Рішення № 135295873, 31.03.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

31 березня 2026 року справа №520/12054/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої Ольги Вікторівни, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Завод Південкабель"

до Харківської митниці

про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови,

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Завод Південкабель" (далі по тексту позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Харківської митниці (далі по тексту відповідач), в якій просить визнати протиправними та скасувати картки відмови у митному оформленні випуску №UA807200/2024/000774 та №UA807200/2024/000815, рішення про коригування митної вартості товарів від 12.11.2024 №UA807000/2024/000640/2 та від 29.11.2024 №UA807000/2024/000679/2.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржувані рішення Харківської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 12.11.2024 №UA807000/2024/000640/2, від 29.11.2024 №UA807000/2024/000679/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації №UA807200/2024/000774 та №UA807200/2024/000815 є протиправними та підлягають скасуванню. Вказує, що позивачем надавалися всі необхідні документи для митного оформлення до митного органу.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі Вікторівні.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач 02.06.2025 через систему "Електронний суд" надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому заперечуючи проти позову, просить відмовити у його задоволенні, вказуючи, що відповідач діяв в межах чинного законодавства України.

Позивачем 10.06.2025 через систему "Електронний суд" подано відповідь на відзив, де викладено його пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення.

Розглянувши усі надані сторонами документи, у тому числі ті, які надійшли до суду через систему "Електронний суд" та наявні у комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" з моменту звернення позивачем до суду з цією позовною заявою, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.

Судом з матеріалів справи встановлено, що Із матеріалів справи вбачається, що 14.05.2020 між фірмою «VIPLAST SERVICE OU» та позивачем укладено контракт № 14/05/2020 від 14.05.2020, згідно з яким продавець («VIPLAST SERVICE OU») продає, а покупець (ПАТ «ЗАВОД ПІВДЕНКАБЕЛЬ») купує товари згідно зі специфікаціями на кожну відвантажену партію товару.

Згідно з контрактом № 14/05/2020 від 14.05.2020 ціна товару розуміється на умовах FCA Марду та погоджується сторонами у специфікації, яка оформляється на кожну окрему партію товару і включає вартість тари, пакування.

Загальна сума контракту орієнтовно складає 10000000,00 доларів США (десять мільйонів). Валюта платежу долар США.

В подальшому сторони уклали додаткові угоди № 4 від 17.05.2023 та № 5 від 15.11.2023, якими змінені реквізити продавця.

Відповідно до вимог контракту № 14/05/2020 від 14.05.2020 сторони в Специфікаціях № 222 від 14.10.2024 та № 225 від 12.11.2024 погодили кількість товару, його ціну (ціна за одиницю поліетилену CLNB-8141S - 2,50 дол. США/кг., ціна за одиницю поліетилену SCGC H2001WC 1,85 дол. США), загальну вартість поставки, умови поставки, країну походження та відвантаження товару, інші обов`язкові реквізити.

Також 18.07.2024 складено коносамент № ВКА013382, який засвідчив укладення договору перевезення вантажу морським судном у порт розвантаження, прийняття вантажу для перевезення, а також надав право позивачу одержати вантаж у місті поставки.

Комерційні рахунки-фактури № 24219 від 07.11.2024 та № 24230 від 21.11.2024 по Контракту № 14/05/2020 від 14.05.2020 засвідчили відвантаження товару, умови поставки FCA Maardu, обов`язок покупця 100% оплати протягом 40 календарних днів від дати інвойсу на відвантажену партію товару.

Покупцем був укладений договір-доручення № 10 від 01.10.2018 на транспортно експедиторські послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Також, покупцем були отримані та подані до митного органу: сертифікати походження товару № ЕЕ 415859 та № ЕЕ 416544, сертифікати аналізу від 17.07.2024, пакувальні листи № 24219 від 07.11.2024 та № 24230 від 21.11.2024, декларації Європейської спільноти (товаро-супроводні документи) № 24ЕЕ1210N0039908J2 та № 24ЕЕ1210N0041752J9, міжнародні товарно-транспортні накладні CMR 24219 та CMR 24230, рахунки № 380 від 07.11.2024 та № 399 від 21.11.2024 до договору на транспортно-експедиційні послуги № 10 від 01.10.2018, довідки про транспортно-експедиторські витрати № 380 від 07.11.2024 та № 399 від 21.11.2024, комерційна пропозиція від 30.09.2024, довідки з оцінками спот-цін на полімери в Америці та Азії, що містить інформацію біржових організацій про вартість товару станом на 09 жовтня та 06 листопада 2024 року, інформаційний лист з технічною інформацією про поліетилен низької щільності № 13/03-04 від 13.03.2024.

