Ухвала суду № 135320676, 27.03.2026, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Номер справи 175/5041/26

Номер провадження 1-кс/175/651/26

УХВАЛА

іменем України

27 березня 2026 року селище Слобожанське

Слідчий суддя Дніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання слідчої ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42025042150000109 від 21.11.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець м.Рівне, одружений, приватний підприємець, зареєстрований та проживає АДРЕСА_1 , раніше не судимий

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.311 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1. Зміст клопотання та короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється

Слідчий за погодженням з прокурором звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.311 КК України.

В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що ОСОБА_5 у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 25.12.2025, маючи умисел, спрямований на незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту та незаконний збут прекурсору - псевдоефедрину, обіг якого обмежено та стосовно якого встановлено заходи контролю, вступив у попередню змову з ОСОБА_7 , спрямовану на систематичне незаконне придбання та збут зазначеного прекурсору з метою отримання незаконного прибутку.

Таким чином, ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_7 , з метою отримання стабільного незаконного доходу, діючи умисно, з корисливих мотивів, всупереч ст. 2 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» від 15.02.1995 №62/95-ВР (зі змінами), а також ст. 14 Закону України Про внесення змін до Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» від 08.07.1999 № 863 (зі змінами), прийняли рішення про вчинення кримінальних правопорушень у сфері незаконного обігу прекурсорів, які полягали у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні з метою збуту, а також незаконному збуті прекурсору псевдоефедрин, обіг якого обмежено та стосовно якого встановлено заходи контролю.

Відповідно до досягнутої домовленості між співучасниками було розподілено ролі, а саме: ОСОБА_7 здійснювала пошук осіб, зацікавлених у незаконному придбанні прекурсору, організовувала контакт із покупцями та узгоджувала умови збуту, тоді як ОСОБА_5 безпосередньо здійснював незаконне придбання прекурсору, його зберігання, перевезення до місця зустрічі з покупцями та подальший незаконний збут.

Так, 25.12.2025 приблизно о 14 год. 23 хв. ОСОБА_7 , перебуваючи поблизу домоволодіння за адресою: м. Дніпро, вул. Заозерна, буд. 2, отримала від ОСОБА_8 замовлення на незаконне придбання прекурсору - псевдоефедрину масою 50 г з метою подальшого виготовлення ним психотропної речовини - метамфетаміну.

Реалізовуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА_7 повідомила ОСОБА_5 про намір ОСОБА_8 незаконно придбати прекурсор, після чого, попередньо узгодивши з ОСОБА_5 можливість збуту, надала ОСОБА_8 контактний номер телефону останнього та скерувала його до ОСОБА_5 для безпосереднього придбання прекурсору.

У подальшому ОСОБА_5 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_7 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 16 год. 15 хв. 30.12.2025, з невстановленого джерела незаконно придбав з метою збуту речовину масою не менше 46,4678 г, яка містить у своєму складі прекурсор, обіг якого обмежено та стосовно якого встановлено заходи контролю - псевдоефедрин масою 28,0805 г, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 віднесений до списку № 1 таблиці IV «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, обіг яких обмежено і стосовно яких встановлюються заходи контролю», після чого почав незаконно зберігати зазначену речовину з метою подальшого збуту.

Надалі, продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, ОСОБА_5 того ж дня здійснив перевезення на автомобілі «Lexus RX 300», державний номерний знак НОМЕР_1 , вказаної речовини з метою подальшого збуту до попередньо обумовленого місця зустрічі з ОСОБА_8 за адресою: м. Дніпро, просп. Слобожанський, 128-А.

30.12.2025 приблизно о 16 год. 35 хв. ОСОБА_5 , перебуваючи на парковці ресторану «Плов Хочу» за адресою: м. Дніпро, просп. Слобожанський, 128-А, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_7 , з метою отримання незаконного прибутку збув ОСОБА_8 за грошові кошти у сумі 31 500 грн речовину масою 46,4678 г, яка містить у своєму складі прекурсор, обіг якого обмежено та стосовно якого встановлено заходи контролю - з псевдоефедрин масою 28,0805 г, що відповідно до Таблиці № 3, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 01.08.2000 №188 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу», відноситься до особливо великого розміру.

Таким чином, ОСОБА_5 , діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_7 , з невстановленого досудовим розслідування часу до 30.12.2025, незаконно придбав, зберігав, перевозив з метою збуту, в особливо великих розмірах, а також незаконно збув ОСОБА_8 прекурсор, обіг якого обмежено і стосовно якого встановлено заходи контролю - псевдоефедрин, загальною масою 28,0805 г.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні прекурсорів з метою збуту, а також незаконному збуті прекурсорів, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.311 КК України.

2. Позиції учасників

Прокурор в судовому засіданні клопотання слідчого підтримав, просив застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді триманні під вартою з метою забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.

Прокурор просив визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 301 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що перевищує верхню межу у вісімдесят розмірів щодо підозрюваного у вчиненні тяжкого злочину. Виключність випадку прокурор, серед іншого, обґрунтовував тяжкістю злочину, відомостями про особу підозрюваного, його майновим станом та характером злочину.

Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти заявленого прокурором клопотання, заявляв про необґрунтованість ризиків та висунутої підозри, просив застосувати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід з числа більш м`яких, розглянути можливість визначення застави у меншому розмірі

Підозрюваний ОСОБА_5 пояснив, що вину у інкримінованому злочину не визнає, просив не застосовувати тримання під вартою, обрати більш м`який запобіжний захід.

3. Встановлені слідчим суддею обставини та прийняті процесуальні рішення

27.03.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.311 КК України.

Затримання ОСОБА_5 в порядку ст.208 КПК України не здійснювалось.

4.Обґрунтованість підозри та посилання на докази

Слідчий суддя встановив, що повідомлення про підозру ОСОБА_5 за ч.3 ст.311 КК України здійснено 27.03.2026.

Суддею взято до уваги вагомість наявних в матеріалах справи доказів, які дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.311 КК України, а саме: протокол допиту свідка ОСОБА_8 , протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, протокол за результатами проведення негласної слідчої дії контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, протокол огляду, висновок експерта, протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії візуального спостереження за особою, протокол про проведення негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, а також інші матеріали в їх сукупності.

Вищевказані докази свідчать про те, що підозрюваний міг вчинити інкриміноване кримінальне правопорушення, тобто підозра стосовно ОСОБА_5 є обґрунтованою.

Прокурором дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні.

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

За змістом ст.279 КПК України, у випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор мають повноваження знову здійснити письмове повідомлення про підозру, дотримуючись вимог ст.278. При цьому Кодекс не обмежує кількість таких дій, а лише зобов`язує вчиняти дії у розумні строки, забезпечуючи їх дотримання через механізм встановлення граничних строків досудового слідства після повідомлення особі про підозру.

Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Згідно ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Отже, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно такої особи запобіжного заходу, зокрема, у вигляді тримання під вартою.

Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, та долученими доказами, обґрунтованість підозри щодо вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є підтвердженою.

5.Висновки про існування ризиків

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду

Слідчий суддя погоджується, що є достатні підстави вважати наявним ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може переховуватись від суду, зважаючи на тяжкість покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років, що загрожує йому у разі визнання винним у вчиненні злочину, який йому інкримінується.

Згідно практики ЄСПЛ очікування можливого суворого вироку може мати значення при визначенні ризику переховування. Співставлення можливих негативних для підозрюваного ОСОБА_5 наслідків переховування у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі за тяжкий злочин у найближчій перспективі робить цей ризик достатньо високим.

Ризик незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.

У ході досудового розслідування існує імовірність залученості або обізнаності великої кількості осіб, які на цій стадії досудового розслідування не допитані як свідки та інші учасники кримінального провадження, однак їм можуть бути відомі обставини розслідуваного злочину. Зокрема, мова йде про співучасників, з якими він перебував у стійких соціальних зв`язках та підтримував контакт під час реалізації злочинного умислу. Також існує реальний ризик незаконного впливу підозрюваного на інших підозрюваних, з метою узгодження показань, схиляння їх до надання неправдивих показань або відмови від раніше наданих показань.

Наведене дає підстави обґрунтовано припускати, що ОСОБА_5 може розробляти заходи щодо здійснення впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні.

Крім того, ОСОБА_5 володіє інформацією стосовно біографічних даних свідка, який надав органу досудового розслідування викривальні покази стосовно нього, у зв`язку з чим підозрюваний, перебуваючи на волі, не будучи обмеженим у вільному спілкуванні, матиме можливість вступати у позапроцесуальні відносини із цим та іншими свідками, впливати на учасників процесу шляхом підкупу, примусу, погроз з метою зміни або відмови їх від показів, схиляти їх до зміни даних слідству показань іншим чином.

Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином

У випадку засудження ОСОБА_5 за вчинення тяжкого злочину, до нього може бути застосовано покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років з з конфіскацією майна. Отже є підстави вважати, що ОСОБА_5 , маючи широке коло знайомств, перебуваючи на волі до вирішення питання про виявлення майна з метою його конфіскації та накладення на нього арешту, та використовуючи свої особисті зв`язки, швидко та ефективно вчинить активні дії щодо приховування такого майна, перешкоджаючи таким чином виконанню завдань кримінального провадження.

Крім того, ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання, або вплинути на хід досудового розслідування.

Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується

Ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, підтверджується тим, що ОСОБА_5 може продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, про що свідчать обставини і мотив кримінального правопорушення, його умисний, корисливий та організований характер, вчинення за попередньою змовою групою осіб з чітким розподілом ролей, сформованість злочинного наміру та стійкість протиправної поведінки підозрюваного.

Крім того на наявність цього ризику вказує факт вилучення у ОСОБА_5 під час обшуку за місцем проживання вогнепальної зброї.

Відтак встановлено, що наведені ризики є реальними, обґрунтованими та підтвердженими дослідженими у судовому засіданні доказами.

Вищевикладене у своїй сукупності свідчить про необхідність запобігти ризикам та застосувати запобіжний захід до підозрюваного.

6. Запобіжний захід, який застосовується, та обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам

При вирішенні питання щодо обрання виду запобіжного заходу, суд враховує наявність ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, а також тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його вини у кримінальному правопорушенні, його вік та стан здоров`я, майновий стан, міцність соціальних зв`язків, відсутність судимостей, та ризик повторення протиправної поведінки.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно п.4 ч.2 ст.183 КПК, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст.311 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років.

Недостатність застосування домашнього арешту обумовлена тим, що запобігання встановленим ризикам потребує постійного цілодобового стороннього контролю за діями підозрюваного, що неможливо досягти при домашньому арешті.

Інші запобіжні заходи у виді застави, особистого зобов`язання та особистої поруки із тих самих причин є неспроможними запобігти встановленим ризикам, оскільки мають ще більш м`який характер та менші стримуючі спроможності впливу на поведінку підозрюваного.

За встановлених суддею обставин та інтенсивності ризиків, з урахуванням обґрунтованості підозри та фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, його тяжкості, застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зможе забезпечити виконання підозрюваним покладних на нього процесуальних обов`язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти встановленим ризикам.

Таким чином, слідчий суддя доходить висновку, що зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 на даному етапі є найбільш доцільним запобіжним заходом.

7. Обґрунтування розміру застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обов`язків, передбачених КПК України

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Дане кримінальне провадження не входить до виключень передбачених частиною четвертою ст.183 КПК України, а тому слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави.

ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст.311 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років.

Згідно п.2 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прокурор просив визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 301 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що значно перевищує верхню межу розміру застави щодо тяжкого злочину. Прокурор посилався на виключні обставини для встановлення такого розміру застави.

Частина 5 ст.183 КПК України передбачає, що застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно у провадженнях щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину, але у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання підозрюваним чи обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч.4 ст.182 КПК).

При визначені достатнього розміру застави слідчий суддя, серед іншого, враховує майновий стан підозрюваного ОСОБА_5 , наявність у його власності нерухомості, а також наявність у володінні кількох транспортних засобів преміального класу, оформлених на близьких осіб, якими він активно користується; фактичний контроль за підприємницькою діяльністю та доходами автомийок, оформлених на близьких осіб, які виступають джерелом регулярних доходів; виявлені в ході обшуку вогнепальну зброю та боєприпаси. Варто врахувати відомості про особу підозрюваного, його статус, сімейний стан та соціальні зв`язки, а також характер інкримінованого злочину в сукупності.

Відтак слідчим суддею встановлено, що має місце виключний випадок, визначений абзацом п`ятим ч.5 ст.182 КПК України, і застава у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, а тому слід призначити заставу у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням викладеного слідчий суддя вважає, що для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 обов`язків слід визначити заставу у розмірі 301 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить один мільйон одна тисяча сімсот двадцять вісім гривень.

У разі внесення застави, на підозрюваного слід покласти відповідно до ч.5 ст.194 КПК України обов`язки, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання, а саме щодо явки за викликом, контролю за місцем перебування, обмеження спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у кримінальному провадженні, здачі документів, що дають право на виїзд з країни.

Відтак, слідчий суддя доходить висновку, що клопотання слід задовольнити.

Керуючись статтями 131, 132, 176-199, 309, 369-372, 376, 532 КПК,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 25.05.2026 включно.

Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту.

Визначити розмір застави, як альтернативного виду запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 передбачених КПК України обов`язків, - 1 001 728 (один мільйон одна тисяча сімсот двадцять вісім) гривень 00 коп.

У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_5 з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд.

З моменту звільнення ОСОБА_5 з-під варти у зв`язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_5 відповідно до ч.5 ст.194 КПК України наступні обов`язки:

1) не відлучатися із м.Дніпра без дозволу слідчого, прокурора або суду;

2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання;

3) утримуватися від спілкування із свідками та іншими підозрюваними у кримінальному провадженні;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід держави та до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.

Ухвала про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню.

Ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії ухвали.

Копію ухвали вручити підозрюваному негайно після її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1