Рішення № 135291826, 30.03.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 рокуСправа №160/30371/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях про визнання протиправною та скасування постанови,

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях (далі Укртрансбезпека, відповідач), в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті Владислава Черноусова ОПШ №084446 від 10.07.2025 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу на суму 17 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 10.06.2025 о 06 годині 55 хвилин позивач рухався на автомобілі марки Volkswagen р/н НОМЕР_1 з дозволеною швидкістю по трасі МЗО Стрий Тернопіль Кропивницький Знам?янка Луганськ Ізварине на 958 км у Дніпропетровській області. На вищевказаній трасі, позивача було зупинено працівниками поліції та повідомлено, що ОСОБА_1 порушено вимоги чинного законодавства, оскільки позивач не зупинив рух на вимогу Укртрансбезпеки у м. Кам?янське. 10.07.2025 в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті розглянуто справу про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт автомобільним перевізником ОСОБА_1 та винесено постанову №084446 від 10.07.2025 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що відповідачем виявлено порушення статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III (далі Закон №2344-III), за яке передбачена відповідальність згідно з абзацом 3 часини 1 статті 60 Закону №2344-III та накладено на позивача штраф у розмірі 17 000,00 грн. Позивач вважає, що постанова №084446 від 10.07.2025 про застосування адміністративно-господарського штрафу є безпідставною, необґрунтованою та незаконною, оскільки комерційна мета під час управління власним транспортним засобом ОСОБА_1 не переслідувалась. Позивач також звертає увагу, що у постанові Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08.09.2025 у справі №175/10749/25 за результатами розгляду адміністративного матеріалу, що надійшов з Державної служби України з безпеки на транспорті відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області відносно ОСОБА_1 судом зазначено, що за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, діяльність ОСОБА_1 не можна назвати регулярною та постійною, що є обов`язковими ознаками господарської діяльності. За таких умов, протокол про адміністративне правопорушення серії №000242 від 10.06.2025, складений щодо водія ОСОБА_1 , неможливо визнати процесуальним документом, який засвідчує факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У постанові Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08.09.2025 у справі №175/10749/25 зазначено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не знайшла свого підтвердження належними та достатніми доказами, тому ОСОБА_1 звільнено від адміністративної відповідальності у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а провадження у справі закрито. Вважаючи оскаржувану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 28.10.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

12.11.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника Укртрансбезпеки, в якому останній просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що 10.06.2025 уповноваженими особами Укртрансбезпеки проводилась рейдова перевірка на а/д М-30 «Стрий-Умань- Дніпро-Ізварине», 958 км та перевірений транспортний засіб марки VOLKSWAGEN, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 . В ході перевірки зазначеного транспортного засобу встановлено, що він належить позивачу та використовується останнім у господарській діяльності. На момент проведення перевірки відповідачем встановлено відсутність договору із замовником послуг та протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу. У зв`язку з виявленням вищезазначеного порушення, державними інспекторами складено акт № ОАР 006730 проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 10.06.2025. Зі встановленими порушеннями водій був ознайомлений, проте відмовився від очікування складання акту. Щодо посилання позивача на те, що зазначений автомобіль використовується для власних потреб, відповідач вказує, що таке твердження є помилковим, оскільки в ході перевірки транспортного засобу встановлено, що він використовується ОСОБА_1 у господарській діяльності. З огляду на обсяг наданих під час здійснення перевірки доказів, відповідно до яких користувачем транспортного засобу є позивач, який здійснював перевезення пасажирів, саме він є суб`єктом відповідальності, як перевізник у розумінні вимог Закону №2344-III. Відсутність у позивача статусу суб`єкта господарювання на момент перевірки не звільняє його від відповідальності, оскільки під час перевірки встановлено, що ним здійснювались пасажирські перевезення без обов`язкового документа, а частиною 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ передбачено застосування адміністративно-господарських штрафів за порушення законодавства про автомобільний транспорт саме до автомобільних перевізників, до яких й належить позивач. Вказані обставини підтверджуються долученими до матеріалів справи відеозаписами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

Посадовими особами відповідача 10.06.2026 на автодорозі дорозі М-30 «Стрий-Умань- Дніпро-Ізварине», 958 км, проведено перевірку транспортного засобу VOLKSWAGEN, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням позивача, про що складено акт від 10.06.2026 №006730 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

У наведеному акті зафіксовано, що під час перевірки виявлено порушення вимог статті 34 Закону №2344-ІІІ, перевізник не забезпечив виконання вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів, а саме: відсутні копія договору із замовником послуг, протокол перевірки технічного стану транспортного засобу, чим порушено вимоги статті 39 Закону №2344-ІІІ, статті 35 Закону України «Про дорожній рух», у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ: перевезення пасажирів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 39 цього Закону.

