Рішення № 135332343, 31.03.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

31 березня 2026 року справа №520/15802/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої Ольги Вікторівни, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКІ-СТАР"

до Харківської митниці

про визнання протиправними та скасування картки відмови, рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАКІ-СТАР" (далі по тексту позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Харківської митниці (далі по тексту відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2024/000855;

- визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів від 17.12.2024 №UA807000/2024/000709/2.

В обґрунтування позову зазначено, що товариство при здійсненні митного оформлення товарів надало всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які чітко ідентифікували товари та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість митниця, в порушення норм Митного кодексу України, безпідставно прийняла оскаржуване рішення та неправомірно застосувала резервний метод визначення митної вартості товарів, імпортованих позивачем.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі Вікторівні.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач 07.07.2025 через систему "Електронний суд" надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому заперечуючи проти позову, просить відмовити у його задоволенні, вказуючи, що відповідач діяв в межах чинного законодавства України.

Розглянувши усі надані сторонами документи, у тому числі ті, які надійшли до суду через систему "Електронний суд" та наявні у комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" з моменту звернення позивачем до суду з цією позовною заявою, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.

Судом з матеріалів справи встановлено, Судом встановлено, що 03.09.2020 між ТОВ «ЛАКІ-СТАР» у якості покупця та Weihai Longfeng Silica Gel Co., ltd, China у якості продавця укладено контракт №33, за змістом якого сторони домовились про наступне: п.1.1. Продавець зобов`язується поставити, а Покупець зобов`язується оплатити і прийняти на умовах FOB Qingdao товар в кількості та асортименті, вказаному в інвойсі на кожну партію. п.2.1. Ціна товару вказуються в інвойсі і встановлюються в доларах США. Ціни розуміються на умовах FOB Qingdao і включать вартість тари, упаковки і маркування.

Комерційним рахунком-фактурою №2024PT19 від 21.09.2024 підтверджується факт замовлення позивачем товару у Weihai Longfeng Silica Gel Co. Ltd.

Загальна вартість товару: 14716,80 доларів США. Загальна кількість товару: 5920 пакетів, (1480 коробок).

Продавцем, Weihai Longfeng Silica Gel Co., Ltd., наданий прайс-лист на товар за контрактом станом на 30.06.2024 року, за змістом якого Продавцем встановлена така ж сама вартість вказаного товару.

Крім того, позивачем був наданий висновок Державного підприємства «УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА» від 05.03.2025 №397, у якому підтверджено, що вартість упаковки Best Cat (3,50кг) становить 2.47 доларів США (повністю білий) та 2,49 доларів США (блакитного, зеленого, фіолетового, рожевого кольору).

Крім того, позивачем частково сплачено вартість товару за рахунком №2024РТ19, а саме перераховано грошові кошти у розмірі 5000,00 доларів США, що підтверджується платіжною інструкцією №47 від 30.07.2024 року та перераховано грошові кошти у розмірі 9716.80 доларів США, що платіжною інструкцією №54 від 14.11.2024.

Позивач подав митну декларацію №24UA807200018570U6 для митного оформлення наступного товару: « Товари для тварин туалетні, не в аерозольній упаковці: Селікагелевий (на основі силікагелю SiO2 98%) гігієнічний наповнювач у вигляді гранул для туалетів тварин, з ароматичною домішкою, не для м едичного використання: наповнювач для котячих туалетів в асортименті 1-8мм: SILICA GEL CAT LITTER - Black packing bags, All white, білий колір, без запаху 4*10L(3,5Kg-n) -1200шт.; SILICA GEL CAT LITTER - Blue pack bags +3% blue color With mint smell, блакитний колір з м`ятним запахом, 4*10L(3,5Kg-n) -1200шт; SILICA GEL CAT LITTER - Green packing bags +3% geen color With Apple smell, зеленого кольору з запахом яблука, 4*10L(3,5Kg-n) -1200шт.; SILICA GEL CAT LITTER - Purple packing bags +3% purple color With Lavender smell фіолетовий колір з запахом лаванди 4*10L(3,5Kg-n) -1200шт.; SILICA GEL CAT LITTER - Pink packing bags +3% pink color With flower smell, рожевий колір з квітковим запахом, 4*10L(3,5Kg-n) - 1120шт. Не містять контрольовані речовини (озоноруйнівні речовини та фторовані парникові гази). Країна виробництва : CN Торгівельна марка: BEST CAT Виробник: WEIHAI LONGFENG SILICA GEL.

