Ухвала суду № 135288309, 31.03.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/4173/26

Провадження № 1-кс/712/1755/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2026 року м. Черкаси

Слідчий суддя Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м. Черкаси клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу УСБУ в Черкаській області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 22025250000000226 від 27.10.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 369-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1. Зміст поданого клопотання

Старший слідчий в ОВС слідчого відділу УСБУ в Черкаській області ОСОБА_4 , за погодженням із прокурором відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком 60 діб без визначення застави.

Клопотання мотивоване тим, що у кримінальному провадженні № 22025250000000226 від 27.10.2025 ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 369-2 КК України. За версією слідства, підозрюваний організував схему незаконного сприяння військовозобов`язаним в ухиленні від мобілізації шляхом оформлення фіктивної госпіталізації, виготовлення та внесення до електронної системи охорони здоров`я підроблених медичних документів із неправдивими діагнозами, а також одержання неправомірної вигоди за обіцянку вплинути на рішення членів ВЛК щодо визнання особи непридатною або обмежено придатною до військової служби. У клопотанні наведено обставини реалізації цієї схеми щодо ОСОБА_7 , а також зазначено про причетність до неї інших осіб із числа медичних працівників.

Слідчий посилається на наявність обґрунтованої підозри, підтвердженої матеріалами досудового розслідування, протоколами НСРД, допитами свідка, протоколом затримання та іншими доказами, і вказує на існування ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість переховування підозрюваного, знищення чи спотворення доказів, незаконного впливу на свідків та співучасників, іншого перешкоджання кримінальному провадженню, а також продовження злочинної діяльності. З огляду на це сторона обвинувачення вважає, що жоден більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти зазначеним ризикам, а тому просить застосувати до ОСОБА_5 тримання під вартою.

2. Позиція учасників у судовому засіданні

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 вимоги клопотання підтримав, просив задовольнити клопотання. Звернув увагу на обґрунтованість підозри, наявність даних про вчинення підозрюваним й інших аналогічних кримінальних правопорушень, які орган досудового розслідування буде перевіряти. Наголосив на реальності ризиків та посилаючись на тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України вважав, що лише застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без можливості застави може забезпечити виконання підозрюваним його процесуальних обов`язків та запобігти наявним ризикам.

Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 просили відмовити в задоволенні клопотання, посилаючись на необґрунтованість підозри. Окрім цього, сторона захисту наголосила, що прокурор не довів, обґрунтованість підозри та наявність ризиків, а також чому жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може забезпечити цілі кримінального провадження. Вважали за можливе застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби. На підтвердження свої доводів надали позитивну характеристику з місця роботи, грамоти та подяки.

3. Мотиви та оцінка слідчого судді

3.1. Законодавчі підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Розділ ІІ КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення. До них, згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, віднесені також запобіжні заходи.

Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.

Згідно із ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.

Частина 3 ст. 176 КПК України встановлює, що слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: (1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; (2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; (3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; (4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; (5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно із ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначено ч. 1 ст. 178 КПК України.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

При цьому, ч. 3 ст. 183 КПК України визначає, що слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави, у розмірі достатньому для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених ч. 4 вказаної статті. В ухвалі слідчого судді зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому ч. 4 вказаної статті.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 та 7 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать (1) про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, (3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

3.2. Набуття статусу підозрюваного

Запобіжні заходи на стадії досудового розслідування можуть застосовуватися лише до підозрюваного.

За змістом ч. 1 ст. 42 КПК України, статус підозрюваного має, зокрема, особа, якій у порядку, передбаченому ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру.

Частиною 1 ст. 276 КПК України визначено, що повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому ст. 278 цього Кодексу, у випадках: (1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; (2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; (3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 278 КПК України).

Як встановлено слідчим суддею, письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 369-2 КК України, складено і підписано 26.03.2026 та в цей же день вручено останньому.

Отже, у відповідності до вимог ст. 42 КПК України, ОСОБА_5 набув статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.

3.3. Наявність обґрунтованої підозри

Відповідно до положень ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.

Разом з тим, кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.

Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

За такого, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність останнього до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, та документами, наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_5 інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується сукупністю зібраних доказів, які додані до матеріалів клопотання, та які досліджені судом у ході судового розгляду, а саме: протоколами НСРД від 26.12.2025, показаннями свідка ОСОБА_7 , протоколом затримання та іншими доказами.

Ураховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження факти, слідчий суддя вважає, що наявна інформація, яка може переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_5 своїми діями, про які йдеться у повідомленні про підозру, вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення.