Під час декларування товару за митними деклараціями №24UA807200016644U9 від 12.11.2024 та № 24UA807200017531U3 від 28.11.2024 позивачем відповідно до ст.ст. 57, 58 Митного кодексу України (далі МК України) самостійно визначено митну вартість товарів за основним методом, а саме, за ціною контракту.

З метою митного оформлення товарів та на підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачем надано до митного органу вказаний вище повний пакет документів, передбачений статтею 53 МК України.

На думку позивача, ним надано всі наявні документи з питань митного оформлення товару, однак відповідачем були витребувані достовірні відомості, що документально підтверджують відсутність: 1) обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) умов або застережень, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) умов за якими частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надходить прямо чи опосередковано продавцеві; 4) відносин пов`язаності між продавцем та покупцем, які вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Також, митним органом додатково були запитані наступні документи:

договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами визначеними договором (угодою, контрактом);

рахунки про сплату комісійних посередницьких послуг, пов`язаних з виконанням умов договору (угоди, контракту);

виписку з бухгалтерської документації;- ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

каталоги, специфікації, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

копію митної декларації країни відправлення (походження) з перекладом на вимоги статті 254 Митного Кодексу України;

висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини з урахуванням Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визна товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМС України від 01.07.2021 № 476;

транспортно-експедиційні рахунки, заявки перевезення, договори, тощо.чення митної вартості.

За результатами розгляду поданих документів митний орган відмовив позивачу у митному оформленні (випуску) товарів за заявленою декларантом митною вартістю, у зв`язку з чим оформив картки відмови у митному оформленні випуску № UA807200/2024/000774 та № UA807200/2024/000815 з причин винесення відповідно рішень про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000640/2 від 12.11.2024 та № UA807000/2024/000679/2 від 29.11.2024, якими за другорядним (резервним) методом скориговано митну вартість товарів.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються зокрема МК України.

Відповідно до частини першої статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (частина перша статті 50 МК України).

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина друга статті 52 МК України).

У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. (частина перша стаття 53 МК України)

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 МК України).

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана (пункт 2 частина четверта статті 54 МК України).

Аналіз наведених норм МК України дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, обов`язок декларанта подати протягом 10 календарних днів додаткові документи для визначення митної вартості товару виникає за наявності хоча б однієї з таких умов:

- документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості,

- у документах, зазначених у частині другій статті 53 МК України, наявні ознаки підробки;

- документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів,

- документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Такі сумніви щодо митної вартості товару можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, тощо.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Отже, митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта.

Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду апеляційної інстанції відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 05.03.2019 у справі №815/143/17, від 09.04.2019 у справі №825/1575/17.

У постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а Верховний Суд зазначив, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд встановив, що у рішенні № UA807000/2024/000640/2 від 12.11.2024, як підстави для неможливості визначення митної вартості товару заявленої декларантом зазначено наступне: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у ч.2 ст.53 МКУ, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема:

- наявні рішення про визначення митної вартості за цим самим товаром (код за УКТ ЗЕД 3901109000 (поліетилен низької щільності, високого тиску, марки CLNB-8141S) країна походження KR (Корея), виробник Hanwha Solutions Corporation) по даному підприємству;

- відсутні будь-які пояснення щодо зменшення фактурної вартості товару (з 2,65 дол США/кг до 2,50 дол США/кг);

- рахунок на оплату транспортних послуг від 04.10.2024 № 328 та довідка про транспортні витрати витрати від 04.10.2024 № 328 надано від особи, яка безпосередньо не є перевізником, згідно наданої до митного оформлення CMR 24193;

- відсутні документи, зазначені в СMR від 07.11.2024 EXP-12226-AKL, саме інвойс № 2024100126, Т1 № 24FIP00000031324J9;

- відсутні каталоги, специфікації, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) від виробника товару;

- відсутня інформація щодо супутніх витрат, пов`язаних з перевезенням (навантаження та/або розвантаження вантажу, агентський збір та ін.). таким чином декларантом документально не підтверджено повноту включення до ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар, складових митної вартості, визначених пунктом 5 частини десятої статті 58 Кодексу;

- відсутня інформація щодо винагороди експедиторові, яка передбачена умовами п.3.2. договору від 01.10.2018 № 01.10.2018;

