Рішення № 135296158, 30.03.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2026 року м. Чернігів Справа № 620/13887/25

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) 26.12.2025 через підсистему «Електронний Суд» звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі ГУПФ України в Тернопільській області, відповідач), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 10.12.2025 №254150037237 про відмову у призначенні пенсії;

- зобов`язати відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 8 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», врахувавши періоди роботи:

до страхового стажу: з 27.02.1989 по 27.04.1989; з 14.09.1994 по 14.03.1995; з 11.04.1995 по 10.10.1995; з 14.11.1995 по 13.05.1996; з 11.06.1996 по 05.09.1996; з 02.04.1997 по 01.10.1997; з 02.10.1997 по 01.04.1998; з 02.04.1998 по 01.10.1998; з 12.11.1998 по 08.04.1999; з 30.04.2003 по 31.10.2003; з 01.11.2003 по 29.10.2004; з 01.11.2004 по 12.07.2005;

до пільгового стажу роботи на посадах водія міського пасажирського транспорту: з 06.05.1989 по 22.08.1994; з 14.09.1994 по 14.03.1995; з 11.04.1995 по 10.10.1995; з 14.11.1995 по 13.05.1996; з 11.06.1996 по 05.09.1996; з 02.04.1997 по 01.10.1997; з 02.10.1997 по 01.04.1998; з 02.04.1998 по 01.10.1998; з 12.11.1998 по 08.04.1999; з 23.09.2002 по 27.11.2002; з 30.04.2003 по 31.10.2003; з 01.11.2003 по 29.10.2004; з 01.11.2004 по 12.07.2005, із врахуванням заробітної плати за періоди: з вересня 1994 по квітень 1999, згідно довідки від 13.11.2020 № 60, виданої 11-м автобусним парком ДУП «Мосміськтранс»; з травня 2003 по липень 2005, згідно довідки від 13.11.2020 № 60, виданої 11-м автобусним парком ДУП «Мосміськтранс», з 10.09.2025.

Позов мотивовано тим, що належним чином оформленими документами підтверджується право на призначення пенсії відповідно до пункту 8 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою судді від 02.02.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, установлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для надання відзиву на позов.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позов, у якому зазначено, що періоди роботи на території рф починаючи з 01.01.1992 не зараховуються до стажу у зв`язку із припиненням з 01.01.2023 росією та з 19.06.2023 Україною участі в угоді про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Розглянувши подані документи і матеріали, суд встановив такі обставини.

04.12.2025 ОСОБА_1 звернувся до ГУПФУ в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії. До заяви позивач надав відповідний пакет документів.

Вказану заяву розглянуло ГУПФУ в Тернопільській області за екстериторіальним принципом та 10.12.2025 прийняло рішення №254150037237, відповідно до змісту якого страховий стаж позивача становить 25 років 01 місяць 29 днів. Пільговий стаж позивача становить 08 років 05 місяців 21 день. До страхового стажу не зараховано:

період навчання з 27.02.1989 по 27.04.1989 згідно свідоцтва № 429270 від 29.04.1989, оскільки відсутня інформація про присвоєння кваліфікації;

періоди роботи на території російської федерації з 14.09.1994 по 14.03.1995, з 11.04.1995 по 10.10.1995, з 14.11.1995 по 13.05.1996, з 11.06.1996 по 05.09.1996, з 02.04.1997 по 01.10.1997, з 12.10.1997 по 01.04.1998, з 02.04.1998 по 01.10.1998 та з 12.11.1998 по 08.04.1999 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 дата заповнення 06.05.1989, оскільки до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31 грудня 1991 року;

періоди роботи на території російської федерації з 30.04.2003 по 31.10.2003, з 01.11.2003 по 29.10.2004 та з 01.11.2004 по 12.07.2005 згідно вкладиша в трудову книжку НОМЕР_2 дата заповнення 30.04.2003, оскільки до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31 грудня 1991 року.