В акті також наявна відмітка про те, що водій від підпису та пояснень відмовився.

За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт територіальним підрозділом відповідача 10.07.2025 винесено постанову №084446 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ (допущено порушення, передбачене статтею 39 Закону №2344-ІІІ).

Не погодившись з оскаржуваної постановою позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку, що виникли, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначенні Законом №2344-ІІІ.

Статтею 1 Закону №2344-ІІІ визначені такі поняття:

автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами

водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Статтею 18 Закону №2344-ІІІ встановлено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані:

організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку, відповідно до вимог законодавства України здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;

забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;

здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

За текстом частини 1 статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут.

Відповідно до статті 39 Закону №2344-ІІІ, автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документами для нерегулярних пасажирських перевезень є: для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Виходячи зі змісту статті 39 Закону №2344-ІІІ, перелік документів, які повинні мати водій для здійснення внутрішніх вантажних перевезень не є вичерпним, до таких документів належать також інші документи, передбачені законодавством.

Згідно з частинами 1, 2 статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 910 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов`язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов`язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення.

З системного аналізу вищенаведених норм вбачається, що автомобільним перевізником може бути і фізична особа, яка на договірних умовах здійснює перевезення, зокрема пасажирів; при цьому до фізичної особи автомобільного перевізника висуваються вимоги, передбачені статтею 39 цього Закону щодо наявності необхідних документів для здійснення перевезення.

З долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 на власному автомобілі марки Volkswagen р/н НОМЕР_1 здійснював перевезення пасажирів.

З позовної заяви, відеозапису та письмових доказів, долучених до матеріалів справи випливає, що позивач на час перевірки не мав відповідного договору із замовником транспортних послуг.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про дорожній рух» транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.

Обов`язковому технічному контролю не підлягають: 1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації; 2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років. 3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України".

Обов`язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме: системи гальмового і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світлопропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.

Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.

Періодичність проходження обов`язкового технічного контролю становить: для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тони, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки; для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тони, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку; для автобусів та спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації - двічі на рік.

На кожний транспортний засіб, що пройшов обов`язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб`єкт проведення обов`язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу. У протоколі зазначається строк чергового проходження обов`язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до періодичності проходження, встановленої частиною восьмою цієї статті.

Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 №137 (далі - Порядок) визначає процедуру проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, зареєстрованих уповноваженими органами МВС (далі - транспортні засоби), за результатами якої встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації, крім таких транспортних засобів та містить додаток до технічного опису, в редакції постанови Кабінету Міністрів України, якому має відповідати протокол перевірки технічного стану транспортного засобу.

Позивач в позовній заяві не заперечує того факту, що під час рейдової перевірки у нього був відсутній протокол перевірки технічного стану транспортного засобу, на якому він здійснював перевезення пасажирів.

Відповідно до абзацу третього частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи встановлені у справі обставини, суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн за порушення вимог статті 39 Закону №2344-ІІІ.

В частині доводів позивача щодо порушення процедури застосування штрафу, суд зазначає таке.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, далі - Порядок №1567).

Відповідно до пункту 4 Порядку №1567 рейдова перевірка проводиться на підставі направлення на рейдову перевірку (у паперовій або електронній формі (за наявності технічної можливості) із зазначенням посадових осіб за формою згідно з додатком 1 (далі - направлення), що складається та підписується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу.

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється дотримання автомобільними перевізниками та водієм вимог законодавства про автомобільний транспорт (пункт 5 Порядку №1567).

Пунктом 13 Порядку №1567 передбачено, що у разі виявлення в ході рейдової перевірки транспортного засобу порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою, яка провела перевірку, складається акт проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за формою згідно з додатком 2 (далі - акт проведення перевірки).

Відповідно до пункту 16 Порядку №1567, матеріали, складені за результатами рейдової

перевірки, формуються у справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт (далі - справа про порушення) та розглядаються керівником або заступником керівника територіального органу Укртрансбезпеки в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою автомобільного перевізника або його уповноваженої особи) протягом двох місяців з дня його виявлення.