- відсутня заявка передбачена п.2.2. договору від 16.02.2024 б/н;

- відсутня калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту;

- відсутні банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, що суперечить вимогам Наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення та умовам договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 26.07.2012 № 26/07;

- відсутня експортна митна декларація країни;

- відсутні банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати морського перевезення згідно коносаменту № ВКА013382;

- відсутній транспортний договір щодо морського перевезення згідно коносаменту № ВКА013382;

- рахунок на оплату транспортних послуг від 07.11.2024 № 380 та довідка про транспортні витрати від 07.11.2024 №380 надано від особи, яка безпосередньо не є перевізником, згідно наданої до митного оформлення CMR 24219;

- відсутня інформація щодо договорів (угод, контрактів) із третіми особами, пов`язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- відсутня інформація щодо рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); а також у зв`язку з неможливістю надати декларантом всі витребувані додаткові документи, передбачені п.3 ст.53 МКУ, та вимогою надати рішення про визначення митної вартості; 2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари; 3) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на подібні товари; 4)не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація: щодо ідентичних або подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; - відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України; - відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; 5) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару: на матеріал та витрат понесених виробником в зв`язку з виробництвом товарів; - витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; - прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.

З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості раніше визначених товарів, оформлених митними органами становить: товар 1) 2,74 $/кг.

При прийнятті даного рішення застосовані Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом ДМС України від 01.07.2021 № 476. Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до статті 64 МКУ. Розрахунок митної вартості складає: товар 1) 2,74 USD/кг.

Аналогічні за змістом підстави для неможливості визначення митної вартості товару заявленої декларантом містяться в оскаржуваному рішенні № UA807000/2024/000679/2 від 29.11.2024, окрім того, що митна вартість товару скоригована до рівня 2,68 $/кг. Жодних обґрунтувань, чому митна вартість скоригована до рівня саме 2,68 $/кг, а не до рівня 2,74 USD/кг., як це було в попередньому оскаржуваному рішенні, відповідачем не зазначено.

Так, щодо порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби України та Автоматизованій системі митного оформлення Інспектор, та наявністю у митного органу інформації, що задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями ДМСУ раніше, колегія суддів зазначає, що інформація в автоматизованій системі митного оформлення та спрацювання ризиків є рекомендацією, обов`язковою до виконання, посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного контролю та митного оформлення документи.

Таким чином, у Харківської митниці виникли підстави для більш детального аналізу умов зовнішньоекономічної операції щодо вирішення складного випадку визначення митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 337 МК України перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені МК України.

Згідно з вимогами пункту 2 частини другої статті 52 МК України декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів відповідно до частини п`ятої статті 54 МК України має право упевнюватися в достовірності або точності будь - якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості та письмово запитувати у декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач надав розширений пакет документів для підтвердження правильності та достовірності визначення ним митної вартості задекларованих товарів.

Судом встановлено, що при прийнятті митницею рішень про коригування митної вартості товару за основу було взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься в ціновій базі Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби України та Автоматизованій системі митного оформлення Інспектор.

Застосування митницею ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України та Автоматизованої системи митного оформлення Інспектор суд вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 520/10381/2020.

Що стосується посилання відповідача на те, що наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству, а саме, у митних органів наявна цінова інформація на ідентичний товар, зокрема, того ж самого виробника, колегія суддів зауважує, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №810/3295/17.

При цьому, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Щодо відсутності прайс-листів та каталогів від виробника товару, колегія суддів зазначає таке.

По-перше, товар, який розмитнювався позивачем було придбано у VIPLAST SERVICE OU (Естонія), а не у виробника (Корея). Тому, позивач може й не мати прайс-листів та каталогів від виробника товару.

По-друге, такі документи, передбачені частиною третьою статті 53 МК України, як каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції, складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Таким чином, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а, отже, у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації .

Вказане узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №810/3667/15.

Крім того, Верховним Судом зроблено наступний висновок у постанові від 08.12.2022 по справі №420/2792/19: "Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. При цьому, прайс-лист є документом довільної форми й чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд; наявність же чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов поставки, лише сама по собі не може свідчити про заниження митної вартості товарів".

Стосовно посилання відповідача на відсутність банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, що суперечить вимогам Наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення, колегія суд дів зазначає, що під час розгляду справи судом встановлено, що ці платіжні документи не запитувались Харківською митницею у процедурі консультації, а тому митний орган не мав права посиланися на їх ненадання.

Також, суд зазначає, що відповідно до чинного законодавства та Правил заповнення декларації митної вартості встановлено обов`язок зазначення витрат на транспортування, а не подання в обов`язковому порядку транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Окрім того, у запиті (повідомленні) митного органу відсутня вимога надати банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури.

Отже, суд вважає вказані доводи відповідача неприйнятними.

Стосовно доводів митного органу про ненадання копії експортної митної декларації країни відправлення, суд зазначає, що в розумінні частини другої статті 53 МК України експортна декларація, не є основним документом, що підтверджує митну вартість.

При вирішенні спірного питання суд враховує також правову позицію, викладену листі Європейської комісії до Держмитслужби щодо експортних декларацій країни відправлення від 27 березня 2008 року TAXUD.B.5/JZ/sk D(2008) 17044 (Брюссель), відповідно до міжнародних митних стандартів, транспортні документи та/або інвойси, але не експортна декларація, мають бути представлені імпортером для підтвердження та перевірки митної декларації. Ці документи містять достатню інформацію щодо країни відправлення/призначення, вартості товару тощо.

Отже, інвойс, засвідчений підписом та скріплений печаткою, є належним та допустимим засобом доказування митної вартості, якщо митний не доведе, що такий інвойс, дані з якого позивач врахував при визначенні митної вартості, отримано з порушенням закону.

Крім того, копія митної декларації країни відправлення не належить до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до частини другої статті 53 МК України, а може лише додатково надаватися відповідачу виключно у випадку, передбаченому частиною третьою статті 53 МК України за її наявності.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.09.2023 у справі №815/6805/17.

Щодо доводів відповідача про те, що не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо ідентичних або подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані та відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України, суд зазначає, що інформація щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані, та дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України не є документами, які підтверджують митну вартість товару та які повинні надаватися позивачем відповідно до положень статті 53 МК України.

Отже, позивач не зобов`язаний надавати таку інформацію відповідачу, а тому її ненадання та відсутність такої інформації у відповідача не може бути належною підставою для прийняття останнім спірних рішень, що свідчить про протиправність таких дій.

Щодо посилання відповідача на ненадання декларантом усіх витребуваних додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 МК України, суд зазначає таке.

Згідно з частиною шостою статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

У той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

У спірному випадку суд не вбачає ознак недостовірності задекларованої вартості.

Матеріалами справи підтверджено, що декларантом надано до контролюючого органу необхідні документи, а відповідачем, у свою чергу, не наведено обґрунтованих підстав для витребування у позивача додаткових документів та подальшого прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до правової позиції Верховного суду (постанова від 02.07.2020 у справі №803/916/17) контроль правильності обчислення декларантом митної вартості здійснюють митні органи у визначений законом спосіб у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей "Декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ніш митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість. За таких обставин, Суд вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами та доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена".

Суд зазначає, що відповідачем не надано до суду належних та достатніх доказів правомірності винесеного рішення про коригування митної вартості.

Також суд вважає, що відповідачем під час винесення спірного рішення, не було наведено належних обґрунтувань щодо наявності сумніву в числових значеннях або недостовірності наданих документів, що могло б бути підставою для запиту додаткових документів. При цьому, такий запит повинен містити як обґрунтування причин запиту, так і конкретизацію того, які саме складові митної вартості не підтверджені або викликали сумніви, в чому саме полягають розбіжності, чи впливають вони на митну вартість, які додаткові документи можуть спростувати ці сумніви.

З урахуванням встановлених в ході розгляду справи обставин, суд вважає, що нечіткість та частково безпідставність витребування додаткових документів митним органом призвели до порушення прав позивача при проведенні консультацій з декларантом, що призвело до ухвалення спірних рішеннь без врахування документів, наявних у позивача та належним чином підтверджуючих заявлену позивачем митну вартість, які містять належну та достатню інформацію про товар та його ціну, та відомості, які підтверджують числові значення складових митної вартості, підтверджують повноту та правильність її визначення декларантом.

Відповідно, застосування митним органом другорядного методу - резервного методу визначення митної вартості, а також розрахунок скоригованої митної вартості без доведення підстав проведених коригувань колегія суддів також визнає необґрунтованим.

Вказане у сукупності дає підстави для висновку про недоведеність відповідачем належних підстав неможливості застосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту), а у спірному рішенні про визначення митної вартості товару не наведено обґрунтованого розрахунку скоригованої митної вартості, що є належною та достатньою підставою для його скасування.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, оскаржуване рішення є необґрунтованим та прийнятим без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З огляду на викладене, картки відмови у митному оформленні випуску №UA807200/2024/000774 та №UA807200/2024/000815, рішення про коригування митної вартості товарів від 12.11.2024 №UA807000/2024/000640/2 та від 29.11.2024 №UA807000/2024/000679/2, прийняті Харківською митницею Державної митної служби України, є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Завод Південкабель".

Щодо витрат понесених на переклад, суд зазначає таке.

Представник позивача у позовній заяві зазначив, що з метою дотримання вимог статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України ПАТ "Завод Південкабель" оплатив послуги письмового перекладу технічної документації українською мовою з англійської мови та навпаки, документації та іншої інформації українською мовою з російської мови та навпаки.

Понесені витрати в частині перекладу склали 4935,50 грн, в т.ч. ПДВ 822,58 грн, що підтверджується рахунком на оплату № 3581 від 18.11.2024 та № 7261 від 06.12.2024, які містяться в матеріалах справи.

За змістом приписів частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 132, частини п`ятої статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на залучення перекладача підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував щодо стягнення з відповідача витрат з перекладу документів, оскільки переклад експортних документів замовлений позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції та наданий суду з метою доведення своєї позиції та на вимогу суду, адже відповідно до статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою, тобто позивач мав подавати документи до суду саме українською мовою. Крім того, відповідач посилався на положення статті 254 Митного кодексу України.

З цього приводу суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на положення стаття 254 Митного кодексу України, суд не приймає до уваги з огляду на правове регулювання та навантаження норми цієї статті, зокрема, її положення регулюють правовідносини під час здійснення митного оформлення товарів, а також надають право декларантам надавати документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. При цьому, митні органи можуть вимагати переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. І у такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Як встановлено судом, спірним питанням у даній справі не є мова документів, які подавались позивачем митному органу під час митного оформлення.

З матеріалів справи вбачається, що переклад документів замовлений позивачем після винесення оскаржуваного рішення та до початку розгляду даної справи та наданий до суду з метою доведення своєї позиції, а понесені позивачем витрати безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи.

За таких обставин, з огляду на доведеність позивачем фактичного розміру понесених витрат на залучення перекладача та недоведеність відповідачем обставин понесення позивачем розміру витрат у меншому розмірі та/або не співмірності таких витрат, суд доходить до висновку про задоволення заяви позивача про стягнення з відповідача судових витрат з перекладу документів у розмірі 4935,50 грн за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №160/7049/19.

Частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, з огляду на доведеність позивачем фактичного розміру понесених витрат на залучення перекладача, суд дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення з Харківської митниці на користь позивача витрат з перекладу документів в сумі 4935,50 грн.

Щодо доводів відповідача про те, що позивачем невірно розрахована та сплачена сума судового збору, суд зазначає таке.

Постановою Верховного Суду від 27.08.2024 у справі №120/15468/23 передбачено, що розрахунок судового збору у випадку оскарження рішення про коригування митної вартості разом з карткою відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення має здійснюватися виходячи лише з розміру різниці між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була визначена оскаржуваними рішеннями. Суд не повинен додатково визначати судовий збір за оскарження картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення як немайнову вимогу.

Судом установлено, що позивачем було сплачено судовий збір у сумі 9084,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2735 від 18.04.2025.

Водночас, судовий збір за подання позивачем даного позову до суду підлягав сплаті в розмірі 4844,80 грн, з урахуванням ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Суми судового збору, зайво сплачені позивачем при поданні позовної заяви, можуть бути повернуті за заявою позивача.

Отже, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4844,80 грн, що узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 27.08.2024 у справі №120/15468/23.

Керуючись статтями 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Завод Південкабель" (вул. Автогенна, буд. 7, м. Харків, 61009, ЄДРПОУ 00214534) до Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16-Б, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61005, ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови - задовольнити - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати картки відмови у митному оформленні випуску №UA807200/2024/000774 та №UA807200/2024/000815, рішення про коригування митної вартості товарів від 12.11.2024 №UA807000/2024/000640/2 та від 29.11.2024 №UA807000/2024/000679/2, прийняті Харківською митницею Державної митної служби України.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "Завод Південкабель" за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці Державної митної служби України сплачений судовий збір у розмірі 4844,80 грн (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні 80 копійок) та судові витрати з перекладу документів у розмірі 4935,50 грн (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні 80 копійок).

Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ольга НІКОЛАЄВА