Ухвала суду № 135294281, 30.03.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/886/25

УХВАЛА

30 березня 2026 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Хлімоненкова М.В., розглянувши в порядку письмового провадження звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішенн сду у справі №420/886/25,

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду на розгляді перебувала справа №420/886/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , у якому позивач просив суд: визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 22.05.2022 по 22.12.2024; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 22.05.2022 по 22.12.2024.

У вказаній справі Одеським окружним адміністративним судом 07.07.2025 ухвалено рішення, яким позовну заяву ОСОБА_1 задовольнив.

Визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 22.05.2022 по 08.02.2023 за весь час затримки виплати по день фактичної виплати (22 грудня 2024 року).

Зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 22.05.2022 по 08.02.2023, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III, за весь час затримки виплати по день фактичної виплати (22 грудня 2024 року).

Вказане судове рішення військова частина НОМЕР_1 оскаржила до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2025, апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 повернуто апелянту.

Судове рішення набрало законної сили 01 вересня 2025 року.

На виконання рішення суду, 28.11.2025 Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист.

Ухвалою суду від 20.01.2026 задоволено заяву позивача та встановлено судовий контроль за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 по справі №420/886/25. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 по справі №420/886/25 протягом 30 днів з моменту отримання копії цієї ухвали.

На виконання вказаної ували 23.03.2026 від військової частини НОМЕР_1 до суду надійшов звіт про виконання судового рішення у даній справі, в якому відповідач вказує, що згідно спільної директиви МОУ та ГШ ЗСУ №322/1/11 від 01.04.2015 та рішення командувача Сухопутних військ ЗСУ №13677 від 22.06.2015 військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) з 01.07.2015 знаходиться на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) і не має статусу розпорядника бюджетних коштів. За вказаного, командиром військової частини НОМЕР_1 14.02.2025 засобами СЕДО за №1287/568 подано рапорт командиру військової частини НОМЕР_3 з проханням щодо виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 по справі №420/886/25. В подальшому, командиром військової частини НОМЕР_3 було направлено до Департаменту Фінансів МОУ розрахунок потреби в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби (переміщених до інших військових частин), виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямком грошового забезпечення військової частини НОМЕР_3 . Втім станом на теперішній час замовлені кошти на виконання рішення суду по даній справі не надійшли на рахунок військової частини НОМЕР_3 . В разі надходження замовлених коштів, військова частина НОМЕР_3 виконає рішення суду та повідомить про суд.

Також відповідач надав відомості про керівника ВЧ НОМЕР_1 .

27.02.2026 від позивача надійшла заява, в якій просить відмовити у прийнятті звіту військової частини НОМЕР_1 , встановити новий строк для подання звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року по справі №420/886/25 та накласти на керівника військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) штраф на підставі ч.10 ст. 382-3 КАС України, половину з якого стягнути на користь позивача.

У своїх доводах позивач вказує, що у звіті відсутні відомості щодо розрахунку виплати згідно рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року по справі №420/886/25. Також не надано доказів, що відповідачем було направлено заявку розрахунок забезпечувальному фінансовому органу на виплату за рішенням суду. Позивач вважає, що 1 рапорт поданий 13.02.2026 з метою виконання судового рішення (набрало законної сили 01 вересня 2025 року) не є підтвердженням обставин, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, оскільки наведені дії самі по собі не свідчать про вжиття всіх належних та достатніх заходів для реального, повного й своєчасного виконання судового рішення. Формальне листування між органами, які не призвели до фактичного перерахування присуджених сум на користь позивача, не може розцінюватися як вичерпний комплекс заходів виконання, позаяк не забезпечує досягнення мети судового рішення відновлення порушеного права шляхом реальної виплати належних коштів. На думку позивача, відповідач умисно ухиляється від свого обов`язку, оскільки така його поведінка є безкарною. Можливість досягти виконання судового рішення є одною із складових права позивача на справедливий суд, яке грубо порушується з боку відповідача.

Розглянувши звіт військової частини та доводи сторін, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частинами другою, третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За приписами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З наведеного вбачається, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили незважаючи на те, чи погоджується учасник справи з висновками суду викладеними в цьому рішенні, яке набрало законної сили.

Особливості судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначено статтями 381-1, 382, 382-1, 382-2 та 382-3 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Згідно з ч.1 ст.382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Як унормовано ч.2 ст.382-3 КАС України, суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

Надаючи оцінку вжитим відповідачем заходам для виконання судового рішення, ухваленого у даній справі, суд зазначає, що проаналізувавши доводи військової частини НОМЕР_1 можна виснувати, що відповідачем вживаються заходи щодо фактичного та повного виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 по справі №420/886/25 у межах, наявних у нього повноважень.

Так, зі звіту військової частини НОМЕР_1 суд встановив, що згідно спільної директиви МОУ та ГШ ЗСУ №322/1/11 від 01.04.2015 та рішення командувача Сухопутних військ ЗСУ №13677 від 22.06.2015 військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) з 01.07.2015 знаходиться на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) і не має статусу розпорядника бюджетних коштів.

У зв`язку із наведеним, командиром військової частини НОМЕР_1 14.02.2025 засобами СЕДО за №1287/568 на ім`я командира військової частини НОМЕР_3 було скеровано рапорт у якому просив зобов`язати начальника фінансово-економічної служби головного бухгалтера військової частини НОМЕР_3 виконати рішення з проханням виконати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 по справі №420/886/25.

В подальшому, як вказав у звіті відповідач у справі, командиром військової частини НОМЕР_3 було направлено до Департаменту Фінансів МОУ розрахунок потреби у відповідних коштах за КЕКВ 2800.

З огляду на викладене, суд зазначає, що оскільки грошове забезпечення військовослужбовців ЗСУ нараховується фінансовою частиною (бухгалтерією) військової частини, де вони проходять службу, а згідно наведених відповідачем у звіті доводів, військова частина НОМЕР_1 знаходиться на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_3 та не має статусу розпорядника бюджетних коштів, подання військовою частиною НОМЕР_1 відповідного рапорту щодо зобов`язання виконати рішення суду - є належними діями, направленими на виконання рішення суду, адже враховуючи викладені обставини, самостійно відповідач не може його виконати, в тому числі й здійснити відповідні розрахунки, позаяк не має фінансово-економічної служби, що спростовує доводи позивача про те, що відповідач навмисно ухиляється від виконання судового рішення, зокрема не надаючи розрахунку компенсації, належної позивачу до виплати на виконання рішення суду у даній справі.

Водночас суд зазначає, що військовою частиною НОМЕР_1 не надано доказів того, що ним було ужито всіх можливих дій, направлених на виконання судового рішення по даній справі, зокрема затребувано у військової частини НОМЕР_3 розрахунок відповідної належної до виплати позивачу компенсації, доказів направлення військовою частиною НОМЕР_3 до Департаменту Фінансів МОУ розрахунку потреб у відповідних коштів, нарахованих на виконання рішення суду у справі №420/886/25, тощо.

Відтак попри те, що військова частина НОМЕР_1 вжила певних заходів щодо виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 по справі №420/886/25, однак такі заходи наразі не призвели до повного виконання указаного вище рішення суду, та відсутні докази того, що відповідачем було вжито усіх можливих залежних від нього заходів щодо виконання у повному обсязі рішення суду у цій справі.

Суд при цьому враховує пояснення військової частини НОМЕР_1 з приводу того, що станом на теперішній час замовлені кошти на виконання рішення суду від 07.07.2025 по справі №420/886/25 не надійшли на рахунок військової частини НОМЕР_3 та після їх надходження рішення суду буде виконано, про що будуть надані відповідні докази. Разом з цим ще раз зауважує, що на підтвердження здійснення нарахування відповідної належної до виплати позивачу компенсації, та замовлення необхідних для виплати такої компенсації коштів, військова частина НОМЕР_1 до суду разом зі звітом не надала.

Враховуючи усе викладене вище, суд вважає, що відповідачем у спірному випадку не доведено повного та фактичного виконання рішення суду у даній справі, а відтак наразі відсутні підстави для завершення процедури судового контролю за виконанням рішення суду у даній справі.

Відповідно до частини 11 статті 382-3 КАС України якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

Згідно з частиною 3 статті 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

З урахуванням викладеного та враховуючи, що судове рішення в цій справі залишається невиконаним в частині виплати позивачу решти заборгованості з сум грошового забезпечення (його складових), які залишаються невиплаченими станом на теперішній час, водночас, зважаючи, що для виконання судового рішення в цій справі в повному обсязі необхідне отримання відповідачем відповідних бюджетних призначень за рахунок Державного бюджету України, що, враховуючи складність бюджетного законодавства та обставини воєнного стану в Україні, може зайняти тривалий час, з метою надання відповідачу додаткового часу для виконання судового рішення та з урахуванням вжитих ним заходів для його виконання, суд встановлює відповідачу новий строк для подання звіту, - два місяці з дня постановлення цієї ухвали.

Разом з цим, суд вважає за необхідне роз`яснити відповідачу, що за приписами статті 382-3 КАС України у разі неподання звіту, на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, накладається штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас, суд не вбачає необхідності на даний час для накладення штрафу на командира військової частини НОМЕР_1 за невиконання рішення суду у даній справі, оскільки, як свідчать встановлені обставини, відповідачем вчинялись дії, направлені на виконання рішення суду у цій справі, однак не призвели до фактичного та в повному обсязі його виконання, з причин, які фактично не залежать від відповідача у справі, такі як перебування на фінансовому забезпеченні у іншій військовій частині, що унеможливлює безпосередньо відповідачем виконати рішення суду у даній справі.

Суд також враховує, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

Зважаючи на приписи наведених положень процесуального закону, з урахуванням характеру спірних правовідносин та фактичних обставин справи суд не вбачає наявності таких підстав.

Керуючись ст.248, 256, 295, 382, 382-2, 382-3 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Прийняти звіт військової частини НОМЕР_1 .

Встановити військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання до Одеського окружного адміністративного суду звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 по справі №420/886/25 2 місяці з дня постановлення цієї ухвали.

Звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення повинен відповідати вимогам частини 2 та 3 статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Роз`яснити військовій частині НОМЕР_1 , що наслідком не додержання вимог частини 2 та 3 статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України при подачі звіту про виконання судового рішення є постановлення судом ухвали про відмову в його прийнятті.

У задоволенні клопотання позивача про накладення штрафу на командира військової частини НОМЕР_1 за невиконання рішення суду у даній справі відмовити.

Копію ухвали суду направити сторонам у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ст.256 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 294-297 КАС України до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА