Рішення № 135288131, 30.03.2026, Кам'янський районний суд Черкаської області

30.03.2026

Справа № 696/106/26

Провадження № 2/696/248/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 року м. Кам`янка

Кам`янський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді Білопольської Н.А.,

за участю секретаря судового засідання Волощенко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кам`янка в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

ТОВ «ФК КЕШ ГОУ» звернулося до Кам`янського районного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу в розмірі 10 000,00 грн. з підстав порушення відповідачем умов кредитного договору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 31 липня 2020 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладено договір № 141184 про надання фінансового кредиту в електронному вигляді за допомогою електронного підпису, який був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Того ж дня відповідачу було перераховано 2 000,00 грн на його картковий рахунок.

28 жовтня 2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 01-28/10/2021, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Таким чином, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в розмірі 10 000,00 грн., з яких 2 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 8 000,00 грн. - заборгованість за процентами.

Позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з відповідача вказану суму заборгованості за кредитним договором та понесені судові витрати.

Ухвалою судді Кам`янського районного суду Черкаської області від 02 лютого 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. У прохальній частині пред`явленого позову представник Пархомчук С.В. просив розгляд справи провести без участі представника позивача. Водночас надіслав суду заяву про розподіл судових витрат, у якій просить стягнути з відповідача витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 10 500,00 грн, розглянувши цю заяву без повідомлення (виклику) сторін.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Пасіченко К.П. подала до суду додаткові пояснення, в яких просила відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем кредиту, що свідчить про відсутність судового спору.

Також зазначила, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, зокрема первинних документів (касово-бухгалтерських документів), на підтвердження перерахування відповідачу кредитних коштів за кредитним договорами та належних доказів відступлення права вимоги на користь позивача.

Під час вирішення питання щодо стягнення процентів за користування кредитом, представник просила врахувати те, що ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, з 22 вересня 2024 року. Просила розгляд справи проводити без участі відповідача та його представника.

27 березня 2026 року представник відповідача Пасіченко К.П. через систему «Електронний суд» надіслала суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити без участі відповідача та його представника. У задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором просила відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона сама визначає зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов до такого.

31 липня 2020 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладено індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту № 141184, згідно з яким відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 2 000,00 грн строком на 20 днів, тобто до 19 серпня 2020 року, зі сплатою процентів за користування кредитом в розрахунку 2% на добу (а.с. 14).

Згідно з додатком № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 141184 від 31 липня 2020 року сторони погодили графік розрахунків та орієнтовну вартість кредиту (а.с. 15).

Із довідки ТОВ «ЗАЙМЕР» про ідентифікацію вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з яким укладено договір № 141184 від 31 липня 2020 року, ідентифікований ТОВ «ЗАЙМЕР», одноразовий ідентифікатор: KL4654, дата відправки ідентифікатора позичальнику на номер телефону НОМЕР_2 - 31 липня 2020 року (а.с. 13 (на звороті)).

Як вбачається з інформаційної довідки № 655/12 від 17 грудня 2025 року, ТОВ «Платежі Онлайн» була проведена успішна транзакція 29621-46841-46158 на суму 2 000,00 грн, дата та час проведення: 31 липня 2020 року 19:58:05, номер платіжної картки НОМЕР_3 (а.с. 17).

В подальшому, 28 жовтня 2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 01-28/10/2021, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами (а.с. 10-11).

Із платіжного доручення № 432 від 02 листопада 2021 року вбачається, що ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» перерахувало на рахунок ТОВ «ЗАЙМЕР» кошти в сумі 20 000,00 грн, згідно з договором факторингу № 01-28/10/2021 від 28 жовтня 2021 року (а.с. 12).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 01-28/10/2021 від 28 жовтня 2021 року ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 10 000,00 грн, з яких 2 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 8 000,00 грн. - заборгованість за процентами (а.с. 12).

Згідно з випискою ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» з особового рахунку за кредитним договором № 141184 від 31 липня 2020 року загальний розмір заборгованості відповідача станом на 24 листопада 2025 року становить 10 000,00 грн, яка складається з простроченої заборгованості за тілом кредиту в сумі 2 000,00 грн та простроченої заборгованості за процентами в сумі 8 000,00 грн (а.с. 13).

Отже, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ», набувши статусу нового кредитора, отримало право пред`явлення вимоги до ОСОБА_1 щодо погашення наявної в нього заборгованості.

25 листопада 2025 року ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» направило відповідачу ОСОБА_1 вимогу про виконання зобов`язань за кредитним договором, однак у наданий строк (до 30 днів з дати отримання цієї вимоги) заборгованість відповідачем погашена не була (а.с. 16).

Таким чином, дані спірні правовідносини виникли з договору споживчого кредиту та договору факторингу і позивач доводить, що має місце неналежне виконання зобов`язань позичальником.

Цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі, укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року в справі № 234/7160/20, від 01 листопада 2021 року в справі № 234/8084/20.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.

