Ухвала суду № 135299028, 09.02.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

Центральний районний суд м. Миколаєва

_______________

Справа № 490/4262/16-к

Провадження № 1-кп/490/283/2017

У Х В А Л А

«28» січня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва

У складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2

за участі прокурора - ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_4

його захисника - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження № 12015150020006853 відносно

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Миколаєві, є громадянином України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не засуджувався

про обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених частиною 1 статті 119. частиною 1 статті 121 Кримінального Кодексу України

ВСТАНОВИВ:

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається.

1. Обвинувачений та його захисник у суді заявили клопотання про звільнення ОСОБА_4 . Від кримінальної відповідальності та закриття провадження у справі за спливом строків давності.

2. Прокурор у суді проти задоволення клопотання не заперечувала.

3. Потерпіла ОСОБА_7 у судове засідання не з`явилась

Вона сповіщалась про час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку неодноразово, проте з 22 листопада 2017 року у судові засідання не з`являлась, про причини своєї неявки суд не повідомила та заяв із проханням про відкладення розгляду справи до суду не надсилала.

4. Потерпілий ОСОБА_8 у судове засідання не з`явився.

Вона сповіщалась про час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку неодноразово, проте з`явився у судове засідання лише один раз 03 вересня 2024 року.

Проте, під час цього засідання зазначив, що потерпілим себе не вважає, заяв про притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності не подавав, претензій до нього не має; надавати показання по суті справи не бажає та категорично відмовляється. При цьому він категорично відмовився в подальшому брати участь у судових засіданнях

Встановлених судом обставин із посиланням на докази

Щодо загальних засад звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

1. Відповідно до частини 1 статті 49 Кримінального Кодексу України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули передбачені законом строків.

Відповідно до частини 2 статті 49 Кримінального Кодексу України

Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.

Відповідно до частини 3 статті 49 Кримінального Кодексу України

Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

2. Верховний суд у своїй практиці тлумачив норми статті 49 Кримінального Кодексу України неодноразово.

2.1. Зокрема, об`єднана палата Касаційного Кримінального Суду у складі Верховного Суду у Постанові від 05 квітня 2021 року у справі № 328/1109/19 виснувала, окрім іншого, про таке:

Відповідно до усталеної судової практики під ухиленням від слідства або суду з погляду застосування ст. 49 КК слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, що змушує правоохоронні органи вживати заходи, спрямовані на розшук і затримання правопорушника (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Зупинення перебігу строку давності можливе тільки щодо певної особи, обізнаної про те, що стосовно неї проводиться слідство. При з`ясуванні, які дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба враховувати, крім усього іншого, кримінально процесуальний статус особи, що вчинила злочин. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов`язана з`являтись до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов`язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов`язку.

2.2. Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 02 лютого 2023 року у справі № 735/1121/20 зробила такі висновки про застосування частини 2 статті 49 Кримінального Кодексу України

-пункт 59 - У разі ухилення від досудового розслідування або суду особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності або покарання за давністю після спливу диференційованого строку, передбаченого частиною першою статті 49 КК, подовженого на період ухилення.

-пункт 60 - Закінчення загальних строків, установлених частиною другою цієї статті (п`ятнадцять років з моменту вчинення злочину і п`ять років - проступку), є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, коли цей строк спливає раніше за диференційований, подовжений на час ухилення.

Отже, звільнення від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 Кримінального Кодексу України є можливим за наявності трьох умов:

-закінчення зазначених у законі строків;

-не ухилення особи від слідства або суду

-не вчинення протягом цих строків нового злочину певного ступеню тяжкості;

Застосування цих приписів до обставин цього кримінального провадження.

А. Щодо закінчення зазначених законом строків.

Вирішуючи питання про те, чи сплили передбачені законом строки давності притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності, суд, виходе з такого.

Початковим моментом перебігу строку давності є день вчинення особою діяння, що містить елементи складу кримінального правопорушення, передбаченого Особливою частиною Кримінального Кодексу України.

Тривалість строків давності відповідно до пунктів 1-5 частини 1 статті 49 Кримінального Кодексу України визначається ступенем тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, в свою чергу, відповідно до статті 12 Кримінального Кодексу України, визначається відповідно до санкцій статей Особливої частини цього Кодексу.

Статті Кримінального Кодексу ж, санкції яких мають враховуватись при визначенні ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, визначаються відповідно до вчиненого особою діяння та наявності в такому діянні елементів складу кримінального правопорушення, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.

Таке доводить, що для вирішення питання про закінчення строків давності слід визначити:

I.сутність вчиненого особою діяння, час його вчинення та наявність в ньому елементів складу кримінального правопорушення, передбаченого в Особливій частині Кримінального Кодексу України;

II.ступінь тяжкості цього діяння;

III.тривалість строку давності

І……Вирішуючи питання про порядок визначення сутності вчиненого ОСОБА_4 діяння, часу його вчинення та наявність в ньому елементів складу кримінального правопорушення, передбаченого в Особливій частині Кримінального Кодексу України, суд виходе з такого.

1. Норма статті 49 Кримінального Кодексу України на відміну від норм, що регулюють звільнення від кримінальної відповідальності з інших підстав, не пов`язує звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності із визнанням цією особою своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, її каяттям у такому або відшкодуванням нею завданої нею шкоди.

Норми §2 глави 24 Кримінального Процесуального Кодексу України, що регулюють порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності, зокрема, за цією обставиною, не передбачають, що для звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією обставиною необхідними є встановлення внаслідок досудового розслідування або судового розгляду як самого факту вчинення кримінального правопорушення, так й усіх обставин його вчинення. При цьому відповідно до частини 1 статті 17 Кримінального Процесуального Кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом. Таким чином, діюче законодавство не пов`язує звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності й з встановленням часу та характеру вчиненого особою кримінального правопорушення внаслідок кримінального провадження.

В той же час, у частині 2 статті 285 Кримінального Кодексу України зазначається про звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення.

При цьому, як розтлумачив Верховний Суд України у пункті 3 своєї Постанові від 24 листопада 2016 року у справі № 5-328 К/С-16, системно-структурний аналіз норм Кримінального Процесуального Кодексу доводить, що обвинувачення особи пов`язується з моментом складання обвинувального акта, що містить офіційну, сформовану на досудовому розслідуванні версію про вчинення особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Таке доводить, що при вирішенні питання про можливість звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності сутність діяння, час його вчинення та наявність в ньому елементів складу кримінального правопорушення, передбаченого в Особливій частині Кримінального Кодексу України, слід визначати, на підставі версії державного обвинувачення про вчинення особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, що викладена в обвинувальному акті.

2. В провадженні Центрального районного суду міста Миколаєва перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 119, частиною 1 статті 121 Кримінального Кодексу України.

2.1. У наданому суду обвинувальному акті стверджується, що ОСОБА_4 вчинив протиправне діяння за таких обставин

(а) 21.12.2015, близько 22.10 год., більш точного часу в ході досудового слідства встановити не представилось можливим, ОСОБА_9 , знаходився в нічному клубу «Барбарис» який розташований за адресою: місто Миколаїв, вул. Дзержинського 50/2. В цей час у даному нічному клубі знаходився ОСОБА_8 . Перебуваючи у приміщенні нічного закладу ОСОБА_8 , на грунті раніше виниклих не приязних відносин до ОСОБА_9 , ззаду наніс один удар правою рукою в голову останньому який стояв повернутий обличчям до барної стійки та спиною до нападника. В результаті завданого удару ОСОБА_9 , відійшов на декілька метрів та опинився біля барної стійки. В результаті чого у ОСОБА_9 , виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 .

В подальшому ОСОБА_9 реалізуючи свої злочинні наміри направлені на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 дістав з кишені куртки предмет схожий на ніж який він приніс з собою та побіг до ОСОБА_8 , який знаходився в іншій частині танцювального майданчику нічого клубу. Реалізуючи свої злочинні наміри ОСОБА_9 , підбігаючи до вказаних осіб та пробираючись скрізь натови який його загороджував від ОСОБА_8 , при цьому тримаючи ніж в правій руці, з необережності наніс один удар потерпілому ОСОБА_10 , в праву ногу в пахову зону, який в цей час стояв біля дивану та не приймав безпосередньої участі в бійці.

В результаті завданого удару ОСОБА_10 , схопився за ногу з якої почала йти кров та почав сідати на диван який знаходився в приміщенні. В цей час ОСОБА_4 , не бачачи завданого ним удару та не придавши цьому уваги продовжував пробиратись до ОСОБА_8 , для доведення свого злочинного наміру до кінця. В подальшому ОСОБА_10 сівши на диван та тримаючись за праву ногу втратив свідомість. Після чого потерпілого ОСОБА_10 з отриманим тілесним ушкодженням було доставлено до ЛШМД м. Миколаєва де останній помер.

Згідно висновку судово-медичного експерта обласного бюро СМЕ Миколаївській області № 2998 від 24.01.2016 року смерть ОСОБА_10 настала внаслідок колото-різаного поранення правого стегна з пошкодженням магістральних судин (артерії і вени), яке ускладнилось масивною зовнішньою кровотечею з гострою крововтратою. Тілесні ушкодження у вигляді колото-різаного поранення стегна з ушкодженням судино нервового пучка має ознаки тяжкого та полягає в прямій причино-наслідковому зв`язку з настанням смерті.

В подальшому ОСОБА_9 , з місця скоєння кримінального правопорушення зник.

Вказані дії ОСОБА_4 . Органами досудового розслідування та публічним обвинуваченням кваліфіковані за частиною 1 статті 119 Кримінального Кодексу України як вбивство через необережність

(б) Крім того, 21.12.2015, близько 22.15 год., більш точного часу в ході посудового слідства встановити не представилось можливим. ОСОБА_4 , знаходився в нічному клубу «Барбарис» який розташований за адресою: місто Миколаїв, вул. Дзержинського 50/2. В цей час у даному нічному клубі знаходився ОСОБА_8 . Перебуваючи у приміщенні нічного закладу ОСОБА_8 , на грунті раніше виниклих не приязних відносии до ОСОБА_9 , ззаду наніс один удар правою рукою в голову ОСОБА_9 , який стояв повернутий обличчям до барної стійки та спиною до нападника. В результаті завданого удару ОСОБА_4 , відійшов на декілька метрів та опинився біля барної стійки.

Після чого у ОСОБА_9 , виник умисел направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 . В подальшому останній реалізуючи свої злочинні наміри направлені на спричинення тілесних ОСОБА_11 , дістав з кишені куртки предмет схожий на ніж який він приніс з собою та побіг до ОСОБА_8 , який знаходився в іншій частині танцювального майданчику нічного клубу. Підбігши до ОСОБА_8 та знаходячись в безпосередній близькості з останнім, ОСОБА_9 , тримаючи ніж в правій руці наніе один удар в область грудної клітини зліва потерпілому ОСОБА_8 .

Згідно висновку судово-медичного експерта обласного бюро СМЕ Миколаївській області № 2032 від 25.12.2015 року у ОСОБА_8 мається колото- різана рана в області 8-го міжребір`я по лопатковій лінії зліва з рановим каналом проникаючим в плевральну порожнину, без пошкодження внутрішніх органів. За ступенем тяжкості тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпечності в момент заподіяння.

В подальшому ОСОБА_9 , з місця скоєння кримінального правопорушення зник.

Вказані дії ОСОБА_4 . Органами досудового розслідування та публічним обвинуваченням кваліфіковані за частиною 1 статті 121 Кримінального Кодексу України як спричинения умисних тяжких тілесних ушкоджень, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

2.2. Стосовно обставин цього кримінального провадження суд також особливо відзначає, що:

-протягом судового розгляду кримінального провадження це обвинувачення прокурор не змінив;

-відповідно до категоричних приписів статті 337 Кримінального Процесуального Кодексу України вийти за межі цього обвинувачення, зокрема при вирішенні питання про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності суд не вправі.

Викладена ж в обвинувальному акті версія про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення не дозволяє при вирішенні питання про можливість його звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності визначити сутність відповідного діяння, час його вчинення та наявність в ньому елементів складу кримінального правопорушення, передбаченого в Особливій частині Кримінального Кодексу України, інакше, ніж на підставі версії державного обвинувачення, за якою

21 грудня 2015 року він вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 119, частиною 1 статті 121 Кримінального Кодексу України.

Таке дозволяє визначити початковим моментом перебігу строку давності стосовно ОСОБА_12 21 грудня 2015 року.

ІІ……Вирішуючи питання про ступінь тяжкості кваліфікованого за частиною 1 статті 119, частиною 1 статті 121 Кримінального Кодексу України кримінального правопорушення, вчинення якого інкримінується ОСОБА_12 , суд враховує санкцію цієї норми та положення статті 12 цього Кодексу.

Ці норми дозволяють вирішити питання про ступень тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого звинувачений ОСОБА_4 , таким чином.

1. Санкція частини 1 статті 118 Кримінального Кодексу України передбачає максимальне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 05 років.

Відповідно до частини 4 статті 12 Кримінального Кодексу України за такого це кримінальне правопорушення є нетяжким злочином.

2. Санкція частини 1 статті 121 Кримінального Кодексу України передбачає максимальне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 08 років.

Відповідно до частини 5 статті 12 Кримінального Кодексу України за такого це кримінальне правопорушення є тяжким злочином.

ІІІ……Вирішуючи питання щодо тривалості строків давності у зв`язку із вчиненням кримінального правопорушення ОСОБА_4 , суд виходе з приписів статті 49 Кримінального Кодексу України.

З огляду на ці приписи діючого законодавства, суд, повертаючись до обставин цього кримінального провадження, відзначає таке.

1. Відповідно до пункту 3 частини 1, частини 2 статті 49 Кримінального Кодексу України «диференційований строк» давності притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за частиною 1 статті 119 Кримінального Кодексу України становить 05 років.

Отже, в обставинах цього кримінального провадження цей строк сплинув 21 грудня 2020 року.

2. Відповідно до пункту 4 частини 1, частини 2 статті 49 Кримінального Кодексу України диференційований строк давності притягнення ОСОБА_4 . До квримінальної відповідальності за частиною 1 статті 121 Кримінального Кодексу України становить 10 років.

Отже, в обставинах цього кримінального провадження цей строк сплинув 21 грудня 2025 --року.

Таке доводить, що строк давності притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за висунутим в межах цього кримінального провадження обвинуваченням тривав до 21 грудня 2025 року та наразі сплинув.

Б. Щодо питання про ухилення/неухилення обвинуваченої від слідства та суду.

Матеріали кримінального провадження доводять, що під час його здійснення ОСОБА_4 від суду не ухилявся.

Щодо тривалості розгляду справи, то вона є зумовленою іншими обставинами - тривалістю організації проведення експертизи; повномасштабним вторгненням збройних сил Російської Федерації на територію України та пов`язаними з таким обставинами; поведінкою потерпілого

ОСОБА_8 . Щодо невчинення протягом цих строків нового злочину певного ступеню тяжкості.

Матеріали кримінального провадження не містять відомостей про те, що у період з 21 грудня 2015 року й до 21 грудня 2025 року обвинувачений вчиняв нові злочини.

Таке доводить, що в цьому випадку перебіг давності не переривався.

Отже, наразі ОСОБА_4 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності.

Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали і положення закону, яким він керувався.

І……Відповідно до частини 2 статті 288 Кримінального Процесуального Кодексу України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених Законом України про кримінальну відповідальність.

При цьому Верховний Суд у своїй Постанові від 02 липня 2025 року у справі № 202/7821/24 зазначив, окрім іншого, таке

Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України є безумовним, оскільки приводом для нього є саме закінчення передбачених законом України про кримінальну відповідальність строків, наданих державі для доведення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення та притягнення її до кримінальної відповідальності у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку. Особа звільняється судом від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності незалежно від наявності чи відсутності факту примирення з потерпілим, відшкодування шкоди, щирого каяття тощо, тобто, по суті, від особи взагалі не вимагається визнання своєї винуватості шляхом здійснення будь-яких активних дій.

ІІ……З огляду на таке суд, повертаючись до обставин цього кримінального провадження, відзначає наступне.

1. Встановлені судом обставини доводять, що в цьому випадку з моменту вчинення стверджуваного кримінального правопорушення до моменту розгляду питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності встановлені законом строки давності притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності в зв`язку із вчиненням вказаних автором обвинувального акту діянь сплинули.

2. Потерпілі своїм правом висловити свої заперечення проти звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження відносно нього скористатись не побажали.

Відповідно до процитованих вище приписів частини 2 статті 288 Кримінального Процесуального Кодексу України за такого провадження у цій справі слід закрити.

Вирішення питання про долю речових доказів.

1. Речові докази у справі:

-диск 8-16 X DVD-R, ARITA, 4.7 GB|120 min сірого кольору з написом «Відеозапис з камер спостереження нічного клубу «Барбарис»»;

-диск 8-16 X DVD-R, ARITA, 4.7 GB|120 min сірого кольору з написом «Відеозапис з камер спостереження нічного клубу «Барбарис»»;

-ДВД-диск наданий ОСОБА_13 ,

як носії електронних документів, що є нерозривно пов`язаними з такими документами на підставі пункту 7 частини 9 статті 100 Кримінального Процесуального Кодексу України слід залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

2. Речові докази у справі:

-кофту;

-3 куртки;

-пару взуття;

-рукавицю;

-штани;

-штани спортивні;

-мобільний телефон;

-змив речовини бурого кольору;

-експериментальні зразки крові ОСОБА_4 , ОСОБА_14 та ОСОБА_8 в паперових конвертах;

-два ножі

-експериментальні зразки крові ОСОБА_4 , ОСОБА_14 та ОСОБА_8 в спец пакеті,

як майно, яке, зокрема, з огляду на обставини та тривалість його зберігання наразі не має ніякої цінності і не може бути використане на підставі пункту 4 частини 9 статті 100 Кримінального Процесуального Кодексу України слід знищити.

Вирішення питання про розподіл судових витрат .

Під час здійснення цього кримінального провадження стороною обвинувачення на проведення комплексної криміналістичної та молекулярно-генетичної експертизи було витрачено загалом 12.433 грн. 44 коп.

Відповідно до висновку, зробленого ОСОБА_15 Суду у Постанові від 12.09.2022 у справі № 203/241/17, ці витрати слід віднести на рахунок держави.

Керуючись статтями 369-372, 376 Кримінального Процесуального Кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

1.Клопотання обвинуваченого та захисника задовольнити.

2.Звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності в зв`язку із вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 119, частиною 1 статті 121 Кримінального Кодексу України - в зв`язку з закінченням строків давності.

3.Провадження у справі про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 119, частиною 1 статті 121 Кримінального Кодексу України - закрити.

4.Речові докази у справі:

-диск 8-16 X DVD-R, ARITA, 4.7 GB|120 min сірого кольору з написом «Відеозапис з камер спостереження нічного клубу «Барбарис»»;

-диск 8-16 X DVD-R, ARITA, 4.7 GB|120 min сірого кольору з написом «Відеозапис з камер спостереження нічного клубу «Барбарис»»;

-ДВД-диск наданий ОСОБА_13 ,

- залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Речові докази у справі:

-кофту;

-3 куртки;

-пару взуття;

-рукавицю;

-штани;

-штани спортивні;

-мобільний телефон;

-змив речовини бурого кольору;

-експериментальні зразки крові ОСОБА_4 , ОСОБА_14 та ОСОБА_8 в паперових конвертах;

-два ножі

-експериментальні зразки крові ОСОБА_4 , ОСОБА_14 та ОСОБА_8 в спец пакеті,

- знищити.

5.Витрати на проведення комплексної криміналістичної та молекулярно-генетичної експертизи віднести на рахунок держави.

Ухвала може бути оскарженою до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Миколаєва протягом 7 (семи) днів.

Головуючий суддя = ОСОБА_16 =