Ухвала суду № 135319053, 01.04.2026, Кропивницький районний суд Кіровоградської області (до 25.04.2025 - Кіровоградський районний суд Кіровоградської області)

Справа № 390/532/23

Провадження № 1-кп/390/298/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2026 Кропивницький районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

представника потерпілого адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023121160000048 від 18.02.2023 відносно

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Солдатське Новоукраїнського району Кіровоградської області, українець, громадянин України, із професійно-технічною освітою, РНОКПП НОМЕР_1 , неодружений, студент групи ГМ (СМ)-20-3ск агротехнічного факультету Центральноукраїнського національного технічного університету, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України,

встановив:

Досудовим слідством ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, за наступних обставин: 17 лютого 2023 року, близько 09.20 год, ОСОБА_6 перебував разом з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на узбіччі автомобільної дороги М-30 (Стрий Тернопіль - Знам`янка) на 691 км, біля кафе «Тетяна», що розташоване в с.Івано-Благодатне Кропивницького району Кіровоградської області, де між ними виник конфлікт. У ході конфлікту у ОСОБА_6 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 ..

Реалізовуючи свій протиправний умисел, направлений на нанесення тілесних ушкоджень, ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді спричинення тілесних ушкоджень та бажаючи їх настання, діючи умисно та цілеспрямовано, кулаком правої руки наніс не менше двох ударів ОСОБА_4 в область носу.

Своїми умисними злочинними діями ОСОБА_6 спричинив ОСОБА_4 тілесні ушкодження, згідно із висновком експерта № 199 від 21.02.2023 у вигляді: закритого перелому кісток носу, синців навколо лівого ока з крововиливом в білкову оболонку, біля внутрішнього кута правого ока з переходом на нижню повіку; рани по боковій поверхні носа справа, які згідно із «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року №6, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров`я.

Обвинувачений ОСОБА_6 під час судового засідання заявив суду клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності з підстав, передбачених ст. 49 КК України.

Захисник адвокат ОСОБА_7 підтримав клопотання обвинуваченого та просив закрити провадження у зв`язку із закінченням строків давності та заперечив проти клопотання представника потерпілого щодо судових витрат.

Потерпілий ОСОБА_4 та його представник адвокат ОСОБА_5 не заперечували проти клопотання обвинуваченого, а також просили стягнути із обвинуваченого на користь потерпілого витрати на правову допомогу та витрати на прибуття до суду.

Прокурор ОСОБА_3 не заперечувала проти закриття у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та проти клопотання про стягнення із обвинуваченого судових витрат.

Суд, заслухавши думки сторін, дійшов таких висновків.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Водночас ч. 4 ст. 286 КПК України встановлено, що у разі, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, то суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Судом встановлено, що обвинувачений розуміє свої права, передбачені ч. 3 ст. 285 КПК України, підставу звільнення від кримінальної відповідальності - ст. 49 КК України, а також наслідки закриття кримінального провадження з цієї підстави і після роз`яснення цих положень наполягає на закритті провадження з підстави, передбаченої ст. 49 КК України.

Строк давності - це передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.

Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК України строків; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (частини 2-4 ст. 49 КК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.

Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: притягнення особи як обвинуваченого; згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності (статті 284-288 КПК України).

Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України є лише таке закінчення відповідного строку давності, який сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо особи, яка вчинила злочин певної тяжкості.

ОСОБА_6 органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні 17 лютого 2023 року кримінального правопорушення кваліфікованого за ч.2 ст.125 КК України.

Санкція ч. 2 ст. 125 КК України передбачає покарання у виді штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до одного року, або пробаційним наглядом на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.

У ч. 2 ст. 12 КК України кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

У п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України зазначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Враховуючи наведене, на час судового розгляду у цьому кримінальному провадженні і розгляду клопотання обвинуваченого, минуло вже понад 3 роки з моменту вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 2 ст. 49 КК України перебіг строків давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.

Разом з тим, судом не встановлено обставин і не отримано об`єктивних доказів на підтвердження підстав для зупинення або переривання строків давності, передбачених частинами 2, 3 ст. 49 КК України.

Також суд зазначає, що дотримання умов, передбачених частинами 1-3 ст. 49 КК України, є безумовним і звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов`язковим.

Тобто суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов`язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження (справа) - досудове розслідування, підготовче судове засідання, судовий розгляд справи судом першої інстанції, на стадії провадження в суді апеляційної інстанції, але до набрання вироком суду законної сили.

Суд за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України, та за згодою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого, підсудного від кримінальної відповідальності.

Також суд зазначає, що відмова суду у звільненні обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності буде порушенням прав обвинуваченого, що є неприпустимим.

Враховуючи наведене, перевіривши законність заявленого клопотання та отримавши згоду на таке звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 з огляду на те, що кримінальне правопорушення, яке інкримінуються обвинуваченому, є кримінальним проступком та з моменту його вчинення минуло більше трьох років, перебіг давності притягнення до кримінальної відповідальності, в розумінні ст. 49 КК України, не зупинявся і не переривався, суд дійшов до переконання, що клопотання захисника обвинуваченого про звільнення від кримінальної відповідальності є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а відтак клопотання слід задовольнити, звільнивши ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закривши стосовно нього кримінальне провадження.

Щодо клопотання потерпілого та його представника про стягнення витрат на правову допомогу та витрат, пов`язаних із прибуттям до суду, то суд виходить із такого.

Згідно з ч. 1 ст. 126 КПК України питання щодо процесуальних витрат суд вирішує у вироку суду або ухвалою.

Частиною 1 ст. 118 КПК України встановлено, що процесуальні витрати складаються, зокрема, із витрат на правову допомогу та витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.

Процесуальні витрати виникають та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження.

Крім того, питання про розподіл процесуальних витрат за результатами судового розгляду у кримінальному провадженні вирішується, у тій справі, в якій вони були понесені, за правилами КПК України. Якщо ж це питання суд не вирішив, сторона кримінального провадження має можливість оскаржити в цій частині ухвалене у справі судове рішення в апеляційному та касаційному порядку. А тому такі витрати не можуть бути стягнуті з обвинуваченого за позовом, поданим за правилами цивільного судочинства.

Крім цього, КПК України не обмежує процесуальну форму вирішення питання щодо розподілу процесуальних витрат, у тому числі витрат на правову допомогу, виключно обвинувальним вироком. Суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Невирішення питання про розподіл процесуальних витрат не може бути єдиною підставою для скасування прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень, оскільки не є істотним порушенням вимог КПК України та не впливає на вирішення питання кримінально-правової кваліфікації, доведеності винуватості і призначення покарання. Вирішення питання про розподіл процесуальних витрат полягає у висновку суду про стягнення або відмову у стягненні певної грошової суми, яка є процесуальними витратами у розумінні КПК України. Залишення клопотання учасника провадження про розподіл процесуальних витрат без розгляду не є вирішенням судом питання про розподіл процесуальних витрат. Цивільна відповідальність, у тому числі, обов`язок компенсації процесуальних витрат, не порушує презумпцію невинуватості особи у вчиненні злочину, оскільки не свідчить про визнання її винуватою у вчиненні злочину або поводження з нею як з особою, винуватою у вчиненні злочину (Правова позиція Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 18 грудня 2024 року у справі № 607/14298/20).

Об`єднана палата 12.09.2022 у справі № 203/241/17 вирішила, що у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України: «процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов`язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту».

В розвиток свого висновку в постанові від 12.09.2022, Об`єднана палата вважає, що крім витрат на залучення експерта стороною захисту, з особи, звільненої від кримінальної відповідальності, можуть бути стягнуті також і витрати, понесені потерпілим у зв`язку з кримінальним провадженням, яке закінчилося звільненням від відповідальності.

Якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України, процесуальні витрати потерпілого можуть бути стягнені з такої особи в порядку, передбаченому ч. 1 ст.124 КПК України (Правова позиція Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 18 грудня 2024 року у справі № 607/14298/20).

Враховуючи вказану правові позицію ВС та приписи ст.ст. 118, 126 КПК України, позицію обвинуваченого, який просив закрити справу за закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, суд вважає, що судові витрати необхідно стягнути із останнього.

Суд вважає, що враховуючи тривалість судового процесу (зокрема і через заявлені стороною захисту клопотання про перенесення судових засідань) , в той же час належну процесуальну поведінку потерпілого, розмір судових витрат, пов`язаних із прибуттям потерпілого в судові засідання, у сумі 7929,25 грн та на правову допомогу у сумі 92 000 грн є обґрунтованими, справедливими та доведеними належними доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Речові докази у справі відсутні.

З огляду на викладене, керуючись ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ст. ст. 369-372 КПК України, суд

постановив:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження та звільнення йоговід кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023121160000048 від 18.02.2023 стосовно ОСОБА_6 за ч.2 ст.125 КК Україниу зв`язку зі звільненням їх від кримінальної відповідальності - закрити.

Стягнути із ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_4 процесуальні витрати, а саме: витрати на правову допомогу в сумі 92 000 (дев`яносто дві тисячі) грн 00 коп.; витрати, пов`язані із прибуттям до місця судового провадження в сумі 7 929 (сім тисяч дев`ятсот двадцять дев`ять) грн 25 коп., а всього на суму 99 929 (дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять дев`ять) грн 25 коп.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1