Рішення № 135332360, 31.03.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2026 року Справа № 520/3603/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М. І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної академії Національної гвардії України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Національної гвардії України про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить: - визнати протиправною відмову Національної академії Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених), яка передбачена в абз.3 п. 4 Постанови КМУ від 11 лютого 2025 року № 153; - зобов`язати Національну академію Національної гвардії України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану, із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених), з урахуванням безпосередньої участі ОСОБА_1 в бойових діях у період з 24.02.2022 по 11.07.2022.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 24.07.2023 під час проходження строкової служби, укладено контракт про проходження громадянами України військової служби в Національній гвардії України на посадах рядового складу, де проходив службу до 11.08.2023 року. Відповідно до довідок брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації у період з 24.02.2022 по 11.07.2022. Відповідно до витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» такі відомості відсутні. Звернувся з рапортом до відповідача, у якому просив у відповідності до Постанови №153 подати клопотання перед вищим командуванням про виплату йому одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень. Відповідач листом від повідомлено, що загальний строк участі у бойових діях становить менше ніж шість місяців, тому виплата одноразової грошової винагороди відповідно до постанови КМУ від 11.02.2025 № 153 не передбачена. Приписами Постанови №153 та Порядку №153 чітко передбачено право особи, яка брала безпосередню участь у бойових діях строком менше шести місяців на дату набрання чинності вказаною постановою - 13.02.2025 року, із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених), Просить позов задовольнити.

Відповідачем подано до суду відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що ОСОБА_1 звертався з рапортом, у якому просив у відповідності до Постанови №153 подати клопотання перед вищим командуванням про виплату йому одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень відповідно до постанови КМУ від 11.02.2025 № 153. Відповідно до довідки від 01.04.2025 № 40/35/10/1-1045, наданої військовою частиною НОМЕР_1 , підтверджено безпосередню участь ОСОБА_1 у заходах із забезпечення оборони України з 24.02.2022 по 11.07.2022, де загальний строк участі в бойових діях складає менше шести місяців. Виплата одноразової грошової винагороди військовослужбовцям, які були прийняті на військову службу за контрактом під час дії воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу та брали участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, строком, що за сукупністю становить менше шести місяців, постановою не передбачена. Матеріалами справи підтверджено та не заперечується представником Позивача те, що ОСОБА_1 був прийнятий на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу, але має загальний строк участі в бойових діях, який складає менше шести місяців, що не відповідає вимозі, зазначеній в абзаці другому пункту 4 Постанови №153, а саме - строку, що за сукупністю повинен становити не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою. Таким чином, посилання представника Позивача на абзац третій пункту 4 Постанови №153 щодо отримання права ОСОБА_1 на одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах, пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених), яка передбачена в абз.3 п. 4 Постанови КМУ від 11 лютого 2025 року № 153, є помилковими. Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини другу статті 233 КЗпП України було викладено у новій редакції, згідно з якою: "Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)". Відповідно до наданої відповіді Академією на рапорт ОСОБА_1 , Позивачу 07.10.2025 було повідомлено про відмову останньому у виплаті одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою №153. Позивач звернувся до суду з цим позовом 20.02.2026, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до адміністративного суду. Доказів на підтвердження того, що існували будь-які обставини, які створили перешкоди та заважали Позивачу вчасно звернутися до суду за захистом прав протягом тримісячного строку з дати звільнення, позивачем не надано. Просить у позові відмовити.