Разом із тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_5 вини у вчиненні злочинів. Так, на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акта, а не під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину, що свідчать про вірогідність причетності особи до вчинення інкримінованого злочину та необхідність застосування щодо такої особи обмежувального заходу.

Обставини здійснення підозрюваним ОСОБА_5 конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

3.4. Наявність ризиків

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України (ч. 2 ст. 177 КПК України).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Так, у клопотанні слідчий посилається на наявність ризиків, які свідчать про можливе вчинення підозрюваним дій, передбачених п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на свідків; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення.

Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК)

Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Тяжкість ймовірного покарання особливо сильно підвищують ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Співставлення можливих негативних наслідків для підозрюваного у вигляді його можливого ув`язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження та характеру слідчих та процесуальних дій, які належить провести органу досудового розслідування.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою суд повинен брати до уваги фактори, що мають значення для справи, зокрема: характер та обставини ймовірно вчиненого злочину, обґрунтованість доказів причетності підозрюваного до його вчинення, покарання, яке може бути призначено у разі визнання винуватим, а також особу підозрюваного, його минуле, соціальні зв`язки та умови життя.

Співставлення можливих негативних наслідків для підозрюваного у вигляді його можливого ув`язнення з перспективою призначення покарання у виді позбавлення волі дає підстави дійти висновку, що ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду є реальним і значним.

Окрім тяжкості інкримінованих кримінальних правопорушень та суворості покарання, яке може бути призначене у разі визнання підозрюваного винуватим, слідчий суддя також враховує дані про особу ОСОБА_5 . З наданих матеріалів убачається, що він є внутрішньо переміщеною особою з м. Волноваха Донецької області, зареєстрований на тимчасово окупованій території, а фактично проживає у м. Черкаси. При цьому на утриманні неповнолітніх дітей чи непрацездатних осіб не має.

Такі обставини свідчать про відсутність у підозрюваного міцних стримувальних соціальних факторів, які б у достатній мірі гарантували його належну процесуальну поведінку та зменшували ймовірність ухилення від слідства і суду. Фактично, як убачається з матеріалів клопотання, окрім роботи, ОСОБА_5 ніщо істотно не пов`язує з місцем його проживання у м. Черкаси, що з урахуванням характеру підозри, тяжкості можливих наслідків кримінального переслідування та реальної перспективи призначення покарання у виді позбавлення волі, об`єктивно підвищує ризик його переховування від органів досудового розслідування та суду.

Отже, у сукупності наведені обставини дають слідчому судді достатні підстави вважати обґрунтованим ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК)

У матеріалах клопотання наявна інформація про можливе неодноразове вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, що зумовлює необхідність проведення додаткових слідчих (процесуальних) дій, у тому числі отримання доказів із нових джерел.

Перебуваючи на волі, підозрюваний з огляду на зазначені в клопотанні зв`язки із працівниками відповідних установ може узгодити позиції з потенційними співучасниками/свідками, ініціювати вилучення чи підміну первинних документів, у тому числі медичних; приховати додаткові носії, місцезнаходження яких органу досудового розслідування ще не відомо.

Той факт, що частину слідчих дій уже проведено (зокрема, обшуки й вилучення окремих речей та документів), не усуває цього ризику, оскільки перевірка наявної інформації потребує витребування нових даних. Також не всі джерела доказів і коло причетних осіб встановлено.

У сукупності наведене свідчить про реальність та актуальність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, і потребує застосування запобіжного заходу, який ефективно унеможливить знищення, приховування або спотворення речових доказів і документів до завершення першочергових та невідкладних слідчих (процесуальних) дій.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК)

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 КПК України (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що підозрюваний, перебуваючи на свободі може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, у тому числі тих, які наразі не допитані через негласність зібрання доказів у кримінальному провадженні до 26.03.2026 коли одержання неправомірної вигоди зафіксовано шляхом відкритого документування.

Зазначене вказує на існування ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК)

Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, слідчий суддя враховує характер інкримінованих підозрюваному дій, які, за версією сторони обвинувачення, безпосередньо пов`язані з використанням медичної документації, медичних висновків та залученням працівників медичної сфери. За таких обставин не можна виключати, що, перебуваючи на волі, ОСОБА_5 , використовуючи наявні у нього знання, досвід та зв`язки у медичному середовищі, може вдаватися до створення штучних перешкод для здійснення досудового розслідування, зокрема уникати явки за викликами слідчого, прокурора чи суду, посилаючись на незадовільний стан здоров`я, перебування на амбулаторному чи стаціонарному лікуванні, або оформлення тимчасової непрацездатності.

З огляду на специфіку інкримінованих кримінальних правопорушень та обставини, за яких, за даними слідства, підозрюваний організовував виготовлення медичних документів із неправдивими відомостями, такий спосіб можливої протидії кримінальному провадженню не є абстрактним чи формальним, а має реальний характер. Використання підозрюваним зазначених можливостей може призвести до затягування проведення необхідних слідчих та процесуальних дій, порушення розумних строків кримінального провадження та фактичного ускладнення досягнення його завдань.

Отже, слідчий суддя доходить висновку, що ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, є обґрунтованим.

Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК)

З наданих матеріалів убачається, що інкриміновані ОСОБА_5 діяння мають неодноразовий характер та охоплюють кілька епізодів із різною правовою кваліфікацією. Така модель поведінки, що повторюється, у поєднанні з корисливим мотивом і зазначеними у клопотанні зв`язками з працівниками медичних закладів, вказує на реальну можливість продовження підозрюваним відповідної діяльності у разі перебування на волі.

Наявність цих факторів говорить про імовірність того, що підозрюваний, маючи сформовані контакти та алгоритми дій, відновить або продовжить відповідну протиправну діяльність.

Наведене дає підстави визнати реальним і актуальним ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

3.5. Щодо наявності підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу

Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст. 114-1 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений п. 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

У зв`язку з наведеним, до ОСОБА_5 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

3.6 Щодо визначення розміру застави

Частиною 3 ст. 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, зокрема, ст. 114-1 КК України.

Вирішуючи питання щодо можливості визначення застави, слідчий суддя враховує також практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої тримання особи під вартою без альтернативи у виді застави може бути виправданим лише за умови, якщо встановлені у конкретному кримінальному провадженні ризики не можуть бути належним чином нівельовані застосуванням застави чи інших більш м`яких запобіжних заходів. Так, у справі «Вренчев проти Сербії» ЄСПЛ наголосив, що в усіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, особу має бути звільнено, а національні органи повинні належним чином дослідити можливість застосування таких альтернативних заходів.

Оцінивши у сукупності встановлені під час розгляду клопотання обставини, слідчий суддя дійшов висновку, що у цьому кримінальному провадженні визначення застави не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу. Такий висновок ґрунтується на тяжкості інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, зокрема злочину, передбаченого ст. 114-1 КК України, характері інкримінованої діяльності, яка, за версією сторони обвинувачення, мала системний характер, наявності у підозрюваного стійких зв`язків у медичному середовищі, що можуть бути використані для впливу на хід досудового розслідування, а також інтенсивності встановлених ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Слідчий суддя також враховує дані про особу підозрюваного, його вік, стан здоров`я та те, що матеріали провадження не містять відомостей про наявність захворювань чи інших обставин, які б унеможливлювали його перебування в умовах слідчого ізолятора. Надані стороною захисту позитивні характеристики, грамоти та подяки самі по собі не спростовують встановлених ризиків та не свідчать про те, що внесення застави буде достатнім запобіжником від неналежної процесуальної поведінки.

За таких обставин слідчий суддя доходить висновку, що визначення застави у цьому кримінальному провадженні не буде достатнім та ефективним запобіжним заходом, не забезпечить належного виконання підозрюваним процесуальних обов`язків і не усуне встановлених ризиків, а тому, з урахуванням положень ч. 4 ст. 183 КПК України, підстав для визначення розміру застави слідчий суддя не вбачає.

4. Висновки за результатами розгляду клопотання

З урахуванням установлених вище обставин кримінального провадження та наданих стороною обвинувачення доказів на підтвердження викладених у клопотанні доводів, що свідчать про набуття ОСОБА_5 статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення останнім інкримінованих злочинів, про достатні підстави вважати, що існують ризики вчинення ним дій, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення клопотання слідчого та застосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Керуючись ст. 177-183, 193, 194, 196, 197, 309, 369-372, 376 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави строком на 60 (шістдесят) діб в межах строку досудового розслідування, тобто до 24.05.2026 включно.

Ухвала про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Копію ухвали негайно вручити підозрюваному, його захиснику, прокурору та направити до Державної установи «Черкаський слідчий ізолятор».

Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним, який тримається під вартою - з моменту вручення її копії.

Повний текст ухвали проголошено о 08 год 30 хв 31.03.2026.

Слідчий суддя ОСОБА_1