Вирок № 135324210, 25.03.2026, Оболонський районний суд міста Києва

25.03.2026 Справа № 756/3693/24

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/3693/24

1-кп/756/564/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.03.2026 місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024100050000466 від 13.02.2024, на підставі обвинувального акта за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця с. Поправка Київської області, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , такого, що має середню освіту, офіційно непрацевлаштованого, в силу ст. 89 КК України судимості немає,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

обвинувачений ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

в с т а н о в и в:

Судом встановлено, що 13.02.2024 в період часу з 03:20 по 07:00 ОСОБА_5 , перебуваючи поблизу автомобільної стоянки торгівельного центру «METRO» у місті Києві (просп. С. Бандери, 24б), виявив транспортний засіб - автомобіль марки «ВАЗ» моделі «2107» зеленого кольору (д.н.з. НОМЕР_2 ), що був припаркований у зазначеному місці. Після чого, з метою погрітися в салоні вказаного автомоділя через незачинені двері ОСОБА_5 незаконно проник до його салону. Перебуваючи у салоні вищевказаного транспортного засобу, віднайшовши в його бардачкуключі від автомобіля, у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння належним ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , транспортним засобом, а саме автомобілем марки «ВАЗ» моделі «2107» зеленого кольору 2005 року випуску (д.н.з. НОМЕР_2 ) вартістю 53 541,69 грн, який на той час перебував у законному розпорядженні та користуванні ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Реалізуючи свій вищевказаний злочинний умисел, у зазначений вище день, місці та час, діючи умисно, таємно, переконавшись, що за його неправомірними діями ніхто не спостерігає, з метою доїхати до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_5 під`єднав акумуляторні клеми до акумулятора та за допомогою ключів від транспортного засобу, які попередньо знайшов у його салоні в бардачку, привів у дію двигун вищевказаного автомобіля, та поїхав від місця його первинного знаходження, тим самим довівши свій злочинний умисел до кінця.

Потерпілий ОСОБА_6 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 135 КПК України, у судове засідання не з`явився. В матеріалах справи міститься заява останнього, в якій потерпілий просить судове провадження кримінального провадження здійснювати за його відсутності, претензій будь-якого характеру до обвинуваченого немає.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні злочину визнав повністю, щиро покаявся, зазначив, що жалкує, що так сталося, беззаперечно підтвердив обставини кримінального провадження, при цьому не оспорював день, час, місце та спосіб вчиненого злочину відповідно до висунутого обвинувачення й надав наступні показання.

Так, обвинувачений ОСОБА_5 показав, що в лютому 2024 року у нічний час він, перебуваючи на парковці торгівельного центру «METRO» в Оболонському районі міста Києва, незаконно проник в салон припаркованого там автомобіля «ВАЗ 2107» з метою зігрітися, та віднайшовши у бардачку ключ вирішив поїхати на цьому автомобілі додому, що і зробив, під`єднавши клеми акумулятора та завівши двигун за допомогою віднайденого ключа.

Висловивши самозасудження свого вчинку та зазначивши про готовність нести кримінальну відповідальність, ОСОБА_5 свою винуватість в учиненні злочину визнав повністю, щиро покаявся та просив суд суворо не карати.

Показання обвинуваченого ОСОБА_5 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння останнім змісту обставин вчинення злочину.

Враховуючи те, що учасники судового провадження не оспорювали обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, судом було встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, за відсутністю будь-яких сумнівів у добровільності та істинності позиції останніх, за згодою учасників судового провадження, суд провів судовий розгляд кримінального провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що мають істотне значення для вирішення обвинувачення по суті, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, судом роз`яснено сторонам кримінального провадження, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Це повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Таким чином, розглянувши кримінальне провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 в межах висунутого обвинувачення, допитавши останнього, дослідивши письмові матеріали, долучені прокурором відповідно до встановленого порядку, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_5 у незаконному заволодінні транспортним засобом, за обставин, установлених у судовому засіданні, доведено повністю та кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 289 КК України.

Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 зазначеного Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до сталої судової практики при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Із системного аналізу положень ст. 23 КПК України та ст. 65 КК України слідує, що питання про наявність чи відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання, вирішується судом у нарадчій кімнаті на підставі безпосередньо досліджених доказів.

Так, приймаючи рішення щодо виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, що відповідно до положень ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, характер, мотиви та обставини вчинення злочину, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання винної особи, відповідно до ст. 66 КК України, про які зазначено в обвинувальному акті, суд визнає «щире каяття» з огляду на таке.

Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим. Повне визнання особою своєї вини у вчиненні злочину обґрунтовується тим, що така особа заслуговує поблажливого ставлення до себе, оскільки вона щиро каючись у вчиненні злочину, викладає всі обставини вчиненого, що сприяє встановленню істини по справі, тобто розкриттю злочину.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 , висловивши самозасудження своєї кримінально караної поведінки та зазначивши про готовність нести кримінальну відповідальність, винуватість у вчиненні злочину визнав повністю та під час допиту в суді зазначив, що шкодує про свій вчинок і розкаюється, що, на переконання суду, свідчить про наявність обставини, що пом`якшує покарання, - «щире каяття».

Вказаний висновок суду узгоджується з позицією, викладеною у постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06.09.2022 справа №397/92/15-к, від 02.11.2021 справа №643/13256/17 та інші, які беруться судом до уваги в силу вимог ст. 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII), відповідно до якої висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Зважив суд і на дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , зокрема те, що він в силу ст. 89 КК України судимості не має, має постійне місце реєстрації та проживання, за місцем проживання характеризується формально негативно, на спеціальних обліках у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, що свідчить про його осудність.

Враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, беручи до уваги вказані обставини в сукупності, суд приходить до висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у виді обмеження волі відповідно до санкції норми закону, що передбачає відповідальність за вчинене, водночас, враховуючи вік обвинуваченого, позиції потерпілого, викладену у його заяві, суд вважає, що покарання у виді позбавлення волі у межах санкції норми закону, що передбачає відповідальність за вчинене.

При цьому, як вбачається з матеріалів кримінального провадження вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.03.2024 ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 240 годин.

Судимість, як правовий стан особи, характеризується настанням для неї певних негативних правових наслідків. Відповідно до ч. 2 ст. 88 цього Кодексу судимість має правове значення у разі вчинення нового злочину, а також в інших випадках, передбачених законами України. Погашення судимості припиняє всі негативні правові наслідки.

За приписами п. 21 ч. 1 ст. 89 КК України такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені за вчинення кримінального проступку, після відбуття покарання.

Згідно з долученою до матеріалів справи копії повідомлення за підписом начальника відділу Білоцерківського РВ №1 філії ДУ «Центр пробації у м. Києві та Київській області» ОСОБА_9 , 30.01.2026 ОСОБА_5 знятий з обліку Білоцерківського РВ №1 філії ДУ «Центр пробації у м. Києві та Київській області» у зв`язку з відпрацюванням покарання у виді громадських робіт на строк 240 годин за вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.03.2024.

Повне відбуття особою покарання, призначеного за попереднім вироком суду, та настання наслідків, передбачених ст. 89 КК України, унеможливлює застосування ст. 71 цього Кодексу, де йдеться про приєднання в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, покарання, невідбутого повністю або частково за попереднім вироком.

Отже, за таких обставин, ОСОБА_5 , відбувши покарання за вчинення кримінального проступку, в аспекті приписів п. 1 ч. 1 ст. 89 КК України є особою, яка не має судимості за вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.03.2024, тому відсутні підстави для застосування положень ст. 71 цього Кодексу.

Вказаний висновок суду узгоджується з висновком, викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06.12.2021 у справі №243/7758/20 (провадження №51-113кмо21), який береться судом до уваги в силу вимог ст. 13 Закону №1402-VIII.

Водночас, умови, підстави та порядок звільнення особи від покарання та його відбування визначені розділом ХІІ Загальної частини КК України. Одним із таких випадків є звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 75 КК України в разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Згідно з ч. 3 ст. 75 КК України у випадках, передбачених частинами 1, 2 цієї статті, суд ухвалює рішення про звільнення засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. При цьому, статтею 76 цього Кодексу визначено коло обов`язків, які суд покладає на особу в разі звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Враховуючи вищевказані обставини кримінального провадження в сукупності зі ставленням обвинуваченого до вчиненого, з відомостями про особу обвинуваченого, зваживши на позиції сторін кримінального провадження в судових дебатах, як прокурора так і обвинуваченого, котрі, кожен окремо, вважали можливим виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 без реального відбування покарання, суд вважає за можливе звільнити останнього від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, оскільки вважає, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливо без реального відбування покарання, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою протягом іспитового строку з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні - відсутній.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України, процесуальні витрати - статтями 124, 126 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадках виправдування обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 15.02.2024 за №756/2026/24.

Інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Керуючись положеннями статей 100, 369-371, 373, 374, 376, 395, 532 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 (два) роки.

На підставі пунктів 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та/або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в строк відбутого ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі зарахувати строк його попереднього ув`язнення:

- з 13.02.2024 (час фактичного затримання в порядку, передбаченому ст. 208 КПК України) по 14.02.2024 (день звільнення з-під варти на підставі ухвали слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 14.02.2024 у справі №756/2025/24) з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі;

- з 14.02.2024 по 13.04.2024 з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.

Після набрання вироком законної сили скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 15.02.2024 за №756/2026/24, на майно, а саме: автомобіль марки «ВАЗ» моделі «2107», зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_6 , один ключ від запалення (від стартера автомобіля) з написом «Lada», два металеві ключі, схожі на ключі від дверей автомобіля марки «ВАЗ», сервісну книжку на автомобіль марки «ВАЗ 2107» реєстраційний номер НОМЕР_2 , державні номерні знаки НОМЕР_3 та НОМЕР_4 .

Речові докази у кримінальному провадженні:

- автомобіль марки «ВАЗ» моделі «2107», зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; сервісна книжка на автомобіль марки «ВАЗ 2107» реєстраційний номер НОМЕР_2 (постанова від 14.02.2024), які передано на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_6 (протокол передачі речових доказів на відповідальне зберігання від 20.03.2024), а також один ключ від запалення (від стартера автомобіля) з написом «Lada», два металеві ключі, схожі на ключі від дверей автомобіля марки «ВАЗ», - після набрання вироком законної сили залишити потерпілому за належністю;

- державні номерні знаки НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , змиви та мікрооб`єкти з транспортного засобу марки «ВАЗ 2107» реєстраційний номер НОМЕР_2 та його салону (постанова від 14.02.2024), які передано до камери зберігання речових доказів Оболонського УП ГУНП у м. Києві (квитанція №002264), - після набрання вироком законної сили знищити;

- відеозапис з камер відеоспостереження, що знаходяться у приміщенні кафе «Українські вареники» за адресою: Київська область, м.Біла Церква, вул. Олеся Гончара, 7, що міститься на оптичному диску (постанова від 20.08.2025), оптичний диск для лазерної системи зчитування марки «НР» з написом «12024-0466» від 13.02.2024» (постанова від 14.02.2024) - після набрання вироком законної сили залишити при матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави у рахунок відшкодування витрат на залучення експерта 3 029 (три тисячі двадцять дев`ять) грн 12 коп. (Отримувач: ГУК у м. Києві/Оболонський р-н 24060300; Код отримувача ЄДРПОУ: 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.); Номер рахунку (IBAN): UA098999980313040115000026006; Код класифікації доходів бюджету: 24060300; Найменування коду класифікації доходів бюджету: Інші надходження).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1