Рішення № 135310059, 31.03.2026, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/3520/25

Провадження № 2/309/497/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2026 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого-судді Сідей Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Свистак К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хуст цивільну справу за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»

до

ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", представником якого є Чехун Ю.В., звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовані тим, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 03.10.2024 року, укладено Кредитний договір (оферти) № 03.10.2024-100000805, згідно якого позичальник отримав кредит в розмірі 8000 грн. 00 коп., зі сплатою відсотків за користування кредитом, строком на 98 дні. В порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов`язання за вказаним договором не виконала і станом на момент пред`явлення позову до суду утворилась заборгованість у розмірі 19760 грн., з яких:8000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 6160 грн. заборгованість по процентам, 400 грн. комісії, по додатковій комісії 1200 грн. та 4000 грн. неустойка.

У зв`язку з вищенаведеним позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 03.10.2024-100000805 від 03.10.2024 року у розмірі 19760 (дев`ятнадцять тисяч сімсот шістдесят) грн. 00 коп. та суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

В судове засідання представник позивача не з`явилась, при цьому в позовній заяві просить проводити розгляд даної справи без її участі за наявними у справі матеріалами, зазначивши, що позовні вимоги підтримує та просить задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 05.03.2026 р. заочне рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 16.03.2026 р. скасовано та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання подала заяву про проведення судового розгляду без її участі та участі її представника. У задоволенні позову просила відмовити з підстав, викладених у заяві про перегляд заочного рішення.

Дослідивши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

На підставі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В силу ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Судом встановлено, що 03.10.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , укладено Кредитний договір (оферти) № 03.10.2024-100000805. Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі 8 000,00 грн..

Згідно п. 3.1. Договору за цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 3.2. встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. 3.3. договору кредитодавець надає позичальнику кредит на наступних умовах: сума кредиту встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; тип кредиту - фінансовий кредит; строк, на який надається кредит, встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; проценти за користування кредитом (проценти) встановлюються у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; графік платежів встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору. кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності (п. 4.1 договору).

Згідно довідки-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором № 03.10.2024-100000805 від 03.10.2024 року у відповідачки ОСОБА_1 утворилась заборгованість у розмірі 19760 грн., з яких: 8000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 6160 грн. заборгованість по процентам, 400 грн. комісія за надання, 1200 грн. комісія за обслуговування та 4000 грн. неустойка (а.с.22).

Згідно ст.ст. 526,527,530 Цивільного Кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та цивільного законодавства.

Відповідач ОСОБА_1 у заяві про перегляд заочного рішення зазначила, що 03.10.2024 р. об 11.19 їй надійшло повідомлення із застосунку «Дія» наступного змісту: «Захист кредитної історії. Кредитор зробив запит з метою видачі кредиту». Після ознайомлення з повідомленням негайно зателефонувала на гарячу лінію Приватбанку 3700 з метою уточнення відомостей зазначених у повідомленні, однак її мобільний телефон був заблокований. Як пізніше стало відомо її мобільний номер було зломано та заблоковано для неї. Не маючи змоги зателефонувати з власного номеру вона звернулась до своєї матері, яка негайно набрала гарячу лінію 3700 зі свого мобільного номеру та повідомила про ситуацію, що склалася та попросила заблокувати картковий рахунок, що під`єднаний до її мобільного телефону, який був визначений фінансовим номером. Одночасно оператор гарячої лінії Приватбанку запропонував звернутись до поліції із заявою про шахрайські дії, що нею і було зроблено. Після цього вона негайно поїхала до відділення Приватбанку та Ощадбанку, де також повідомила про ситуацію, яка виникла. В той же день 03.10.2024 звернулась із заявою до кібер поліції та Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області за фактом вчинення шахрайських дій. За її заявою внесено відомості до ЄРДР за № 12024071050000557 від 04.10.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. Оскільки кредитний ліміт було ініційовано у Приватбанк вона також звернулась із позовом до Хустського районного суду про захист прав споживача банківських послуг, справа перебуває на розгляді. Тобто, 03.10.2024 р. невідомі особи, незаконним шляхом отримали доступ до її особистих даних та шахрайським способом отримали кредитний ліміт у Приватбанк. Про отримання кредиту 03.10.2024 у ТзОВ «Споживчий центр» їй нічого не було відомо.

У позовній заяві позивач зазначає, що відповідно до умов договору їй надано кредит у розмірі 8000 грн., однак квитанції про видачу коштів від 03.10.2024 до матеріалів справи не додано, така квитанція відсутня навіть у переліку доданих до позову доказів. Також до позовної заяви не додано номеру рахунку на який було перераховано кредитні кошти, та чи такий рахунок взагалі належить відповідачу.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст.ст. 76,77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, який повинен виконуватися, виходячи зі змісту норм матеріального права та з урахуванням умов і змісту самого договору.

Відповідно пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень частин 1, 3 та 4 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Положеннями частини першої статті 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до положень частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом норми статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформлюється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - ч.12 статті 11 Закону №675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши усі надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, при цьому, створивши учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю, виходячи з наступного.

Суд звертає увагу, що позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором №03.10.2024-100000805 від 03.10.2024, у розмірі 19760 грн. 00 коп. та судових витрат.

Тягар доведення позовних вимог покладений на позивача згідно ст.ст. 12, 81 ЦПК України та є його процесуальним обов`язком.

При цьому, позивач не надав суду переконливих та достатніх доказів, які б достеменно підтверджували отримання та користування кредитними коштами у розмірі 8 000 грн саме відповідачем ОСОБА_1 за умовами кредитного договору №03.10.2024-100000805 від 03.10.2024.

Як вже зазначалося вище і це підтверджується матеріалами, наданими відповідачем до справи, відповідач ОСОБА_1 звернулася до Хустського РУП ГУ НП в Закарпатської області із заявою, в якій просила розпочати кримінальне провадження по факту оформлення на її ім`я кредиту шахраями, її заява була зареєстрована та відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202471050000557 від 04.10.2024 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. На теперішній час проводяться необхідні слідчо-розшукові дії для встановлення всіх обставин вчинення вище вказаного кримінального правопорушення, досудове розслідування триває.

Суд вважає, що відповідач зі свого боку виявила достатню обачність та здійснила усе від неї залежне, щоб попередити шахрайські дії з її персональними даними; тобто діяла розумно і добросовісно. Суду не надано доказів вчинення відповідачем дій або бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню її персональних даних, телефону.

Відтак позивач не довів, що саме у ОСОБА_1 існує заборгованість за кредитним договором №03.10.2024-100000805 від 03.10.2024 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» в сумі 19 760 грн.

Судове провадження здійснюється з дотриманням принципу рівності сторін, який вимагає «справедливого балансу» і є складовим елементом справедливого судового розгляду.

Суд звертає увагу, що судове провадження здійснювалося на засадах змагальності сторін. Учасники справи мали рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, кожна сторона доводила обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Крім того, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Беручи до уваги вищевикладене, суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованості за кредитним договором №03.10.2024-100000805 від 03.10.2024, у розмірі 19 760 грн. 00 коп., оскільки така вимога не підтверджена належними та достатніми доказами, а відтак суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

Позивач не довів, що його права порушені діями відповідача, тому вони не підлягають захисту, а позовні вимоги до задоволення.

Спір вирішений в межах заявлених вимог, згідно принципу диспозитивності, керуючись завданням цивільного судочинства, метою якого є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі, з дотриманням загальних засад цивільного судочинства та принципу верховенства права.

Встановлено, що позивач не довів обставини, на які він посилалася як на підставу своїх позовних вимог.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю.

Відомості, які б спростовували даний висновок суду відсутні, а інше вирішення спору не відповідало б таким засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 ЦК України).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вимоги ЦПК України і те, що у задоволенні позову позивачу було відмовлено у повному обсязі, понесені стороною позивача судові витрати слід залишити за ним.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 18, 133, 141, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Хустського

районного суду: Сідей Я.Я.