У митній декларації 24UA807200018570U6 позивач також зазначив наступне: декларація: ІМ 40 ДЕ (графа 1) - відомості про вартість: 864839.20 (графа 12); країна відправлення/експорту: Китай (графа 15); ідентифікація і країна реєстрації транспортного засобу при відправленні: 94829280 (графа 18);- ідентифікація і країна реєстрації транспортного засобу при прибутті: 336845568904 (графа 21); умови поставки: FOB CN QINGDAO (графа 20); валюта та загальна сума за рахунком 14716.80 USD (графа 22), курс валюти 41.7403 (графа 23); код товару: 3307900000 (графа 33); ціна товару: 14716.80 USD (графа 42); метод визначення вартості: 1 (графа 43); додаткова інформація/подані документи (графа 44): 0271 (пакувальний лист) б/н від 21.09.2024; 0380 (рахунок-фактура) 2024РТ19 від 21.09.2024; 0705 (коносамент) WMSS24083559 від 30.09.2024; 0722 (залізнична накладна УМВС) 31512473 від 09.12.2024; 0861 (сертифікат про походження товару) С246601570970557 від 22.09.2024; 3004 (рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг) №44 від 19.11.2024; 3004 (рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг) №47 від 06.12.2024; 3007 (документ, що підтверджує вартість перевезення товару) б/н від 06.12.2024; 3014 (прейскурант (прайс-лист) виробника товару) прайс-лист б/н від 21.09.2024; m4104 (зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу) №33 від 03.09.2020; 4207 (договір про надання послуг митного брокера) №387 від 01.09.2023; 4301 (договір (контракт) про перевезення) ВК-16072022 від 16.07.2022; 5216 (заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про відсутність озоноруйнівних речовин та фторованих парникових газів у товарах) б/н від 17.12.2024.

Відповідач у картці відмови №000855 відмовив у митному оформленні (випуску) товарів через неможливість здійснення митного оформлення товарів у зв`язку з невірним визначенням їх митної вартості та прийняттям Рішення №000709/2 (вимоги частини 3 та 6 статті 54 МКУ).

З підстав спрацювання системи ризиків, згенерованих АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів, митним органом запропоновано надати позивачу додаткові документи на підтвердження митної вартості товарів.

Відповідач у запиті (повідомленні) за ідентифікаційним номером e646dfc0-a674-42f0 b92e-85b073f7716c від 17.12.2024 витребував від позивача подання відомостей та додаткових документів за переліком, визначеним у частині 3 статті 53 МК України у зв`язку з «надходженням до ВАКМВ УАКМП запиту з ПМО щодо вирішення спірного питання правильності визначення митної вартості товару № 1 в зв`язку з недостатністю документів для визначення складових митної вартості товарів, спрацюванням АСАУР».

На виконання викладених у Рішенні №000709/2 вимог та відомостей Позивав подав нову митну декларацію №24UA807200018569U6.

У подальшому представник позивача в порядку частини 8 статті 55 МК України засобами електронного зв`язку направив Харківській митниці (на офіційну електронну поштову скриньку kh.post@customs.gov.ua) заяву про надання додаткових документів до митного оформлення за інвойсом 2024РТ19 на підтвердження заявленої митної вартості Товару, до якої долучені наступні документи: експортна митна декларація з перекладом на українську мову; платіжне доручення №47 від 30.07.2024; платіжне доручення №54 від 14.11.2024; акт надання послуг № 47 від 17.12.2024; акт надання послуг № 44 від 23.11.2024 ; платіжна інструкція №467 від 20.12.2024; платіжна інструкція №415 від 19.11.2024; лист Weihai Longfeng Silica Gel co., ltd, China; Прайс лист станом на 30.06.2024; Висновок ДП «УКПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА»; Оборотно-сальдова відомість; Довідка ТОВ « МЕЛІОРА ШИППІНГ» про транспортні витрати від 06.12.2024; Ліцензія на підприємницьку діяльність WEHAI LONGFENG SILICA GEL CO LTD; Cертифікат кінцевого бенефіціара WEIHAI LONGFENG SILICA GEL CO LTD.

