Ухвала суду № 135332366, 31.03.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

31 березня 2026 року Справа № 520/1356/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М. І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Харкові клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військового інституту танкових військ Національного технічного університету Харківський політехнічний інститут імені Верховної Ради України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (надалі відповідач-1), яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 щомісячної індексації-різниці грошового забезпечення у розмірі 3960,75 грн за період з 01.03.2018 по 21.09.2021 включно у сумі 165163,28 грн відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (надалі Порядок №1078);

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 3960,75 грн за період з 01.03.2018 по 21.09.2021 включно у сумі 165163,28 грн відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

- визнати протиправною бездіяльність Військового інституту танкових військ Національного технічного університету Харківський політехнічний інститут імені Верховної Ради України (надалі відповідач-2), яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 щомісячної індексації-різниці грошового забезпечення у розмірі 3960,75 грн за період з 26.02.2022 по 08.10.2024 включно у сумі 124499,60 грн відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

- зобов`язати Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету Харківський політехнічний інститут імені Верховної Ради України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 3960,75 грн за період з 26.02.2022 по 08.10.2024 включно у сумі 124499,60 грн відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

- вирішити питання розподілу судових витрат.

Ухвалою суду від 26.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (викликом) сторін. Витребувано докази у відповідача.

Щодо клопотання сторони позивача про поновлення строку звернення до суду із цим позовом стосовно періоду з 19.07.2022 до 08.10.2024, суд прийшов наступного.

Позивач у заяві про усунення недоліків наводить аргументи про те, що позивач проходив військову службу у 2022 2023 рр., підтверджене довідкою про виплати, лікування у 2023 та 2024 рр., свідоцтво про хворобу №105, встановлення інвалідності внаслідок служби, а також відсутність від відповідача належних документів про виплачені суми при звільненні. Просить визнати причини пропуску строку поважними та поновити строк звернення до адміністративного суду.

Відповідачем-2 не заявлено перед судом питання щодо необхідності застосування до спірних правовідносин правових наслідків пропущення процесуального строку звернення до суду.

Суд вирішує заявлене питання у порядку письмового провадження на підставі матеріалів справи.

Відповідно до частини першої статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

В судовій практиці усталеним є підхід щодо застосування приписів Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо проходження публічної служби, у яких виник спір. Такий підхід відповідає висновкам Конституційного Суду України, сформульованим у рішенні від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002, за змістом якого при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, суд, встановивши відсутність у спеціальних законах норм, може застосовувати норми КЗпП України, у якому визначені основні трудові права працівника.

Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 липня 2024 року у справі № 990/156/23 зробила правовий висновок про те, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні над частиною п`ятою статті 122 КАС України. Під час визначення строків звернення до адміністративного суду для вирішення спорів, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, в тому числі і за позовами осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, згідно з позицією Великої Палати необхідно застосовувати приписи статті 233 КЗпП України.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин від 01.07.2022 № 2352-ІХ, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Разом з тим слід врахувати, що Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", КЗпП України доповнено главою XIX такого змісту: "1. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину. Карантин в Україні, пов`язаний з COVID-19, діяв з 12 березня 2020 року (постанова Уряду від 11 березня 2020 року № 211) та закінчився 30 червня 2023 року (постанова Уряду від 27 червня 2023 року № 651).

Початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19 липня 2022 року слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.12.2025 у справі № 520/6976/24.

Відповідачем на виконання ухвали суду про витребування доказів не надано до суду грошовий атестат щодо позивача, отримання якого є подією, із якою пов`язаний початок перебігу строку звернення до суду.

Позивач звільнений з військової служби 08.10.2024.

Наказ про звільнення не містить відомостей, як саме нараховано та виплачено позивачу складові грошового забезпечення.

Відповідно до довідки відповідача від 12.11.2025 установлено, що позивачу не нараховувалась та не виплачувалась індексація у відповідності до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Отже сторона позивача 12.11.2025 стверджує, що дізналась про порушення права позивача щодо нарахування та виплати індексації у відповідності до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Будь-яких інших даних, які б підтверджували ознайомлення позивача про нараховані та виплачені суми на день звільнення із служби у відповідача-2 суду не надано та із поданих доказів таких даних не установлено.

Разом із тим суд бере до уваги те, що позивач у зв`язку із проходженням військової служби отримав поранення та проходи лікування, що підтверджено наладженими доказами.

Адміністративний позов подано до суду 26.01.2026.

В постанові від 29 вересня 2022 року (справа № 500/1912/22) Верховний Суд зазначив, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

З огляду на викладене вище суд приходить переконання про те, що позивач дійсно пропустив процесуальний строк звернення до суду із позовом, однак причини, які наведені позивачем, підтверджені відповідними доказами, а відтак такі визнаються судом поважними, а тому строк звернення до суду із адміністративним позовом слід поновити, а клопотання позивача задовольнити.

Відповідно до ч. 6 ст. 121 КАС України про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Керуючись статтями 121, 241-246, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в:

клопотання позивача про поновлення процесуального строку задовольнити.

Поновити процесуальний строк звернення до суду із адміністративним позовом у справі № 520/1356/26.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 31.03.2026.

Суддя М. І. Садова