Ухвала суду № 135331520, 31.03.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

31 березня 2026 року м. Рівне№460/20412/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька за участю секретаря судового засідання Т.Р. Саванчук та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Вертеба Д.С.,

відповідача: представник Дубаневич О.З.,

вирішуючи за результатами підготовчого засідання питання щодо закриття провадження в адміністративній справі за позовом

ОСОБА_1 доНаціонального агентства з питань запобігання корупції про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування листа та доповідної записки,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі відповідач, НАЗК), в якому, з врахуванням заяви про зміну предмета позову, просить:

1. визнати протиправними дії Національного агентства з питань запобігання корупції (код за ЄДРПОУ 40381452 адреса місцезнаходження: Україна, 01103, місто Київ, бульвар Миколи Міхновського, буд. 28), вжиті під час проведення моніторингу способу життя суб`єкта декларування ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб платників податків НОМЕР_1 ) та складання листа № 283-03/12646-25 від 14.02.2025 та доповідної записки за результатом проведення моніторингу способу життя суб`єкта декларування ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб платників податків НОМЕР_1 ) № 283-03/9319-25 від 30.09.2025, а саме:

- дії щодо збирання (отримання) та використання інформації, що становить банківську таємницю, стосовно третіх осіб, які не є суб`єктами декларування та не належать до кола членів сім`ї суб`єкта декларування, без наявності передбачених законом підстав та з порушенням встановленого законодавством порядку доступу до такої інформації;

- дії щодо формування результатів моніторингу способу життя шляхом вибіркового використання зібраних матеріалів, а саме неврахування відомостей і документів, отриманих у ході моніторингу, які спростовують наявність зв`язку суб`єкта декларування зі спірним об`єктом нерухомого майна, з порушенням вимог Порядку здійснення моніторингу способу життя суб`єктів декларування, затвердженого наказом Національного агентства від 26.10.2023 № 236/23;

- дії щодо складання та направлення листа № 283-03/12646-25 від 14.02.2025 та доповідної записки № 283-03/9319-25 від 30.09.2025, у яких використано інформацію, отриману з порушенням вимог законодавства, та викладено висновки за результатами моніторингу способу життя без урахування всіх зібраних матеріалів;

- дії, що полягали у надмірному втручанні у право на недоторканність особистого і сімейного життя позивача, зокрема щодо необґрунтованого затягування моніторингу способу життя суб`єкта декларування.

2. Визнати протиправним та скасувати лист Національного агентства з питань запобігання корупції (код за ЄДРПОУ 40381452 адреса місцезнаходження: Україна, 01103, місто Київ, бульвар Миколи Міхновського, буд. 28) № 283-03/12646-25 від 14.02.2025, яким порушено перед Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою питання щодо звернення до суду з позовом про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене у вигляді доповідної записки Національного агентства з питань запобігання корупції (код за ЄДРПОУ 40381452 адреса місцезнаходження: Україна, 01103, місто Київ, бульвар Миколи Міхновського, буд. 28) №283-03/9319-25 від 30.09.2025, складену за результатом проведення моніторингу способу життя суб`єкта декларування ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб платників податків НОМЕР_1 ).

Ухвалою від 11.11.2025 позовна заява залишилася без руху.

Ухвалою від 21.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду. Відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій. Розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 10 грудня 2025 року о 11:30 год.

В підготовчому засіданні 10.12.2025 оголошено перерву до 21.01.2026.

12.01.2026 надійшла заява позивача про зміну предмета позову, яку суд прийняв до розгляду протокольною ухвалою від 31.03.2026.

Протокольною ухвалою 21.01.2026 відкладено підготовче засідання до 18.02.2026 у зв`язку з клопотанням представника позивача.

Протокольною ухвалою від 18.12.2026 відкладено підготовче засідання на 11.03.2026.

10.03.2026 надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи. Протокольною ухвалою від 11.03.2026 відкладено підготовче засідання на 31.03.2026.

31.03.2026 проголошено вступну та резолютивну частину ухвали про закриття провадження у справі.

Відповідач у відзиві, поданому 10.12.2025, просить провадження у адміністративній справі № 460/20412/25 за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції в частині заявленої позовної вимоги про скасування листа від 14.02.2025 № 283-03/12646-25 та доповідної записки від 30.09.2025 №283-03/9319-25 - закрити.

Обґрунтовуючи заявлене клопотання представник відповідача зазначає, що ні лист від 14.02.2025 № 283-03/12646-25, яким Національне агентство скерувало до САП зібрані матеріали (докази), ні доповідна записка від 30.09.2025 № 283-03/9319-25 про завершення моніторингу способу життя відносно ОСОБА_1 не відповідають критеріям (ознакам) індивідуального акту, які регламентовані КАС України, оскільки вони безпосередньо не встановлюють для суб`єкта декларування жодних обов`язків і строків виконання та, відповідно, не спричиняють виникнення негативних наслідків.

Зазначає, що оскаржувані позивачем доповідна записка та лист від 14.02.2025 також не є нормативно-правовим актом та не мають ознак рішення суб`єкта владних повноважень. Так, положеннями Порядку № 236/23 передбачено, що у випадку встановлення Національним агентством в ході здійснення відповідного заходу фінансового контролю доказів того, що суб`єкт декларування набув необґрунтовані активи або що такі активи набула інша особа за його дорученням, на нього покладається невідкладний обов`язок повідомляти про ці факти та обставини САП або Офіс Генерального прокурора. Встановивши в процесі здійснення моніторингу способу життя докази того, що ОСОБА_1 та пов`язаними з ним особами за його дорученням набуто у власність необґрунтовані активи загальною вартістю 8 191 410,00 грн Національне агентство на виконання вищенаведених вимог законодавства листом від 14.02.2025 № 283- 03/12646-25 скерувало до САП зібрані матеріали (докази) для вирішення питання щодо звернення до суду з позовом про визнання необґрунтованими активів та стягнення їх у дохід держави.

Наголошує, що вищевказаний лист та зібрані відповідачем матеріали є джерелом доказової інформації для прийняття подальших рішень іншими уповноваженими суб`єктами, до компетенції яких належить звернення до суду з відповідним позовом у передбаченому положеннями цивільного процесуального законодавства порядку. Відповідно, вищевказаний лист не може розцінюватися як акт індивідуальної дії, оскільки за своєю правовою природою він не спрямований на врегулювання прав чи обов`язків суб`єкта декларування та не породжує для нього жодних юридичних наслідків. Зміст такого листа має виключно інформаційний характер та не містить владного припису, не встановлює жодних вимог до суб`єкта декларування, не зумовлює зміну його процесуального чи матеріально-правового статусу. Тобто, такий лист має виключно інформаційний характер і відображає реалізацію покладеного на Національне агентство обов`язку щодо скерування зібраних матеріалів до САП для вирішення питання щодо звернення до суду з позовом про визнання необґрунтованим активу та його стягнення в дохід держави.

В рамках здійснення відповідного заходу фінансового контролю Національне агентство не приймає рішення чи набуто той чи інший актив незаконно, воно лише констатує ознаки виявлених ним розбіжностей між реальними доходами особи та її витратами. Отже, у Національного агентства відсутня владна управлінська функція по відношенню до особи на стадії закінчення моніторингу способу життя та затвердження доповідної записки.

Також вимоги до змісту доповідної записки не передбачають визначення будь-яких обов`язків та встановлення строку виконання. Затвердження доповідної записки не має на меті спричинити для суб`єкта декларування юридично значимі наслідки. Крім того, доповідна записка не містить в собі владного припису будь-якій особі та не встановлює механізму виконання, що відповідно до ст. 19 КАС України також є визначальними ознаками для акта індивідуальної дії. Затверджена Національним агентством доповідна записка є документом, яким завершується моніторинг способу життя суб`єкта декларування.

Представник відповідача вказане клопотання підтримав.

Представник позивача проти закриття провадження заперечив та вказав, що оспорювані документи безпосередньо вплинули на права позивача, стали підставою для звернення САП та є кінцевими актами НАЗК, якими завершено моніторинг способу життя і сформовано правову позицію щодо наявності необґрунтованих активів.

Результат моніторингу способу життя та дії, вчинені НАЗК за його результатами, мають ознаки індивідуального акту, оскільки безпосередньо впливають на права, свободи та репутацію позивача, а саме: право на честь, гідність та ділову репутацію, оскільки сформовані відповідачем висновки про нібито наявність необґрунтованих активів, а також їх подальше направлення до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, створюють негативне уявлення про позивача як особу, що порушує вимоги антикорупційного законодавства, та завдають шкоди його репутації. Окрім цього, це може бути наслідком позбавлення права займати посаду; право на недоторканність особистого і сімейного життя, у зв`язку з тривалим, непропорційним та надмірним втручанням у приватну сферу позивача під час здійснення "моніторингу способу життя", зокрема шляхом збору, аналізу та використання інформації, що виходила за межі, визначені законом та Порядком № 236/23; право власності та майнові права, оскільки ініціювання відповідачем питання щодо звернення до суду з позовом про визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави створює реальну загрозу примусового позбавлення позивача грошових коштів, що прямо впливає на його майнову сферу; право на правову визначеність та захист від свавільного втручання органу державної влади, оскільки здійснення "моніторингу способу життя" протягом невизначеного та необґрунтовано тривалого строку, за відсутності чітких меж та належного правового обґрунтування, позбавляє позивача можливості передбачити наслідки дій відповідача та суперечить принципу правової визначеності. Окрім того, вихід НАЗК за межі повноважень також надає правової невизначеності. Такі дії не є суто інформаційними, адже відповідно до Порядку №236/23, є підставою для застосування до суб`єкта декларування наслідків, зокрема, звернення до суду в порядку цивільного судочинства в частині стягнення необґрунтованих активів. Попри превентивний характер самої процедури моніторингу, висновки та дії НАЗК породжують реальні юридичні наслідки для суб`єкта декларування, а тому можуть бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства. У документі, складеному за результатами моніторингу, вже зроблено висновок про наявність ознак необґрунтованих активів або порушення вимог фінансового контролю. НАЗК у цьому документі заявило про наявність порушення закону, визначило обсяг активів та фактично поставило під сумнів доброчесність особи. Такий документ використовується як підстава для подальших дій, передбачених законом. Цей документи є остаточним і саме на ньому ґрунтується подальше стягнення активу. У даному випадку результати моніторингу не є проміжним документом, який лише передує прийняттю рішення про притягнення до відповідальності, на відміну від довідки за результатами повної перевірки декларації, яка сама по собі не породжує юридичних наслідків. Результат моніторингу способу життя, складений НАЗК, не може вважатися проміжним або інформаційним документом, оскільки відповідно до статті 51-4 Закону України "Про запобігання корупції" та пункту 14 Порядку №236/23 саме на його підставі Національне агентство порушує перед Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою питання щодо звернення до суду з позовом про визнання активів необґрунтованими. Відповідно до пункту 14 Порядку №236/23, у разі встановлення доказів того, що суб`єкт декларування набув необґрунтовані активи, або що такі активи набула інша особа за його дорученням чи в інших випадках, передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України, Національне агентство порушує перед Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою або у визначених законом випадках перед Офісом Генерального прокурора питання щодо звернення до суду з позовом про визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави. Таким чином, результати моніторингу є остаточним документом, який створює для позивача юридичні наслідки. Такий акт фактично містить оцінку дій позивача, визначає наявність доказів набуття необґрунтованих активів та породжує правові наслідки у вигляді передачі матеріалів до органу, який вирішує питання про притягнення особи до відповідальності. Отже, результат моніторингу має ознаки індивідуального акту, що безпосередньо впливає на права, свободи та законні інтереси позивача, і може бути предметом судового оскарження відповідно до статей 2, 5 та 19 Кодексу адміністративного судочинства України. Іншого способу захисту, який би дозволяв спростувати дії та рішення НАЗК, закон не передбачає, окрім звернення до суду в порядку адміністративного судочинства.

Розглянувши клопотання про закриття провадження у справі, суд враховує таке.

Національне агентство на підставі ст. 51-4 Закону України «Про запобігання корупції» (далі Закон) та публікації виданням «Слідство.Інфо» здійснило моніторинг способу життя Міністра аграрної політики та продовольства України Коваля В.С.

В ході моніторингу способу життя зазначеного суб`єкта декларування відповідач дійшов висновку, що ОСОБА_1 та пов`язаними з ним особами за його дорученням набуто у власність необґрунтовані активи загальною вартістю 8 191 410,00 грн, що перевищує визначену ч. 2 ст. 290 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) мінімальну межу виміру - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів» (1 505 250 грн), та не перевищує межі, передбаченої ст. 368-5 Кримінальним кодексом України (далі -КК України).

У зв`язку з чим, відповідно до п. 5-7 ч. 1 ст. 12 Закону Національним агентством на адресу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) стосовно ОСОБА_1 скеровано лист від 14.02.2025 № 283-03/12646-25 для вирішення питання щодо звернення до суду з позовом про визнання необґрунтованих активів та його стягнення в дохід держави.

08.05.2025 прокурором САП до Вищого антикорупційного суду подано позов про стягнення необґрунтованих активів.

Згідно ч. 4 ст. 51-4 Закону, Національне агентство повідомляє суб`єкту декларування про результати здійсненого щодо нього моніторингу способу життя протягом п`яти днів з дня його завершення.

Відповідно до пп. 9-10 Порядку № 236/23, рішення про завершення моніторингу способу життя суб`єкта декларування приймається керівником самостійного структурного підрозділу апарату Національного агентства на підставі доповідної записки особи, яка здійснювала моніторинг способу життя суб`єкта декларування. За результатами моніторингу способу життя суб`єкта декларування готується доповідна записка, в якій зазначаються: дата початку та підстави здійснення моніторингу способу життя суб`єкта декларування; зміст проведених заходів та їх результати, встановлені факти відповідності/ невідповідності рівня життя суб`єктів декларування, невиконання інших вимог Закону; вжиті Національним агентством заходи реагування стосовно суб`єкта декларування в межах прав та повноважень, визначених Законом (за наявності).

Відповідно до п.11 Порядку № 236/23 протягом п`яти днів з дня завершення моніторингу способу життя суб`єкта декларування Національне агентство за допомогою програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або поштового чи електронного зв`язку надсилає повідомлення такому суб`єкту декларування про результати здійсненого щодо нього моніторингу способу життя. Тобто вищенаведеними положеннями законодавства встановлена чітка процедура оформлення результатів здійснення моніторингу способу життя та повідомлення про це суб`єктів декларування.

Так, уповноваженою особою відповідача було підготовлено відповідну доповідну записку №283-03/9319-25 від 30.09.2025 та погоджено її керівником. Крім того, на виконання абз. 2 ч. 4 ст. 51-4 Закону, про результати здійсненого відповідачем моніторингу способу життя ОСОБА_1 30.09.2025 повідомлено в персональний електронний кабінет Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Зокрема, у повідомленні було вказано: «…Національне агентство з питань запобігання корупції, відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 51-4 Закону України «Про запобігання корупції» повідомляє, що за результатами здійсненого щодо Вас моніторингу способу життя встановлено ознаки набуття Вами необґрунтованих активів. Відповідно до п. 5-7 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про запобігання корупції» матеріали направлено до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури…».

Згідно поданої позивачем заяви про зміну предмета позову, позивач просить: (1) визнати протиправними дії Національного агентства з питань запобігання корупції, вжиті під час проведення моніторингу способу життя суб`єкта декларування ОСОБА_1 , складання листа № 283-03/12646-25 від 14.02.2025 та доповідної записки за результатом проведення моніторингу способу життя суб`єкта декларування ОСОБА_1 ; (2) визнати протиправним та скасувати лист Національного агентства з питань запобігання корупції № 283-03/12646-25 від 14.02.2025, яким порушено перед Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою питання щодо звернення до суду з позовом про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; (3) визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене у вигляді доповідної записки Національного агентства з питань запобігання корупції №283-03/9319-25 від 30.09.2025, складену за результатом проведення моніторингу способу життя суб`єкта декларування ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За визначенням пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), органом місцевого самоврядування, органом військового управління, їх посадовою чи службовою особа, іншим суб`єктом при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 18 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Визначення індивідуального акту наведено у пункті 19 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Обов`язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення.

Позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права та охоронювані законом інтереси рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, проте, ці рішення, дії чи бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

З наведеного варто зробити висновок, що індивідуальний адміністративний акт це владне рішення, яке: має зовнішній характер; адресоване конкретній особі; встановлює, змінює або припиняє її права чи обов`язки; породжує безпосередній юридичний результат.

Статтею 51-4 Закону України "Про запобігання корупції" передбачено, що Національне агентство здійснює вибірковий моніторинг способу життя суб`єктів декларування з метою встановлення відповідності їх рівня життя наявним у них та членів їх сім`ї майну і одержаним ними доходам згідно з декларацією особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що подається відповідно до цього Закону.

Моніторинг способу життя суб`єктів декларування здійснюється Національним агентством на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, а також із медіа та інших відкритих джерел інформації, яка містить відомості про невідповідність рівня життя суб`єктів декларування задекларованим ними майну і доходам.

Порядок здійснення моніторингу способу життя суб`єктів декларування визначається Національним агентством у порядку, передбаченому частиною дев`ятою статті 12 цього Закону.

Моніторинг способу життя здійснюється із додержанням законодавства про захист персональних даних та не повинен передбачати надмірного втручання у право на недоторканність особистого і сімейного життя особи.

У разі встановлення невідповідності рівня життя суб`єкта декларування задекларованим ним майну і доходам Національним агентством надається можливість суб`єкту декларування протягом десяти робочих днів надати письмове пояснення за таким фактом.

Національне агентство повідомляє суб`єкту декларування про результати здійсненого щодо нього моніторингу способу життя протягом п`яти днів з дня його завершення.

У разі виявлення за результатами моніторингу способу життя ознак корупційного правопорушення або правопорушення, пов`язаного з корупцією, Національне агентство інформує про них спеціально уповноважені суб`єкти у сфері протидії корупції.

Особливості моніторингу способу життя суддів, суддів Конституційного Суду України встановлюються статтею 52-2 цього Закону.

За приписами пункту 6 Порядку здійснення моніторингу способу життя суб`єктів декларування, затвердженого Наказом Національного агентства з питань запобігання корупції 26 жовтня 2023 року № 236/23 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2023 р. за №1873/40929 (далі по тексту - Порядок № 236/23), рішення про початок здійснення моніторингу способу життя суб`єкта декларування приймається керівником самостійного структурного підрозділу апарату Національного агентства на підставі відповідної доповідної записки про наявність ознак невідповідності рівня життя суб`єкта декларування.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 236/23 за результатами моніторингу способу життя суб`єкта декларування готується доповідна записка, в якій зазначаються: дата початку та підстави здійснення моніторингу способу життя суб`єкта декларування; зміст проведених заходів та їх результати, встановлені факти відповідності/невідповідності рівня життя суб`єктів декларування, невиконання інших вимог Закону; вжиті Національним агентством заходи реагування стосовно суб`єкта декларування в межах прав та повноважень, визначених Законом (за наявності).

Згідно з пунктом 11 Порядку № 236/23 протягом п`яти днів з дня завершення моніторингу способу життя суб`єкта декларування Національне агентство за допомогою програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або поштового чи електронного зв`язку надсилає повідомлення такому суб`єкту декларування про результати здійсненого щодо нього моніторингу способу життя.

Пункти 12-14 Порядку № 236/23 визначають, що у разі виявлення ознак адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, Національне агентство складає протокол про таке правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, який направляється до суду.

У разі виявлення на будь-якій стадії здійснення моніторингу способу життя суб`єкта декларування ознак іншого корупційного правопорушення або правопорушення, пов`язаного з корупцією, Національне агентство затверджує обґрунтований висновок та надсилає його іншим спеціально уповноваженим суб`єктам у сфері протидії корупції.

У разі встановлення доказів того, що суб`єкт декларування набув необґрунтовані активи або що такі активи набула інша особа за його дорученням чи в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, Національне агентство порушує перед Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою або у визначених законом випадках - перед Офісом Генерального прокурора питання щодо звернення до суду з позовом про визнання необгрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Зі змісту наведених норм Порядку № 236/23 вбачається, що у випадку встановлення Національним агентством в ході здійснення відповідного заходу фінансового контролю доказів того, що суб`єкт декларування набув необґрунтовані активи або що такі активи набула інша особа за його дорученням, на нього покладається невідкладний обов`язок повідомляти про ці факти та обставини САП або Офіс Генерального прокурора.

Тобто, Національне агентство за наявності вищевказаних правових підстав наділене повноваженнями на будь-якій стадії, в тому числі до закінчення здійснення моніторингу способу життя суб`єкта декларування, направляти лист та відповідні матеріали до САП.

Так, встановивши в процесі здійснення моніторингу способу життя докази того, що ОСОБА_1 та пов`язаними з ним особами за його дорученням набуто у власність необґрунтовані активи загальною вартістю 8 191 410,00 грн, що перевищує визначену ч. 2 ст. 290 ЦПК України межу виміру та не перевищує межу встановлену ст. 368-5 КК України, Національне агентство на виконання вищенаведених вимог законодавства листом від 14.02.2025 № 283-03/12646-25 скерувало до САП зібрані матеріали (докази) для вирішення питання щодо звернення до суду з позовом про визнання необґрунтованими активів та стягнення їх у дохід держави.

Суд зазначає, що вищевказаний лист та зібрані відповідачем матеріали є джерелом доказової інформації для прийняття подальших рішень іншими уповноваженими суб`єктами, до компетенції яких належить звернення до суду з відповідним позовом у передбаченому положеннями цивільного процесуального законодавства порядку.

Лист від 14.02.2025, яким НАЗК скерувало до САП зібрані матеріали для вирішення питання щодо звернення до суду з позовом про визнання необґрунтованими активів, є ініціативним листом - актом реалізації НАЗК обов`язку, прямо встановленого законом. Такий лист: адресований іншому органу (САП), а не позивачу; не встановлює для позивача жодних обов`язків і не призначає строків їх виконання; не є рішенням НАЗК про визнання активів необґрунтованими або про застосування заходів відповідальності; має виключно інформаційно-ініціативний характер і є джерелом доказової інформації для прийняття подальших рішень іншим уповноваженим суб`єктом (САП). Зміст листа не містить владного припису на адресу позивача і не зумовлює зміни його статусу. Наслідки, на настання яких посилається позивач (ініціювання позову про визнання необґрунтованими активів), є результатом самостійних процесуальних дій іншого органу - САП, а не безпосередньою дією оспорюваного листа.

Складення доповідної записки - це дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію результатів моніторингу способу життя суб`єкта декларування, у тому числі, фіксацію змісту проведених заходів та їх результати, встановлених фактів відповідності/невідповідності рівня життя суб`єктів декларування, невиконання інших вимог Закону, а також вжитих Національним агентством заходів реагування стосовно суб`єкта декларування в межах прав та повноважень, визначених Законом.

За своєю правовою природою доповідна записка не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі доповідної записки керівником самостійного структурного підрозділу апарату Національного агентства приймається рішення про завершення моніторингу способу життя суб`єкта декларування та у разі виявлення ознак адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, Національне агентство складає протокол про таке правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, який направляється до суду, а у разі виявлення на будь-якій стадії здійснення моніторингу способу життя суб`єкта декларування ознак іншого корупційного правопорушення або правопорушення, пов`язаного з корупцією, Національне агентство затверджує обґрунтований висновок та надсилає його іншим спеціально уповноваженим суб`єктам у сфері протидії корупції.

Відповідно до пункту 14 Порядку № 236/23 у разі встановлення доказів того, що суб`єкт декларування набув необґрунтовані активи або що такі активи набула інша особа за його дорученням чи в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, Національне агентство порушує перед Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою або у визначених законом випадках - перед Офісом Генерального прокурора питання щодо звернення до суду з позовом про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Особливості позовного провадження у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави визначено главою 12 розділу ІІІ Цивільного процесуального кодексу України.

Доповідна записка може бути досліджена судом у межах позовного провадження у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, що розглядається в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Додатково варто зауважити, що обставини набуття ОСОБА_1 необґрунтованих активів наразі є предметом розгляду у справі за позовом прокурора САП, яка знаходиться в провадженні Вищого антикорупційного суду (справа № 991/3978/25), за наслідками чого у передбаченому положеннями ст. ст. 290-292 ЦПК України порядку судом буде прийняте рішення щодо наявності або відсутності правових підстав для визнання необґрунтованими активів позивача та їх стягнення в дохід держави.

Оскаржувані у цій справі документи - лист № 283-03/12646-25 від 14.02.2025 та доповідна записка № 283-03/9319-25 від 30.09.2025 не є індивідуальними адміністративними актами у розумінні КАС України. Зазначені документи: не встановлюють для позивача прав чи обов`язків; не застосовують до нього заходів впливу; не є рішеннями про притягнення до відповідальності; не мають самостійного зовнішнього регулятивного характеру.

Лист має інформаційний та ініціативний характер і спрямований до іншого органу (Спеціалізованої антикорупційної прокуратури) з метою реалізації повноважень, передбачених законом. Доповідна записка є внутрішнім службовим документом, складеним за результатами моніторингу способу життя, та не створює жодних безпосередніх правових наслідків для позивача. Документ, що фіксує аналітичні висновки органу та слугує внутрішньою підставою для прийняття подальших рішень або ініціювання дій іншими суб`єктами, не набуває ознак владного рішення, яке безпосередньо породжує юридичні наслідки для адресата.

Отже, відсутній адміністративний акт, який може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства.

Позивач стверджує, що документ за результатами моніторингу є «остаточним» та єдиною підставою для подальшого стягнення.

Водночас, відповідно до статті 51-4 Закону України «Про запобігання корупції» та пункту 14 Порядку № 236/23, НАЗК лише порушує перед уповноваженим органом питання щодо звернення до суду.

При цьому НАЗК: не визнає активи необґрунтованими; не приймає рішення про їх стягнення; не встановлює юридичного факту порушення у значенні, яке породжує відповідальність.

Оцінка доказів і встановлення наявності необґрунтованих активів здійснюється виключно судом у цивільному процесі.

Отже, результат моніторингу є аналітичним документом, що фіксує позицію органу та ініціює подальшу процедуру, але сам по собі не породжує правових наслідків.

Суд враховує доводи позивача про те, що оспорювані документи стали фактичною підставою для звернення САП до Вищого антикорупційного суду та спричинили реальні наслідки для його майнової сфери і репутації.

Водночас суд зазначає, що правові наслідки для позивача настають не з моменту складення доповідної записки або направлення листа НАЗК, а з моменту відкриття провадження судом за позовом про визнання активів необґрунтованими та набрання законної сили відповідним судовим рішенням. Саме в межах цього провадження, у порядку ст. ст. 290-292 ЦПК України, позивач має повноцінну можливість: надавати докази законного походження активів; заявляти процесуальні заперечення проти допустимості і достовірності доказів НАЗК, у тому числі щодо законності способу їх отримання; оскаржувати достовірність і повноту проведеного моніторингу способу життя.

Тобто аргументи позивача щодо незаконності збирання банківської інформації щодо третіх осіб, вибіркового використання матеріалів моніторингу способу життя, необґрунтованого тривалого втручання у приватне життя - є доводами, які підлягають перевірці саме в межах цивільного провадження у справі про визнання активів необґрунтованими та стягнення їх на користь держави, а не шляхом адміністративного оскарження службових документів НАЗК. Такий висновок відповідає принципу ефективності захисту прав: позивач не позбавлений права на суд, а лише спрямовується до належного процесуального механізму захисту.

Позивач також просить визнати протиправними дії НАЗК щодо:

- збирання та використання інформації,

- формування висновків моніторингу,

- складання та направлення службових документів,

- строків здійснення моніторингу.

Суд констатує, що всі зазначені дії є складовими (етапами) єдиної процедури моніторингу способу життя, визначеної Законом України «Про запобігання корупції» та Порядком № 236/23. Жодна з цих дій окремо та всі разом вони в сукупності не мають самостійного регулятивного значення - вони є процесуально-аналітичними кроками, що передують або супроводжують складення підсумкового документа - доповідної записки. При цьому, як встановлено вище, доповідна записка також не є індивідуальним актом, що породжує правові наслідки для позивача.

Оскарження дій НАЗК щодо збирання інформації, у т.ч. банківської таємниці третіх осіб, можуть носити характер організаційного контролю над діяльністю НАЗК. Водночас, такі дії НАЗК є етапом внутрішнього моніторингу, а тому більше належать до внутрішніх процедурних дій, ніж безпосереднього втручання у суб`єктивні права позивача; особлива природа таких дій має застосовуватись за спеціальною процедурою законодавства про банківську інформацію, але факт збирання даних сам по собі не є адміністративною дією, що створює юридичні наслідки, які могли б бути оскаржені у суді. Оцінка допустимості та законності використання відповідних відомостей як доказів здійснюється не адміністративним судом у справі проти НАЗК, а судом, який розглядає справу про визнання активів необґрунтованими за нормами ст.ст. 76-79 ЦПК України про допустимість і достовірність доказів. Тому такі вимоги можуть не створювати предмету оскарження у публічно-правовому спорі.

Заявлені твердження щодо втручання у право на недоторканість особистого життя у межах моніторингу способу життя може бути предметом оскарження у цивільній або кримінальній площині (наприклад, недоторканність приватного життя через неправомірне розкриття банківської інформації), а не в адміністративному спорі.

Зазначені дії є складовими внутрішньої процедури здійснення моніторингу способу життя відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» та Порядку № 236/23.

Такі дії: є процесуальними (процедурними) етапами діяльності органу; не мають самостійного регулятивного значення; не породжують безпосередніх юридичних наслідків для позивача; не змінюють та не припиняють його прав чи обов`язків.

Формування висновків у межах повноважень органу не є встановленням юридичного факту вини чи правопорушення. Висновок про наявність «ознак» не є рішенням про притягнення до відповідальності.

Щодо доводів позивача про вибіркове використання матеріалів при формуванні висновків моніторингу способу життя, то суд зазначає таке. Оцінка повноти та об`єктивності аналітичного документа (доповідної записки) є невіддільною від оцінки самого документа. Оскільки доповідна записка не є індивідуальним актом, що підлягає оскарженню, дії з її підготовки так само не можуть становити самостійний предмет адміністративного позову. Претензії до методології формування висновків НАЗК підлягають перевірці в межах цивільного провадження при оцінці судом доказової бази позову про визнання необґрунтованими активів.

Питання захисту честі та гідності, якщо позивач вважає інформацію недостовірною, підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, а не шляхом скасування внутрішнього службового документа адміністративним судом.

Моніторинг способу життя є прямо передбаченою законом процедурою фінансового контролю. Наявність процедури, визначеної законом і підзаконним актом, сама по собі не свідчить про свавільність чи протиправність. Процедурні аспекти збору інформації не набувають самостійного статусу індивідуального адміністративного акта.

Щодо доводів позивача про необґрунтоване затягування процедури моніторингу способу життя, то варто зазначити, що тривалість процедури або оцінка її пропорційності не трансформує аналітичний документ у владне рішення, яке породжує юридичні наслідки. Суд зауважує, що тривалість процедури моніторингу сама по собі не утворює адміністративного акта або дії, що підлягає скасуванню. Оскарження перебігу процедури не охоплюється механізмом адміністративного позову за відсутності конкретного оскаржуваного рішення, дії або бездіяльності з власними правовими наслідками.

Закриття провадження в адміністративному суді не означає відмову в правосудді, якщо особа має реальну можливість захистити свої права в іншому виді судочинства. У даному випадку позивач не позбавлений такої можливості: у справі № 991/3978/25 ВАКС він має право: а) заперечувати проти допустимості доказів, здобутих, на його думку, незаконним шляхом; б) доводити повноту та достовірність матеріалів, які НАЗК нібито не врахувало; в) надавати власні докази на підтвердження законного походження активів; г) оскаржувати процесуальні рішення ВАКС до судів вищих інстанцій.

Отже, твердження позивача про відсутність іншого способу захисту, окрім як звернення з даним позовом, є безпідставним.

Судовий контроль у порядку адміністративного судочинства не може підміняти внутрішню службову оцінку процедурних аспектів діяльності органу за відсутності індивідуального адміністративного акта, який порушує права позивача.

Фактично позов спрямований на перевірку правильності здійснення моніторингу як такого, що виходить за межі завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України.

Словосполучення «справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 238 КАС України) стосується як позовних вимог, які не можна розглядати за правилами адміністративного судочинства, так і тих вимог, які взагалі не можуть розглядати суди.

Суд вважає, що оскаржені дії відповідача, вжиті під час проведення моніторингу способу життя суб`єкта декларування ОСОБА_1 , складання листа № 283-03/12646-25 від 14.02.2025 та доповідної записки за результатом проведення моніторингу способу життя суб`єкта декларування ОСОБА_1 , а саме:

дії щодо збирання (отримання) та використання інформації, що становить банківську таємницю, стосовно третіх осіб, які не є суб`єктами декларування та не належать до кола членів сім`ї суб`єкта декларування, без наявності передбачених законом підстав та з порушенням встановленого законодавством порядку доступу до такої інформації;

дії щодо формування результатів моніторингу способу життя шляхом вибіркового використання зібраних матеріалів, а саме неврахування відомостей і документів, отриманих у ході моніторингу, які спростовують наявність зв`язку суб`єкта декларування зі спірним об`єктом нерухомого майна, з порушенням вимог Порядку здійснення моніторингу способу життя суб`єктів декларування, затвердженого наказом Національного агентства від 26.10.2023 № 236/23;

дії щодо складання та направлення листа № 283-03/12646-25 від 14.02.2025 та доповідної записки № 283-03/9319-25 від 30.09.2025, у яких використано інформацію, отриману з порушенням вимог законодавства, та викладено висновки за результатами моніторингу способу життя без урахування всіх зібраних матеріалів;

дії, що полягали у надмірному втручанні у право на недоторканність особистого і сімейного життя позивача, зокрема щодо необґрунтованого затягування моніторингу способу життя суб`єкта декларування

самі по собі не зумовлюють для позивача негативних наслідків, які могли б підтверджувати порушення його прав та інтересів.

Суд зазначає, що право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов, за яких суд повноважний розглядати позовну заяву. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Закриття провадження в даній справі не шкодить суті права на доступ до суду та є пропорційним означеній меті. Остання досягається гарантуванням того, що аргументи позивача про протиправність дій НАЗК слід буде перевірити у спорі щодо визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

З врахуванням наведеного суд дійшов висновку, що оскаржувані дії є процедурними; оскаржувані документи не є адміністративними актами; юридичні наслідки для позивача не настали; порушення прав має ймовірний або гіпотетичний характер. Позов не спрямований на захист конкретного порушеного суб`єктивного права чи інтересу позивача, а позивач оскаржує внутрішні процедури та документи НАЗК, які не створюють прямих правових наслідків для позивача.

Таким чином, спір не відповідає ознакам публічно-правового спору у розумінні статті 19 КАС України.

Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України провадження підлягає закриттю, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

При цьому, поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" необхідно розуміти в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 183 КАС України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 183, 238, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Провадження у справі закрити.

Повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повну ухвалу суду складено 01 квітня 2026 року.

Суддя С.М. Дуляницька