Ухвала суду № 135288217, 31.03.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/1783/26

Номер провадження 2/711/1579/26

УХВАЛА

31 березня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Петренка О.В.,

за участю секретаря судового засідання Дмитренка О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

25 лютого 2026 року ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» звернулося до Придніпровського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 11703,90 грн та судові витрати (вхідний №8194, а.с.1-6).

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 лютого 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 08 год 40 хв 31 березня 2026 року в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси.

Представник позивача адвокат Пархомчук С.В. у судове засідання не з`явився, причин не прибуття у судове засідання суду не повідомив, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронних кабінетів у підсистемі «Електронний суд» як безпосередньо позивача, так і адвоката Пархомчука С.В. як його представника, що були отримані цими учасниками справи 11.03.2026 (а.с.44 зворот, 45 зворот). Водночас представник позивача адвокат Пархомчук С.В. 18 березня 2026 року подав до суду заяву про закриття провадження в справі, у п.3 прохальної частини якої виявив волю га розгляд справи у відсутність представника позивача (вхідний №11658, а.с.46-47).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання 31 березня 2026 року о 08 год 40 хв не з`явилася, про причини неявки не повідомила, хоча про місце, день і час розгляду справи була повідомлена належним чином, заяв чи клопотань про проведення судового засідання без її участі до суду не подала, відзиву до суду не направила.

З матеріалів цивільної справи судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання з огляду на таке.

Як встановлено судом відповідач ОСОБА_1 має зареєстрований кабінет у підсистемі «Електронний суд» у зв`язку з чим судова повістка про виклик направлялася судом в електронній формі саме до електронного кабінету відповідача ОСОБА_1 та отримана нею 11 березня 2026 року о 14 год 21 хв 16 сек (а.с.43 зворот).

Пунктом 2 ч.8 ст.128 ЦПК України встановлено, що днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

З огляду на те, що саме 11 березня 2026 року відповідач ОСОБА_1 отримала судову повістку про виклик до суду в електронному кабінеті в підсистемі «Електронний суд», тому суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача ОСОБА_1 про дату (31 березня 2026 року), час (08 год 40 хв) і місце (м. Черкаси, вул. Гоголя, 316, 3-й поверх) судового засідання.

У зв`язку з викладеним суд вирішив проводити судове засідання у відсутність як представника позивача, так і відповідача, з підстав, передбачених ч.1 ст.223 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки справа слухалась у відсутність всіх учасників справи тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

До початку розгляду справи по суті представником позивача за довіреністю адвокатом Пархомчуком С.В., через підсистему «Електронний суд», подана заява про закриття провадження у справі (вхідний №11658, а.с.46-47).

Заява обгрунтована тим, що відповідач ОСОБА_1 повністю сплатила заборгованість за кредитним договором. Ураховуючи викладене, представник позивача робить висновок, що наразі відсутній предмет спору між позивачем ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 у межах виконання умов кредитного договору №748695 від 17.11.2021.

Підсумовуючи викладене представник позивача просить суд закрити провадження у справі № 711/1783/26 за позовом ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №748695 від 17.11.2021 на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України та повернути ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» суму, сплаченого позивачем 03.02.2026, судового збору у розмірі 2 662,40 грн за подання позовної заяви.

Суд, розглянувши по суті заяву представника позивача про закриття провадження в справі з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України, дослідивши матеріали справи в межах, що є необхідними для належного розгляду означеної заяви, дійшов такого висновку.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

У пункті 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, з урахуванням підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, ЄСПЛ зазначив, що відповідно до духу Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Предмет позову розуміють як певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Подібний правовий висновок щодо застосування положень п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України викладений в постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №456/647/18 (провадження № 61-2018св19), від 15 листопада 2023 року у справі №522/3680/22 (провадження № 61-12919св23), від 07 лютого 2024 року у справі №204/3106/22 (провадження № 61-9467св23), від 10 січня 2025 року у справі №177/1272/23 (провадження № 61-12390св24) та від 20 червня 2025 року у справі №128/974/19 (провадження № 61-7079св24), які судом застосовуються з метою виконання положень ч.4 ст. 263 ЦПК України.