Третьою особою подано до суду пояснення щодо позову або відзиву. Наводить аргументи про те, що для визначення умов для виплати ОГВ таким військовослужбовцям абзац 5 відсилає до абзацу 2, яким передбачена виплата ОГВ у випадку безпосередньої участі у бойових діях сукупною тривалістю не менше 6 місяців, і не відсилає до абзацу 3, яким передбачено виплату ОГВ із розрахунку 1/6 від 1 млн. грн за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях. Отже положення пункту 4, якими встановлюються умови для виплати ОГВ колишнім військовослужбовцям строкової служби, які підписали контракт після початку воєнного стану, не відсилають до положень цього пункту, якими передбачено виплату ОГВ із розрахунку 1/6 від 1 млн. грн за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях. Тому цілком логічним є висновок, що таким військовослужбовцям може виплачуватися ОГВ лише у тому випадку, коли вони брали безпосередню участь у бойових діях сукупною тривалістю не менше 6 місяців. Пунктом 4 Постанови № 153 визначаються умови для виплати ОГВ у розмірі 1 млн. грн. До таких умов, зокрема, належить «безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій». Водночас, Позивачем не додано до позовної заяви доказів, які б підтверджували його «безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій». У цьому контексті Третя особа звертає увагу, що нібито як на докази, які підтверджують його «безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій», Позивач посилається на згадані у позовній заяві довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Разом з цим, ці довідки не підтверджують «безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій». Що вони підтверджують, - це «безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави». У той же час, «безпосередня участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави» є значно ширшим поняттям, ніж «безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій». Крім «безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій» це поняття включає у себе будь-які інші оборонні заходи, які проводяться не безпосередньо на лінії зіткнення з противником (у районі ведення воєнних (бойових) дій), а на певній відстані від лінії зіткнення. Такі інші оборонні заходи, які проводяться не безпосередньо на лінії зіткнення з противником, не вважаються «безпосередньою участю у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій» і не дають права на отримання ОГВ у розмірі 1 млн. грн. Позивачем не надано інших доказів, крім вказаних вище довідок (наприклад, витягів із журналів бойових дій), які б підтверджували, що він брав саме «безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій». Таким чином, доказами у справі не підтверджується наявність підстав для виплати Позивачу ОГВ у розмірі 1 млн. грн. Просить у позові відмовити або залишити без розгляду.

Ухвалою суду від 25.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено копією витягу з реєстру територіальних громад від 09.06.2024.

Суд установив, ОСОБА_1 проходив строкову військову службу з 22.10.2020 у військових частинах НОМЕР_1 та НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 .

24.07.2023 позивачем під час проходження строкової служби укладено контракт про проходження громадянами України військової служби в Національній гвардії України на посадах рядового складу, де проходив службу до 11.08.2023.

З 12.08.2023 позивач уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового складу та його зараховано до складу Національної академії Національної гвардії України.

З 18.09.2023 позивач проходить військову службу у Національній академії Національної гвардії України.

Відповідно до довідки від 01.04.2025 №40/35/10/1-1045 ОСОБА_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в м. Слов`янськ Донецької області у період з 24.02.2022 по 11.07.2022.

Відповідно до Витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» такі відомості відсутні.

25.09.2025 року ОСОБА_1 звернувся з рапортом до відповідача, у якому просив у відповідності до Постанови №153 подати клопотання перед вищим командуванням про виплату йому одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень відповідно до «Реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» затвердженого постановою КМУ від 11.02.2025 № 153.

Листом Національної академії Національної гвардії України від 07.10.2025 №84/1/21-Я-94 розглянувши звернення позивача від 25.09.2025 повідомив наступне. Постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 №942 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153», було внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану». Відповідно внесених змін виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому пункту 4 Постанови, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому пункту 4 Постанови, та були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу. B Одна із вимог абзацу другого пункту 4 Постанови є участь у бойових діях районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською оборони та позиціями федерацією території України, на території між позиціями сил військ держави-агресора, на території держави-агресора, строком, набрання що чинності за сукупністю цієї становить не менше шести місяців станом на дату Постанови. 3051 Ви проходили строкову військову службу у військових частинах НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 26.07.2023 по 11.08.2023 - службу за контрактом. Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 01.04.2025 №40/35/10/1-1045 підтверджено Вашу безпосередню участь у заходах із забезпечення оборони України, бойових діях з 24.02.2022 становить по 11.07.2022 однак загальний строк Вашої участі у менше ніж шість місяців. Виходячи з вище викладеного, виплата одноразової грошової винагороди військовослужбовцям, які були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу та брали участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, строком, що за сукупністю становить менше шести місяців, постановою непередбачена.

