Рішення № 135298845, 31.03.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/10394/26

Провадження 2-о/127/174/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борисюк І.Е.,

за участю: секретаря судового засідання Обертун Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 за участю заінтересованої особи Вінницького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернувся адвокат Путілін Євген Вікторович, діючи в інтересах ОСОБА_1 , із заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України.

Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Андріївка Бердянського району Запорізької області помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Син ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , який був чоловіком заявниці, 17.08.2025, будучи призваним на військову службу, загинув від ушкоджень внаслідок військових дій. У зв`язку з тим, що свекор заявниці помер на тимчасово окупованій території України, заявниця подала заяву та надала копії документів для державної реєстрації його смерті до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Вінниці. Проте 17.03.2026 заявниці була надана відмова у проведені державної реєстрації смерті, оскільки пред`явлені нею документи не є підставою для державної реєстрації смерті, адже видані окупаційною владою. Встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України заявниці необхідне для відновлення права на проведення реєстрації смерті ОСОБА_2 та отримання грошового забезпечення після смерті загиблого чоловіка.

Вищевикладене й стало підставою для звернення адвоката заявниці до суду з вимогою встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця с. Будилів Козівського району Тернопільської області, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Андріївка Бердянського району Запорізької області, Російська Федерація.

Заявниця та/або її адвокат, а також представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Про причини неявки суду не повідомлено. Однак, на адресу суду надійшли заяви адвоката заявниці про розгляд справи у його відсутність. Також адвокатом заявниці в заявах повідомлено, що ним було помилково зазначено метою встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, крім реєстрації смерті, отримання грошового забезпечення після смерті загиблого чоловіка заявниці.

Водночас, у відповідності до ч. 2 ст. 317 ЦПК України справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.

Враховуючи вищевикладене, заяву адвоката заявниці та положення ч. 2 ст. 317 ЦПК України, суд постановив провести розгляд справи у відсутність учасників справи (ухвала суду постановлена без оформлення окремого документа та занесена до протоколу судового засідання).

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 99000002 Територіальним відділом ЗАГС міста Бердянськ Бердянського району Управління ЗАГС Запорізької області 06.06.2024, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у п. Андріївка Бердянського району Запорізької області, Російська Федерація (запис вчинено російською мовою).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 19.12.1975 Андріївською селищною радою Бердянського району Запорізької області, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , записані ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (запис вчинено російською мовою), актовий запис № 94.

Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 , виданого 28.09.1996 Андріївської сільською радою Бердянського району Запорізької області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрували шлюб 28.09.1996, актовий запис № 19. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_6 .

Таким чином, судом встановлено, що заявниця є невісткою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем, ІНФОРМАЦІЯ_5 загинув під час бойових дій, що підтверджується відповідним військовим квитком серії НОМЕР_4 , виданим 21.04.2022 ІНФОРМАЦІЯ_6 , довідкою про причину смерті № 130 від 23.08.2025, лікарським свідоцтвом про смерть № 1530, виданим 23.08.2025 Кам`янським районним відділенням ДСУ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , виданим 27.08.2025 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального-міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 2120.

Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відмовлено заявниці у проведенні державної реєстрації смерті ОСОБА_2 на підставі пред`явлених заявницею документів, виданих на тимчасово окупованій території України (відмова № 495-22.21-24 від 17.03.2026).

Відповідно до положень ч. 2 і ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року (з наступними змінами та доповненнями) будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий цими органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та п. 1 гл. 5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 № 52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 24.12.2010 № 3307/5), підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть); б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть); в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і наразі триває.

До Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025 (із змінами відповідно до Наказу № 239 від 09.02.2026), з 03.03.2022 і дотепер віднесено селище Андріївка Андріївської селищної територіальної громади Бердянського району Запорізької області.

Таким чином, надати документи встановленої чинним законодавством України форми про смерть ОСОБА_2 , видані закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою, заявник не має можливості, оскільки той помер на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Закон закріплює за державою обов`язок вживати всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території. Згідно із п. 7 ч. 1 ст. 1-1 цього Закону, тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації. Тимчасова окупація Російською Федерацією територій України, визначених ч. 1 ст. 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав (ч. 1 ст. 1 Закону).

У разі наявності виняткових обставин, коли держава позбавлена можливості здійснювати владу на частині своєї території через військову окупацію збройними силами іншої держави, воєнні дії чи повстання, або внаслідок створення сепаратистського режиму на її території, вона не втрачає своєї юрисдикції за змістом статті 1 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Ilaєcu and Others v. Moldova and Russia» від 08 липня 2004 року № 48787/99, § 333; рішення ЄСПЛ у справі «Catanand Others v. the Republic of Moldova and Russia» від 19 жовтня 2012 року №№ 43370/04, 8252/05 and 18454/06, § 109; рішення ЄСПЛ у справі «Sargasyanv. Azerbaijan» від 16 червня 2015 року № 40167/06, § 130).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Практикою Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці, зокрема в рішеннях ЄСПЛ «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). Зокрема ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

Надане адвокатом заявниці свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане 99000002 Територіальним відділом ЗАГС міста Бердянськ Бердянського району Управління ЗАГС Запорізької області 06.06.2024, не створює правових наслідків для проведення державної реєстрації смерті, однак є належним і допустимим доказом в розумінні ст.ст. 77-78 ЦПК України, який підтверджує факт смерті особи. При цьому, зважаючи на сукупність досліджених судом доказів, наявних в матеріалах справи, виходячи зі свого внутрішнього переконання, дані докази не викликають сумнівів у їх достовірності.

Отже, з огляду на викладене, враховуючи, що селище Андріївка Андріївської селищної територіальної громади Бердянського району Запорізької області, де помер ОСОБА_2 , є тимчасово окупованою територією, заявниця з об`єктивних причин не має змоги надати визначені чинним законодавством України документи, що підтверджують факт смерті, для проведення державної реєстрації смерті.

Судом прийнято до уваги, що можливість збору доказів смерті особи на окупованій території, може бути істотно обмежена, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на спадкування і отримання гарантованих державою виплат, зважаючи на встановлені в ході розгляду цієї справи обставини.

На підставі вищевикладеного, враховуючи сукупність наданих доказів, суд вважає факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 в селищі Андріївка Андріївської селищної територіальної громади Бердянського району Запорізької області ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановленим.

Згідно із ч. 2 ст. 319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Судом встановлено, що заявницею при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 1 064, 96 гривень (із застосуванням коефіцієнту 0,8 відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»), що підтверджується квитанцією від 30.03.2026.

Водночас, згідно із п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються заявники у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв`язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, втрати документів, необхідних для отримання компенсації за пошкоджені та знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно;

Таким чином заявницею було помилково сплачено судовий збір в розмірі 1 064, 96 гривень.

Згідно із п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається в розмірі переплаченої суми за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Тому, судовий збір в розмірі 1 064, 96 гривень може бути повернутий заявниці за її клопотанням за ухвалою суду на підставі п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 7 цього Закону.

Керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст. 76-81, 263-265, 273, 315, 317, 319, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України - задовольнити.

Встановити факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в селищі Андріївка Андріївської селищної територіальної громади Бердянського району Запорізької області.

Рішення суду підлягає негайному виконанню.

Судовий збір в сумі 1 064, 96 гривень може бути повернутий ОСОБА_1 за її клопотанням в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Вінницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП НОМЕР_6 ; місце проживання: АДРЕСА_1 .

Вінницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України: ЄДРПОУ 21725753; місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Замостянська, 7.

Рішення суду складено 31.03.2026.

Суддя