «Про банки і банківську діяльність» було оголошено власністю України Український Республіканський банк Держбанку СРСР, Український Республіканський банк державного комерційного промислово-будівельного банку «Укрпромбудбанк», Український Республіканський Банк Ощадного банку СРСР, Український республіканський банк Зовнішекономбанку СРСР з їх мережею, обчислювальним центрами, усіма активами, пасивами. Наказом Українського Республіканського банку від 02.01.1992 року за №2-К у відповідності з Статутом, зареєстрованим Національним банком України 31.12.1991 року за №4, Український Республіканський банк Ощадного банку СРСР, з підзвітною йому інфраструктурою установ та організацій, перетворено в Державний спеціалізований комерційний Ощадний банк України (Ощадбанк України) - постанова Вищого господарського суду України від 29.09.2009 року у справі №2/112. Крім того, пряма вказівка на безпосереднє правонаступництво банківських установ міститься в постановах Кабінету Міністрів України від 09.01.2008 року №1 «Про виплату в 2008 році громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень, вкладених до 2 січня 1992 р. в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, та облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, державні казначейські зобов`язання СРСР і сертифікати Ощадного банку СРСР, придбані на території Української РСР», від 23.04.2012 року №346 «Про виплату в 2012 році громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень, вкладених до 2 січня 1992 р. в установи Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, та в облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, державні казначейські зобов`язання СРСР і сертифікати Ощадного банку СРСР, придбані на території Української РСР» (пункти 1).

Із статуту Державного спеціалізованого комерційного Ощадного банку України, зареєстрованого НБУ 31 грудня 1991 року відомо, що Державний спеціалізований комерційний Ощадбанк України (Ощадбанк України), створений відповідно доЗакону України від 20 березня 1991 року «Про банки та банківську діяльність`і входить в банківську систему України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.1999 року за № 876 "Про деякі питання управління Державним спеціалізованим комерційним ощадним банком України"на виконання розпорядження Президента України від 20.05.1999 року №106 та з метою удосконалення структури і організації управління Державним спеціалізованим комерційним ощадним банком України, створення умов для більш ефективної реалізації державою прав власника вирішено перетворити Державний спеціалізований комерційний Ощадний банк України (Ощадбанк України) у відкрите акціонерне товариство „Державний ощадний банк України". Установлено, що Банк є правонаступником прав і обов`язків Ощадбанку. 02 червня 2011 року внесено зміни до Статуту Банку, якими слово «відкрите» змінено на «публічне».

Постановою КМУ від 5 червня 2019 р. № 568 «Питання акціонерного товаристваДержавний ощадний банк України`затверджено статут такого банку, згідно якого цей банк є правонаступником всіх прав та обов`язків Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України, зареєстрованого Національним банком 31 грудня 1991 р. за № 4.

З вищенаведеного слідує, що як з моменту створення системи Ощадбанків, так і до сьогоднішнього часу такі відносяться до державних банків, а відповідач є правонаступником відповідного банку України, який видав іпотеку та в інтересах якого накладено заборону.

Також суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 15.05.2013 року у справі № 6-26 цс 13, згідно з якою вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Крім цього, у п. 2 постанови Пленуму ВССУ від 3 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз`яснено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Суд звертає уваги на те, що правова природа у забороні на майно полягає у реальному забезпеченні зобов`язання, тоді як в дійсній справі відсутні відомості про те, що зобов`язання щодо наданої іпотеки державним ощадним банком продовжує діяти зі спливом вже більше 30 років з моменту надання такої іпотеки, все це з урахуванням відсутності відомостей про здійснення будь-яких виконавчих дій щодо відповідних боргових зобов`язань чи інших дій , які б були направлені на забезпечення погашення боргу чи навіть наявності будь-якого боргу свідчить про те, що наявна спірна заборона не виконує свою основну роль й не направлена на реальне забезпечення зобов`язання.

Оскільки судом не встановлено наявності на даний момент відповідного зобов`язання в забезпечення виконання чого було накладено заборону відчуження на нерухоме майно, а також суб`єкт, в інтересах якого зареєстровані заборони на відчуження, не здійснював протягом більше ніж 30 років будь-яких дій направлених на забезпечення погашення боргу й саме відповідачем заявлено про відсутність перед ним боргу зі сторони позивача, проте саме позивач є на даний момент спадкоємцем майна щодо якого накладена заборона, права якого обмежені, наявна заборона не направлена на реальне забезпечення зобов`язання, тому існування такого обтяження на думку суду є суттєвим втручанням у здійснення позивачем його права на спадкування на нерухоме майно, яке порушує баланс між публічним й приватним інтересом, у зв`язку з чим необхідно припинити відповідне обтяження.

Вищезазначений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 28.10.2020 року у справі 446/1366/18.

З огляду на те, що по справі на цей час відсутні жодні докази на підтвердження доцільності й необхідності продовження дії обтяження зазначеного вище нерухомого майна, що як наслідок впливає на можливість позивача повноцінно реалізувати свої права як власника майна, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову. При цьому суд враховує, що у справі відсутні жодні відомості на підтвердження того, що внаслідок скасування обтяження у вигляді арешту нерухомого майна будуть порушені права інших осіб.

Згідно ч.2 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», підставою для реєстрації припинення обтяження є, в тому числі, й рішення суду, що набрало законної сили.

Суд, перевіривши доводи учасників справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, дійшов висновку про задоволення позову.

В порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, ураховуючи задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 969 грн.

Керуючись статтями 4, 12-13, 76-81, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Скасувати обтяження та припинити запис про обтяження, тип обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 8343173, дата реєстрації 29.12.2008 р. підстава обтяження: повідомлення б/н 13.11.1991 року Білгород-Дністровський Ощадбанк, об`єкт обтяження: будинок, адреса: АДРЕСА_1 . Власник: ОСОБА_2 , причина відсутності коду: архівний запис. Додаткові дані: архівний запис № 53-91 від 13.11.1991 року, перенос до оновленого реєстру, заявник: Білгород-Дністровська міська державної нотаріальна контора Одеської області.

Стягнути з Акціонерного товариства «Ощадбанк», ЄДРПОУ 00032129, витрати по сплаті судового збору у сумі 969 грн. (дев`ятсот шістдесят дев`ять) гривень на користь ОСОБА_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування (ім`я) сторін у справі:

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Акціонерне товариство «Ощадбанк» ЄДРПОУ 00032129 адреса: 01001 м. Київ, Госпітальна, 12 Г;

Третя особа: Перша Білгород-Дністровська державної нотаріальна контора Одеської області, ЄДРПОУ 02899625, адреса: 67701, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Олімпійська, 12.

Повний текст складено 30 березня 2026 року.

Суддя Анна ТОПАЛОВА