18.02.2026 Головним управлінням Національної гвардії України розглянуто скаргу представника позивача щодо отримання одноразової грошової винагороди ОСОБА_1 за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану». Відповідно до наданих документів ОСОБА_1 проходив строкову військову службу з 22.10.2020 у військових частинах НОМЕР_1 та НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 26.07.2023 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби в Національній гвардії України на посадах рядового складу. Відповідно до довідки від 01.04.2025 № 40/35/10/1-1045, наданої військовою частиною НОМЕР_1 , підтверджено безпосередню участь ОСОБА_1 у заходах із забезпечення оборони України з 24.02.2022 по 11.07.2022, де загальний строк участі в бойових діях складає менше шести місяців. Ураховуючи зазначене, відповідно до абзацу другого пункту 4 постанови, виплата одноразової грошової винагороди військовослужбовцям, які були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора строком, що за сукупністю становить менше шести місяців, не передбачена.

Позивач вважає відмову відповідача протиправною у зв`язку із чим звернулася до суду за захистом свого права із відповідним позовом.

Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

В силу статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон 2232-ХІІ).

Частиною 3 статті 1 Закону 2232-ХІІ визначено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частиною 9 статті 1 Закону 2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

11 лютого 2025 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (надалі - Постанова № 153), якою затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі Порядок № 153).

Пунктом 3 вказаної постанови установлено, що учасниками експериментального проекту є, зокрема: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили.

Пунктом 4 Постанови №153 установлено, що:

особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Порядок № 153 визначає механізм реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Держприкордонслужбі під час воєнного стану (далі - експериментальний проект) та особливості залучення під час воєнного стану на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу громадян України віком від 18 до 25 років, проходження ними військової служби, а також створення для цього відповідних умов.

Метою експериментального проекту є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього (пункт 1 Порядку №153).

За приписами п.2 Порядку № 153 під час воєнного стану в рамках реалізації експериментального проекту на військову службу за контрактом до Збройних Сил, … на посади рядового складу строком на один рік можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 до 25 років (далі - окремі категорії громадян).

Згідно із п.4 Порядку № 153 окремі категорії громадян укладають контракт, форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Аналіз положень пункту 4 Постанови КМУ №153 дає підстави суду дійти висновку, що на одержання одноразової грошової винагороди в розмірі 1 млн. гривень за тривалість проходження служби в бойових умовах мають право військовослужбовці за наявності одночасно таких умов:

- які до набрання чинності цією постановою (11.02.2025 року) у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (надалі абзац-1);

- проходять військову службу ( надалі абзац-2);

- брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою (11.02.2025 року) ( надалі абзац-3).

Щодо наявності цих ознак, суд прийшов наступного.

Суд бере до уваги, що умови п. 4 Постанови № 153, які необхідні для виплати такої винагороди, а саме вказаний вище абзац-2 сторонами не заперечуються, а тому не підлягають доказуванню у відповідності до п. 1 ст. 78 КАС України та така умова підтверджена доказами, які містяться у матеріалах справи, а тому суд бере до уваги їх наявність у позивача.

Щодо наявності умови передбаченої абзацом-1 пункту 4 Постанови №153, суд відмічає наступне.

На підставі статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232, у редакції, чинній на час спірних правовідносин) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає, зокрема,: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2232 проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Згідно з частиною шостою статті 2 Закону № 2232 передбачені види військової служби, зокрема, базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу.

Як визначено частиною сьомою статті 2 Закону № 2232 базову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.