Відповідач у листі 7.14-1/15-02/13/1441 від 10.03.2025 повідомив, що подані Позивачем додаткові документи не спростовують в повній мірі сумнівів митниці щодо дійсності задекларованої митної вартості оцінюваних товарів та відмовив у скасуванні Рішення №000709/2.

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, що набрав чинності з 01.06.2012 р. (далі по тексту МК України).

Положеннями частини першої статті 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Положеннями частин другої та третьої статті 257 МК України визначено, що електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Митна декларація та інші документи, подання яких митним органам передбачено цим Кодексом, оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу.

На виконання підпункту ж пункту 5 частини восьмої статті 257 МК України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів, зокрема відомості про товари: митна вартість товарів та метод її визначення.

Згідно з частиною другою статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята стаття 58 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Суд зауважує, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні використовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 МК України.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю ( частина п`ята статті 54 МК України).

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості ( ч. 6 ст. 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів..

За правилами частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

За правилами частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною п`ятою статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зі змісту статті 53 МК України випливає, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондує й положенням частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи..

Водночас за приписами частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. (частина шоста статті 53 МК України).

Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 810/2784/18, від 06.09.2019 у справі № 815/2501/18, від 26.11.2019 у справі № 821/107/16.

Також, суд зазначає, що сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У митниці є обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року (справа № 21-498а15).

Судом встановлено, що відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості від 17.12.2024 року UA807000/2024/000709/2 підставою для невизнання заявленої декларантом митної вартості та її коригування вказано про невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару, умовам, наведеним в главі 9 МК України, у зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також у зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені в ч.2 ст. 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема:

- наявні рішення про визначення митної вартості за ідентичним товарам по даному підприємству;

- відсутня переплата, що зазначена в комерційному інвойсу від 21.09.2024 №2024PT19;

- відсутня переплата, що зазначена в п. 2.3 зовнішньоекономічного контракту від 03.09.2020 №33;

- відсутня заявка до договору транспортного експедирування №ВК-16072022 від 15.07.2022р;

- відсутня 100% оплата транспортно-експедиційних послуг відповідно п. 6.1 договору транспортного експедирування №ВК-16072022 від 15.07.2022р;

- відсутня заявка на перевезення згідно п. 5.4 договору на транспортно-експедиторські послуги від 15.07.2022 №ВК-16072022;

- декларантом не надано посередницькі договори, що зазначені в графі 3 залізничної накладної від 09.12.2024 №31512473;

- декларантом не надано експортну митну декларацію країни відправлення з перекладом (стаття 254 МКУ);

- вартість морського перевезення суперечить інформації, зазначеної в листі ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 16.01.2024 №81;

- відсутній транспортний договір щодо морського перевезення згідно коносаменту WMSS24083559;

- відсутній банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати згідно умов коносамента WMSS24083559;

- прайс-лист від 21.09.2024 б/н не можна вважати прайс-листом, тому що цей документ містить лише п`ять позицій, що безпосередньо є даною партією товару, відповідно інвойсу від 21.09.2024 №2024PT19.

Джерелом інформації для даного Рішення по товарам є наявна у митного органу цінова інформація щодо раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях: товар 1) №UA100330/2024/522023 (24UA100330522023U4 тов.1) від 22.11.2024, код товару згідно з УКТ ЗЕД 3307900000, країна походження CN (Китай), приблизно однакова вага (22368), з однаковими фізичними характеристиками та однаковою якістю та репутацією на ринку. При прийнятті даного Рішення застосовані Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 № 476. Коригування митної вартості здійснено за резервним методом, у відповідності до статті 64 МКУ Розрахунок митної вартості складає: товар 1) 1.52 $/кг.