До пільгового стажу не зараховано періоди роботи на території російської федерації з 14.09.1994 по 14.03.1995, з 11.04.1995 по 10.10.1995, з 14.11.1995 по 13.05.1996, з 11.06.1996 по 05.09.1996, з 02.04.1997 по 01.10.1997, з 02.10.1997 по 01.04.1998, з 02.04.1998 по 01.10.1998 та з 12.11.1998 по 08.04.1999, з 30.04.2003 по 31.10.2003, з 01.11.2003 по 29.10.2004, з 01.11.2004 по 12.07.2005, згідно довідки № МСХ-19 -3844 від 21.08.2019, оскільки періоди роботи (служби) на території РРФСР враховуються по 31 грудня 1991 року (а.с. 53).

Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Пунктами "а", "ж" частини третьої статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується також: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV).

Згідно з частиною першою статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частини друга, п`ята статті 45 Закону №1058-IV).

Згідно з абзацом першим пункту 1.1 розділу I Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2017 року №13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1), заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Відповідно до абзацу першого підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року №8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Щодо зарахування до страхового стажу періоду навчання з 27.02.1989 по 27.04.1989 згідно із свідоцтвом №429270 від 29.04.1989.

Згідно пункту 8 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Відповідно до пункту «д» статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Згідно із свідоцтвом Міністерства автомобільного транспорту НОМЕР_3 ОСОБА_1 у період з 27.02.1989 по 27.04.1989 навчався за програмою перепідготовки підвищення кваліфікації водія транспортних засобів категорії «Д» (а.с.47).

Аналогічний запис міститься у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , виданій 06.05.1989 (а.с. 22).

Відповідач не зарахував зазначений період, оскільки відсутня інформація про присвоєння кваліфікації.

Суд зазначає, що записи трудової книжки позивача, як основного документу про трудову діяльність, містять всі необхідні відомості про навчання позивача, зроблені чітко та без виправлень, а тому відсутність інформації у свідоцтві № НОМЕР_4 про присвоєння кваліфікації не може бути підставою для відмови у зарахуванні періоду навчання позивача до страхового стажу для призначення пенсії.

Отже, суд дійшов до висновку, що не зарахування до страхового стажу періоду навчання з 27.02.1989 по 27.04.1989 відповідно до свідоцтва №429270 від 29.04.1989 носить формальний характер і не відповідає вимогам пенсійного законодавства, що свідчить про те, що відповідачем не було забезпечено розгляду наданої позивачем заяви про призначення пенсії шляхом всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх поданих документів.

Щодо зарахування до пільгового стажу роботи на посадах водія міського пасажирського транспорту: з 06.05.1989 по 22.08.1994; з 14.09.1994 по 14.03.1995; з 11.04.1995 по 10.10.1995; з 14.11.1995 по 13.05.1996; з 11.06.1996 по 05.09.1996; з 02.04.1997 по 01.10.1997; з 02.10.1997 по 01.04.1998; з 02.04.1998 по 01.10.1998; з 12.11.1998 по 08.04.1999; з 23.09.2002 по 27.11.2002; з 30.04.2003 по 31.10.2003; з 01.11.2003 по 29.10.2004; з 01.11.2004 по 12.07.2005, із урахуванням заробітної плати за періоди: з вересня 1994 по квітень 1999 згідно із довідкою від 13.11.2020 № 60, виданою 11-м автобусним парком ДУП «Мосміськтранс»; з травня 2003 по липень 2005 згідно із довідкою від 13.11.2020 № 60, виданою 11-м автобусним парком ДУП «Мосміськтранс», суд зазначає таке.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 року №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 року №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Відповідно до абз. 22 ст. 1 Закону №1058-IV, пенсія це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Загальні умови призначення пенсії за віком визначені в ч.1 ст. 26 Закону №1058-IV. Водночас відносини з приводу призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників врегульовані статтею 114 Закону № 1058-IV.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Положеннями п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для чоловіків не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацами другим-третім цього пункту, у період до 01.04.2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту і абзацами третім-тринадцятим пункту 2 частини другої цієї статті, страхового стажу, встановленого абзацами п`ятнадцятим-двадцять третім пункту 2 частини другої цієї статті.

Отже, п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV визначав, що пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам за наявності у сукупності таких обов`язкових умов:

- досягнення особою 55-річного віку;

- наявності у особи загального страхового стажу: не менше 30 років для чоловіків та не менше 25 років для жінок;

- наявності у особи стажу роботи на посаді водія міського пасажирського транспорту (автобуса, тролейбуса, трамвая): не менше 12 років 6 місяців для чоловіків та не менше 10 років для жінок.

Судом встановлено, що відповідно до довідки ПАТ «Чернігівавтосервіс» від 11.11.2025 №1 ОСОБА_1 працював водієм на всіх марках автобусів у Чернігівському автотранспортному підприємстві 17427 з 06.05.1989 по 22.08.1994 (а.с.30). Вказане також підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 (а.с.22-23).

Разом з тим, відповідно до розрахунку стажу для призначення пенсії за віком за формою РС-право період роботи позивача з 06.05.1989 по 22.08.1994 обраховано в одинарному розмірі (а.с.46 зворот).

Відповідно до довідки Державної установи Головного управління Пенсійного фонду російської федерації №1 по м.Москві у Московській області від 29.12.2019 №201-1/5638 ОСОБА_1 працював в «11-му автобусному парку» - філіал ГУП м.Москви «Мосгортранс», рег. №087-211-020910, в якості водія лінійного автобусу з 14.09.1994 по 14.03.1995; з 11.04.1995 по 10.10.1995; з 14.11.1995 по 13.05.1996; з 11.06.1996 по 05.09.1996; з 02.04.1997 по 01.10.1997; з 02.10.1997 по 01.04.1998; з 02.04.1998 по 01.10.1998; з 12.11.1998 по 08.04.1999; з 23.09.2002 по 27.11.2002; з 30.04.2003 по 31.10.2003; з 01.11.2003 по 29.10.2004; з 01.11.2004 по 12.07.2005 (а.с.32).

Крім того, на підтвердження страхового стажу у пільговому обчисленні позивачем надана довідка від 13.11.2020 №60 про заробітну плату з вересня 1994 року по квітень 1999 року та з травня 2003 року по липень 2005 року, видані 11-м автобусним парком ГУП «Мосгортранс» (а.с.31 зворот, 42 зворот).

У рішенні від 10.12.2025 №254150037237 відповідач відмовив позивачу у зарахуванні спірних періодів до страхового стажу у пільговому обчисленні, оскільки вказані періоди роботи набуті на території РРФСР.

Із такими доводами відповідача суд не погоджується з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається, зокрема, з міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.

Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань «відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди». Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Статтею 5 Угоди передбачається, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

Частинами 2-3 статті 6 Угоди передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Таким чином, на громадян України, які працювали на територіях інших держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєднались до вказаної Угоди, розповсюджувалась дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу, його пільгового обчислення.

З огляду на викладене, цією Угодою визначено стаж, який підлягає врахуванню при визначенні розміру пенсії, а відтак і заробіток за відповідний період підлягає включенню при обчисленні пенсії.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому Указами Президента України строк дії режиму воєнного стану продовжувався.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві.

У той же час, на переконання суду, наявні в особи первинні документи, які стосуються її роботи або служби, не можуть бути невизнані суб`єктом влади або позбавляти особу права на отримання пенсії тільки з тих міркувань, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України було припинено співробітництво з країною-агресором. У цьому випадку право позивача на призначення пенсії ніяк не пов`язується з такими обставинами, як припинення дипломатичних відносин з вказаною державою та обмін поштою.

Таким чином, оскільки належними документами та довідками підтверджуються спірні періоди роботи, висновки пенсійного органу про відмову у їх врахуванні до страхового та пільгового стажу є неправомірними. Відповідачем також не надано доказів того, що з сум, отриманих позивачем в іноземній валюті, ним або за нього не сплачувались відповідні соціальні внески.

Суд зазначає, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Тобто, в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28 серпня 2018 року у справі №175/4336/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі №242/65/17, від 27 лютого 2019 року у справі №423/3544/16-а та від 11 липня 2019 року у справі №242/1484/17 та від 31 березня 2020 року у справі №446/656/17.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті 1, 3 Конституції України).

Зазначені конституційні положення розвинуті в розділі II Конституції України. Тим самим право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

У пункті 54 Рішення у справі Пічкур проти України ЄСПЛ також зазначив про порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що в даному випадку є порушення конституційних прав позивача на отримання належного пенсійного забезпечення, а тому періоди роботи позивача з 06.05.1989 по 22.08.1994; з 14.09.1994 по 14.03.1995; з 11.04.1995 по 10.10.1995; з 14.11.1995 по 13.05.1996; з 11.06.1996 по 05.09.1996; з 02.04.1997 по 01.10.1997; з 02.10.1997 по 01.04.1998; з 02.04.1998 по 01.10.1998; з 12.11.1998 по 08.04.1999; з 23.09.2002 по 27.11.2002; з 30.04.2003 по 31.10.2003; з 01.11.2003 по 29.10.2004; з 01.11.2004 по 12.07.2005 мають бути зараховані до пільгового стажу для призначення пенсії відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача призначити пенсію відповідно до пункту 8 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 10.09.2025, суд зазначає таке.

Відповідно до Положення про управління пенсійного фонду України в районах, містах та районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах покладено функції по призначенню (перерахунку) і виплаті пенсії.

У юриспруденції дискреційні повноваження визначаються як право голови держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуд у рамках закону. А в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати дискреційні повноваження, користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, ефективний засіб правового захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Таким чином, оскільки пенсійний орган не проводив повний обрахунок страхового стажу позивача, суд не може задовольнити позовні вимоги у частині зобов`язання призначити пенсію на пільгових умовах.

З огляду на зазначене та положення Порядку №22-1, суд вважає за необхідне зобов`язати ГУПФУ в Тернопільській області повторно розглянути заяву позивача від 04.12.2025 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, зарахувавши спірні періоди до страхового стажу та пільгового стажу.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення адміністративного позову.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 10.12.2025 №254150037237.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.12.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, зарахувавши:

до страхового стажу періоди роботи з 27.02.1989 по 27.04.1989; з 14.09.1994 по 14.03.1995; з 11.04.1995 по 10.10.1995; з 14.11.1995 по 13.05.1996; з 11.06.1996 по 05.09.1996; з 02.04.1997 по 01.10.1997; з 02.10.1997 по 01.04.1998; з 02.04.1998 по 01.10.1998; з 12.11.1998 по 08.04.1999; з 30.04.2003 по 31.10.2003; з 01.11.2003 по 29.10.2004; з 01.11.2004 по 12.07.2005;

до пільгового стажу роботи на посадах водія міського пасажирського транспорту: з 06.05.1989 по 22.08.1994; з 14.09.1994 по 14.03.1995; з 11.04.1995 по 10.10.1995; з 14.11.1995 по 13.05.1996; з 11.06.1996 по 05.09.1996; з 02.04.1997 по 01.10.1997; з 02.10.1997 по 01.04.1998; з 02.04.1998 по 01.10.1998; з 12.11.1998 по 08.04.1999; з 23.09.2002 по 27.11.2002; з 30.04.2003 по 31.10.2003; з 01.11.2003 по 29.10.2004; з 01.11.2004 по 12.07.2005, із врахуванням довідки від 13.11.2020 №60 про заробітну плату з вересня 1994 року по квітень 1999 року та з травня 2003 року по липень 2005 року, видану 11-м автобусним парком ГУП «Мосгортранс».

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 400 (чотириста) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 30 березня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (код ЄДРПОУ 14035769, Майдан Волі, буд. 3, м. Тернопіль, 46001).

Суддя С.В. Бородавкіна