Повідомленням № 57039/40/24-25 від 27.06.2025, направленим поштою 27.06.2025 рекомендованим повідомленням № 0601162975904, позивача було викликано для розгляду справи на 10.07.2025 з 9.00 до 10.00.

Відповідно, до даних трекінгу АТ «Укрпошта», вищевказане повідомлення про розгляд справи було відправлено позивачу 27.06.2025, та 30.06.2024 прибуло до Відділення пошти.

Таким чином, позивач був заздалегідь повідомлений про час та місце розгляду означеного акту. Позивач мав можливість отримати дане повідомлення, проте вказаним правом не скористався.

Пунктом 27 Порядку № 1567 передбачено, що у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.02.2020 по справі № 820/4624/17 зазначено: « 52. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомив позивача про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а у зв`язку із неявкою уповноваженої особи суб`єкта господарювання, правомірно розглянув справу без її участі.»

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.03.2018 по справі № 820/4810/17, де в пункті 31 зазначено: « 31. Додатково колегія суддів зазначає, що відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.»

Такі самі позиції щодо належного повідомлення, викладені Верховним Судом у постановах від 22.02.2023 у справі №240/22448/20, від 01.06.2023 у справі № 640/39442/21, від 06.09.2023 у справі №120/5064/22, від 22.12.2021 у справі №420/3371/21.

Згідно приписів частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на зазначене, відповідно пункту 27 Порядку №1567, Відділом нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях правомірно розглянуто справу без участі позивача.

За приписами пункту 19 Порядку №1567 за результатами розгляду справи про порушення керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник: за наявності порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за які передбачена частиною першою статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт, виносить постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу за формою згідно з додатком 5.

Враховуючи наявність порушень вимог Закону №2344-ІІІ, уповноваженою особою Відділу нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Укратрансбезпеки винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 084446 від 10.07.2025.

Згідно з приписами Порядку № 1567, копію постанови направлено позивачу, разом із супровідним листом № 61181/40/24-25 від 10.07.2025.

Щодо доводів позивача про неможливість застосування штрафу Укртрансбезпекою у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, суд виходить з такого.

Постановою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08.09.2025 у справі №175/10749/25, яка набрала законної сили 19.09.2025, провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 164 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрито у зв`язку з відсутністю у його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області, ухвалюючи постанову від 08.09.2025 у справі №175/10749/25, виходив з такого:

«Диспозиція частини 1 статті 164 КУпАП в частині визначення вказаних дій є бланкетною та відсилає до встановленого законом порядку Державної реєстрації та перереєстрації суб`єктів підприємницької діяльності незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, за винятком окремих видів суб`єктів підприємницької діяльності, для яких законами України встановлено спеціальні правила державної реєстрації, а також до порядку скасування державної реєстрації суб`єктів підприємницької діяльності, які регулюються Положенням про державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 740.

Тому, при визначенні складу цього адміністративного правопорушення є необхідним визначення чи провадить особа господарську діяльність і чи має вона державну реєстрацію як суб`єкт господарювання.

Крім того, з протоколу про адміністративне правопорушення часом вчинення правопорушення вказано 10.06.2025, тобто якщо правопорушення і мало місце, то було вчинене одноразово, і відсутність наявних у матеріалах справи відеозаписів з місця події. Отже, за обставин, викладених у протоколі, діяльність ОСОБА_1 не можна назвати регулярною та постійною, що є обов`язковими ознаками господарської діяльності.

За таких умов, протокол про адміністративне правопорушення серії № 000242 від 10.06.2025, складений щодо водія ОСОБА_1 неможливо визнати процесуальним документом, який засвідчує факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 164 КУпАП.».

Суд у справі №160/30371/25 зазначає, що відсутність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 164 КУпАП з огляду на одноразовий виявлений факт перевезення пасажирів автомобільним транспортом без відповідних документів не звільняє позивача від відповідальності за порушення вимог Закону №2344-ІІІ.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про правомірність дій відповідача та безпідставність позовних вимог.

Частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, позовна заява не підлягає задоволенню.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволення позовної заяви ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника подків: НОМЕР_2 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях (адреса: м-н Свободи, 5, Держпром, 6 під`їзд, 7 поверх, м. Харків, 61022; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар