Рішення № 135330195, 31.03.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2026 року м. Київ справа №320/53011/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368) щодо нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 );

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368) здійснити перерахунок середньогомісячного заробітку за останні три роки ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV). Вказує, що він звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії та надав довідки про заробітну плату за 1982-1990 роки, які, на його думку, мають збільшити коефіцієнт його заробітку до 1,71. Разом з тим, територіальним органом Пенсійного фонду України було відмовлено йому в проведенні перерахунку пенсії на підставі поданих довідок з посиланням на недоцільність проведення такого перерахунку, а саме у зв`язку із зменшенням розміру пенсійної виплати.

Позивач вважає такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві протиправними та такими, що порушують його права.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали, позивач усунув недоліки позовної заяви у повному обсязі.

13 грудня 2024 року Київським окружним адміністративним судом відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Сторони повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідачем надано до суду відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача.

Свою позицію відповідач вмотивовував тим, що врахування довідок, наданих позивачем, призведе до зменшення розміру пенсійної виплати останнього, що не відповідає вимогам чинного законодавства. На підставі зазначеного, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач подав до суду заперечення на відзив, в якому підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року відмовлено в задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про залучення до участі у справі, в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Згідно з пунктом 10 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV.

Пенсія позивачу призначена з 27 травня 2014 року.

Згідно з матеріалами пенсійної справи ОСОБА_1 для розрахунку пенсії при первинному її обчисленні застосовано заробіток за періоди роботи з 01 січня 1986 року по 31 грудня 1990 року та з 01 липня 2000 року по 30 квітня 2024 року.

Індивідуальний коефіцієнт заробітку ОСОБА_1 для обчислення пенсії після оптимізації становить 1,15455.

20 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернувся із заявою №12330 щодо перерахунку пенсії - зміна періоду 60 місяців до 01 липня 2000 року відповідно до Закону № 1058-IV. До заяви долучені довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 19 серпня 2024 року №514/02-46 за період роботи з 01 листопада 1982 року по 31 жовтня 1987 року та від 19 серпня 2024 року №06/54-143 за період роботи з 01 листопада 1987 року по 31 грудня 1990 року.

Заяву розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області та прийнято рішення від 27 серпня 2024 року №930100855554 про відмову в перерахунку пенсії.

Вказане рішення обґрунтоване тим, що при проведенні перерахунку пенсії за наданими довідками про заробітну плату коефіцієнт заробітку зменшується, а саме до перерахунку коефіцієнт заробітку становить 1,15455, середньомісячний заробіток становить 9230 гривень 00 копійок після перерахунку пенсії коефіцієнт заробітку склав 1,11263, середньомісячний заробіток склав 8894 гривні 89 копійок.

В матеріалах справи наявний розрахунок за пенсійною справою ОСОБА_1 станом на 27 серпня 2024 року (дата прийняття рішення про відмову в перерахунку пенсії), відповідно до якого середньомісячний заробіток становить 8894 гривні 89 копійок, індивідуальний коефіцієнт заробітку для обчислення пенсії після оптимізації становить 1,11263.

Документів (розпоряджень, розрахунків, протоколів тощо), які підтверджують факт визначення індивідуального коефіцієнту заробітку позивача в розмірі більшому ніж 1,15455, на огляд суду не надано.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом № 1058-IV.

Частиною першою статті 26 Закону № 1058-ІV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності відповідного страхового стажу, вказаного у цій статті.

При цьому, відповідно до статті 27 Закону № 1058-ІV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П= Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Частиною другою статті 40 Закону №1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Частиною першою статті 43 Закону №1058-IV встановлено, що перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Як встановлено судом, 20 серпня 2024 року позивач звернувся із заявою №12330 щодо перерахунку пенсії - зміна періоду 60 місяців до 01 липня 2000 року відповідно до Закону №1058-IV з урахуванням довідок від 19 серпня 2024 року №514/02-46 за період роботи з 01 листопада 1982 року по 31 жовтня 1987 року та від 19 серпня 2024 року №06/54-143 за період роботи з 01 листопада 1987 року по 31 грудня 1990 року

Рішенням від 27 серпня 2024 року відмовлено в проведенні перерахунку пенсії.

Вказане рішення обґрунтовується тим, що відповідно до наданих позивачем довідок про заробітну плату та проведеного уповноваженим органом перерахунку пенсії, встановлено відсутність підстав для покращення пенсійного забезпечення, а навпаки - наявність показників, які призводять до його зменшення.

Так, судом встановлено, що до проведення перерахунку пенсії індивідуальний коефіцієнт заробітку позивача становив 1,15455, що відповідало середньомісячному заробітку у розмірі 9230 гривень 00 копійок. Разом із тим, після врахування додатково поданих довідок про заробітну плату та здійснення відповідного перерахунку, індивідуальний коефіцієнт заробітку зменшився до 1,11263, а розмір середньомісячного заробітку - до 8894 гривень 89 копійок.

Суд звертає увагу, що відповідно до загальних засад пенсійного забезпечення та правозастосовної практики, перерахунок пенсії має на меті покращення становища пенсіонера, зокрема шляхом збільшення розміру пенсійних виплат. Однак у даному випадку подані позивачем документи не лише не сприяють такому покращенню, а навпаки - зумовлюють зменшення ключових показників, що враховуються при обчисленні пенсії.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що проведення перерахунку пенсії на підставі поданих довідок є недоцільним, оскільки призводить до зменшення індивідуального коефіцієнта заробітку та середньомісячного заробітку, що, у свою чергу, негативно впливає на розмір пенсійних виплат позивача та не відповідає меті такого перерахунку.

Щодо посилання позивача у запереченні на адміністративний відзив про необхідність взяття до розрахунку коефіцієнт заробітку 1,71, а також показник середнього заробітку по Україні за останні 3 роки, який становить 13559 гривень 41 копійка, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону №1058-IV у разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.

За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії. У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.

Органи Пенсійного фонду щороку з 01 квітня без додаткового звернення особи проводять перерахунок пенсії тим особам, які на 01 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбаченого абзацами 1-3 цієї частини, на найбільш вигідних умовах. Порядок такого перерахунку пенсії встановлюється правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Обчислення страхового стажу, який дає право на перерахунок пенсії відповідно до цієї статті, здійснюється не раніше дня, що настає за днем, по який обчислено страховий стаж під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

Згідно із пунктом 3 Порядку проведення перерахунку пенсії без додаткового звернення особи відповідно до частини четвертої статті 42 Закону № 1058-IV, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 18 травня 2018 року №10-1, перерахунок пенсії проводиться пенсіонеру, який після призначення (перерахунку) пенсії:

- продовжував працювати та має не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої (якого) призначено (попередньо перераховано) пенсію або із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії;

- продовжував працювати і має менш як 24 місяці страхового стажу. Перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки з дня звернення за призначенням (попереднім перерахунком) пенсії.

Перерахунок проводиться з урахуванням страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) та із заробітної плати (доходу), з якої (якого) призначено (попередньо перераховано) пенсію.

З аналізу наведених норм вбачається, що перерахунок пенсії проводиться з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону №1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

З матеріалів справи встановлено, що переведення позивача з одного виду пенсії на інший не відбувалося. Фактично, після призначення пенсії, обчисленої відповідно до Закону №1058-ІV, позивач звернувся до відповідача з заявою щодо її перерахунку з застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021-2023 роки, та з урахуванням довідок про заробітну плату за періоди до липня 2000 року.

Отже, перерахунок пенсії на підставі частини четвертої статті 42 Закону №1058-IV здійснюється із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

Аналізуючи наведені норми, Верховний Суд у постановах від 18 листопада 2020 року у справі №522/1916/17, від 21 жовтня 2021 року у справі №2-а-2430/11, від 02 квітня 2024 року у справі №420/19398/23 дійшов таких висновків: «за змістом частини другої статті 40 та частини четвертої статті 42 Закону №1058-IV, передбачений у формулі визначення заробітної плати для обчислення пенсії (Зп = Зс х (Ск: К)) показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії (Зс), який використовується при призначенні пенсії, є величиною незмінною і не підлягає коригуванню при перерахунку пенсії з урахуванням страхового стажу, набутого після її призначення.

Тому під час здійснення такого перерахунку у формулі визначення заробітної плати для обчислення пенсії можуть змінюватися лише показники суми коефіцієнтів заробітної плати за кожний місяць (Ск) та кількості місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати застрахованої особи (К).

Тобто перерахунок пенсії на підставі частини четвертої статті 42 Закону №1058-ІV здійснюється із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, та розраховується за формулою, наведеною в частині другій статті 40 цього Закону. При такому перерахунку зазначений показник середньої заробітної плати залишається незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії.»

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи з наведеного вище правового регулювання в контексті спірних правовідносин, суд виснував, що пенсіонер має право обрати метод обчислення заробітної плати для перерахунку пенсії, в тому числі і з урахуванням заробітної плати, яку він отримував до моменту перерахунку пенсії, але не має права вимагати застосування показника середньої заробітної плати працівників, за певний календарний рік.

Такі висновки суду викладені у постановах Верховного Суду від 01 листопада 2018 року у справі №804/9874/14, від 13 червня 2019 року у справі №265/84/16-а, від 21 жовтня 2021 року у справі № 2-а-2430/11, від 02 квітня 2024 року у справі №420/19398/23.

Крім того, судом встановлено, що документів (розпоряджень, розрахунків, протоколів тощо), які б підтверджували факт визначення індивідуального коефіцієнта заробітку позивача у розмірі, більшому ніж 1,15455, на огляд суду не надано.

Натомість зазначений позивачем коефіцієнт 1,71 є розрахованим на власний розсуд та не підтверджений належними і допустимими доказами у розумінні процесуального закону.

Суд зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства України, повноваження щодо призначення, перерахунку та обчислення пенсій, у тому числі визначення індивідуального коефіцієнта заробітку, належать до компетенції органів Пенсійного фонду України.

Такі повноваження мають дискреційний характер, оскільки передбачають здійснення уповноваженим органом оцінки поданих документів, їх відповідності встановленим вимогам, а також застосування передбачених законом формул і показників при обчисленні пенсії.

Водночас дискреційні повноваження Пенсійного фонду не є абсолютними та здійснюються виключно в межах і у спосіб, визначених законом, із дотриманням принципів обґрунтованості, об`єктивності та правової визначеності. Суд перевіряє, чи діяли органи Пенсійного фонду в межах наданих повноважень, чи не було допущено свавільного тлумачення норм права або відхилення від установленого порядку обчислення пенсії.

У даному випадку судом не встановлено порушень з боку органу Пенсійного фонду при визначенні індивідуального коефіцієнта заробітку позивача, який становить 1,15455, оскільки такий розрахунок здійснений на підставі наявних у пенсійній справі документів та відповідно до вимог законодавства. Водночас запропонований позивачем коефіцієнт 1,71 не ґрунтується на належних доказах та не може бути прийнятий судом як достовірний показник.

Відповідно частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Згідно частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено правомірність вчинених дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Питання про розподіл судових витрат не вирішується, оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 31 березня 2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кочанова П.В.