Рішення № 135333889, 01.04.2026, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

ЄУН 174/384/26

н/п 2-а/174/4/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

01 квітня 2026 року м.Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Данилюк Т.М,

за участю: секретаря - Килинчук Л.Л.,

позивача - ОСОБА_1 ,

третьої особи - Глотової Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про скасування рішення суб`єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, третя особа на стороні відповідача інспектор відділення поліції № 4 Кам`янського РУП ГУНП України в Дніпропетровській області Глотова Галина Віталіївна,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду з вказаним позовом, згідно якого просить скасувати постанову серії ЕНА № 6863501 від 19.03.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу розміром 3 400,00 грн, винесену інспектором відділення поліції № 4 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровської області Глотовою Г.В. та закрити провадження у справі.

В обґрунтування позову зазначає, що 19.03.2026, інспектором ВП № 4 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровської області, лейтенантом поліції Глотовою Г.В. (яка була працівником відповідача ГУНП в Дніпропетровської області), була винесена спірна постанова, відповідно до якої, 19.03.2026 о 10.25 год, по вул. Промислова, 16, в м.Вільногірськ, водій керував транспортним засобом мотоциклом «Урал М67-36», реєстраційний номер НОМЕР_1 без відповідної категорії, тобто не маючи права керування даним транспортним засобом, чим порушив п.2.1.а. ПДР - керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ, ст.126 ч.2 КУпАП.

Оскільки він не погоджується з притягненням його до адміністративної відповідальності, він звернувся до суду з цим позовом.

Крім того, зазначає, що він був зупинений працівниками поліції (в тому числі третьою особою), при цьому, що ніяких вимог Правил дорожнього руху він не порушував, а тому у працівників поліції були відсутні законні підстави для зупинення транспортного засобу під його керуванням.

Після зупинки транспортного засобу, лейтенант поліції Глотова Г.В., стала вимагати від нього документи про реєстрацію транспортного засобу та посвідчення водія, які він їй надав.

Ознайомившись з документами, ОСОБА_2 заявила, що він не має право керувати мотоциклом з причепом, оскільки у нього відсутня необхідна категорія для такого керування, і зазначений висновок вона зробила на підставі того, що запитала штучний інтелект на своєму мобільному телефоні у додатку Google і він начебто їй розповів про це.

На його непогодження з обвинуваченням у вчиненні адміністративного правопорушення, що підтверджувалося його посвідченням водія, в якому зазначена категорія «А», яка надає йому право керувати усіма видами мотоциклів, в тому числі з боковим причепом (коляскою), і що його під час керування зазначеним транспортним засобом на території України, неодноразово зупиняли працівники поліції і ніяких претензій, що він начебто не має право керувати мотоциклом не висловлювали, ОСОБА_2 заявила, що ці працівники поліції не знали ПДР, а вона їх знає, а тому, він не має права керувати з категорією «А» мотоциклом з боковим причепом, і для цього начебто йому необхідно мати виключно категорію «В1».

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав викладених в позові.

Відповідач - Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області в про місце, дату і час розгляду справи судом повідомлений належне чином, свого представника в судове засідання не направили, відзиву та заяв не надали.

Третя особа - ОСОБА_2 , в судовому засіданні заперечувала з приводу задоволення позову.

Заслухавши думку учасників справи, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позов ОСОБА_1 є таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, в судом встановлено, що 19.03.2026 інспектор ВП № 4 Кам`янського РУП ГУНП України в Дніпропетровській області Глотова Г.В., винесла відносно позивача ОСОБА_1 постанову серії ЕНА № 6863501 від 19.03.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, згідно з якою останнього було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3 400,00 грн за те, що 19.03.2026 о 10.25 год, по вул. Промислова, 16, в м. Вільногірськ, водій керував транспортним засобом без відповідної категорії, тобто не маючи права керування даним транспортним засобом, чим порушив п.2.1.а. ПДР - керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ (а.с.5).

Позивач ОСОБА_1 , будучи незгодним з вище вказаною постановою, звернувся до суду з цим позовом.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Згідно з п.3 ч.1 ст.288 КУпАП, оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення здійснюється у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими КУпАП.

Відповідно до ст.289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі, зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Частиною 2 ст.286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Судом встановлено, що позивачем позов щодо оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення від 19.03.2026, скеровано до суду 25.03.2026, а відтак в межах встановлених законом строків на звернення до суду з даною заявою.

За приписами ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведеним конституційним положенням кореспондує ч.1 ст.8 Закону України «Про Національну поліцію».

Пунктом 8 ч.1 ст.23 цього ж Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

За приписами статті 16 Закону України «Про дорожній рух» та пункту 2.1 ПДР України, водій зобов`язаний, зокрема, мати при собі посвідчення водія.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі -ПДР України).

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч.2 ст.126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.32 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ст.2 КАС України).

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, саме відповідач зобов`язаний довести правомірність складання ним оскаржуваних постанов, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху України, за що останнього було притягнуто до адміністративної відповідальності.

З урахуванням роз`яснення п.п. 4, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1988 року «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення», суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачено адміністративну відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку та обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, строк оскарження постанови якщо оскаржувалася до вищестоящого органу обчисляється з наступного дня після прийняття цим органом рішення за скаргою.

Приймаючи вказані положення законодавства, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.9 ст.15 Закону України «Про дорожній рух», право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 2.1-А ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до п. 3 «Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340, транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на категорії:

А - мотоцикли, у тому числі з боковим причепом, та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом 50 куб. сантиметрів і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше.

Як вбачається з копії посвідчення водія, виданого 13.08.2025, ОСОБА_1 має право керувати транспортними засобами категорії «А» та «В» (а.с.6).

За встановлених обставин, не підтвердився в судовому засіданні та повністю спростовується дослідженими матеріалами справи факт керування ОСОБА_1 мотоциклом «Урал М67-36» без наявності права на керування таким транспортним засобом.

За таких обставин факт вчинення позивачем порушення п. 2.1.а Правил Дорожнього Руху, за що останнього було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП, є не доведеним та необґрунтованим.

Таким чином, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, а тому його позовні вимоги підлягають задоволенню, постанова ЕНА № 6863501 від 19.03.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП - скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення відносно останнього - закриттю у відповідності до положень ст.286 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В свою чергу, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 665,60 грн, що підтверджується квитанцією від 23.03.2026 (а.с.1), який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі ст.ст.7, 126, 213, 222, 251, 258, 276, 283 КпАП України, ст.ст.2, 22, 72, 73, 75-77, 139, 242-246, 250-251, 295 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про скасування рішення суб`єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, третя особа на стороні відповідача інспектор відділення поліції № 4 Кам`янського РУП ГУНП України в Дніпропетровській області Глотова Галина Віталіївна - задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6863501 від 19.03.2026, винесену інспектором ВП Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Глотовою Г.В. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.126 КпАП України, відносно ОСОБА_1 - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 , 665,60 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеля ційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Головуючий - суддя підпис Т.М.Данилюк