Ухвала суду № 135334098, 31.03.2026, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/4507/25

Номер провадження 1-кп/213/94/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,

захисників обвинувачених ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20

при розгляді у судовому засіданні кримінального провадження № 42023040000000452 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.3 ст.27, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307, ч.1 ст.263, ч.1 ст.309 КК України;

ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України;

ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України;

ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України;

ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України;

ОСОБА_9 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України;

ОСОБА_10 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України;

ОСОБА_11 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України;

ОСОБА_12 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307, ч.1 ст.263 КК України;

ОСОБА_13 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України;

ОСОБА_14 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307, ч.1 ст.263 КК України;

ОСОБА_15 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадження Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу перебуває кримінальне провадження стосовно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 .

Ухвалою суду від 03 лютого 2026 року обвинуваченим продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 03 квітня 2026 року включно, з визначенням застави.

Прокурором заявлене клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , а також про продовження строку обов`язків, визначених запобіжним заходом у вигляді застави у відношенні ОСОБА_13 .

Клопотання прокурора обґрунтовані тим, що відносно обвинувачених необхідно продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки вони на даний час обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років, з конфіскацією майна та, відповідно до вимог ст. 177 КПК України, встановлено ризики, які знайшли своє підтвердження в ході досудового розслідування та на даний час не зникли і не зменшились.

В ході досудового розслідування встановлено, що обвинувачені не мають міцних соціальних зв`язків, можуть здійснювати незаконний вплив на інших обвинувачуваних, які є членами злочинної організації, з метою узгодження показань та введення в оману сторону обвинувачення та суд щодо обставин вчинення кримінальних правопорушень. Обвинувачені систематично протягом тривалого часу здійснювали злочинну діяльність пов`язану з незаконним збутом психотропних речовин на території м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі злочинної організації.

Враховуючи активність проведення бойових дій на території України, наявний очевидний ризик переховування обвинувачених від органів досудового розслідування або суду на територіях, які не підконтрольні Українській владі.

Тобто інші, більш м`які запобіжні заходи, неможливо застосувати до обвинувачених.

Суспільний інтерес у справі, який полягає у досягненні цілей, визначених ст. 177 КПК України, перевищує можливі позитивні характеристики обвинувачених.

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, скоєних у складі злочинної організації.

На думку сторони обвинувачення обвинуваченим необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з раніше визначеним розміром застави, що забезпечить виконання ним обов`язків, передбачених КПК України.

Захисники ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 проти клопотання прокурора заперечували, просили змінити запобіжний захід своїм підзахисним з тримання під вартою на домашній арешт, або визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80/100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Захисники посилалися на відсутність ризиків заявлених прокурором, відсутність повідомлень про вплив на свідків, відсутність свідчень свідків про існування злочинної організації, всі матеріали по кримінальному провадженню зібрані, обвинувачені раніше не судимі, мають родини, тривалий час перебувають під вартою.

Обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_14 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 підтримали думку своїх захисників.

Суд, заслухавши клопотання прокурора, думки захисників та обвинувачених, прийшов до наступних висновків.

Згідно з положеннями статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу чи його продовження, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з частиною 3 статті 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

У відповідності до положень статті 177КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.

Частина 1 статті 183КПК України передбачає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Суд на стадії судового розгляду не здійснює оцінку обґрунтованості підозри, оскільки обґрунтованість підозри вже була визнана при застосуванні до обвинувачених на стадії досудового розслідування запобіжних заходів. Тому в контексті питання про зміну запобіжного заходу чи продовження його дії, суд оцінює як підстави, що слугували для обрання запобіжного заходу, так і їх чинність на етапі вирішення питання про його продовження, а так само оцінює обставини, на які сторона покликається в обґрунтування підстав для зміни запобіжного заходу на стадії судового розгляду.

Очікування можливого суворого покарання саме по собі є реальним мотивом та підставою переховуватись від суду, та суттєвим елементом при оцінці ризиків переховування.

При оцінці ризику переховування у цьому провадженні суд враховує той факт, що ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 обвинувачуються у вчинені особливо тяжких кримінальних правопорушень проти громадської безпеки та у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років. На теперішній час існують підстави стверджувати, що ризик втечі вірогідний, виходячи із суворості покарання. Крім того, на даний не визначений обсяг доказів, які будуть досліджуватися судом, не допитані свідки та обвинувачені.

Прокурор наголошує на тому, що відповідно до ч.2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений зможе вчинити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України. Таким чином, Кримінальним процесуальним кодексом України передбачена необхідність встановити високий чи підвищений рівень вірогідності існування відповідних ризиків, а не вимога доводити наявність реального наміру особи вчинити певні дії, здійснити підготовку до їх вчинення, або факт безпосереднього вчинення таких дій після повідомлення про підозру у кримінальному провадженні.

Автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження чи зміну обвинуваченим запобіжного заходу, суд враховує те, що існування ризику втечі знаходиться у взаємозв`язку з іншими факторами. Тяжкість злочину, а так само й покарання, яке може бути призначено, з урахуванням особи обвинувачених, дає підстави вважати, що саме запобіжний захід, пов`язаний з ізоляцією від суспільства станом на дату розгляду питання, зможе попередити ризик ухилення від суду.

При оцінці ризику незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні суд враховує той факт, що на даний час допитаний тільки один свідок, тому це надає реальну змогу впливати на останніх задля спотворення доказової бази для уникнення в подальшому від відбуття покарання за скоєні кримінальні правопорушення.

У цій конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинувачених та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків, а менш суворі запобіжні заходи, на даний час, не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають із ч. 5 ст.194КПК України та забезпечити їх належну поведінку.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Окрім того, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Суд враховує суспільний інтерес, який, за умови дотримання презумпції невинуватості, може виправдовувати відступ від принципу поваги до особистої свободи, гарантованого статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Такий підхід узгоджується з правовими позиціями Європейського суду з прав людини, зокрема викладеними у пункті 35 рішення у справі «Летельє проти Франції», відповідно до яких у справах щодо тяжких злочинів, що становлять підвищену суспільну небезпеку, інтереси суспільства можуть переважати індивідуальний інтерес особи на свободу.

Суд вважає, що інші, менш суворі запобіжні заходи, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинувачених і продовження раніше обраного щодо них запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необхідним. Зміна запобіжного заходу на домашній арешт, а тому числі цілодобовий, та зменшення розміру застави більше ніж вдвічі, на даний момент є передчасним.

Доводи сторони захисту щодо наявності у обвинувачених соціальних зв`язків, постійного місця проживання та інших позитивних характеристик, заслуговують на увагу, проте такі обставини самі по собі не спростовують встановлені судом ризики та не можуть розглядатися як безумовні стримуючі фактори, здатні гарантувати належну процесуальну поведінку обвинувачених.

Наявність соціальних зв`язків, за відсутності інших обставин, які б свідчили про істотне зменшення ризиків, не виключає можливості ухилення від суду або вчинення інших дій, передбачених статтею 177 КПК України, особливо з урахуванням тяжкості інкримінованих кримінальних правопорушень та суворості покарання, яке може бути призначене у разі доведення вини.

З урахуванням встановлених обставин суд вважає, що запобігти ризикам, визначених у пунктах 1, 3 та 5 частини 1 статті 177 КПК - переховуватися від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються, - можливо лише шляхом продовження застосування обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує 60 днів.

Частиною 3 статті 183 КПК України передбачено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Частиною 4 статті 183 КПК України передбачено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженн і щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України.

Дана стаття не забороняє суду визначати розмір застави у даному кримінальному провадженні, посилаючись на безпосереднє право суду вирішувати застосовувати заставу чи ні. Таким чином, оскільки визначення розміру чи не визначення її розміру є правом, а не обов`язком суду, суд вважає за можливе застосувати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Частиною 4 статті 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Частина 5 статті 182 КПК України регулює визначення розміру застави, а саме застава визначається у таких межах:

1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Ухвалою суду від 03 лютого 2026 року визначено заставу у розмірі 220 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, в разі сплати якої вважати обраним запобіжний захід у вигляді застави.

Щодо розміру застави, суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 3328 гривень.

Враховуючи кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , стадію судового розгляду, суд вважає за можливе визначити заставу у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 665600 гривень 00 копійок кожному, в разі сплати якого вважати обраним запобіжний захід у вигляді застави. Таким чином клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню.

Обвинувачений ОСОБА_13 17.12.2025 року був звільнений під заставу, тому відповідно до ухвали суду від 12.12.2025 року, на нього покладено обов`язки: прибувати до суду за кожною вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому обвинувачений/обвинувачена зареєстровані, проживають чи перебувають, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні; не відвідувати бари, ресторани, кафе, а також інші нічні розважальні заклади; здати на зберігання до суду свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України. З часу звільнення ОСОБА_13 з-під варти до суду не надходило повідомлень про порушення ним покладених обов`язків. Таким чином клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 130, 131, 170-174, 314-317, 350,372, 376 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 - задовольнити частково, у відношенні ОСОБА_13 задовольнити.

Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ,

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ,

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ,

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ,

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ,

ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_10 ,

на 60 (шістдесят) днів, а саме до 29 травня 2026 року включно.

Визначити обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , розмір застави в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 665600 (шістсот шістдесят п`ять тисяч шістсот) гривень 00 копійок кожному, в разі сплати якого вважати обраним запобіжний захід у вигляді застави.

В разі внесення застави покласти на обвинувачених обов`язки:

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому обвинувачений/обвинувачена зареєстровані, проживають чи перебувають, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні;

- не відвідувати бари, ресторани, кафе, а також інші нічні розважальні заклади;

- здати на зберігання до суду свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, протягом дії цієї ухвали.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Роз`яснити обвинуваченим, що в разі невиконання покладених на них обов`язків, застава звертається в дохід держави, а до них може бути застосовано інший запобіжний захід.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, яка не може тривати більше одного робочого дня, уповноважена службова особа ДУ "Криворізька установа виконання покарань №3" негайно має здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу.

Продовжити строк дії обов`язків, визначених запобіжним заходом у вигляді застави відносно обвинуваченого ОСОБА_13 , а саме:

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому обвинувачений/обвинувачена зареєстровані, проживають чи перебувають, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні;

- не відвідувати бари, ресторани, кафе, а також інші нічні розважальні заклади;

- здати на зберігання до суду свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.

Строк дії ухвали та термін дії покладених на обвинувачених обов`язків визначити до 29 травня 2026р. включно.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини ухвали, повний текст ухвали проголошений 01 квітня 2026 року о 10 годині 00 хвилин.

Суддя ОСОБА_1