На підставі частини першої статті 4 Закону № 2232 Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Відповідно до частини першої статті 10-1 Закону № 2232 (встановлено, що базова загальновійськова підготовка для громадян, визначених підпунктом 7 пункту 2 розділу ІІ Закону № 3633-IX від 11.04.2024, розпочинається з 1 вересня 2025 року) базова загальновійськова підготовка проводиться з метою здобуття громадянами України військово-облікової спеціальності, навичок і умінь, необхідних для виконання конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

Згідно з частинами першою та другою статті 15 Закону № 2232 для проходження базової військової служби направляються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі (жіночої статі - добровільно), яким до дня відправлення на базову військову службу виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 25-річного віку. Зазначені громадяни України можуть один раз обрати рік проходження базової військової служби до досягнення ними 24-річного віку.

Громадяни України, які перебувають на військовому обліку призовників, у добровільному порядку можуть бути прийняті на військову службу за контрактом на умовах, передбачених частиною першою статті 20 цього Закону, та в порядку, визначеному положеннями про проходження військової служби громадянами України.

На підставі частини першої статті 20 Закону № 2232 на військову службу за контрактом приймаються громадяни, які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби:

особи рядового складу з числа військовослужбовців базової військової служби, які пройшли базову загальновійськову підготовку, проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, резервісти, військовозобов`язані, які не мають військових звань сержантського, старшинського і офіцерського складу, особи віком від 18 років, які мають вищу, фахову передвищу, професійну (професійно-технічну), повну або базову загальну середню освіту, та не досягли граничного віку перебування на військовій службі та/або пройшли базову загальновійськову підготовку - на військову службу за контрактом осіб рядового складу.

Відповідач заперечує право позивача на отримання одноразової грошової винагороди відповідно до Постанови № 153, оскільки до укладення відповідного контракту, він перебував на строковій військовій службі.

Проте, ці доводи є неприйнятими, а відмова відповідача у нарахуванні та виплаті позивачу зазначеної винагороди з цієї підстави є протиправною, оскільки з 30 липня 2025 року питання виплати одноразової грошової винагороди відповідно до Постанови № 153 особам, які були прийняті на військову службу за контрактом під час дії воєнного стану з числа осіб, які проходили строкову військову службу, врегульовано Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України № 942 від 30 липня 2025 року внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» і з 30 липня 2025 року колишні строковики, які у період дії воєнного стану уклали контракт на проходження військової служби, та брали безпосередню участь у бойових діях строком не менше шести місяців підпадають під вказану виплату одноразової грошової винагороди.

Позивач продовжує проходження військової служби на теперішній час, тому до нього є застосовними вищезазначені положення Постанови № 153 з врахуванням внесених змін за умови наявності сукупності умов, визначених п. 4 Постанови № 153, а саме: особа рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, Держприкордонслужби; до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років був прийнятий або призваний на військову службу під час воєнного стану.

Разом із тим, ще однією з обов`язкових умов для виплати одноразової грошової винагороди є також безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком не менше шести місяців за сукупністю протягом дії контакту (абзац-3).

Відповідач заперечує право позивача на отримання одноразової грошової винагороди відповідно до Постанови № 153, оскільки загальний строк участі у бойових діях становить менше ніж шість місяців, а тому відсутні підстави для застосування п. 4 Постанови № 153.

Суд повторно відмічає, що дійсно довідкою від 01.04.2025 № 40/35/10/1-2045 підтверджується безпосередня участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, в той час як приписами пунктів 3, 4 Постанови № 153 критерієм відповідності визначена безпосередня участь у бойових діях, а не заходах.

Натомість відмовляючи у виплаті одноразової винагороди відповідач зазначив про відсутність загального строку участі у бойових діях менше шести місяців, при цьому аналізуючи вказану довідку, що підтверджено листом відповідача від 07.10.2025.

Разом із тим третя особа у пояснення на позов або відзив, наводить аргументи про відсутність умов для виплати одноразової грошової винагороди передбаченої постановою КМУ № 153 відсутність участі позивача у бойових діях строк не менше шість місяців.

Попри те такі доводи відповідачем при відмові у виплаті винагороди не досліджувались.

Щодо наявності тотожності цих правових категорій, що мають різний буквальний зміст, суд прийшов наступного.

Так, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07 березня 2022 року №248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01 червня 2022 року), а потім окреме доручення від 23 червня 2022 № 912/з/29.

У пункті 1 Окремого доручення від 23 червня 2022 № 912/з/29 Міністр оборони України визначив, що необхідно розуміти під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи), а саме виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу України) в районі ведення бойових дій; бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави; бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями; бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; бойових завдань із відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб); виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей; виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей; здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою; здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту; виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.

Донецька область визначена районом ведення воєнних (бойових) дій, зокрема, з 24 лютого до кінця 2022 року, що підтверджують накази Головнокомандувача ЗСУ № 84 від 13.03.2022, № 101 від 30.03.2022, № 102 від 01.04.2022, №125 від 30.04.2022, № 157 від 02.06.2022, № 184 від 01.07.2022, № 212 від 01.08.2022, № 237 від 01.09.2022, № 262 від 01.10.2022, № 282 від 01.11.2022, № 311 від 02.12.2022, № 1 від 02.01.2023.

Разом із тим, за правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2024 року у справі № 560/12539/22, від 28 травня 2024 року у справі № 560/1200/23, від 06 червня 2024 року у справі № 200/706/23, від 19 вересня 2024 року у справі № 120/4953/23 підтвердженням безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах може бути довідка командира військової частини (установи), до якої для виконання завдань відряджений військовослужбовець. За зміст таких довідок відповідальність несе уповноважений командир (начальник), який її видав.

За позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 20 червня 2024 року справа № 460/6992/23 (позивачем у якій є військовослужбовець ЗСУ), підтвердженням безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах є довідка керівника органу військового управління, штабу угруповання військ (сил), штабу тактичної групи, до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.

Довідка, видана керівником органу військового управління або штабу, є підтвердженням безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях чи заходах з національної безпеки.

За постановою Верховного Суду від 21.03.2024 (справа № 560/12539/23) відповідальність за зміст таких довідок несе уповноважений командир, який їх видав. Якщо довідка відповідає формі, передбаченій додатками № 1 і 2 окремого доручення і підписана, то вважається, що перевірка участі проведена належним чином.

Зміст цих документів може бути поставлено під сумнів лише за наявності доказів недобросовісного або навмисного спотворення фактичних даних, або у випадку втрати/знищення документів у бойових умовах, що засвідчується іншими доказами.

З огляду на викладене вище суд дійшов переконання про те, що будь-яких доказів щодо неправомірності видачі позивачу довідки від 01.04.2025 про безпосередню участь у заходах, необхідних для оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України в районні введення бойових дій, суду не надано, на переконання суду бойові дій та заходи у районні ведення бойових дій є тотожними правовими категоріями з урахуванням тлумачень викладених в Окремому дорученні від 23 червня 2022 № 912/з/29, хоч при наявність різного буквального змісту, а відтак у позивача наявна ознака безпосередньої участі передбачена пунктом 4 постанови №153.

Щодо права позивача на виплату одноразової грошової винагороди пропорційна часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах введення бойових дій у відповідності до п. 4 постанови №153, суд прийшов наступного.

Відповідно до пункту 4 Постанови № 153 установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень; військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).

Сторона позивача наводить аргументи про те, що відповідачем не вирішено питання право позивача на застосування пропорційності виплати одноразової грошової винагороди у разі якщо загальний строк участі у бойових діях є меншим ніж шість місяців.

Суд установив, відповідно до довідки від 01.04.2025 період участі позивача у заходах в районні введення бойових дій з 24.02.2022 до 11.07.2022 становить 4 місяці 18 днів, отже, дійсно менше шести місяців.

Із відповіді відповідача від 07.10.2025 суд не установив, що таким обставинам було надано оцінку за наявності участі менше шести місяців право позивача на виплату одноразової грошової винагороди виходячи із засад пропорційності участі у бойових діях з урахуванням положень постанови №153.

Відповідно до пункту 4 частини другої та частини четвертої статті 245 КАС України суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення на користь позивача лише за умови, що: позивач виконав усі вимоги закону для отримання відповідного рішення; орган влади не має дискреції, тобто не має права обирати між кількома варіантами поведінки.

Якщо ж для вирішення питання орган влади повинен здійснити оцінку документів, перевірити їх відповідність, витребувати додаткові відомості, усунути розбіжності або використати інші інструменти, що належать до його компетенції, суд не вправі підміняти собою адміністративний орган, а має лише зобов`язати його розглянути заяву та ухвалити рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Така позиція є усталеною і узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України від 18 березня 2014 року у справі № 21-11а14 та від 22 квітня 2014 року у справі № 21-484а13, та у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2022 року у справі №520/12333/21, від 09 травня 2024 року у справі №580/3690/23, від 08 грудня 2025 року в справі №420/13975/24.

Ураховуючи встановлені судом обставини та те, що саме до повноважень відповідача віднесено подання висновку щодо можливості призначення та виплати одноразової грошової винагороди, перевірку наявності ознак передбачених пунктом 4 Постанови №153, суд дійшов переконання, що належним способом захисту порушеного права буде зобов`язати відповідача повторно розглянути рапорт позивача від 25.09.2025 щодо виплати одноразової грошової винагороди пропорційно часу участі у бойових діях в районах введення бойових дій у відповідності до абзацу третього пункту 4 постанови КМУ №153, з урахуванням висновків суду.

Суд враховує позицію ЄСПЛ сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене доходжу висновку про задоволення позову частково.

Щодо клопотання позивача про поновлення строку та заяви відповідача про залишення позову без розгляду у зв`язку із порушенням тримісячного строку звернення до суд із цим позовом передбаченого ст. 233 КЗпП України, суд відмічає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У силу ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 233 КЗпП (в редакції, чинній з 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

За приписами ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 18.02.2022 у справі № 380/893/20, від 25.07.2022 у справі № 120/14148/21-а.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» вирішено погодитись з пропозицією Міністерства оборони стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану.

Верховним Судом при розгляді справи № 460/21394/23 у постанові від 21.03.2025 констатовано, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, до прикладу у вказаній справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).

Насамперед суд відмічає, що позивач є діючим військовослужбовцем, а відтак застосування до нього положень ч. 2 ст. 233 КЗПП України, на що наполягає сторона відповідача та третя особа, суд оцінює критично та не бере до уваги.

Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року №1-р/2025 визнано неконституційною частину 1 статті 233 КЗпП України (Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті).

Суд не застосовує до спірних правовідносин строк звернення до суду передбачений ч. 2 ст. 233 КЗпП України, адже позивач звільнений з НОМЕР_4 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України шляхом продовження військової служби у відповідача.

З огляду на викладене вище суд дійшов переконання про те, що позивачем не пропущено тримісячний строк передбачений ч. 2 ст. 233 КЗпП України, адже на момент подання позову до суду позивач є діючим військовослужбовцем та на нього не поширюється дія цієї норми, а відтак підстав для залишення позову без розгляду суд не установив, як і не установив підстав для застосування норм щодо поновлення строку звернення до суду, про що просить позивач.

У відповідності до ст. 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється, у зв`язку із звільненням позивача від сплати судового збору у відповідності до Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 241-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Національної академії Національної гвардії України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Національної гвардії України про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Національної академії Національної гвардії України щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Зобов`язати Національну академію Національної гвардії України повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 25.09.2025 про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень згідно з пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

відповідач Національної академії Національної гвардії України, місцезнаходження місто Харків, майдан Захисників України, будинок № 3, код ЄДРПОУ 08610502;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Національної гвардії України, місцезнаходження місто Київ, вулиця Святослава Хороброго, будинок №9-А, код ЄДРПОУ 08803498.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 31.03.2026.

Суддя М. І. Садова