Ухвала суду № 135287869, 27.03.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/27535/25

1-кс/569/2709/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в особі слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СУ ГУ Національної поліції в Рівненській області капітана поліції ОСОБА_4 , яке погоджене прокурором відділу Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 1 ст. 199, ч. 1, 2 ст. 204 КК України, -

в с т а н о в и в:

Слідчий, у рамках кримінального провадження №12025180000000220 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.02.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 199, ч. 1, 2 ст. 204 КК України, звернувся до слідчого судді із вказаним клопотанням.

Своє клопотання обґрунтовує тим, що ОСОБА_5 , не будучи зареєстрованою як фізична особа-підприємець, не маючи ліцензій на роздрібну торгівлю алкогольними напоями,достовірно знаючи про те, що виробництво і обіг алкогольних напоїв регулюється державою, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, однак не пізніше 25.04.2025 з метою незаконного збагачення, вирішив зайнятись незаконним придбанням та зберіганням з метою збуту та збутом незаконного виготовлених алкогольних напоїв.

ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи на меті отримання доходів за рахунок засобів, здобутих в результаті заняття незаконним видом діяльності, порушуючи вимоги законодавства України про виробництво та обіг підакцизних товарів, до яких, згідно з вимогами п.215.1 ст.215 Податкового кодексу України, відносяться алкогольні напої та тютюнові вироби, зокрема ст. ст. 2, 16, 17, 41, 62 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального»; п.7 ч.1 ст.7, ч.9 ст.9 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», усвідомлюючи суспільно протиправний характер свого діяння, маючи намір займатися діяльністю, спрямованою на реалізацію незаконно виготовлених алкогольних напоїв, які не відповідають вимогам та стандартам, що затверджені і зареєстровані у встановленому законодавством порядку, нормативних документів, що діють в Україні, без сплати акцизного податку, в порушення вимог п.п.222.1.3 п.222.1 ст.222, п.226.1, п.226.2, п.226.6, п.226.9 ст.226, п.228.9 ст.228 Податкового кодексу України, які передбачають обов`язки сплати акцизного податку суб`єктами господарювання при торгівлі підакцизними товарами, забезпечення маркування алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об`ємних одиниць марками акцизного податку встановленого зразка, що є умовою продажу таких товарів, та встановлюють відповідальність продавців таких товарів, для досягнення своєї злочинної мети, направленої на особисте збагачення, шляхом збуту незаконно виготовлених алкогольних напоїв, свідомо й достовірно знаючи про факти незаконності їх виготовлення, за формою, видом та відмінними ознаками, здійснював незаконне придбання та зберігання з метою збуту та збут незаконно виготовлених алкогольних напоїв, при наступних обставинах.

Так, ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно протиправний характер свого діяння, маючи намір займатися діяльністю, спрямованою на реалізацію населенню незаконно виготовлених алкогольних напоїв, які не відповідають вимогам та стандартам, що затверджені і зареєстровані у встановленому законодавством порядку, за невстановлених слідством обставин, у невстановлений досудовим розслідування точний час, однак не пізніше 12.11.2025, придбав та у подальшому зберігав за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 незаконно виготовлені алкогольні напої, що містилися у: 20 скляних пляшках, об`ємом 0,5 л. кожна з етикетками «Nemiroff» та 20 скляних пляшках, об`ємом 0,5 л. кожна з етикетками «Oxygen».

Продовжуючи свою злочинну мету, 07.08.2025, близько 16 год. 54 хв. ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 збув гр. ОСОБА_7 за 1200 гривень незаконно виготовлені алкогольні напої, що містилися у: 20 скляних пляшках, об`ємом 0,5 л. кожна з етикетками «Nemiroff», які згідно висновку експерта №СЕ-19/119-25/14502-ФХД від 22.12.2025 не відповідають вимогам ДСТУ та виготовленні в незаводських умовах.

Крім цього, 12.11.2025, близько 15 год. 24 хв. ОСОБА_8 , яка не булла обізнана про злочинну діяльність ОСОБА_5 та незаконність походження алкогольних напоїв, за вказівкою останнього, перебуваючи за місцем свогопроживання, що за адресою: АДРЕСА_1 збула гр. ОСОБА_7 за 1200 гривень незаконно виготовлені алкогольні напої, що містилися у: 20 скляних пляшках, об`ємом 0,5 л. кожна з етикетками «Oxygen», які згідно висновку експерта №СЕ-19/119-25/18257-ФХД від 26.12.2025 не відповідають вимогам ДСТУ та виготовленні в незаводських умовах.

Крім того, ОСОБА_5 , в порушення п. 226.1, п. 226.2, п. 226.9, п.226.11 ст. 226, п. 228.9 ст. 228 Податкового кодексу України, які передбачають обов`язки сплати акцизного податку суб`єктами господарювання при роздрібній торгівлі підакцизними товарами, забезпечення маркування алкогольних напоїв марками акцизного податку встановленого зразка, що є умовою продажу таких товарів та встановлюють відповідальність продавців таких товарів, свідомо й достовірно знаючи про факти незаконності їх виготовлення, за формою, видом та відмінними ознаками, за невстановлених слідством обставин, у невстановлений досудовим розслідування точний час, однак не пізніше 12.11.2025 придбав та у подальшому зберігав за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 незаконно виготовлені алкогольні напої, що містилися у: 20 скляних пляшках, об`ємом 0,5 л. кожна з етикетками «Nemiroff» та 20 скляних пляшках, об`ємом 0,5 л. кожна з етикетками «Oxygen», які обклеєні підробленими марками акцизного податку.

Так, ОСОБА_5 , з метою реалізації свого злочинного плану, діючи умисно, з корисливою метою, 07.08.2025, близько 16 год. 54 хв. перебуваючи за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 збув гр. ОСОБА_7 за 1200 гривень незаконно виготовлені алкогольні напої, що містилися у: 20 скляних пляшках, об`ємом 0,5 л. з етикетками «Nemiroff», кожна з яких обклеєна підробленими марками акцизного податку для алкогольних напоїв, лікеро-горілчаної продукції, вітчизняного виробництва.

Крім цього, 12.11.2025, близько 15 год. 24 хв. ОСОБА_8 , яка не була обізнана про злочинну діяльність ОСОБА_5 та незаконність походження алкогольних напоїв, за вказівкою останнього, перебуваючи за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 збула гр. ОСОБА_7 за 1200 гривень незаконно виготовлені алкогольні напої, що містилися у: 20 скляних пляшках, об`ємом 0,5 л. з етикетками «Oxygen», кожна з яких обклеєна підробленими марками акцизного податку для алкогольних напоїв, лікеро-горілчаної продукції, вітчизняного виробництва..

Вказані 40 марок акцизного податку, які нанесені на зазначену збуту (реалізовану) алкогольну продукцію, не відповідають аналогічним маркам акцизного податку для алкогольних виробів, лікеро-горілчаної продукції, вітчизняного виробництва (АВ ЛГП), що перебувають в офіційному обігу на території України по способам друку та елементах захисту.

25.03.2026 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, уродженцю села Великий Олексин Рівненського району Рівненської області, зареєстрованому та фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , повідомлено про підозру у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 ст. 204, ч. 1 ст. 199 КК України.

Органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів в обґрунтуванні підозри ОСОБА_5 , у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 204, ч. 1 ст. 199 КК України, зокрема, його вина доводиться:

- протоколами за результатами проведення обшуків;

- протоколами про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій;

- висновками судових експертиз матеріалів, речовин та виробів за експертною спеціальністю 8.7 «Дослідження спиртовмісних сумішей»;

- висновками судових технічних експертиз;

- протоколами допитів свідків у кримінальному провадженні;

-та іншими зібраними у кримінальному провадженні доказами, які як в сукупності, так і окремо підтверджують причетність до вчиненого кримінального правопорушень підозрюваного ОСОБА_5 .

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 2, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Таким чином, шляхом застосування до підозрюваного більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання його під вартою, вищевказаних ризиків уникнути не можливо.

Покликаючись на вищевикладене, слідчий вказує про неможливість запобігання вищевказаним ризикам інакше ніж шляхом застосування стосовно ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави.

Прокурор та слідчий в судовому засіданні повністю підтримали клопотання з викладених у ньому підстав, просили його задоволити.

Підозрюваний та захисник просили застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід, заставу та визначити її мінімальний розмір, вказавши на тяжке матеріальне становище підозрюваного, яка буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, покладених на нього обов`язків та не буде завідомо непомірною для нього.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до такого висновку.

В судовому засіданні встановлено, що слідчим управлінням ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025180000000220 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.02.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 199, ч. 1, 2 ст. 204 КК України.

За вищевказаних обставин, у рамках даного кримінального провадження, 25.03.2026 ОСОБА_5 , повідомлено про підозру у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 ст. 204, ч. 1 ст. 199 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Так, відповідно ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Під час розгляду даного клопотання, прокурором не обґрунтовано наявність в діях та поведінці підозрюваного ОСОБА_9 достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків передбачених п. п. 1, 2, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається у своєму клопотанні слідчий.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до якого, зокрема, відноситься: верховенство права.

Згідно ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Узагальнююче визначення «обґрунтованість підозри» у вчиненні кримінального правопорушення, доведення якої, як одного з трьох обов`язкових елементів, визначених КПК України для можливості взагалі обрання запобіжного заходу, покладено на прокурора, сформульовано у правових позиціях Європейського суду з прав людини.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року вказав, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. ЄСПЛ в даному рішенні наголошує, що вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою.

Крім того, як зазначено у матеріалі ВССУ від 11.07.2016р. «захист прав людини у кримінальному провадженні: доказування та докази», передумовою для подання клопотання стороною обвинувачення про застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри про те, що особа вчинила кримінальне правопорушення. Слідчий, прокурор зобов`язані з належним обґрунтуванням викласти обставини, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначив, що абстрактна можливість перешкоджання кримінальному провадженню, знищення, сховати або спотворити річ, яка має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, ризик незаконного впливу на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення є недостатньою для обґрунтування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини, у справі «Бойченко проти Молдови» №41088/05, рішення від 11 липня 2006 року «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватись від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу».

Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого.

Прокурором та слідчий в судовому засіданні також не надано жодних документів які б, підтверджували твердження того, що перебуваючи на волі, ОСОБА_5 буде порушувати покладені на нього процесуальні обов`язки.

В судовому засіданні також встановлено, що підозрюваний раніше не судимий, має постійне місце проживання, де проживає разом із непрацюючою дружиною та батьками, що свідчить про його місці соціальні зв`язки, співпрацює з органом досудового розслідування.

Про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризиків, визначених у клопотанні, прокурором та слідчим при його розгляді не доведено.

Тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом, пов`язаним із позбавленням особи свободи, який полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установу тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням режиму цієї установи (Рішення Конституційного Суду України, 23.11.2017, №1-р/2017). У рішенні у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (§ 80). У рішенні у справі «Хайредінов проти України» від 14 жовтня 2010 року вказаний суд, зокрема, дійшов висновку, що національні суди порушили пункт 1 статті 5 Конвенції, оскільки при ухваленні рішень не було розглянуто можливості застосування менш суворих запобіжних заходів, ніж тримання під вартою (§ 29, §31).

Згідно із частиною 1 статті 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, його стан здоров`я, наявність постійного місця проживання, наявність утриманців, слідчий суддя вважає, що у відповідності до ч. 4 ст. 194 КПК України, слід застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у виді застави. Оскільки саме цей запобіжний захід буде цілком достатнім та забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та попередить вчинення ним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави до підозрюваного ОСОБА_9 , з урахуванням наявних ризиків, суд вважає, що більш м`який запобіжний захід, ніж застава, не зможе в повній мірі забезпечити його належну процесуальну поведінку такого, нівелювати наявні ризики та не забезпечить дієвості кримінального провадження.

Суд приймає до уваги також практику ЄСПЛ, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Так, у рішенні "Мангурас проти Іспанії" від 20.11.2010 ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. При цьому ЄСПЛ також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином суд, визначаючи розмір застави бере до уваги обставини, встановлені ст. 177, 178 КПК України, вимоги ст. 182 КПК України та позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, а тому вважає, що підозрюваному ОСОБА_5 слід визначити заставу у розмірі 20 прожиткових мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560 гривень, оскільки саме така сума співмірна з наявними ризиками та може забезпечити виконання процесуальних обов`язків.

Саме такий розмір застави, на думку слідчого судді, є справедливим, здатний забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваного, та підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного суд не вбачає.

Окрім цього, застосовуючи альтернативний запобіжний захід у виді застави, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. ст. 131-132, 176, 177, 181, 183, 194, 196, 199, 205 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання відмовити.

Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді застави, в розмірі 20 (двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26259988, Банк отримувача, ДКСУ, м. Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA048201720355229002000010559.

Зобов`язати ОСОБА_5 визначений розмір застави внести протягом 5 (п`яти) днів з моменту оголошення ухвали.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_5 строком на два місяці, наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;

- не відлучатися за межі Рівненської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право виїзд з України і в`їзд в Україну.

Визначити строк дії ухвали та строк дії покладених обов`язків, до 25.05.2026.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя