Рішення № 135296215, 30.03.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2026 року Чернігів Справа № 620/924/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України у Волинській областіпровизнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 254150038518 від 08.01.2026 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України України у Волинській області зарахувати ОСОБА_1 періоди з 01.09.1989 по 30.06.1993 та з 01.09.1995 по 27.07.1996 до загального страхового стажу, період роботи з 14.08.1996 по 24.12.2006 до стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 зі зменшенням пенсійного віку відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 02.01.2026.

Позов мотивовано тим, що належним чином оформленими документами підтверджується право ОСОБА_1 на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, з урахуванням висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 (справа №1-5/2018(746/15). Однак, відповідач всупереч вимог чинного законодавства відмовив в такому призначенні пенсії, посилаючись на недосягнення позивачем необхідно віку, встановленого ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також щодо відсутності необхідного пільгового стажу, оскільки певні періоди на думку відповідача не підтверджені належними документами.

Ухвалою судді від 28.01.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, установлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі на надання відзиву на позов.

У встановлений судом строк відповідач надав відзив на позов, у якому зазначено про те, що заява про призначення пенсії з доданими документами була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області, рішенням якого від 08 січня 2025 року № 254150038518 ОСОБА_1 відмовлено призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та недосягненням віку 55 років. Так, відповідно до частини другої статті 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. На час звернення за призначенням пенсії (02.01.2026) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виповнилося 53 роки 11 місяців. Відповідно до розрахунку стажу (Форма РС-право) страховий стаж Позивача складає 26 років 10 місяців 17 днів. За даними документами до страхового стажу не зараховано: періоди роботи згідно трудової книжки з 02.09.1995 по 07.07.1996, оскільки наявне необумовлене виправлення в даті звільнення; період навчання з 01.09.1989 по 23.06.1993, оскільки перетинається з періодом роботи. Рекомендовано долучити уточнюючу довідку з вказаною формою навчання. За наданими до заяви документами до пільгового стажу не зараховано періоди роботи згідно довідки № 746300-23-05 від 27.11.2025, оскільки вказана підстава видачі архівна довідка. До наказу про проведення атестації робочих місць від 20.12.1996 відсутній «Перелік робочих місць, професій та посад робітників яким підтверджено право на пільгове забезпечення. Період роботи згідно довідки № 746300-23-06 від 27.11.2025, оскільки вказаний період роботи не відповідає записам в трудовій книжці. Рекомендовано долучити акт зустрічної перевірки.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд враховує таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 02.01.2026 звернулася із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 зі зменшенням пенсійного віку, що підтверджується розпискою-повідомленням (а.с. 8).

Вказану вище заяву, за принципом екстериторіальності, було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області, рішенням якого №254150038518 від 08.01.2026 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та недосягненням позивачем пенсійного віку 55 років (а.с. 9).

Підставою прийнятого рішення вказано те, що не зараховано період роботи 02.09.1995 по 07.07.1996, оскільки наявне виправлення в даті звільнення. Період навчання з 01.09.1989 по 23.06.1993 перетинається з періодом роботи. Відповідач також не зарахував період роботи згідно з довідкою № 746300-23-05 від 27.11.2025, оскільки вказана підстава видачі - архівна довідка, до наказу про проведення атестації робочих місць від 20.12.1996 відсутній «Перелік робочих місць, професій та посад робітників, яким підтверджено право на пільгове забезпечення». Період роботи згідно довідки № № 746300-23-05 від 27.11.2025 не відповідає записам у трудовій книжці. В рішенні також зазначено, що вік заявниці становить 53 роки 11 місяці, згідно з відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування страховий стаж склав 26 років 10 місяців 17 днів.

Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав та інтересів із відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

З 01.01.2004 таким законом є Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), який був прийнятий на зміну положенням Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ).

Так, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

У той же час, відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Однак, рішенням Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в коментованій вище редакції) визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною). Порядок застосування статті 13 визначає пункт 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020.

У спірних правовідносинах слід враховувати, що закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (стаття 152 Конституції України).

Так, відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину 2 статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 за №213-VIII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 стаття 13, частина 2 статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 за №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина 2 статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 за №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: … б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам...".

При цьому, Конституційний Суд в пункті 4.1 Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 зазначив, що статтею 13 Закону №1788-XII до внесення змін Законом №213-VIII було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.

Отже, у статті 13 Закону №1788-XII до внесення змін Законом №213-VIII було встановлено такий пенсійний вік: у пункті "а" для чоловіків - 50 років, для жінок - 45 років; у пунктах "б"-"з" для чоловіків - 55 років, для жінок - 50 років.

У Законі №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, збережено вказану пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У частині першій статті 13 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті "а" - 50 років (на 10 років менше, ніж загальний пенсійний вік), у пунктах "б"-"з" - 55 років (на 5 років менше, ніж загальний пенсійний вік).

Відтак, статтею 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених у цих нормах.

За висновками пункту 4.4 Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020, перевіряючи статтю 13, частину 2 статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, на відповідність Конституції України, Конституційний Суд України виходив з такого.

Вказаними положеннями Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років.

Згідно зі статтею 13, частиною 2 статті 14, пунктами "б"-"г" статті 54 Закону №1788-XII у редакції до внесення змін Законом №213-VIII у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону №213-VIII змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам.

Конституційний Суд України дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Отже особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону №1788-XII у редакції до внесення змін Законом №213-VIII. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

З урахуванням вказаного, стаття 13, частина 2 статті 14, пункт "б"-"г" статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині 1 статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що у справах "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та 37943/06, рішення від 14.10.2010) та "Серков проти України" (заява №39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що:

- по перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника;

- по друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування;

- по третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

За вказаних обставин, така обов`язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах: необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Вирішуючи даний спір, суд враховує правові висновки, сформовані у рішенні Верховного Суду від 21.04.2021 у справі №360/3611/20 (зразкова справа), з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021. Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №360/4639/20 та від 29.09.2022 у справі №320/4339/20.

Отже на пільгових умовах жінки мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

З матеріалів справи встановлено, що станом на момент звернення із заявою про призначення пенсії позивачеві виповнилося 53 роки та 11 місяці та страховий стаж позивача за даними Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області страховий стаж ОСОБА_1 26 років 10 місяців 17 днів.

Разом з тим, з огляду на рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії, до пільгового стажу не зараховано періоди роботи згідно довідки № 746300-23-05 від 27.11.2025, оскільки вказана підстава видачі архівна довідка. До наказу про проведення атестації робочих місць від 20.12.1996 відсутній «Перелік робочих місць, професій та посад робітників яким підтверджено право на пільгове забезпечення». Період роботи згідно довідки № 746300-23-06 від 27.11.2025, оскільки вказаний період роботи не відповідає записам в трудовій книжці. Рекомендовано долучити акт зустрічної перевірки.

Окрім того не зараховані період роботи згідно трудової книжки з 02.09.1995 по 27.07.1996, оскільки наявне необумовлене виправлення в даті звільнення; період навчання з 01.09.1989 по 23.06.1993, оскільки перетинається з періодом роботи.

Вирішуючи вказане питання суд зазначає, що питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій урегульовано «Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України № 13-1 07.07.2014) (далі Порядок № 22-1).

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Довідка повинна містити три підписи: керівника, начальника відділу кадрів та головного бухгалтера (додаток № 5 Порядку № 637).

Механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника встановлює «Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років», затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України № 18-1 від 10.11.2006, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.11.2006 за № 1231/13105 (далі Порядок № 18-1).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 18-1 підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.

Пунктом 3 «Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383) встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно пункту 2 Порядку № 383 під повним робочим днем слід вважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

Отже, законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.

Подібна правова позиція зазначена Верховним Судом у постановах від 04.02.2021 у справі № 439/905/17, від 09.06.2021 у справі № 488/3973/13-а.

Таким чином, основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжна. Відсутність інших документів на підтвердження трудового стажу не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.

З огляду на трудову книжку ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 (а.с. 11 зворотна сторона 16), остання містить всі періоди трудової діяльності позивача, записи в трудовій книжці виконані чітко та зрозуміло, без дефектів та узгоджуються між собою за черговістю та змістом.

Запис, на який посилається відповідач щодо наявних виправлень, а саме запис №4 містить дату звільнення 27.07.1996, що співпадає із датою наказу №101 від 27.07.1996, що міститься в розділі підстав внесення запису. Окрім того спірний період підтверджується довідкою Козелецького ліцею №1 від 29.02.2024 №26 (а.с. 39 зворотна сторона).

Щодо неврахування періоду навчання з 01.09.1989 по 30.06.1993, суд враховує, що вказаний період підтверджується дипломом НОМЕР_2 від 23.06.1993 (а.с. 10-11), а також довідкою №21/арх від 13.01.2026, що підтверджує навчання позивача в спірний період за денною формою (а.с. 20).

Щодо неврахування періоду роботи з 14.08.1996 по 24.12.2006 до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах за Списком №2, суд зазначає, що відмова відповідача базується на тому, що останній не приймає довідки № 746300-23-05 від 27.11.2025 та № 746300-23-06 від 27.11.2025.

Уточнююча довідка № 746300-23-05 від 27.11.2025 не врахована відповідачем, оскільки підставою видачі вказана архівна довідка. До наказу про проведення атестації робочих місць від 20.12.1996 відсутній «Перелік робочих місць, професій та посад робітників яким підтверджено право на пільгове забезпечення».

З огляду на спірну довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній підставою видачі вказано «архівна довідка від 25.03.2025 №341/171-12 видана виконавчим комітетом Чернігівської міської ради» (а.с. 44 зворотна сторона).

Водночас, з огляду на архівні довідки виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 25.03.2025 №341/171-12 та від 25.03.2025 №340/171-12, останні містять інформацію про заробітну плату та підтвердження посади, яку займала позивач із посиланням на відповідні накази та відомості із нарахування заробітної плати (а.с. 39, 40).

Окрім того, матеріалами справи також підтверджується атестація робочих місць, проведена у спірні періоди (а.с. 21-38, 46-50). До наказу про результати проведення атестації робочих місць за умовами праці від 20.12.1996 №3-5-11/1-70 наявний Перелік професій Утел з несприятливими умовами праці затверджений 20.12.1996 (а.с. 34 зворот 37).

Отже, період роботи з 14.08.1996 по 31.07.2005, визначений в довідці № 746300-23-05 від 27.11.2025 підтверджений належними та допустимими доказами.

Що стосується періоду роби позивача з 01.08.2005 по 24.12.2006, який визначено в довідці № 746300-23-06 від 27.11.2025 (а.с. 44) відповідач вказує на невідповідність цього періоду трудовій книжці ОСОБА_1 .

Так, довідка № 746300-23-06 від 27.11.2025 (а.с. 44) містить період роботи позивача на пільгових умовах з 01.08.2005 по 24.12.2006. Водночас, додатково зазначено, що з 25.12.2005 по 01.10.2008 ОСОБА_1 перебувала у відпустці по догляду за дитиною до трьох років.

Згідно із записами в трудовій книжці позивача, остання 01.08.2005 в Центр обслуговування споживачів та продажу послуг Чернігівської філії ВАТ «Укртелеком» (запис №12), 31.10.2006 звільнена за переведенням в Центр телекомунікаційних послуг Чернігівської філії ВАТ «Укртелеком» (запис №13), 01.11.2006 прийнята за переведенням в Центр телекомунікаційних послуг Чернігівської філії ВАТ «Укртелеком» (запис №14).

Відповідно до довідки АТ «Укртелеком» про перейменування від 27.11.2025 №746300-36/95 (а.с. 41 зворотна сторона) 01.11.2006 відбулося об`єднання Центру технічної експлуатації місцевого телефонного зв`язку та Центру обслуговування споживачів та продажу послуг в Центр телекомунікаційних послуг Чернігівської філії ВАТ «Укртелеком» (наказ №384 від 31.08.2006).

Зважаючи на викладене, суд констатує, що довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 746300-23-06 від 27.11.2025 (а.с. 44) містить інформацію щодо періоду роботи ОСОБА_1 , який в повній мірі відповідає записам трудової книжки останньої.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що оскільки вік позивача є більшим за 50 мінімально необхідних років, має загальний страховий стаж більше 20 років, в тому числі стаж роботи за списком №2 становить 10 років 04 місяці 11 днів, тому має право на призначення пенсії на пільгових умовах із зменшенням віку з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 справа № 1-5/2018(746/15) від 23.01.2020.

Згідно з Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 №280, Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства та формує, відповідно до покладених на нього завдань веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі реєстр застрахованих осіб) та у складі зазначеного реєстру реєстр платників страхових внесків до солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (п. 4 Положення №280); здійснює контроль за додержанням вимог законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі страхові внески) та інших платежів, за достовірністю документів, поданих для призначення пенсії, та відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та іншими виплатами, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, інших джерел, визначених законодавством; забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 7 Положення №280).

Відповідно, в ст. 58 Закону №1058-ІV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду. Права та обов`язки виконавчої дирекції Пенсійного фонду та її територіальних органів визначені ст. 64 №1058-ІV.

Враховуючи викладені вище вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку, що територіальний орган Пенсійного фонду формально підійшов до вирішення наявного права особи на пенсію із врахуванням всіх періодів її трудової діяльності, оскільки не здійснив всіх можливих та достатніх дій, в межах прав, наданих пенсійним органам для недопущення порушення прав особи на соціальний захист у старості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку відповідач не діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв`язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Водночас, суд не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) відповідача поза межами перевірки за критеріями відповідності прийняття ним рішень (вчинення дій), передбаченими частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, підміняти його і перебирати на себе повноваження, надані Законом. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог прав осіб, що звертаються до суб`єктів владних повноважень, без порушень принципу розподілу влади.

З огляду на встановлені обставини, необхідність зарахування періодів роботи позивача та врахування відповідних доказів, що віднесено до дискреційних повноважень відповідача, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 належить задовольнити частково шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.01.2026 про призначення пенсії, зарахувавши періоди роботи з 01.09.1989 по 30.06.1993 та з 01.09.1995 по 27.07.1996 до загального страхового стажу, а період роботи з 14.08.1996 по 24.12.2006 до стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Розподіляючи між сторонами судові витрати суд відзначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру в розмірі 1064,96 гривень, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи квитанція від 27.01.2026 (а.с.52).

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина 1 статті 139 КАС України).

З урахуванням вказаного підлягають стягненню з відповідача за його рахунок на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1064,96 гривень.

Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 254150038518 від 08.01.2026 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, зі зменшенням пенсійного віку, відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 01.09.1989 по 30.06.1993 та з 01.09.1995 по 27.07.1996 до загального страхового стажу, а період роботи з 14.08.1996 по 24.12.2006 до стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.01.2026 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, зі зменшенням пенсійного віку, відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зважаючи на його застосування відповідно до рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 №1-р/2020 та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1064,96 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Київський майдан, 6, м. Луцьк, Луцький р-н, Волинська обл., 43027, код ЄДРПОУ 13358826.

Дата складення повного рішення суду - 30.03.2026.

Суддя Ю. О. Скалозуб