Ухвала суду № 135318097, 14.01.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/2742/24

№ 1-кп/183/2091/25

14 січня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12023041350001428 стосовно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт. Кіровське, Кіровського району, АР Крим, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, в посаді солдата резерву 2 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України,

встановив:

У провадженні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження раніше обраного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартоюстроком на 60 діб, мотивуючи своє клопотання тим, що ризики, передбачені п. 1, п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які враховувалися при обранні ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшились та продовжують існувати, нових обставин для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого не з`явилося, тому продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 необхідне для забезпечення розгляду кримінального провадження.

Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, разом з тим, зауважив, що ризики наведені прокурором у клопотанні, а саме передбачені п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України є неактуальними, оскільки свідкі та потерпілий на цей час переведені до інших підрозділів.

Захисник ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Вважає, що ризики, на які посилається прокурор недоведені.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, вирішуючи подане прокурором клопотання, дійшов такого висновку.

Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2025 року продовжено ОСОБА_4 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 16 січня 2026 року включно.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

За положеннями ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим частиною першою цієї статті.

При вирішенні клопотання прокурора про необхідність продовження дії застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд погоджується з доводами прокурора про те, що на цей час є наявним ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від органів досудового розслідування або суду, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим, останній може переховуватись від суду з метою уникнення покарання, оцінивши негативні наслідки переховування як менш несприятливі, ніж обмеження, пов`язані з триманням під вартою як запобіжним заходом або відбуванням покарання, у разі винесення судом обвинувального вироку.

У зв`язку з цим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

У конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку: ризик того, що особа не з`явиться до суду, ризик того, що обвинувачений, у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (п. 94. Рішення ЄСПЛ «Пірузян проти Вірменії», п. 119. Рішення ЄСПЛ «Трипедуш проти Республіки Молдова»).

Суд також погоджується з доводами прокурора щодо наявності ризику незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, який існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Свідки у кримінальному провадженні є військовослужбовцями, які разом з ОСОБА_4 проходять військову службу, а тому інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, не забезпечить запобігання вказаному ризику.

За таких обставин суд вважає, що прокурором доведено, що на цей час є наявними та не зменшились ризики, передбачені пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Суд вважає, що обвинуваченим та його захисником не наведено достатніх даних, які б безумовно вказували на необхідність зміни запобіжного заходу або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, вчиненого із застосуванням насильства, суд вважає необхідним не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 314-317, 376 КПК України, суд,

постановив:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 13 березня 2026 року включно.

Копію ухвали направити для виконання начальнику гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали оголошено 19 січня 2026 року о 13 год. 00 хв.

Суддя ОСОБА_1