Частинами 1, 2 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Отже, укладення договору про надання фінансового кредиту № 141184 від 31 липня 2020 року підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, кредитним договором № 141184, додатком 1 до договору про надання фінансового кредиту № 141184, які підписані особисто ОСОБА_1 із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Оскільки відповідачем не надано обґрунтованих заперечень стосовно факту укладення спірного договору з первісними кредитором ТОВ «ЗАЙМЕР» та не спростовано факту отримання ним кредиту в розмірі 2 000,00 грн, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачем, окрім суми стягнення за основним боргом, заявлена до стягнення сума заборгованості за процентами в сумі 8 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12 викладено такий правовий висновок: «Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

Заперечуючи проти позову, представник відповідача ОСОБА_2 зазначає, що ОСОБА_1 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, з 22 вересня 2024 року по теперішній час, що підтверджується наданою довідкою військової частини НОМЕР_4 від 28 листопада 2024 року № 08/1514-Г, згідно з якою відповідач з 24 жовтня 2024 року по теперішній час приймає безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Харківській області.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на час укладення кредитного договору) передбачено, що сфера дії цього закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

Законом України від 20 травня 2014 року № 1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації" внесено зміни до статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яку доповнено пунктом 15 такого змісту: "Військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються».

Згідно із Законом України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції, чинній на час укладення кредитного договору) особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов?язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року і триває на час розгляду справи.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 як станом на дату укладення кредитного договору № 141184 від 31 липня 2020 року з ТОВ «ЗАЙМЕР», так і на час передачі ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» права грошової вимоги до нього за договором факторингу № 01-28/10/2021 від 28 жовтня 2021 року не мав статусу військовослужбовця, а тому пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на нього не поширюються.

Разом з тим, за умовами договору про надання фінансового кредиту № 141184 від 31 липня 2020 року встановлено строк його дії - 20 днів, тобто до 19 серпня 2020 року.

Отже, відповідно до вищенаведених законодавчих приписів та правового висновку Великої Палати Верховного Суду розмір процентів за кредитним договором буде дорівнювати 800,00 грн (2000,00 грн основного боргу х 20 днів дії договору х 2,00 процентної ставки на добу).

Суд звертає увагу позивача на те, що згідно з додатком № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 141184 від 31 липня 2020 року сторони погодили графік розрахунків та орієнтовану вартість кредиту, де зазначена сума нарахованих процентів за користуванням кредитом - 800,00 грн.

Відтак суд дійшов висновку, що за договором про надання фінансового кредиту № 141184 від 31 липня 2020 року позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за процентами підлягають частковому задоволенню.

Щодо заявленої вимоги про стягнення витрат за надання професійної правничої допомоги в сумі 10 500,00 грн, суд дійшов наступного висновку.

За правилами ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

На підтвердження адвокатських повноважень та понесених витрат ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» надано такі документи: договір про надання правової допомоги б/н від 29 грудня 2023 року; додаткову угоду № 2 до договору про надання правової допомоги від 29 грудня 2025 року; довіреність, видану директором ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» на ім`я ОСОБА_3 ; акт про отримання допомоги від 05 лютого 2026 року на суму 10 500,00 грн; рахунок на суму 10500,00 грн від 05 лютого 2026 року; платіжну інструкцію № 3 10736 від 05 лютого 2026 року, згідно з якою була здійснена оплата за правничу допомогу за рахунком від 05 лютого 2026 року до договору про надання правової допомоги від 29 грудня 2023 року (а.с. 7-9, 38-39).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

У постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за результатами аналізу ч. 3 ст. 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року в справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що, попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у рішенні «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні «Лавентс проти Латвії» (заява № 58442/00) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи заперечення сторони відповідача проти позову та принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, зокрема предметом позову, його ціною, та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд з огляду на розумну необхідність та реальність судових витрат для даної справи дійшов висновку про зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в сумі 2 662,40 грн.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути частину сплаченого позивачем судового збору при зверненні до суду, пропорційно до суми задоволених судом вимог, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 745,47 грн (2800,00 х 2662,40 / 10000,00).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 512, 514, 626, 627, 1054, 1055, 1056-1, 1077, 1078, 1081 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 19, 89, 137, 141, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» суму боргу за договором про надання фінансового кредиту № 141184 від 31 липня 2020 року в розмірі 2 800 (дві тисячі вісімсот) грн 00 коп, з яких заборгованість за основною сумою боргу - 2 000 (дві тисячі) грн 00 коп, сума заборгованості за процентами - 800 (вісімсот) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» витрати за надання професійної правничої допомоги в сумі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» сплачений судовий збір в розмірі 745 (сімсот сорок п`ять) грн 47 (сорок сім) коп.

У решті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ», юридична адреса: вул. Кирилівська, 82, офіс 7, м. Київ, 04080, код в ЄДРПОУ: 42228158.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя Н.А. Білопольська