Ухвала суду № 135304651, 31.03.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/11427/25

Провадження № 2/333/1455/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі: судді Наумової І.Й., за участю секретаря судового засідання: Кунець В.В., представника позивача: Гоцюк Н.О., відповідача: ОСОБА_1 , представника відповідачів - адвоката: Коломоєць І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя Наумової І.Й. знаходиться вищезазначена цивільна справа, в межах якої позивач просить суд: стягнути в солідарному порядку кредитну заборгованість з відповідачів у справі за кредитним договором від 14.12.2007 р. Відповідно до викладених в позові обставин відповідач ОСОБА_2 є позичальником за кредитним договором, відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_1 поручителями за договорами поруки, укладених задля забезпечення виконання вищевказаного кредитного договору.

По справі здійснюється підготовче провадження,

Відповідач ОСОБА_2 , 23 лютого 2026 року та 27 лютого 2026 року скерував до суду письмові клопотання про зупинення провадження у справі, посилаючись на те, що він є військовослужбовцем і наразі проходить військову службу за мобілізацією на час війни. На підтвердження зазначених обставин суду надано копію військового квитка, посвідчення учасника бойових дій, наказ військової частини НОМЕР_1 № 66 від 07 березня 2023 року про призначення ОСОБА_2 з 07 березня 2023 р. на військову посаду, а також довідку від 11 березня 2026 року військової частини НОМЕР_2 про проходження військової служби в ВЧ НОМЕР_2 з 30 січня 2025 року на підставі наказу № 30

Від представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Коломоєць Ірини Василівни, надійшло аналогічне клопотання про зупинення розгляду справи.

06 березня 2026 р. від представника позивача надійшло письмове заперечення на клопотання про зупинення, зазначає, що в справі три Відповідача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , навіть, при зупинені провадження по ОСОБА_2 , по іншим учасникам справи розгляд справи Судом відбувається.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та представниця відповідача ОСОБА_2 наполягали на задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

Представник позивача, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися.

Суд, вислухав пояснення відповідача, представниці відповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право, а за змістом ч. 2 ст. 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 року № 8-рп/2002).

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ у справі «Красношапка проти України»).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Зупинення провадження по справі це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв`язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об`єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.

Обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

У постанові Верховного Суду України від 07.10.2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи».

У постанові Верховного Суду України від 01.02.2017 року в справі № 6-1957цс16 зазначено, що «межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Пунктом першим ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі».

Так, Указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 24.02.2022 року було введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який Указами Президента України було неодноразово продовжено та який діє по даний час.

Згідно з Законом України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно з ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», щодо військового обов`язку громадяни України поділяються, зокрема, на військовослужбовців, тобто осіб, які проходять військову службу.

Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про Збройні сили України», Збройні Сили України це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Статтею 3 цього Закону визначено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Збройні сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Початок, призупинення і закінчення проходження військової служби визначено ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2025 року у справі № 754/947/22 зазначено, що з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі: перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , що переведена на воєнний стан, наявні підстави для зупинення провадження у цій справі до звільненні його від військової служби.

Посилання представника позивача щодо продовження розгляду справи відносно інших відповідачів законодавчо не обґрунтовані. Позивачем пред`явлені позовні вимоги про стягнення кредитної заборгованості з відповідачів саме в солідарному порядку. Також саме за ініціативою позивача в позові об`єднані позовні вимоги щодо декілька відповідачів, і наразі, в установлений законом строк, питання щодо роз`єднання позовних вимог відносно кожного відповідача не вирішувалося.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача ОСОБА_2 та його представника обґрунтоване та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 251, 260,353, 354, ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Провадження по цивільній справі № 333/11427/25, за позовом ДЕРЖАВНОЇ ІПОТЕЧНОЇ УСТАНОВИ, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості, зупинити до припинення перебування відповідачем ОСОБА_2 у складі утворених відповідно до законодавства України військових формувань чи Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.

Зобов`язати ОСОБА_2 протягом десяти днів повідомити Комунарський районний суд м. Запоріжжі про припинення перебування у складі військового формування Збройних Сил України.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення даної ухвали.

Повний текст ухвали суду складений 31.03.2026 р.

Суддя: І.Й. Наумова