Отже правові висновки Верховного Суду, щодо застосування положень п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України, свідчить про те, що можливість закриття провадження з підстав відсутності предмету спору існує на будь-якій стадії розгляду справи, однак за умови, якщо предмет спору не існував від початку розгляду справи (від часу відкриття провадження у справі), а не припинив існування вже в процесі розгляду справи.

Таким чином, сам по собі факт добровільної сплати відповідачем заборгованості за кредитним договором, що є предметом позову ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн», до ухвалення судового рішення по суті спору не може свідчити про те, що між сторонами був відсутній спір щодо розміру такої заборгованості на час звернення позивача до суду з цим позовом, а тому, визначені процесуальним законом підстави для закриття провадження у справі, передбачені пунктом 2 частини 1 статті 255 ЦПК України, у конкретній процесуальній ситуації відсутні.

Щодо посилань представника позивача на необхідність застосування до спірних правовідносин правового висновку Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, що викладений у постанові від 20.09.2021 у справі №638/3792/20 (провадження №61-3438сво21), то суд зазначає про таке.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20, (провадження № 61-3438сво21) зазначив, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України є можливим, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції відповідного судового рішення.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» у контексті пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України дає підстави для висновку, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Аналогічне розуміння означеного правового висновку викладене у постановах Верховного Суду від 26 січня 2026 року у справі №454/3145/23 (провадження № 61-13596св25) та від 20 лютого 2026 року у справі № 175/1836/21 (провадження № 61-12667св25), що застосовуються судом з метою виконання положень ч.4 ст.263 ЦПК України.

Оскільки в конкретній справі предмет спору мав місце на час постановлення судом ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного позовного провадження, проте припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок добровільного врегулювання спору сторонами, тому суд відхиляє посилання представника позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин положень п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Ураховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що в задоволенні заяви представника ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» адвоката Пархомчука С.В. про закриття провадження у справі №711/1783/26 з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України, слід відмовити.

Оскільки судом у задоволенні заяви про закриття провадження в справі відмовлено, тому і задоволенню не підлягає заява представника позивача про повернення судового збору в порядку, передбаченому п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір».

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам, що позивач має право відмовитися від позову з посиланням на виконання відповідачем своїх зобов`язань після пред`явлення позову. У такому разі провадження у справі підлягатиме закриттю відповідно до п. 4 ч.1 ст. 255 ЦПК України, а судові витрати, відповідно до ч.3 ст. 142 ЦПК України, за заявою позивача можуть бути присуджені стягненням з відповідача.

Саме вищевказаний розподіл судових витрат є процесуально правильним, оскільки судовою системою вже понесено витрати пов`язані з призначенням цієї справи до розгляду, витребуванням доказів, здійсненням судових викликів тощо і повернення позивачу із державного бюджету судового збору у повному обсязі покладе весь тягар понесених судових витрат на державу, правові підстави для чого відсутні.

У зв`язку з викладеним та неявкою сторін у судове засідання розгляд справи підлягає відкладенню з метою не порушення їх процесуальних прав.

Керуючись ст. 128, 223, 255, 258, 259, 260, 261, 263, 353 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

відмовити в задоволенні заяви представника позивача товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» адвоката Пархомчука Сергія Валерійовича про закриття провадження у цивільній справі №711/1783/26 на підставі пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України та повернення судового збору (вхідний №11658 від 18 березня 2026 року).

Розгляд справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відкласти до 10 год 30 хв 28 квітня 2026 року.

Викликати учасників справи для участі в судовому засіданні.

Роз`яснити відповідачу ОСОБА_1 положення ч.4 ст.223 ЦПК України, відповідно до яких у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складений та підписаний суддею 31 березня 2026 року.

Суддя: О. В. Петренко