Суд зазначає, що порядок коригування митної вартості товарів встановлено статтею 55 МК України. Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Однак, як вбачається зі змісту спірного рішення про коригування митної вартості від 17.12.2024 наведеного вище, відповідач, обґрунтовуючи застосування резервного методу для визначення митної вартості задекларованого позивачем товару, в порушення вказаних вимог, обмежився лише посиланням на номер, дату митних декларацій, які було взято за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, код УКТ ЗЕД товару, країну походження та вказавши, що порівнюваний товар має приблизно однакову вагу, фізичні характеристики, якість та репутацію на ринку, не відобразивши при цьому пояснень щодо зроблених коригувань та не зазначивши докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Колегія суддів зауважує, що не зазначення у спірному рішенні порівняльних характеристик імпортованого товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом додатково свідчить про необґрунтованість зроблених коригувань митної вартості.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем раніше визнаних митними органами вартостях може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладені в постанові Верховного Суду від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18, від 20.06.2023 у справі № 1.380.2019.006247, від 15.02.2024 у справі № 640/29559/20.

З приводу посилання митного органу на наявність рішення про визначення митної вартості за подібним товаром (коди за УКТ ЗЕД 3307900000) по даному підприємству та попередніх митних оформлень по даному суб`єкту ЗЕД, по даному зовнішньоекономічному контракту (від 03.09.2020 №33), за даним кодом товару за УКТ ЗЕД 3307900000, по торговій марці BestCat та даному виробнику WEIHAI LONGFENG SILICA GEL CO.LTD., за резервним методом (на підставі інформації про попередні митні оформлення, як зазначено в ДМВ-2), колегія суддів зазначає, що така інформація може мати лише допоміжний, довідковий характер для цілей аналізу ризиків та ініціювання перевірки заявленої митної вартості, однак сама по собі не доводить недостовірності ціни конкретної спірної поставки та не є належним обґрунтуванням неможливості застосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору.

Крім того, митним органом не доведено, що попередні рішення стосувалися дійсно ідентичних або подібних товарів за істотними характеристиками та порівнюваними комерційними умовами (виробник, торгова марка, якісні параметри, умови поставки, обсяг партії, знижки, час поставки тощо), а також що митна вартість за попередніми деклараціями була остаточно визнана і не скоригована чи в подальшому оскаржена.

За відсутності такого аналізу посилання митного органу на попередні митні оформлення зводиться лише до формального використання наявної у нього внутрішньої цінової інформації, яка сама по собі не підтверджує недостовірність ціни саме цієї поставки, не доводить неможливість визначення митної вартості за ціною договору та не може замінювати обов`язок митниці встановити реальну ціну операції і належним чином мотивувати рішення про коригування митної вартості.

При цьому, варто зазначити, що за висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18, наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Суд зауважує, що рішення про коригування фактично базується лише на інформації ЄАІС, в той час як формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості, що узгоджується з актуальною правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.05.2025 у справі № 380/25301/23.

Щодо посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на відсутність

Безпідставним є також твердження відповідача про відсутність банківського платіжного документа за умовою коносамента від 30.09.2024 № WMSS24083559 WMSS24083556 (freight prepaid), оскільки вартість морського фрахту та інших етапів транспортування включена до вартості транспортно-експедиційних послуг, що підтверджується наведеними вище актами надання послуг та довідкою експедитора.

Варто зазначити, що митним законодавством не встановлено обов`язку декларанта надавати митному органу платіжні документи, що підтверджують розрахунки між експедитором та залученими ним перевізниками, за умови документального підтвердження витрат у взаємовідносинах між декларантом та експедитором.

Так само необґрунтованими є посилання митного органу на відсутність заявки до договору транспортного експедирування № ВК-16072022 від 15.07.2022, оскільки, як вказано вище, такий договір передбачає надання експедитором комплексу транспортно-експедиційних послуг із правом залучення третіх осіб. Факт та вартість наданих послуг у спірному випадку підтверджені актами надання послуг і рахунками експедитора, підписаними сторонами без зауважень, що виключає необхідність додаткового підтвердження у вигляді окремої заявки.

Доводи відповідача про відсутність банківських або платіжних документів як підставу для невизнання транспортних витрат із посиланням на наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, колегія суддів не приймає, так як означений наказ не встановлює обов`язку підтверджувати витрати на транспортування виключно платіжними документами. Подані позивачем акти надання послуг, рахунки та довідка експедитора у сукупності містять достатні відомості про розмір витрат на транспортування товару.

Відтак, відсутність заявки до договору транспортного експедирування та окремих платіжних документів не може бути належною підставою для висновку про недостовірність заявленої митної вартості.

Щодо посилання митного органу на відсутність у договорі транспортного експедирування № ВК-16072022 від 15.07.2022 конкретного строку здійснення 100% передоплати, який, на думку відповідача, мав бути визначений у пункті 3.2 цього договору, колегія суддів зазначає, що сам по собі факт відсутності у договорі чітко визначеного календарного строку здійснення передоплати не впливає на можливість встановлення розміру та факту понесення витрат на транспортно-експедиційні послуги. Істотними для цілей митного контролю є не умови внутрішніх розрахунків між замовником та експедитором, а підтвердження фактичного надання послуг та їх вартості, що у даному випадку засвідчено актами надання послуг та рахунками експедитора, прийнятими та оплаченими позивачем. Відтак, наведені доводи митного органу є необґрунтованими.

Посилання митного органу на відсутність каталогів, специфікацій, загальних прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, а також вказівка про те, що прайс-лист від 21.09.2024 б/н не можна вважати прайс-листом, тому що цей документ містить лише п`ять позицій, що безпосередньо є даною партією товару, відповідно інвойсу від 21.09.2024 №2024PT17, мотивовані тим, що згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок виробника/виробників, умови поставки, умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, термін дії, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються продажу товарів, колегія суддів вважає неприйнятними, з огляду на таке.

Так, відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27.01.2022 по справі № 810/3667/15, каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Таким чином, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а отже у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації.

Слід також врахувати висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01.12.2023 по справі № 810/3766/16, згідно з яким ненадання декларантом запитуваних митним органом документів (каталогів, специфікацій, загальних прейскурантів (прайс-листів) виробника товару за відсутності у митниці підстав для витребування додаткових документів та належного (об`єктивного) обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, якщо таких документів не надано, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування відповідачем іншого, зокрема, резервного методу визначення митної вартості товару.

Суд зауважує, що до переліку додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 МК України входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару. Водночас, положення цієї статті передбачають можливість надання на підтвердження митної вартості товарів не лише прайс-листа виробника, а й інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, до яких, зокрема можна й віднести прайс-лист продавця товару.

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд. Водночас наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов поставки, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.

Вказана правова позиція відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 28.02.2024 у справі № 815/1460/18.

При цьому суд зауважує, що за інвойсом № 2024PT17 від 21.09.2024 поставлявся конкретно визначений товар товари для тварин (туалетні наповнювачі) торговельної марки Best Cat, виробництва WEIHAI LONGFENG SILICA GEL CO., LTD (Китай), у визначеній кількості, асортименті та за погодженою сторонами ціною. Саме ці відомості є визначальними для встановлення митної вартості товару за основним методом, оскільки вони відображають фактичні умови конкретної господарської операції.

Матеріали справи містять прайс-лист виробника, наданий позивачем до митного органу, який стосується саме цього товару та кореспондує з умовами інвойсу № 2024PT17 від 21.09.2024, а також подальший прайс-лист виробника станом на 27.02.2025, що підтверджує рівень цін на аналогічну продукцію торговельної марки Best Cat.

Крім того, посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на загальносвітову практику щодо змісту прейскуранта (прайс-листа) є неприйнятним, з огляду на його загальний, не конкретизований характер, що не містить вказівки ані на норми національного законодавства, ані міжнародного, які, зокрема, б містили вимоги до оформлення прайс-листа.

Прайс-лист є документом довільної форми, а чинне законодавство не встановлює вимог до його змісту та форми, а тому посилання відповідача на недоліки наданого позивачем прайс-листа не є належним обґрунтуванням коригування митної вартості.

Посилання митного органу на відсутність банківського платіжного документу, що підтверджує факт передплати, що зазначена в п. 2.3 зовнішньоекономічного контракту від 03.09.2020 №33, суд вважає безпідставним, з огляду на таке.

Так, дослідивши зміст зовнішньоекономічного контракту від 03.09.2020 № 33, судом встановлено, що в пункті 2.3 контракту, сторони погодили, що оплата вартості товару здійснюється у формі 100 % передоплати, яка складається з 30 % депозиту та 70 % остаточного платежу, при цьому оплата здійснюється у доларах США на банківський рахунок продавця.

Водночас вказаний пункт не містить вимоги щодо здійснення передплати виключно одним платежем, не встановлює фіксованих строків кожного з платежів та не пов`язує дійсність контракту або можливість митного оформлення з наявністю одного конкретного платіжного документа.

Матеріалами електронної справи підтверджено, що позивачем сплачено повну вартість товару, визначену інвойсом № 2024PT17 від 21.09.2024, двома банківськими платежами: платіжним дорученням № 47 від 30.07.2024 на суму 5 000,00 доларів США та платіжним дорученням № 54 від 14.11.2024 на суму 9 527,50 доларів США, що в сукупності становить 14 527,50 доларів США і повністю відповідає договірній вартості поставленого товару. Такий порядок розрахунків узгоджується з умовами пункту 2.3 контракту № 33 від 03.09.2020, який передбачає здійснення 100% передоплати (30 % та 70 %), і свідчить про належне виконання позивачем платіжних зобов`язань за зовнішньоекономічним договором.

Відтак, враховуючи наявність платіжних документів, які в сукупності підтверджують повну оплату, передбаченої інвойсом вартості товару, відсутні правові підстави вважати, що вимоги пункту 2.3 контракту не виконані або що митна вартість є непідтвердженою.

Щодо посилання відповідача на відсутність переплати, зазначеної в комерційному інвойсі від 21.09.2024 № 2024PT17, колегія суддів зазначає, що зі змісту вказаного інвойсу (копія наявна в матеріалах електронної справи), вбачається, що умови оплати визначені як комбіновані: передоплата у розмірі 5000,00 дол. США та остаточний платіж після отримання копії коносамента. Інвойс не містить умови про обов`язкову переплату, а лише фіксує загальну ціну товару (14 527,50 дол. США) та порядок її сплати частинами. Отже, відсутність переплати як такої не може розцінюватися як порушення умов інвойсу або як обставина, що ставить під сумнів фактичну ціну операції

Як зазначалось вище, наданими до митниці платіжними документами підтверджується, що позивач виконав умови інвойсу в частині оплати товару в повному обсязі. Таким чином, ціна, що фактично сплачена або підлягала сплаті, у розумінні статей 49 та 58 МК України є підтвердженою.

За таких обставин, доводи відповідача про відсутність переплати, зазначеної в інвойсі ґрунтуються на помилковому тлумаченні змісту самого інвойсу, не відповідають його умовам та не впливають на оцінку правильності визначення митної вартості товару.

Щодо ненадання декларантом посередницьких договорів, зазначених у графі 3 залізничної накладної від 09.12.2024 № 31512473, суд зазначає, що такі договори укладаються між експедитором та залученими ним особами і декларант не є їх стороною. Вони не створюють для позивача прав чи обов`язків та не перебувають у його володінні.

Митне законодавство не покладає на декларанта обов`язку надавати договори між третіми особами, якщо витрати на транспортування підтверджені документами у взаємовідносинах між декларантом та експедитором. За наявності договору транспортного експедирування, актів надання послуг та платіжних документів, ненадання посередницьких договорів не впливає на визначення митної вартості та не може бути підставою для її коригування.

Доводи відповідача про необхідність надання позивачем експортної митної декларації країни відправлення з перекладом, колегія суддів вважає недоречним, оскільки, експортна митна декларація не належить до переліку обов`язкових документів, які підтверджують митну вартість товарів, та який визначений частиною другою статті 53 МК України, а тому надання оцінки цьому документу можливе тільки у разі наявності обґрунтованих сумнівів за обов`язковими документами.

Крім того, не надання такої декларації до митного оформлення не може призводити до сумнівів у заявленій декларантом митної вартості, а також не свідчить про неможливість ідентифікації митної декларації з певної партією товару, не впливає на числові значення складових митної вартості та може лише додатково надаватися митному органу за її наявності.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.09.2023 у справі №815/6805/17.

Таким чином, проаналізувавши у сукупності документи, що подавались позивачем під час митного оформлення оцінюваного товару, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність відповідачем наявності у поданих до митного оформлення документах розбіжностей, що свідчить про відсутність підстав для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.

Під час перегляду даної справи суд враховує, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушення принципу поділу влади. Звідси висновується, що адміністративний суд аналізує рішення контролюючого органу, ухвалене, в даному випадку, за результатами митних заходів і процедур, виключно на предмет його відповідності вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі аналізу вказаних документів у сукупності з іншими документами, поданими позивачем під час митного оформлення оцінюваного товару, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, з огляду на наявність розбіжностей в документах.

Таким чином, під час розгляду справи Харківською митницею не доведено, що використані декларантом відомості не підтверджені документально, а подані документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України, не містили обов`язкових відомостей, необхідних для правильного визначення митної вартості товару.

Суд звертає увагу, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 Митного кодексу України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не є безумовною підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів лише з посиланням на те, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Така позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 08.10.2019 у справі № 803/776/17.

Підсумовуючи викладене, суд, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, вважає, що подані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

В той же час відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

З огляду на наведене, суд вважає, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для витребування додаткових документів та для коригування заявленої декларантом митної вартості.

З приводу обраного відповідачем методу визначення митної вартості суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що зазначену в оскаржуваному рішенні від 17.12.2024 відкориговану митну вартість визначено відповідачем за шостим (резервним) методом на підставі наявної в митного органу інформації, яка міститься в МД № №UA100330/2024/522023 (24UA100330522023U4 тов.1) від 22.11.2024.

Згідно з частинами першою, другою статті 64 МК України, якою урегульовано питання визначення митної вартості за шостим (резервним) методом, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 у справі №520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Проте, застосовуючи резервний метод визначення митної вартості шляхом використання вищевказаних митних декларацій, митним органом не наведено жодних пояснень зроблених коригувань.

Резервний метод не вимагає від митного органу доведення подібності (аналогічності) товарів, однак зазначений метод повинен ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях і це ґрунтування повинне бути підтвердженим в рішенні про коригування митної вартості.

При цьому, відповідачем не наведено ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду обставин на підтвердження неможливості застосування таких методів визначення митної вартості товару, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів тощо.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно, в порушення вимог статті 58 МКУ здійснено визначення митної вартості імпортованого товару не за ціною договору, як за основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 МКУ.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000709/2 від 17.12.2024 року, винесене відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, що зумовлює задоволення позовних вимог.

Суд зазначає, що зі змісту картки відмови №UA807200/2024/000855 у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів, вбачається, що остання містить вимоги, виконання яких забезпечує митне оформлення - подання нової МД з урахуванням відомостей, наведених у рішенні про коригування митної вартості.

Тобто, подання нової митної декларації не було для декларанта повністю добровільним.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про захист права здійснити митне оформлення за митною вартістю, визначеною ним самостійно, а також інтересом, який полягає у одержанні правових підстав для повернення митних платежів, сплачених у зв`язку з прийняттям відповідачем спірного рішення про коригування митної вартості та картки відмови.

Таким чином, у випадку, коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 МК України, статті 43 Податкового кодексу України тастатті 45 Бюджетного кодексу України. Відтак, звертаючись до суду з даним позовом, позивач обрав належний спосіб захисту.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 12.04.2018 у справі № 820/2014/17.

З огляду на вказане, картка відмови №UA807200/2024/000855 у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів, яка винесена відповідачем у зв`язку з прийняттям спірного рішення про коригування митної вартості, яке визнано судом протиправним, підлягає скасуванню.

Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України", суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, шляхом визнання протиправним та скасування рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000709/2 від 17.12.2024 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів №UA807200/2024/000855.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку про наявність правових підстав для повного задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКІ-СТАР" (Гімназійна набережна, будинок 24, офіс 1109, місто Харків, Харківська область, 61010, код ЄДРПОУ:39820150) до Харківської митниці (вулиця Миколаївська, будинок 16-Б, місто Харків, Харківська область, Харківський район, 61005, код ЄДРПОУ:44017626) про визнання протиправними та скасування картки відмови, рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2024/000855.

Визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів від 17.12.2024 №UA807000/2024/000709/2.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКІ-СТАР" за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці Державної митної служби України сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ольга НІКОЛАЄВА